15 січня 2026 року Справа № 280/10051/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного малого підприємства ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» (69081, Запорізька область, м. Запоріжжя вул. 8 березня, буд. 190, ЄДРПОУ 13634054) представник Швець Дмитро Іванович (69019 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України 60а/14 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Енергетичної митниці (04215, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 28А ЄДРПОУ 44029610) про визнання протиправним та скасування рішення,
13 листопада 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного малого підприємства ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» (далі - позивач) до Енергетичної митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA903000/2025/000437/2 від 29.10.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903110/2025/000160;
сплачений позивачем судовий збір, стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.12.2023 позивачем укладено з компанією Likit Kimya San. ve Tic.A.S. (Turkey) зовнішньоекономічний контракт №07122023, відповідно до якого продавець продає, а покупець (позивач) придбаває хімічну продукцію. В подальшому, компанією продавцем, відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту було здійснено поставку товару - метанол у кількості 24 МТ, ціною 310 Євро за МТ, на загальну суму 7 440 Євро. Товар поставлявся на умовах FCA-Tekirdag, Туреччина в редакції Інкотермс 2020 року. З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до відділу митного оформлення за ЕМД № 25UA903110003196U0 від 28.10.2025. Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів. Позивачем надано наявні додаткові документи. За результатами наданих позивачем документів відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару. Позивач вважає, що зазначене вище рішення про коригування митної вартості товару є протиправними та підлягають скасуванню і просить суд задовольнити позовну заяву.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
02 грудня 2025 року до суду надійшов відзив Енергетичної митниці на позовну заяву. Митниця не згодна з доводами позивача та заперечує проти вимог адміністративного позову та зазначає, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень, за результатами опрацювання прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. На підставі викладеного відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Також, 02.12.2025 відповідачем надано до суду додаткові пояснення щодо вартості транспортних витрат за маршрутом.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника митниці про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - Приватне мале підприємство «Фірма «Демаркет Б-ХХ» (ЄДРПОУ 13634054) (далі - ПМПФ "ДЕМАРКЕТ Б-ХХ") зареєстроване як юридична особа 13.11.1992 (дата запису: 24.12.2004, номер запису: 11031200000002561).
Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД: 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (основний); 20.30 Виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до документів про державну реєстрацію: Україна, 69081, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. 8 березня, буд. 190.
07 грудня 2023 року між Компанією Likit Kimya San. ve Tic.A.S. (Turkey) (продавець) та ПМПФ "ДЕМАРКЕТ Б-ХХ" (покупець) укладено контракт № 07122023 (далі - Контракт).
Згідно п.1 Контракту продавець продав, а покупець придбав хімічну продукцію.
Основні умови поставки вказані у відповідному додатку згідно Інкотермс 2020 для кожної окремої поставки. Умови поставки вказані у відповідних додатках до чинного договору (п. 3 Контракту).
Основними умовами оплати є 100% передоплата, якщо інше не зазначено в рахунку - фактурі, які мають переважну силу (п. 4.2 Контракту).
Усі витрати за Туреччиною покладаються на рахунок покупця, у Туреччині - на рахунок продавця (п. 4.3 Контракту).
Валюта Контракту - долари США (п. 4.5 Контракту).
Положеннями п. 8 Контракту визначено, що даний Контракт діє до 31.12.2024 або до повного виконання зобов'язань кожної сторони.
Додатковою угодою № 3 від 16.09.2025 внесено зміни до п. 4.5 Контакту щодо валюти договору та п. 12.
Додатком № 13 від 16.09.2025 до Контракту передбачено поставку метанола у загальній кількості 24 мт на загальну суму 7 440,00 Євро. Умови поставки FCA-Tekirdag, Туреччина згідно з правилами Інкотермс у редакції 2020 року. Умови оплати: 100% передоплати. Пакування: налив. Строк поставки: товар повинен бути готовий до відвантаження протягом 2 днів від дати отримання передоплати продавцем.
Товар оплачено на підставі рахунку-проформи від 16.09.2025 № REX25-280 платіжною інструкцією в іноземній валюті від 21.10.2025 № 107.
З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем було подано митну декларацію № 25UA903110003196U0 від 28.10.2025.
Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною товарів, які імпортуються (вартість операції).
До даної митної декларації уповноваженою особою позивача до митного оформлення було надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації.
