Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 січня 2026 року Справа№200/9896/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати без урахування довідки про заробітну плату в зоні відчуження та всіх вже наявних в матеріалах пенсійної справи документів;
- зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення всього розміру пенсії без обмеження її максимальним розміром з урахуванням довідки про заробітну плату в зоні відчуження та всіх вже наявних в матеріалах пенсійної справи документів;
- зобов'язання з 26 червня 2024 року здійснити перерахунок та виплату різниці протиправно зменшеної пенсії з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправними дій щодо застосування обмежень в індексації пенсії з 01.03.2022 року, 01.03.2023 року, 01.03.2024 року, 01.03.2025 року;
- зобов'язання зняти обмеження в індексації пенсії та здійснити перерахунок і виплату індексації відповідно до постанови КМУ від 16 лютого 2022 року № 118, постанови КМУ від 24 лютого 2023 року № 168, постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185, постанови КМУ від 25 лютого 2025 року № 209, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який мав враховуватися для обчислення пенсії у відповідний рік на відповідний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та без обмеження пенсії її максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Має першу категорію осіб, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом ІІ групи.
Зазначає, що здійснюючи перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду у справі №200/9065/24, ОСОБА_1 з 26.06.2024 відповідачем здійснено перерахунок розміру пенсії, проте замість зняття обмеження розміру пенсії максимальним розміром, розмір пенсійної виплати позивача було обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року.
Станом на 13 грудня 2024 року згідно протоколу перерахунку пенсії ОСОБА_1 розмір пенсії з надбавками складав 40301,47 грн.
Станом на 15 грудня 2025 року (на виконання рішення суду по справі №200/9065/24) розмір пенсії ОСОБА_1 з надбавками складає 19993,39 грн.
18 вересня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за вих. №20096/02-16 надійшов лист, де було зазначено, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 міститься довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження. У зв'язку з відсутністю документів, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, підстави для врахування довідки при обчисленні пенсії відповідно до статті 54 Закону №796 відсутні.
До надходження підтверджуючої інформації щодо первинних документів, на підставі яких видано довідку про заробітну плату, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 буде обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
04 листопада 2025 року, після особистого звернення ОСОБА_1 до відділення у місті Краматорськ, з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за вих. №23158/02-16 надійшов лист, де було зазначено: «У зв'язку з відсутністю в матеріалах електронної пенсійної справи довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за встановленою формою, до надання довідки та первинних документів, на підставі яких визначено складові заробітку, зазначені в довідці, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року згідно пункту 9 Порядку №1210.»
Зазначає, що розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_1 незаконно зменшено, всупереч рішенню суду по справі №200/9065/24.
Позивач вважає дії відповідача щодо перерахунку його пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року згідно пункту 9 Порядку №1210, протиправними, такими, що погіршують його правове становище та не відповідають законодавству України, у зв'язку з чим просить захистити порушені права ОСОБА_1 .
Також наголошує, що пенсія позивача, починаючи з 01.03.2022 року відповідно до постанови КМУ від 16 лютого 2022 року № 118, постанови КМУ від 24 лютого 2023 року № 168, постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185, постанови КМУ від 25 лютого 2025 року № 209 підлягає індексації шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який мав враховуватися для обчислення пенсії у відповідний рік на відповідний коефіцієнт без обмеження пенсії її максимальним розміром.
З зазначених підстав вважає, що починаючи з 01.03.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області неправильно виплачується пенсія.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 19 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано відзив на позовну заяву від 03.01.2026 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивачем пропущено процесуальний строк звернення до суду, оскільки звернувшись до суду з позовною заявою 15.12.2025, ОСОБА_1 заявив вимоги про визнання протиправними дій Головного управління щодо перерахунку пенсії з 26.06.2024.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796).
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону №796 пенсії по інвалідності і у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до статті 57 Закону, для обчислення пенсії по інвалідності особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, заробітна плата (дохід) може визначатися виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, - за бажанням особи, яка звертається за пенсією.
Зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2025 по справі № 200/9065/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 26 червня 2024 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність відповідно до Рішення Конституційного Суду від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 року.
З 26.06.2024 на виконання рішення суду ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність на підставі довідки про заробітну плату від 19.03.93 №А-68/п, яка видана Державним архівом Донецької області.
З 01.03.2025 електронна пенсійна справа ОСОБА_1 була приведена у відповідність до вимог чинного законодавства.
