16 січня 2026 року Справа № 280/9459/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
27 жовтня 2025 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 (далі - позивач) надійшов адміністративний позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якій позивач (з урахуванням уточненого позову) просить суд:
- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправною;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити персональні дані з обліку осіб, які перебувають у розшуку, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КупАП, повідомити Національну поліцію України про необхідність вилучення моїх даних із відповідних баз розшуку.
Також, позивачем у якості третьої особи по справі вказано Національну поліцію України
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 №932 його автоматично взято на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . В реєстрі створено примітку про правопорушення у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо прибуття для уточнення облікових даних, що кваліфікується за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). При цьому, позивач зазначає, що фактично адміністративне провадження щодо нього не було розпочате належним чином, протокол про адміністративне правопорушення не складався, жодних повісток або повідомлень про виклик він не отримував. Позивач зазначає, що відповідно до статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Позивач вказує на те, що встановлений законом 60-денний термін, протягом якого громадяни України мали стати на військовий облік або уточнити свої військово-облікові дані сплив. Відповідно, строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив, і відповідно до закону, стягнення не може бути застосоване. Позивач зазначає, що він у позасудовому порядку звертався до відповідача з питання зняття з розшуку, проте у задоволенні його заяви було відмовлено, чим порушено права та законні інтереси. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 03 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статті 160 КАС України.
11 листопада 2025 року представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 17 листопада 2025 року відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень від 19 листопада 2024 року зазначено, що в ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 №932 позивача взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до даних Реєстру ОСОБА_1 є військовозобов'язаним. Відповідач зазначає, що відповідно до абзацу 6 частини 3 статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 на військовий облік за місцем фактичного проживання не взятий, відносно даного громадянина неможливо проведення мобілізаційних заходів, існує підозра що ОСОБА_2 ухиляється від виконання військового обов'язку, відповідно підлягає розшуку, чим порушує приписи абзацу 6 частини 3.статті 22 “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частини 3 статті 33, частини 4 статті 37, пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», що підпадає під дію статей 210, 210-1 КУпАП. За допомогою функціональних можливостей Реєстру, ініційовано розшук силами Національної поліції на ім'я ОСОБА_1 . Відповідач вказує на те, що на теперішній час протокол про адміністративне правопорушення не складався, Національною поліцією ОСОБА_1 не доставлявся, місце перебування не відомо. Облікові документи ІНФОРМАЦІЯ_5 не складалися, особисто ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 не відвідав, можливості перевірити оригінали документів не надав, вважаємо вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими та такими, що не відповідають задоволенню.
24 листопада 2025 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позов. Акцентує увагу суду на тому, що протоколи про адміністративне правопорушення у відношенні позивач не складались, а відтак існують підстави для задоволення позову.
На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи встановлено, що в ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року №932 ОСОБА_1 , автоматично, взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки є військовозобов'язаним.
ОСОБА_1 на військовий облік за місцем фактичного проживання не став, ІНФОРМАЦІЯ_4 за допомогою функціональних можливостей Реєстру, ініційовано розшук силами Національної поліції на ім'я ОСОБА_1 .
24 вересня 2025 року, 02 жовтня 2025 року та 14 жовтня 2025 року позивач через свого представника звертався до відповідача зі заявами з питань, що стосуються скасування відмітки в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відмітки про порушення позивачем правил військового обліку.
Листами від 26 вересня 20225 року, від 07 жовтня 2025 року та від 15 жовтня 2025 року позивача повідомлено про відсутність підстав для задоволення його заяв.
Позивач, не погодившись з правомірністю направлення відповідачем до підрозділу Національної поліції повідомлення про розшук, звернувся з даним позовом до суду.
Суд зазначає, що є загальновідомим та не потребує доказуванню, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні запроваджено загальну мобілізацію, у зв'язку із збройною агресією російської федерації про України.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно частини 5 статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Суд зазначає, що Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно частини 1 статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів (далі - Порядок №560).
Пунктом 22 Порядку №560 визначено, що резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Резервісти та військовозобов'язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.
Судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, а також не став на військовий облік.
Взяття на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснено в ході реалізації Постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року №932 в автоматичному режимі.
Згідно частини 1 статті 27 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487 (далі - Правила військового обліку), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Згідно пункту 3 Правил, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів у паперовій формі, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Зокрема, стаття 210 та стаття 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентують відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Приписами частини першої статті 27 Закону №3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 56 Порядку №1487 за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі.
Пунктом 79 Порядку №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого:
звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;
повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.
Сторонами не заперечується, що позивачем не було виконано обов'язки щодо військового обліку.
При зверненні з даним позовом до суду та в обґрунтування вимог позивач посилається на те, що у зв'язку зі спливом встановленого статтею 38 КУпАП строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, у відповідності до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. За таких обставин у відповідача виник обов'язок повідомлення Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Невиконання такого обов'язку, на думку представника позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Так, відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Таким чином, як слідує зі змісту пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, визначена вказаним пунктом обставина, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення (закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП), має бути встановлена саме на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки у спірних правовідносинах момент розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП не наступив, тому у відповідача не виникло правових підстав для встановлення такої обставини, як закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, та, відповідно, для надіслання Національній поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , щодо якого надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 Порядку №1487.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо неповідомлення органів Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання позивача, не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 16 січня 2026 року.
Суддя Д.В. Татаринов