Під час здійснення митного контролю митним органом розпочато консультацію з декларантом та запропоновано надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість. За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів встановлено розбіжності та запропоновано підприємству протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості перевезення товару з врахуванням вимог наказу № 599, та усунення виявлених обставин і надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, згідно з переліком ч. 3 ст. 53 МКУ, а саме: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; -ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці листом від 29.10.2025 додатково надано митниці банківський документ для підтвердження оплати за товар за інвойсом від 16.09.2025 №REX25-280 - платіжну інструкцію в іноземній валюті №107 від 21.10.2025 на суму 7440,0 Євро; проформу - інвойс від 16.09.2025 №REX25-280 - комерційний інвойс №LKT2025000000977 від 23.10.2025, Е-Fatura № LKT2025000000977 від 23.10.2025, Т1 №25TR590900007352M1 від 24.10.2025, договір з перевізником №1207СК від 15.07.2016. Крім того, позивачем додатково було надано документи: - банківський документ для підтвердження оплати за товар - платіжна інструкція в іноземній валюті №107 від 21.10.2025 на суму 7440,0 Євро з електронним підписом, транспортну заявку №6 від 23.10.2025 з зазначенням маршруту перевезення, фрахтової суми - комерційна пропозиція від 15.09.2025, прайс-лист від 15.09.2025, довідку про транспортні витрати №241025_366 від 24.10.2025 з вказаним маршрутом та його протяжністю (км), а також інформацію щодо страхування вантажу - лист від постачальника від 29.10.2025.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA903000/2025/000437/2 від 29.10.2025, згідно якого загальна митна вартість задекларованого товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МК України.
Рішення №UA903000/2025/000437/2 від 29.10.2025 обґрунтовано, зокрема тим, що митна вартість імпортованих товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом. Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а саме:
відповідно до додатку від 16.09.2025 № 13 до контракту від 07.12.2023 № 07122023 передбачено, що умовами платежу є 100% передоплата. Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, декларантом до митного оформлення подано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 21.10.2025 № 107 на суму 7 440,00 євро. В графі 70 наявне посилання на контракт від 07.12.2023 № 07122023 та на проформу-інвойс від 16.09.2025 № REX25-280, але відсутнє посилання на додаток до контракту. Також, проформа-інвойс від 16.09.2025 № REX25-280 не містить посилання на контракт, тому все вище зазначене ускладнює ідентифікацію оплати імпортованої партії товару. Постановою правління Національного банку України від 28.07.2018 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 №189) «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» (далі- Постанова № 216) встановлені правила заповнення реквізиту «Призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Також, пунктом 13 Постанови № 216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті має містити обов'язкові підпис (и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, тому дані платіжні інструкції в іноземній валюті не можуть бути взяті до уваги, як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар. Зазначена платіжна інструкція в іноземній валюті оформлена без дотримання вимог, визначених в Постанові № 216, оскільки не має відповідного підпису. У зв'язку з чим під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості оцінюваного товару не підтверджено банківським платіжним документом ціну товару фактично сплаченої або яка підлягає сплаті. Отже, з урахуванням зазначеного, на даний момент декларантом документально не підтверджено заявлену за МД № 25UA903110003196U0 митну вартість, що базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті, та не надано усіх документів відповідно до частини 2 статті 53 МКУ;
поставка товару здійснюється відповідно до додатку від 16.09.2025 № 13 до контракту від 07.12.2023 № 07122023, укладеного з LIKIT KIMYA SAN. VE TIC. A.S. (Туреччина). При цьому, виробником товару у графі 31 МД (ел. інвойс) заявлено компанію SOCAR, країна виробництва Азербайджан. Отже, у даній зовнішньоекономічній операції вбачається наявність посередницьких договорів (договорів з третіми особами), що має вплив на числові значення складових митної вартості та ціни, яка сплачена або підлягає сплаті. Інвойси з третіми особами до митного оформлення для підтвердження митної вартості не надано, оскільки оцінюваний товар, який є біржовим товаром, то відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МКУ декларант зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню. Інформації з даного питання не надано.
