15 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/15697/25
категорія 113050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка" Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального підприємства "Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка" Житомирської міської ради за № 181/25/2058/Р від 16.05.2025;
- зобов'язати комунальне підприємство "Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка" Житомирської міської ради повторно розглянути документи щодо встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення експертної команди від 16.05.2025 є протиправним, оскільки відповідач не дослідив усі надані позивачем медичні документи, порушив процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та безпідставно відмовив у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю. Позивач перебував на ІІІ групі інвалідності з 10.03.2023 по 17.04.2025 за загальним захворюванням. Йому встановлено діагнози остеофіти ділянки гомілковостопного суглоба та посттравматичний артроз гомілковостопного суглоба. На оцінювання позивач надав виписки з історії стаціонарного хворого від 31.10.2023, 13.03.2025, 12.03.2025, 31.01.2025, 20.01.2025, однак експертна команда не врахувала ці документи в повному обсязі. Позивач вважає, що висновок про легкий ступінь обмеження до трудової діяльності суперечить фактичному стану його здоров'я та критеріям встановлення інвалідності.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
Ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи доставлено в електронний кабінет відповідача 18.06.2025.
Відзив від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив.
Частина 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.
Ухвалою від 02.07.2025 у справі призначено судово-медичну експертизу, проведення якої доручено державній спеціалізованій установі "Житомирське обласне бюро судово-медичної експертизи".
Провадження у справі зупинено на період проведення судової експертизи.
24.11.2025 матеріали справи повернулися з Державної спеціалізованої установи "Житомирське обласне бюро судово-медичної експертизи" з висновком експерта № 150 від 19.11.2025.
Ухвалою від 25.11.2025 провадження у справі поновлено.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 10.03.2023 по 17.04.2025 було встановлено III групі інвалідності за загальним захворюванням, після закінчення строку дії якої він звернувся до комунального підприємства "Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка" Житомирської міської ради з метою проходження оцінювання повсякденного функціонування особи для вирішення питання щодо встановлення йому інвалідності на новий строк.
Під час проходження оцінювання позивач подав до експертної команди медичну документацію, що, на його думку, підтверджує наявність у нього стійких порушень функцій опорно-рухового апарату, а саме виписки з історії стаціонарного хворого від 31.10.2023, 20.01.2025, 31.01.2025, 12.03.2025, 13.03.2025, а також інші медичні висновки, які свідчать про встановлені діагнози остеофітів ділянки гомілковостопного суглоба та посттравматичного артрозу гомілковостопного суглоба.
16.05.2025 експертною командою комунального підприємства "Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка" Житомирської міської ради прийнято рішення за № 181/25/2058/Р, яким відмовлено у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю з посиланням на встановлення легкого ступеня обмеження життєдіяльності.
Вважаючи рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16.05.2025 протиправним через порушення процедури його прийняття та неврахування всіх наданих медичних документів, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності, дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з такого.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 875-XII інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV визначає інвалідність як міру втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист, а відповідно до частини 1 статті 3 цього Закону інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова № 1338, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що до введення в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи":
- з 01.01.2025 експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;
- проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров'я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров'я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров'я закладах охорони здоров'я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров'я закладах охорони здоров'я комунальної форми власності.
Оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування (п. 2 Постанови № 1338).
Датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування, є дата оприлюднення відповідного повідомлення про це на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров'я, яке здійснюється після впровадження відповідного програмного забезпечення та забезпечення технічної можливості щодо його функціонування (п. 3 Постанови № 1338).
Міністерством охорони здоров'я України, відповідно до пункту 3 постанови № 1338, на власному офіційному вебсайті (https://moz.gov.ua/uk/it-sistema-ekopfo) повідомлено, що датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування, є 001.01.2025.
Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Положення про експертні команди, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з положеннями п. 24 Положення про експертні команди експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров'я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров'я на території регіону в закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров'я).
Перелік закладів охорони здоров'я комунальної форми власності визначається керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) та з обґрунтуванням надсилається на погодження до МОЗ.
Перелік закладів охорони здоров'я державної форми власності визначається МОЗ.
Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи та входити до складу експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров'я, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.
Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи".
Експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України "Про запобігання корупції", іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.
Оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров'я (п. 6 Положення про експертні команди).
