Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
16 січня 2026 року Справа №200/10290/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
26.12.2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив (мовою оригіналу):
- «Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перебування громадянина ОСОБА_1 - представника дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненой дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами.
Ця заборонена дискримінація полягає у застосуванні до позивача не передбаченого законодавством порядку розрахунку пенсії, із протиправним втручанням та безпідставним внесенням змін до його електронної пенсійної справи в режимі «макетної обробки», без використання стандартних алгоритмів розрахунку пенсії ІКІС ПФУ, у значно меншому фіксованому розмірі, без автоматичних перерахунків, осучаснення й індексації у розмірі, в порядку та у спосіб, не передбачених чинним законодавством на момент нарахування до виплати, із обмеженням максимальним розміром, зокрема у розрахунках у протоколі/розрахунку №914220189704 від 26.05.2025 року.
Зобов'язати Відповідача вжити позитивні дії:
1) Негайно усунути виявлену дискримінацію шляхом: - скасування всіх змін, внесених Відповідачем до електронної пенсійної справи Позивача в режимі «макетної обробки», як таких, що здійснені у спосіб, не передбачений чинним законодавством та відновлення попередніх значень;
- скасування результатів протиправних розрахунків пенсії, здійснених із порушенням вимог законодавства, зокрема протоколу/розрахунку №914220189704 від 26.05.2025 року.
2) Застосувати до Позивача загальний, передбачений законом порядок поновлення, нарахування та розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без ручного або «макетного» втручання в електронну пенсійну справу, включити Позивача до кола осіб, яким Відповідач проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати;
3) Здійснити відновлення пенсійної справи Позивача в тому вигляді в якому вона була до внесення протиправних змін (протиправного втручання) з 14.04.2023 року, здійснити перерахунок поточної пенсії позивача та недоотриманої пенсії позивача починаючи з 14.04.2023 року з врахуванням статусу роботи “Не працює», здійснити перерахунок та виплату пенсії Позивача без обмеження її максимальним розміром з 14.04.2023 з урахуванням індексації, та здійснити виплату на визначений Позивачем банківський рахунок нарахованої пенсії за винятком виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
4) Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.01.2026 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали - для усунення недоліків, а саме необхідно було:
- привести зміст позовних вимог у відповідність до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, основну позовну вимогу викласти чітко (без слова «зокрема») із зазначенням дати (дат), якої (яких) стосується ця позовна вимога. В цій частині судом звернуто увагу на те, що при цьому виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, та додані до позовної заяви докази мають стосуватися викладених позовних вимог. Роз'яснено, що недоліки позовної заяви в цій частині унеможливлюють вирішення судом питань: щодо кількості позовних вимог немайнового характеру; чи викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; чи зазначені докази, що підтверджують вказані обставини; чи додані такі докази до позову; чи дотримано позивачем строк звернення до суду з позовом. (Якщо такий строк не дотримано, за відсутності заяви позивача про його поновлення, як в даній справі, суддя має відповідно до частин 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху.);
- в разі, якщо щодо основної позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, пропущений строк звернення до суду з позовом, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів), - до позовної заяви додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом та докази поважності причин його пропуску;
- в позовній заяві зазначити підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону і додати до неї документи, які підтверджують наявність таких підстав. В разі відсутності таких судовий збір в сумі 968,96 грн. за кожну основну позовну вимогу немайнового характеру сплатити на рахунок (зазначено який саме); документ про сплату судового збору додати до позовної заяви. В цій частині звернуто увагу на те, що при обчисленні розміру судового збору судом враховані положення частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якими при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Також в ухвалі звернуто увагу на те, що до всіх поданих до суду документів в електронній формі (на виконання даної ухвали) слід додати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій всіх поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до електронних кабінетів інших учасників справи.
Представник позивача (адвокат) - є особою, яка зареєструвала свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 251 вказаного Кодексу, яка регулює питання вручення судового рішення, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (останній абзац частини 6 статті 251 Кодексу).
Відповідно до частини 7 статті 251 зазначеного Кодексу якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Додаткове надіслання копії судового рішення на адресу місця проживання (перебування)/місцезнаходження такої особи або додаткове отримання копії судового рішення у паперовій формі за заявою такої особи не змінює наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача отримав копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху 01 січня 2026 року, що підтверджується повідомленням про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (довідкою про доставку електронного листа), де відображено наступне: «Документ доставлено до електронного кабінету: 01.01.2026 16:44».
Отже, позивач вважається таким, що отримав копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху 01 січня 2026 року.
Між тим, недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк, останній день якого був 12 січня 2026 року, в повному обсязі усунені не були.
Так, у встановлений строк до суду подано уточнений адміністративний позов, який містить наступні позовні вимоги (мовою оригіналу):
- «Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перебування громадянина ОСОБА_1 - представника дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненой дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами.