згідно з пунктом 2.3 договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 15.07.2016 № 1207СК, замовник інформує перевізника про об'єми вантажу не пізніше 24 годин до початку перевезення. Інформація передається замовнику у вигляді заявки, яка містить інформацію: час та точну адресу місця завантаження та розвантаження із зазначенням контактних телефонів, маршруту руху, необхідний рухомий склад, відомості про вантаж, строки поставки вантажу, особливості перевезення конкретного вантажу, інші додаткові інструкції. Відповідно до пункту 5.2. договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 15.07.2016 № 1207СК вартість перевезення вантажу зазначається в заявці, яка є невід'ємною частиною договору, згідно цін попередньо обумовлених сторонами. До митного оформлення заявку на перевезення не надано. Для підтвердження вартості транспортування оцінюваного товару до митного оформлення надано рахунок від 23.10.2025 № 19087, що не містить відомості щодо вартості складових транспортних витрат. Зазначений рахунок не містить інформацію щодо маршруту перевезення та його протяжності. Також, відповідно до інформації рахунку на оплату від 23.10.2025 № 19087 на маршрут TEKIRDAG (Туреччина) - п/п «Рені Джюрджюлешть» транспортні витрати складають 67 716,60 грн, а згідно наявної інформації у митниці при перевезенні подібного товару за даним маршрутом, транспортні витрати складають від 90 000,00 грн, що може свідчити про декларування транспортних витрат не у повному обсязі;
товар поставляється на умовах поставки FCA Tekirdag, що може свідчити про наявність страхування Покупцем товару (є хімічно-активною речовиною) з високим рівнем небезпеки за кордоном. Разом з тим декларантом до митного оформлення не надано страхових документів чи відомостей щодо страхування Покупцем товару або відсутності такого до моменту перетину товаром митного кордону України. Тобто, декларантом не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості товару;
відповідно до правил Інкотермс термін FCA означає, що продавець здійснює поставку товару покупцю одним з двох способів: коли названим місцем поставки товарів є приміщення продавця; коли назване місце є іншим, куди товари поставляються. Поставка вважається здійсненою також: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названим місце є приміщення продавця; у будь-якому іншому разі, коли товар надано у розпорядження перевізника чи іншої особи, які призначені покупцем, на транспортному засобі продавця і готовим до розвантаження. З огляду на те, що відправником оцінюваного товару є компанія LIKIT KIMYA SAN. VE TIC. A.S. ISTANBUL, TURKIYE, а місце завантаження згідно з CMR від 23.10.2025 № б/н вказана Туреччина (без зазначення конкретного місця завантаження), а відповідно додатку від 16.09.2025 № 13 до контракту від 07.12.2023 № 07122023 умовами поставки є FCA Tekirdag, то навантаження товару повинно було здійснюватися за рахунок покупця. Проте, в графі 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 28.10.2025 № 25UA903110003196U0, відсутні відомості про витрати, понесені на навантаження оцінюваного товару. Таким чином, декларантом не підтверджено повноту включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, складових митної вартості, зокрема, визначених пунктом 6 частини десятої статті 58 Кодексу;
відповідно до CMR від 23.10.2025 № б/н наданої при митному оформленні завантаження товару на транспортний засіб здійснено 23.10.2025, а митне оформлення в країні експорту здійснено 24.10.2025 згідно Т1 від 24.10.2025 № 25TR590900007352M1. Згідно з пунктом договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 15.07.2016 № 1207СК замовник несе відповідальність за простій транспортного засобу у вигляді штрафу в розмірі 800,0 грн, за кожну добу простою. До митного оформлення не надано інформації щодо нарахування або сплати даного штрафу за простій транспортного засобу. Таким чином, декларантом не надано всі достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
При коригуванні за основу взято митну вартість 0,444 EUR/кг подібного товару, оформленого у митному відношенні за митною декларацією від 27.10.2025 № 25UA903020010069U4. При визначенні подібності товару враховувались наступні чинники: час експорту в Україну оцінюваного товару максимально наближений до часу експорту в Україну подібного товару (CMR дата - 21.10.2025); оцінюваний та подібний товар мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції та вважаються комерційно взаємозамінними (схожі фізико-хімічні характеристики; схожий фракційний склад; однакова назва та призначення - метанол синтетичний (метиловий спирт) 99,98%; оцінюваний товар ввезено приблизно в тій же кількості, що й подібний товар (23 000,0 кг) та на одних й тих самих умовах поставки FCA Tekirdag. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МКУ декларант має право письмово звернутись до митного органу щодо випуску товару у вільний обіг під надання гарантій у порядку встановленому законодавством. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 52 МКУ, декларант має право у порядку визначеному главою 4 МКУ оскаржити рішення митного органу щодо коригування митної вартості.