У відповідності до п. 9 Положення про експертні команди експертні команди, з поміж іншого, формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров'я особи, зокрема обов'язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров'я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання; визначають компенсатори повсякденного функціонування особи (сукупність лікарських засобів та/або медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації тимчасового або постійного застосування/ використання); планують та проводять повторні оцінювання; визначають необхідність проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та здійснюють передачу таких відомостей та результатів оцінювання до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії; встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів; вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку.
Інформація про лікарів, які мають право проводити оцінювання в закладі охорони здоров'я, оприлюднюється на вебсайті відповідного закладу охорони здоров'я.
Інформація про лікарів, зареєстрованих в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, які мають право проводити оцінювання, оприлюднюється на офіційному вебсайті МОЗ (п. 15 Положення про експертні команди).
Основною формою роботи експертних команд є розгляд, участь в якому окремими членами може бути дистанційною відповідно до вимог, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", та з використанням технічних засобів електронних комунікацій, що забезпечують дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров'я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних (п. 17 Положення про експертні команди).
Документація, яка створюється в процесі оцінювання функціонування особи, ведеться в електронній формі після початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (п. 18 Положення про експертні команди).
Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Порядок проведення оцінювання, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 3 Порядку проведення оцінювання направлення на оцінювання у зв'язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності.
Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров'я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання (п. 7 Порядку проведення оцінювання).
Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (п. 8 Порядку проведення оцінювання).
Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - електронна система) з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання (п. 9 Порядку проведення оцінювання).
Відповідно до п. 14 Порядку проведення оцінювання, оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров'я.
У разі відсутності технічної можливості використовувати електронну систему, інформація про що оприлюднюється на офіційному вебсайті МОЗ, опрацювання направлень та документів для проведення оцінювання та процес оцінювання здійснюються із застосуванням паперового документообігу з прийняттям рішення за результатами оцінювання за формою, встановленою МОЗ, яке повинно бути підписане всіма членами та головуючим експертної команди та скріплене печаткою закладу охорони здоров'я, на базі якого функціонує відповідна експертна команда, що провела оцінювання. Після появи технічної можливості такі рішення та документи підлягають негайному внесенню до електронної системи (не пізніше ніж протягом наступного дня після появи технічної можливості).
Розгляд справ здійснюється в порядку черговості на підставі електронної черги, яка формується електронною системою.
До дня розгляду справи члени експертної команди не мають доступу до справи в електронній системі. Особа, яку направили на проведення оцінювання, не має доступу до персонального складу експертної команди, яка проводитиме оцінювання (п. 28 Порядку проведення оцінювання).
Розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття закладом охорони здоров'я електронного направлення до розгляду.
У разі проведення повторного оцінювання експертна команда може зробити запит на отримання справи медико-соціальної експертизи.
У разі необхідності проведення додаткового обстеження розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів після завершення такого обстеження.
Рішення приймаються експертною командою в день розгляду справи.
Головуючим у справі визначається лікар, чия спеціальність відповідає профілю справи. Головуючий у справі представляє особу, яка направлена на оцінювання, доповідає про наявні діагнози та стан здоров'я особи, медичні та інші документи цієї особи.
Головуючий у справі несе відповідальність за складення протоколу розгляду справи та формування проекту рішення експертної команди (п. 30 Порядку проведення оцінювання).
Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров'я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров'я (п. 31 Порядку проведення оцінювання).
Експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров'я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних (п. 34 Порядку проведення оцінювання).
Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі (п. 35 Порядку проведення оцінювання).
Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (п. 36 Порядку проведення оцінювання).
За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності та у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1268 "Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров'я"; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї .
Датою встановлення інвалідності вважається дата надходження до експертної команди направлення на проведення оцінювання (п. 40 Порядку проведення оцінювання).
Рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (п. 44 Порядку проведення оцінювання).
У разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди (п. 45 Порядку проведення оцінювання).
У разі проведення очного або виїзного розгляду справи роздрукована форма прийнятого рішення та рекомендації у зв'язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), надаються особі на підпис (п. 46 Порядку проведення оцінювання).
Після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв'язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв'язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв'язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі (п. 53 Порядку проведення оцінювання).
Рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду (п. 57 Порядку проведення оцінювання).
Відповідно до пунктів 42, 43 Порядку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 "1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), головуючі та члени експертних команд: 1) вносять інформацію та підписують рішення, прийняті експертною командою за результатами проведення оцінювання; 2) формують та підписують протоколи розгляду справ експертною командою; 3) мають доступ до всіх справ, які розглядаються експертною командою, членами яких вони є, у день розгляду цих справ.
