14 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/15411/24
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття відмови ОСОБА_2 від одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю під час дії воєнного стану/виконання бойового завдання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняти дану відмову.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув її син - військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_3 (під час виконання бойового завдання). Вона та дружина загиблого ОСОБА_3 звернулись до відповідача із вимогою щодо виплати їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця. Батько загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , оскільки перебуває на території Республіки Польща, подав до відповідача нотаріально посвідчену відмову від одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця на користь позивача. Однак, відповідач відмовляється прийняти дану відмову, посилаючись, що заява повинна бути посвідчена консульською установою. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, що слугували підставою для звернення до суду із цим позовом та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняти дану відмову.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Відповідач відзив на адміністративний позов не надав, про причини неподання відзиву не повідомив, тому суд, у відповідності до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання загинув син позивача військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_3 .
Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі під час дії воєнного стану здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців", постанови КМ України від 28.02.2022 №168 та наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45.
Право на допомогу мають такі родичі (близькі особи) військовослужбовця, який загинув (помер): батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття (до 18 років); утриманці (особи, яким призначено пенсію в разі втрати годувальника за загиблого військовослужбовця: діти у віці 18-23 років, які навчаються на денному відділенні навчального закладу; особи з інвалідністю) (пункт 2 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Отже право на отримання виплати мають: матір - ОСОБА_1 ; дружина - ОСОБА_4 та батько - ОСОБА_2 .
Матір - ОСОБА_1 та дружина - ОСОБА_4 звернулись із відповідними заявами до відповідача про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю під час дії воєнного стану/виконання бойового завдання ОСОБА_3 .
Батько загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , оскільки перебуває на території Республіки Польща, подав до відповідача нотаріально посвідчену відмову від вищевказаної одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю під час дії воєнного стану/виконання бойового завдання ОСОБА_3 на користь позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняв документи та через ІНФОРМАЦІЯ_5 направив їх до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (а.с.22).
Комісія Міністерства оборони України з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянула подані позивачем документи та вказала на необхідність їх доопрацювання, а саме, що заява батька загиблого військовослужбовця про відмову від вищевказаної одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю під час дії воєнного стану/виконання бойового завдання ОСОБА_3 повинна бути посвідчена консульською установою про що ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначив у листі від 21.02.2024 №2263 (а.с.21).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1-1 Закону №2011-XII визначено, що законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
За змістом підпункту 2 пункту 1 статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється, зокрема, на членів сімей військовослужбовців, які загинули.
Відповідно до п.1 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Частинами 1, 6, 9 статті 16-3 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан продовжувався і триває до цього часу.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Відповідно до положень пункту 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
Отже, Постанова №168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, у період дії воєнного стану. Водночас Постанова №168 не визначає порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів визначають Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджені наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45 (далі - Порядок і умови №45).
Відповідно до п.1.2 Порядку і умов №45 ОГД призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України (далі - військовослужбовець) під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (далі - під час захисту Батьківщини).
Згідно п.1.3, 1.4 Порядку і умов №45 сім'ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до п.1.7 Порядку і умов №45 ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦКСП) незалежно від місця реєстрації заявника.
Згідно з пунктом 4.1, 4.2 Порядку і умов №45 члени сім'ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.
Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням.
Додатком 2 Порядку і умов №45 визначено перелік документів які надають члени сім'ї до районного (міського) ТЦКСП для призначення та виплати ОГД.
Згідно з пунктом 10 вказаного переліку визначено - відмова, заява, інший правочин, завірений відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (за наявності).
Як встановлено судом, ОСОБА_2 (батько загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 ), перебував на території Республіки Польща, подав до відповідача нотаріально посвідчену заяву про відмову від отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і навчальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», яка засвідчена нотаріусом Республіки Польща з перекладом.
За доводами відповідача, така відмова має бути завірена консульською установою України, відповідно до Закону України «Про нотаріат», оскільки вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України. Таким чином, згадана заява батька загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 не відповідає вимогам Порядку у умов №45, залишок допомоги залишається нерозподіленим.
У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 батька загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 про відмову від отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і навчальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», яка засвідчена нотаріусом Республіки Польща, без перекладу (а.с.18-19).
Відповідно до п.1.5 Наказу МОУ від 25.01.2023 №45 відмова особи, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, від її отримання, засвідчується відповідно до закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлює Закон України від 02.09.1993 №3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон №3425-XII).
Відповідно до ч.1 ст.78 Закону №3425-XII нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню. На документі може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органу (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису на такому документі може бути засвідчена у випадку, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави.
Частиною 6 статті 1 Закону №3425-XII встановлено, що вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.
Таким чином, засвідчення справжності підпису нотаріусом Республіки Польща на заяві ОСОБА_2 батька загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 про відмову від отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і навчальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», здійснено не у відповідності до вимог Закону України «Про нотаріат».
Однак, не аналізуючи порядок посвідчення нотаріальної відмови, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що доводи позивача, що подані нею документи не були прийняті відповідачем є необґрунтованими та безпідставними.
У матеріалах справи містяться докази того, що подані позивачем документи на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і навчальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» були прийняті та через ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено висновок до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (а.с.22).
Тобто відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , не вчиняв дії щодо неприйняття документів, а прийняв та направив їх на розгляд за належністю.
Оскільки в межах обставин справи судом встановлено, що відповідач діяв з дотриманням встановленого зазначеними нормами права порядку та способу дій, то позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
14.01.26