Позивач не згоден з прийнятим відповідачем рішенням, але з метою випуску товару у вільний обіг оформив нову електронну митну декларацію. Загальна різниця митних платежів (ввізного мита та ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала» 21 267,57 грн.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша ст. 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1- 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 1-2 ст. 54 МК України).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивачем подано разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт з додатками, рахунок, документи, що підтверджують вартість послуг з транспортування товару до митного кордону України тощо).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч. 4 ст. 58 МК України).
У розумінні ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документи є достатніми для підтвердження усіх складових митної вартості за першим (основним) методом.
Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст. 51-58 МК України самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Під час заявлення товару до митного оформлення за митною декларацією № 25UA903110003196U0 від 28.10.2025 позивач надав всі вищевказані вичерпні документи, відповідно до вимог ч. 1 - 2 ст. 53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Щодо доводів митниці, які стали підставою прийняття оскаржуваного рішення судом встановлено наступне.
Відповідач вказує на те, що в графі 70 платіжної інструкції в іноземній валюті від 21.10.2025 № 107 на суму 7 440,00 євро наявне посилання на контракт від 07.12.2023 № 07122023 та на проформу-інвойс від 16.09.2025 № REX25-280, але відсутнє посилання на додаток до контракту, а, проформа-інвойс від 16.09.2025 № REX25-280 не містить посилання на контракт. Вище зазначене ускладнює ідентифікацію оплати імпортованої партії товару.
З цього приводу суд зазначає, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 21.10.2025 № 107 та проформа-інвойс від 16.09.2025 № REX25-280 у своїй сукупності надають можливість ідентифікувати відповідну імпортовану партію товару.
До того ж, як зазначає сам відповідач, на підставі вказаних документів він має можливість ідентифікувати товар та його вартість, а отже зауваження митного органу до платіжної інструкції в іноземній валюті від 21.10.2025 № 107 та проформи-інвойсу від 16.09.2025 № REX25-280, позбавлено сенсу.
З приводу зауважень митниці до платіжної інструкції в іноземній валюті від 21.10.2025 № 107 - платіжна інструкція в іноземній валюті оформлена без дотримання вимог, визначених в Постанові № 216, оскільки не має відповідного підпису, судом встановлено, що відповідна інструкція сформована в електронному вигляді та містить інформацію про її підписання електронним підписом.
Відповідно до пункту 14 розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); 2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); 3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; 4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста); 5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор); 6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг]; 9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; 10) призначення платежу; 11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); 12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова"); 13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; 14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами "резидент" чи "нерезидент" під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.
Отже, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлюється ініціатором в електронній або паперовій формі, та повинна містити зокрема, підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.
При цьому, пунктом 4 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про використання електронного підпису та електронної печатки" від 20.12.2023 № 172, встановлено, що на період воєнного стану на території України та протягом шести місяців з дня його припинення чи скасування дозволяється використання електронних підписів чи печаток, що базуються на сертифікатах відкритих ключів, виданих кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг без відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки, користувачами електронних довірчих послуг для здійснення електронної взаємодії, електронної ідентифікації та автентифікації фізичних, юридичних осіб і представників юридичних осіб у випадках, коли законодавством України передбачено використання виключно кваліфікованих електронних підписів чи печаток (засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, кваліфікованих електронних довірчих послуг) або засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри, крім вчинення в електронній формі правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації у випадках, установлених законами України, та випадках, пов'язаних із високим ризиком для інформаційної безпеки, що визначається власниками відповідних інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем з урахуванням обмежень, установлених абзацом другим частини другої статті 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Відповідно до пункту 39 розділу V Положення платіжна інструкція на примусове списання (стягнення) коштів в іноземній валюті або банківських металів [далі - платіжна інструкція на примусове списання (стягнення)], оформляється стягувачем в електронній або в паперовій формі, надсилається для виконання, відкликається, приймається до виконання та виконується, повертається надавачем платіжних послуг відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовим актом Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті користувачів платіжних послуг, з урахуванням особливостей, викладених у цьому Положенні.
Проведення операції на підставі платіжної інструкції в іноземній валюті від 21.10.2025 № 107, що надана позивачем до митного органу, також засвідчено підписом уповноваженої особи АТ "Райффайзен Банк» та штампом банку за 21.10.2025.
Відтак, позивачем надано відповідачу повну інформацію щодо оплати імпортованого товару.
Також, митниця дійшла висновків про те, що у даній зовнішньоекономічній операції вбачається наявність посередницьких договорів (договорів з третіми особами), що має вплив на числові значення складових митної вартості та ціни, яка сплачена або підлягає сплаті. Інвойси з третіми особами до митного оформлення для підтвердження митної вартості не надано.