Інформація про результати оцінювання вважається внесеною до електронної системи з моменту наповнення рішення, прийнятого експертною командою за результатами проведення оцінювання, інформацією, визначеною законодавством, та підписання такого рішення головуючими та членами експертних команд.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.12.2024 № 2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі Наказ МОЗ від 10.12.2024 № 2067) затверджено 1) перелік відомостей, що містяться в направленні на оцінювання повсякденного функціонування особи; 2) перелік відомостей, що містяться в протоколі розгляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи; 3) перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; 4) перелік відомостей, що містяться в протоколі розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії; 5) перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії; 6) перелік відомостей, що містяться в протоколі розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії; 7) перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії; 8) форму направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи; 9) форму протоколу розгляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи; 10) форму рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; 11) форму витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; 12) форму рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю; 13) форму витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України; 14) форму витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів; 15) форму протоколу розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії; 16) форму рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії; 17) форму витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії; 18) форму протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії; 19) форму рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії; 20) форму витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії (п. 1).
Пунктом 2 наказу МОЗ від 10.12.2024 № 2067 встановлено, що: інформація згідно з переліками відомостей, затвердженими підпунктами 1-7 пункту 1 цього наказу, обробляється засобами електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; у разі відсутності технічної можливості використання електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи опрацювання документів, необхідних для проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), та процес оцінювання здійснюються з використанням документів згідно з формами, затвердженими підпунктами 8 - 10,15,16,18,19 пункту 1 цього наказу, оформленими в паперовій формі; на вимогу особи, щодо якої проведено оцінювання, їй надається витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, згідно з формами, затвердженими підпунктами 11 та 12 пункту 1 цього наказу, в паперовій формі, засвідчені підписом особи, яка сформувала такий витяг з рішення (лікаря, який направив особу на оцінювання, адміністратора закладу охорони здоров'я, на базі якого функціонує експертна команда, що провела оцінювання щодо відповідної особи (за наявності технічної можливості), або члена зазначеної експертної команди) та печаткою (за наявності) закладу охорони здоров'я, в якому працює особа, яка сформувала витяг з рішення; на вимогу особи, стосовно якої прийнято рішення експертної команди або рішення медико-соціальної експертної комісії, щодо якого проводиться перевірка обґрунтованості, їй надається витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії згідно з формою, затвердженою підпунктом 20пункту 1 цього наказу, в паперовій формі, засвідчений підписом уповноваженої особи (адміністратора) Центру оцінювання функціонального стану особи, яка сформувала такий витяг з рішення (за наявності технічної можливості), та печаткою (за наявності) Центру оцінювання функціонального стану особи.
Водночас суд зазначає, що критерії встановлення інвалідності, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, встановлюють, що підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність трьох обов'язкових умов:
- стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;
- обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;
- необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах (пункт 8 Критеріїв).
Для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан (пункт 9 Критеріїв).
Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III) (пункт 10 Критеріїв).
Відповідно до пунктів 11-13 Критеріїв третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Перша група інвалідності встановлюється, якщо особам має значний ступінь (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, повністю залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об'єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.
Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:
- легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;
- помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;
- виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;
- значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування (пункт 5 Критеріїв).
За змістом пункту 6 Критеріїв до критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних, соціальних та психологічних можливостей людини, яка визначається станом здоров'я, що дає змогу їй займатися різного виду трудовою діяльністю.
Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дає змогу реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища.
Параметри оцінки - збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.
Існують такі ступені обмеження здатності до трудової діяльності:
- нормальна здатність до трудової діяльності - особа здатна виконувати всі види трудової діяльності без жодних обмежень, вона має можливість працювати на рівні, що відповідає її професійній підготовці та кваліфікації;
- легкий ступінь обмеження - особа має знижену здатність виконувати деякі види діяльності, проте особа здатна виконувати основні обов'язки за допомогою незначних адаптацій або підтримки;
- помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має частково втрачену можливість для повноцінної трудової діяльності, що може включати: втрату професії або значне обмеження кваліфікації, зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значні труднощі в набутті професії або працевлаштуванні, особливо для осіб, що раніше не працювали;
- виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа може бути не здатна до провадження окремих видів трудової діяльності або до трудової діяльності взагалі, або здатна провадити різні види трудової діяльності шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням допоміжними засобами реабілітації та додатковим облаштуванням робочого місця, здійснення реабілітаційних заходів;
- серйозний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа не здатна до трудової діяльності взагалі або здатна провадити окремі види трудової діяльності за умови їх забезпечення допоміжними засобами реабілітації та додатковим облаштуванням робочого місця, здійснення реабілітаційних заходів, зокрема вдома.