Розмір пенсії обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року- 19993,39 грн, оскільки під час перевірки пенсійної справи було встановлено відсутність первинних документів, у тому числі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, з якої раніше обчислювалась пенсія позивачу.
За результатом розгляду матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що в матеріалах справи міститься довідка від 19.03.1993 № А-68/п видана з порушенням вимог Постанови № 207-7, а саме: не зазначена годинна тарифна ставка, в довідці не зазначено населений пункт (об'єкт), де виконувалися роботи.
Наголошує, зо в пенсійній справі відсутні первинні документи: табелі обліку робочого часу за відповідний період перебування в зоні відчуження; особовий рахунок або інші облікові документи за період роботи у зоні відчуження; платіжні або розрахунково-платіжні відомості, які підтверджують фактичні суми нарахувань; відомості щодо тарифної ставки у зазначений період; документи, що підтверджують застосування кратності оплати праці (внутрішні накази або розпорядження, які визначали: конкретних працівників або категорії працівників, які підпадали під підвищену кратність; терміни дії цієї кратності; порядок нарахування тощо); положення про преміювання, чинне на підприємстві у 1986 році; накази, зміни або додатки, які підтверджують внесення змін до положення про преміювання працівників, залучених до робіт у зоні відчуження.
Таким чином, за відсутності довідок про заробітну плату та інших первинних документів, які видаються підприємствами на підставі бухгалтерських даних, спеціалісти Головного управління законно здійснили перерахунок пенсії позивача з урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено статтями 54 і 57 Закону № 796-XII.
Вказує, що приведення пенсії у відповідність до чинного законодавства не може кваліфікуватися як порушення прав ОСОБА_1 . Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.09.2018 року у справі № 752/16491/14-а, відповідно до якої зміна розміру пенсії, зумовлена набранням чинності новими нормативно-правовими актами, не є звуженням чи скасуванням вже набутого права, якщо вона здійснюється в межах законодавчих приписів.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(1)/2024 було визнано неконституційними припис статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який поширював свою дію на Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796.
Згідно з пунктом 2 статті 152 Конституції України, норми, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, тобто з 20.03.2024.
Виконуючи зазначене рішення, а також постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», Головним управлінням було здійснено приведення пенсійних виплат у відповідність до оновлених правових приписів. Перерахунок розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону № 796, здійснювався шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,115, із дотриманням обмежень, визначених нормативними актами Кабінету Міністрів України.
Пенсію ОСОБА_1 обчислено відповідно до вимог чинного законодавства, а вимоги позивача вважає безпідставними.
Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Місце реєстрації згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2024/008186629 від 10.07.2024 року: АДРЕСА_2 .
Позивач значиться на пенсійному обліку відповідача та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується протоколами з пенсійної справи та посвідченнями, виданими 04.09.2018 року та 05.11.2019 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №200/9065/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні з 26 червня 2024 року перерахунку та виплати пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність відповідно до Рішення Конституційного Суду від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 26 червня 2024 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність відповідно до Рішення Конституційного Суду від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 року.
14 серпня 2025 року Першим апеляційним адміністративним судом винесено постанову про залишення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року без змін.
На виконання вказаного рішення суду у справі №200/9065/24 ОСОБА_1 з 26.06.2024 відповідачем здійснено перерахунок розміру пенсії, однак замість зняття обмеження розміру пенсії максимальним розміром, розмір пенсійної виплати позивача було обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року без заяви позивача.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 28.02.2024 року розмір пенсії позивача з надбавками складав 40301,47 грн, однак її виплата була обмежена до 23610,00 грн.
Після виконання рішення суду у справі №200/9065/24 розмір пенсії ОСОБА_1 з надбавками складає 19993,39 грн, тобто розмір пенсії вдвічі зменшився.
Листом від 18.09.2025 року №20096/02-16 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило представника позивача про те, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 міститься довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження. Проте, у зв'язку з відсутністю документів, на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, нарахування та виплати премії, підстави для врахування довідки при обчисленні пенсії відповідно до статті 54 Закону №796 відсутні.
До надходження підтверджуючої інформації щодо первинних документів на підставі яких видано довідку про заробітну плату, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 буде обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
04.11.2025 року після особистого звернення ОСОБА_1 до управління ПФУ у місті Краматорськ від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов лист №23158/02-16, в якому зазначено, що у зв'язку з відсутністю в матеріалах електронної пенсійної справи довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за встановленою формою, до надання довідки та первинних документів, на підставі яких визначено складові заробітку, зазначені в довідці, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року згідно пункту 9 Порядку №1210.