З матеріалів справи судом встановлено, що постачання товару здійснювалося на підставі контракту № 07122023 від 07.12.2023 продавцем за яким є компанія Likit Kimya San. ve Tic.A.S. (Туреччина). Виробником товару у графі 31 МД (ел. інвойс) заявлено компанію SOCAR, країна виробництва Азербайджан.
Водночас, фінансово-господарські взаємовідносини між продавцем та виробником товарну жодним чином не стосуються фінансово-господарських взаємовідносин між продавцем та покупцем.
Товар, який на праві власності належить продавцеві за цим Контрактом може фізично знаходитись не лише у країні резидентом якої він є, що жодним чином не суперечить вимогам міжнародного законодавства.
Митним органом не деталізовано, які саме інвойси з третіми особами повинні бути надані до митного оформлення та митний орган не посилається на норми права, у яких закріплено обов'язок позивач щодо надання вказаних інвойсів.
Крім того, відповідач зазначає, що оскільки оцінюваний товар є біржовим товаром, то відповідно до п.2 ч.2 статті 52 МК України декларант зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню. Однак до митного оформлення не надано документального підтвердження біржових котирувань. Таким чином, декларантом не надано всі достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню.
З вищенаведеними доводами митного органами колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.3 ст.53 та п.8 ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/ або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено, що митним органом до винесення рішень про коригування митної вартості не вказано причин необхідності надання інформація біржових організацій про вартість товару, у повідомленнях митного органу лише зазначалось «оскільки оцінюваний товар є біржовим товаром, то відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МКУ декларант зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню». Митний орган не вказував про розбіжності у поданих декларантом документах, а просто вказував на автоматичну необхідність надання інформація біржових організацій, так, як даний товар є біржовим.
Отже, що відсутні об'єктивні підстави для додаткового витребування митним органом додаткових документів.
Окрім іншого, позивач купував товар за прямим контрактом з фіксованою ціною, а не за формульною. Позивач не купував товар на біржі, підприємство не застосовувало формульну ціну, в якій приймаються біржові ціни та котирування. Вартість товару була оплачена повністю за контрактом на підставі інвойсу і платіжні документи подавались до митниці.
Також, суд вважає безпідставними припущення митниці про те, що позивачем не у повному обсязі задекларовано транспортні витрати.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, при митному оформлення спірної товарної партії, митному органу були надані договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 15.07.2016 № 1207СК, транспортна заявка від 23.10.2025 № 6, рахунок від 23.10.2025 № 19087, міжнародна товарно-транспортна накладна від 23.10.2025 № б/н, довідка про транспортні витрати від 24.10.2025 № 241025_366, які містять відомості щодо маршруту перевезення, його протяжності та вартості перевезення.
Посилання митниці на наявну інформацію про те, що при перевезенні подібного товару за маршрутом TEKIRDAG (Туреччина) - п/п «Рені Джюрджюлешть» вартість транспортних витрат складає від 90 000,00 грн жодним чином не свідчать про неповне включення вартості транспортних витрат декларантом.
Такі доводи не ґрунтуються на оцінці статусу осіб-перевізників, умов перевезення (в тому числі наявності та вартості супутніх послуг), тривалості договірних відносин між сторонами договору перевезення тощо.
Відповідач вказує, що товар поставляється на умовах поставки FCA Tekirdag, що може свідчити про наявність страхування Покупцем вантажу за кордоном. Відповідно до частини 2 статті 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов'язаний надати до митного оформлення страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.10 ст.58 МК України витрати на страхування є також складовими митної вартості. Разом з тим декларантом до митного оформлення не надано страхових документів чи відомостей щодо страхування Покупцем товару або відсутності такого до моменту перетину товаром митного кордону України. Тобто, декларантом не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості товару.
Відповідно до частини 2 статті 53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов'язаний надати до митного оформлення страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Також, відповідно до частини 10 статті 58 МКУ витрати на страхування є також складовими митної вартості. Разом з тим, на думку митного органу, декларантом до митного оформлення не надано страхових документів чи відомостей щодо страхування Покупцем товару або відсутності такого до моменту перетину товаром митного кордону України.
Умова поставки FCA Tekirdag, лише може свідчити про наявність страхування покупцем вантажу за кордоном, але страхування вантажу не є обов'язковою умовою.
Відповідно до положень п.7. ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на страхування цих товарів.