Оцінюючи усі докази по справ у їх сукупності, суд доходить такого висновку.
Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок незгоди ОСОБА_1 з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального підприємства "Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка" Житомирської міської ради № 181/25/2058/Р від 16.05.2025, яким позивачу було відмовлено у визнанні його особою з інвалідністю після закінчення терміну дії попереднього рішення.
Суд зазначає, що фактично звернення позивача до суду з даним позовом спрямоване на оскарження висновку про відсутність у нього ознак інвалідності та вирішення питання щодо підтвердження йому третьої групи інвалідності.
Надаючи оцінку вказаному Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.12.2018 у справі № 819/3211/15, від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі № 160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів "Інструкції про встановлення груп інвалідності", "Положення про медико-соціальну експертизу" та "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності".
При цьому, в постанові від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.
Водночас відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Суд звертає увагу, що за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування особи експертна команда дійшла висновку про наявність у ОСОБА_1 легкого ступеня обмеження життєдіяльності, зокрема щодо здатності до трудової діяльності, без досягнення порогу, необхідного для визнання особи з інвалідністю. При цьому у витягу з рішення не наведено детального аналізу кожного поданого медичного документа, не вказано, чому виписки з історії стаціонарного хворого від 31.10.2023, 20.01.2025, 31.01.2025, 12.03.2025, 13.03.2025 та інші матеріали не вплинули на оцінку ступеня обмеження, а також не відображено, чи проводилося додаткове обстеження або чи залучалися профільні спеціалісти для уточнення ступеня ураження периферичних нервів та функції стопи.
З метою об'єктивного з'ясування стану здоров'я ОСОБА_1 та перевірки відповідності оскаржуваного рішення фактичним медичним показникам позивача ухвалою суду від 02.07.2025 було призначено комісійну судово-медичну експертизу. За результатами проведеного дослідження Державною спеціалізованою установою "Житомирське обласне бюро судово-медичної експертизи" було надано висновок № 150 від 19.11.2025.
Відповідно до змісту вказаного висновку під час очного обстеження позивача експертною комісією встановлено, що станом на дату огляду у ОСОБА_1 наявні стійкі наслідки травми лівої стопи, отриманої 20.01.2020: зміцнілі рубці по медіальній (3 рубці) та латеральній (2 рубці) поверхнях лівої стопи, зниження чутливості в дерматомі від L5 до S1 зліва, зниження ахілового рефлексу зліва, а за результатами електронейроміографії від 18.10.2025 - післятравматичне аксональне ураження сенсорних волокон поверхневої гілки малогомілкового та підшкірного нервів ліворуч, часткова моторна аксонопатія лівого малогомілкового нерва, зниження амплітуди м'язової відповіді з м'язів розгиначів стопи ліворуч на 27 %, сенсорна відповідь з поверхневої гілки малогомілкового нерва ліворуч знижена на 43,5 %, а також ознаки помірного ураження S1 корінця праворуч. Комісія констатувала, що переломи п'яткової та таранної кісток мають ознаки повного зрощення (консолідації), рана стопи загоїлася з утворенням рубців, а виявлені ушкодження нервів є прямим наслідком травми 2020 року. Комісія дійшла висновку, що зазначені патологічні зміни нервової системи є прямим наслідком перенесеної травми обширної рани з некрозом шкіри та переломів п'яткової, кубоподібної та таранної кісток.
Експертна комісія оцінила втрату загальної працездатності у позивача в 20 відсотків: 10 відсотків за наявність рубців на лівій стопі та 10 відсотків за зрощені переломи лівої п'яткової та таранної кісток з помірним больовим синдромом як порушення функції стопи. При цьому комісія зазначила, що встановлення груп інвалідності не входить до її компетенції, а тому прямої відповіді на питання про групу інвалідності не надано. Висновок ґрунтується на даних огляду лікарями-ортопедом-травматологом та нейрохірургом, медичній документації (включно з польськими виписками, українськими консультаціями, рентгенограмами, ЕНМГ), а також на Таблиці відсотків втрати загальної працездатності внаслідок різних травм. Комісія підкреслила стійкий характер змін, які тривають з 2020 року без значного регресу, та наявність помірного больового синдрому, що обмежує функцію стопи та впливає на ходу, чутливість і силу м'язів нижньої кінцівки зліва.