Ця заборонена дискримінація полягає у застосуванні до позивача не передбаченого законодавством порядку розрахунку пенсії, із протиправним втручанням та безпідставним внесенням змін до його електронної пенсійної справи в режимі «макетної обробки», без використання стандартних алгоритмів розрахунку пенсії ІКІС ПФУ, у значно меншому фіксованому розмірі, без автоматичних перерахунків, осучаснення й індексації у розмірі, в порядку та у спосіб, не передбачених чинним законодавством на момент нарахування до виплати, із обмеженням максимальним розміром, зокрема у розрахунках у протоколі/розрахунку №914220189704 від 26.05.2025 року.
Зобов'язати Відповідача вжити позитивні дії:
1) Негайно усунути виявлену дискримінацію шляхом:
- скасування всіх змін, внесених Відповідачем до електронної пенсійної справи Позивача в режимі «макетної обробки», як таких, що здійснені у спосіб, не передбачений чинним законодавством та відновлення попередніх значень;
- скасування всіх результатів протиправних розрахунків пенсії, здійснених із порушенням вимог законодавства, у тому числі протоколу/розрахунку №914220189704 від 26.05.2025 року.
2) Застосувати до Позивача загальний, передбачений законом порядок поновлення, нарахування та розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без ручного або «макетного» втручання в електронну пенсійну справу, включити Позивача до кола осіб, яким Відповідач проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати;
3) Здійснити відновлення пенсійної справи Позивача в тому вигляді в якому вона була до внесення протиправних змін (протиправного втручання) з 14.04.2023 року, здійснити перерахунок поточної пенсії позивача та недоотриманої пенсії позивача починаючи з 14.04.2023 року з врахуванням статусу роботи “Не працює», здійснити перерахунок та виплату пенсії Позивача без обмеження її максимальним розміром з 14.04.2023 з урахуванням індексації, та здійснити виплату на визначений Позивачем банківський рахунок нарахованої пенсії за винятком виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
4) Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.».
Отже, позивач не привів зміст позовних вимог у відповідність до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, основну позовну вимогу не виклав чітко (знову застосовано слово «зокрема»), не зазначив дати (дат), якої (яких) стосується ця позовна вимога.
Крім того, уточнена позовна заява не містить чітких похідних вимог (застосовані вислови: «у тому числі», «скасування всіх змін, внесених Відповідачем…», «скасування всіх результатів протиправних розрахунків пенсії»).
Вказані обставини унеможливлюють вирішення судом питань, зокрема: щодо предмета позову; щодо кількості основних позовних вимог немайнового характеру; щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом та наявності підстав для його поновлення; щодо дотримання вимог законодавства щодо сплати судового збору (надано квитанцію про сплату судового збору в сумі 968,96 грн., тобто за одну основну позовну вимогу немайнового характеру).
Відкриття суддею провадження у справі за такою позовною заявою викликало би сумнів у безсторонності та відсутності заінтересованості судді в результаті розгляду справи, що є недопустимим.
Така позиція суду ґрунтується на положеннях Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» (частина 3 статті 6 якого визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру; ці положення стосуються основних позовних вимог), а також на правових висновках Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 зазначила наступне:
«28. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
29. Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
30. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
31. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
32. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
33. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
34. Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
35. Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
36. Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
37. Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
41. … процесуальний закон надає право (не обов'язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.
42. Суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов'язком визначення способу захисту.
43. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, зокрема враховуючи вимоги процесуального закону, що формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.
44. Крім того, чітке визначення предмета позову та суті спірних правовідносин має значення, зокрема, і для правильного обчислення строку звернення до суду.».
При виборі і застосуванні норми права (в тому числі процесуального) до спірних правовідносин суд зобов'язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частина 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка стосується позивачів, які не є суб'єктами владних повноважень, чітко визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частина 2 ст. 5 Кодексу визначає можливість суду захистити порушені права, свободи чи інтереси позивача в інший спосіб. Отже, вона стосується виключно повноважень суду.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги про дискримінацію в адміністративному судочинстві стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які обмежують рівне здійснення прав людини, що проявилося у відмінності, виключенні або перевазі за ознаками раси, статі, походження, переконань тощо.
Це потребує чіткого визначення предмета позову шляхом чіткого зазначення в позові рішень, дій чи бездіяльності, що оскаржуються, та дат, коли кожне з оскаржених рішень, дій чи бездіяльності мало місце, для правильного обчислення щодо кожного з них строку звернення до суду з позовом і визначення загальної суми судового збору, яку належить сплатити за подання до суду позову з таким оскарженням.
Об'єднання представником позивача всіх оскаржених рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у слово «дискримінація» та позиція, що це одна основна позовна вимога, за яку слід сплатити судовий збір в розмірі, який дорівнює одній ставці судового збору (тобто лише за одну вимогу немайнового характеру), - є такими, що не відповідають положенням Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір».
Крім того, такий підхід є недопустимим, оскільки ставить в привілейовані умови позивача - громадянина України, який проживає за межами України, по відношенню до інших позивачів - громадян України, які проживають на території України і сплачують судовий збір окремо за кожну основну вимогу немайнового характеру (в залежності від кількості оскаржених рішень, дій або бездіяльності, як того вимагає частина 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк позовна заява повертається позивачеві.
Керуючись частиною 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 16 січня 2026 року.
Суддя Т.В. Логойда