За умовами FCA (Free Carrier Франко перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно.
Враховуючи вищенаведене, твердження митного органу про можливе страхування не ґрунтується на положеннях законодавства, а ґрунтується на припущеннях та є безпідставним.
Щодо відсутності відомостей про витрати, понесені на навантаження оцінюваного товару суд встановив наступне.
Відповідно до п.4.3. контракту всі витрати у Туреччині покладаються на продавця. У додатку від 16.09.2025 № 13 до контракту визначено умови пакування товару - налив.
Тобто, завантаження здійснювалося шляхом наливу товару.
Таким чином, сторонами визначена в договорі ціна товару з урахуванням його навантаження продавцем, що не суперечить умовам Інкотермс 2020.
Додані документи містять посилання на поставку на умовах FCA Tekirdag, а отже позивач не сплачував та не повинен був сплачувати витрати на завантаження товару, як припускає відповідач у своєму рішенні.
Також, відповідач вказує на те, що до митного оформлення декларантом не надано інформації щодо нарахування або сплати даного штрафу за простій транспортного засобу.
В той же час, відповідно до п.6.2. договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 15.07.2016 № 1207СК Замовник несе відповідальність за простій транспортних засобів більше 48 годин в робочі дні.
Відтак, той факт, що відповідно до CMR від 23.10.2025 № б/н наданої при митному оформленні завантаження товару на транспортний засіб здійснено 23.10.2025, а митне оформлення в країні експорту здійснено 24.10.2025 згідно Т1 від 24.10.2025 № 25TR590900007352M1 не є підставою виникнення у декларанту зобов'язання з оплати простою, оскільки відносини мали місце в межах 48 годин.
Приписами статті 53 Митного кодексу України передбачено документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, зокрема у частині 2 цієї статті зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що наведені відповідачем підстави, жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.
Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16 та відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов'язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі.
Судом встановлено, що при коригуванні за основу взято митну вартість 0,444 Євро/кг подібного товару, оформленого у митному відношенні за митною декларацією від 27.10.2025 № 25UA903020010069U4. При визначенні подібності товару враховувались наступні чинники: час експорту в Україну оцінюваного товару максимально наближений до часу експорту в Україну подібного товару; оцінюваний та подібний товар мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції та вважаються комерційно взаємозамінними (схожі фізико-хімічні характеристики; схожий фракційний склад; однакова назва та призначення метанол синтетичний (метиловий спирт) 99,98%; оцінюваний товар ввезено приблизно в тій же кількості, що й подібний товар (23000,0 кг) на одних і тих же умовах поставки FCA Tekirdag.
Суд наголошує, що у спірних правовідносинах митним органом не враховано, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім критеріїв порівняння оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Відповідно до частини 1, 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Судом встановлено, що митну вартість товарів, що вказана декларантом у митній декларації № 25UA903110003196U0 від 28.10.2025 визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. І ці документи не містять жодних розбіжностей.
Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались іншою особою у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби.
Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 МК України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
Висновки щодо необхідності аналізу характеристик імпортованих позивачем товарів та товарів, митна вартість яких була взята митницею за зразок для обчислення, викладені також і в постанові Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 640/22572/20.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Зазначене, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Енергетичною митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA903000/2025/000437/2 від 29.10.2025.
Щодо Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення слід зазначити наступне.
Згідно з ч.12 ст.264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у п.8.1 Розділу VІІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого 30.05.2012 наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672 (далі - «Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»), у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п.8.2 Розділу VІІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»).
У Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903110/2025/000160 зазначені причини відмови аналогічні викладеним у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.
Таким чином спірну Картку відмови також слід визнати протиправною та скасувати.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Матеріалами справи - платіжною інструкцією від 13.11.2025 № 930 підтверджується факт сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
У відповідності до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене і задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 2 422,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення.
Доказів на підтвердження понесення позивачем інших витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Приватного малого підприємства ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» (69081, Запорізька область, м. Запоріжжя вул. 8 березня, буд. 190, ЄДРПОУ 13634054) представник Швець Дмитро Іванович (69019 м. Запоріжжя, вул. Незалежної України 60а/14 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Енергетичної митниці (04215, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 28А ЄДРПОУ 44029610) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості товарів №UA903000/2025/000437/2 від 29.10.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903110/2025/000160.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці на користь Приватного малого підприємства «Фірма «Демаркет Б-ХХ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 15 січня 2026 року.
Суддя О.О. Артоуз