Оцінюючи оскаржуване рішення від 16.05.2025 за № 181/25/2058/Р крізь призму встановлених судово-медичною експертизою обставин, суд приходить до переконання, що експертна команда комунального підприємства "Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка" припустилася формального підходу до оцінювання повсякденного функціонування позивача. Прийняття рішення про відсутність підстав для встановлення інвалідності особі, яка має документально підтверджені наслідки розтрощення стопи, консолідовані переломи трьох кісток стопи та діагностовану аксонопатію нервів, свідчить про неповноту дослідження медичного анамнезу та ігнорування об'єктивних критеріїв життєдіяльності. Принципи адміністративного судочинства вимагають від суб'єкта владних повноважень діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та розсудливо, проте в даному випадку відповідач не навів переконливих аргументів того, яким саме чином наявність двадцяти відсотків стійкої втрати працездатності та неврологічного дефіциту дозволяє позивачу функціонувати без обмежень, притаманних тій чи іншій групі інвалідності.
Суд зазначає, що при прийнятті рішення відповідач діяв всупереч вимогам розділу "Критерії встановлення інвалідності" Постанови Кабінету Міністрів України № 1338, оскільки не врахував стійкий характер функціональних порушень нижньої кінцівки, підтверджений в подальшому висновком судово-медичної експертизи № 150 від 19.11.2025. Ігнорування відповідачем діагностованої аксонопатії нервів та 20% втрати загальної працездатності свідчить про формальний підхід до проведення оцінювання, що призвело до прийняття акта, який не відповідає критеріям чіткості, зрозумілості та достатності обґрунтування, передбаченим принципами адміністративної процедури.
Дослідження матеріалів справи доводить, що відповідач не здійснив комплексного аналізу спроможності позивача до самостійного пересування та виконання трудової діяльності в контексті наявного больового синдрому та морфологічних змін стопи. Відсутність у рішенні експертної команди посилань на конкретні критерії Постанови № 1338, які б спростовували доводи позивача про погіршення стану здоров'я після закінчення строку попередньої групи інвалідності, вказує на свавільний характер оскаржуваного акта та необхідність його скасування з метою відновлення порушеного права на об'єктивну експертну оцінку.
Суд підкреслює, що встановлений судово-медичною експертизою відсоток втрати працездатності, наявність неврологічного ураження та стійкого розладу функцій периферичної нервової системи спростовують висновок експертної команди відповідача про відсутність ознак інвалідності, оскільки чинне законодавство пов'язує статус особи з інвалідністю не лише з анатомічною цілісністю, а й з функціональною спроможністю організму.
Невмотивованість рішення суб'єкта владних повноважень є підставою для його скасування.
Наділення експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи владними повноваженнями також підтверджується тією обставиною, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Дослідивши обставини справи у контексті Конвенції про права осіб з інвалідністю, яка є частиною національного законодавства України, суд зазначає, що держава зобов'язана забезпечувати і заохочувати повну реалізацію всіх прав людини і основоположних свобод для всіх осіб з інвалідністю без будь-якої дискримінації. Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо об'єктивного оцінювання стану здоров'я ОСОБА_1 фактично позбавляє його доступу до соціальних пільг та реабілітаційних заходів, на які він має право за станом свого здоров'я.
При цьому, суд зазначає, що вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних експертних команд та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.
Отже, суд констатує, що у даній справі відсутні підстави для здійснення власної оцінки прийняття відповідачем висновку щодо наявності підстав для встановлення позивачу саме ІІІ групи інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням експертної команди.
З огляду на наведене суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.
За змістом статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 2, 72-77, 122, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до комунального підприємства "Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка" Житомирської міської ради (вул. Романа Шухевича, 2А, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10004, ЄДРПОУ 42789136) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального підприємства "Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка" Житомирської міської ради № 181/25/2058/Р від 16.05.2025.
Зобов'язати комунальне підприємство "Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка" Житомирської міської ради повторно розглянути документи та провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 з урахуванням висновків комісійної судово-медичної експертизи № 150 від 19.11.2025 та висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань комунального підприємства "Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка" Житомирської міської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 15 січня 2026 р.
15.01.26