Після перерахунку пенсії згідно судового рішення у справі №200/9065/24 розмір пенсії позивача вдвічі зменшено.
Також позивач вважає, що починаючи з 01.03.2022 року відповідно до постанови КМУ від 16 лютого 2022 року № 118, постанови КМУ від 24 лютого 2023 року № 168, постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185, постанови КМУ від 25 лютого 2025 року № 209 його пенсія підлягає індексації шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який мав враховуватися для обчислення пенсії у відповідний рік на відповідний коефіцієнт без обмеження пенсії її максимальним розміром.
Вирішуючи питання протиправності дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивача, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року згідно пункту 9 Порядку №1210 та обмеження пенсії її максимальним розміром, суд враховує таке.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 796 цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Нормою статті 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 15 Закону № 796-XII встановлено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Наказом Міністерства соціального політики України від 12.10.2012 №644 затверджена форма довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, яка видається особам, що виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, яка приймається для проведення перерахунків пенсій даній категорії громадян. За загальним правилом підставою для проведення розрахунку/ перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок № 1210).
Згідно з пп. 4 п. 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати. Відповідно до статті 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Пунктом 2.10 Порядку № 1210 унормовано, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Наказом Міністерства соціального політики України від 12.10.2012 №644 затверджено форму довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, яка видається особам, що виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, яка приймається для проведення перерахунків пенсій даній категорії громадян.
Отже, підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
В матеріалах справи наявні довідки, на підставі яких відповідач нарахував та виплачував позивачу пенсію: довідка Центрального архіву Міноборони України від 02.09.1997 року № 51/1/4618, Державного архіву Донецької області від 24.06.1997 року № 04-9/А-186п, від 19.01.1993 року № А-7/п про заробітну плату позивача в зоні відчуження, які видані на підставі розрахунково-платіжних відомостей у 1987 році.
Частиною 1 статті 54 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії по інвалідності і у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до частини 4 статті 57 Закону № 796-ХІІ для обчислення пенсії по інвалідності особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, заробітна плата (дохід) може визначатися виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, - за бажанням особи, яка звертається за пенсією.
Керуючись, зазначеною нормою, відповідач на виконання рішення суду у справі №200/9065/24 про неправомірність його дій щодо обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами перерахував пенсію позивача і розмір пенсії ОСОБА_1 було обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року.
При цьому, застосування припису ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII передбачає висловлення бажанням особи, яка звернулася за пенсією.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що довідка від 19.03.1993 № А-68/п видана з порушенням вимог Постанови № 207-7, а саме: не зазначена годинна тарифна ставка, в довідці не зазначено населений пункт (об'єкт), де виконувалися роботи, оскільки відповідач на підставі вказаної довідки призначив позивачу пенсію і на протязі багатьох років здійснював її виплату.
Оскільки ОСОБА_1 не висловлював бажання на розрахунок його пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, то такі дії відповідача щодо обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року є протиправними і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Згідно із частиною третьою статті 67 Закону № 796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Водночас, за змістом статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказаним Законом частину третю статті 67 Закону № 796-ХІІ викладено в такій редакції:
«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
При цьому, абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3668-VI унормовано, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим вказаним Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності зазначеним Законом.
Абзацом другим вказаного пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності зазначеним Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений зазначеним Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Таким чином, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону України №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності вказаним Законом перевищував максимальний розмір, а саме: надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас, з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Як вбачається із протоколу відповідача від 28.02.2024 року, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний та складав 40301,47 грн, однак її виплата була обмежена до 23610,00 грн, оскільки рішенням про перерахунок пенсії № 914340108871 позивачу з 27.02.2024 проведено перерахунок пенсії в зв'язку із зміною прожиткового мінімуму.
Водночас, Конституційний Суд України, в рамках розгляду справи №3-123/2023(229/23), у Рішенні від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами.
У пункті 2 Рішення Конституційного Суду України зазначено, що припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Із зазначеними положеннями Конституції України також узгоджується пункт 3 частини першої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX (далі - Закон №3354-IX), відповідно до якого нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання нормативно-правового акту або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться у частині першій статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII).
Разом з тим, відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Водночас, враховуючи висновки КСУ, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, суд наголошує, що з 21 березня 2024 року правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.
Суд зауважує, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №200/9065/24 відновлено порушене право позивача щодо обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зокрема, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 26 червня 2024 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність відповідно до Рішення Конституційного Суду від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 року.
Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання рішення суду у справі № 200/9065/24 не здійснено з 26.06.2024 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, а обчислено розмір пенсії ОСОБА_1 виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, що свідчить про протиправність дій пенсійного органу.
Суд наголошує, що позивач не звертався із заявою в якій викладав бажання здійснити розрахунок пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, а рішенням суду по справі № 200/9065/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не зобов'язувалося здійснити такий розрахунок.
Таким чином, на момент розгляду даної справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області порушено право позивача на отримання пенсії без обмеження десятьма прожитковими мінімумами.
З урахуванням викладеного, суд вважає що право позивача на нарахування без обмеження розміру пенсії максимальним розміром підлягає захисту судом.
Щодо вимог про зобов'язання зняти обмеження в індексації пенсії та здійснити перерахунок і виплату індексації відповідно до постанови КМУ від 16 лютого 2022 року № 118, постанови КМУ від 24 лютого 2023 року № 168, постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185, постанови КМУ від 25 лютого 2025 року № 209, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який мав враховуватися для обчислення пенсії у відповідний рік на відповідний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та без обмеження пенсії її максимальним розміром пенсії суд зазначає таке.
Частиною четвертою статті 54 Закону №796-ХІІ унормовано, що розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 01 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, пенсія позивача, починаючи з березня 2022 року підлягає індексації відповідно до постанови КМУ від 16 лютого 2022 р. № 118, постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. №168, постанови КМУ від 23 лютого 2024 р. №185, постанови КМУ від 25 лютого 2025 р. №209, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який мав враховуватися для обчислення пенсії у відповідний рік на відповідний коефіцієнт.
Автоматичний перерахунок в 2022 році проводився на підставі постанови Кабінету Міністрів від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».
Пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058 перераховуються із застосуванням коефіцієнта збільшення середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій, у розмірі 1,14.
Розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону № 796, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови.
Внаслідок цього середньомісячна заробітна плата (дохід), яка враховується для обчислення пенсії збільшилась з 5426,60 грн до 6186,32 грн.
Автоматичний перерахунок в 2023 році проводився на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
Пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058 перераховуються із застосуванням коефіцієнта збільшення середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій, у розмірі 1,197.
Установлено, що з 1 березня 2023 розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону №796, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 Постанови № 118 підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови. Внаслідок цього середньомісячна заробітна плата (дохід), яка враховується для обчислення пенсії збільшилась з 6186,32 грн до 7405,03 грн.
Відповідно до абзацу 2 пункту 10 Постанови № 168 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Автоматичний перерахунок в 2024 році проводився на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Постановою № 185 передбачено з 01.03.2024 перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796. Розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону № 796, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 Постанови № 118, пункту 4 Постанови № 168 підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови. Відповідно до пункту 3 Постанови № 185 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Автоматичний перерахунок в 2025 році проводився на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Постановою передбачено з 01.03.2025 перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115, збільшений показник заробітної плати склав 8913,83 грн.
Розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону № 796, підвищені відповідно до підпункту 3 пункту 2 Постанови № 185, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Абзацом 2 частини 3 Постанови № 209 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Згідно електронної пенсійної справи ОСОБА_1 при розрахунку розміру пенсії по інвалідності станом на 01.03.2021, застосовано середній показник заробітної плати (доходу) в Україні відповідно до Закону № 2148 з урахуванням збільшеного показника середньої заробітної плати відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 року та постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», в розмірі 5426,60 грн.
З 01.03.2022 ОСОБА_1 здійснено перерахунок «Індексація заробітку», за результатами опрацювання перерахунку підвищено середній показник заробітної плати (доходу) в Україні з 5426,60 грн до 6186,32 грн.
Обмеження в індексації пенсії не застосовано, оскільки це не передбачено Постановою № 118.
З 01.12.2022 проведено перерахунок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011р. № 1210 і від 26.09. 2012р. № 886».
З 01.03.2023 ОСОБА_1 здійснено перерахунок «Індексація заробітку» за результатами опрацювання перерахунку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні 6186,32 грн збільшено на коефіцієнт 1,197 та склав 7405,03 грн.
Розмір підвищення склав 7077,75 грн та враховуючи положення абзацу 2 пункту 10 Постанови № 168 застосовано обмеження в індексації - 5577,75 грн. (перевищує 1500 грн).
З 01.03.2024 позивачу здійснено перерахунки «Індексація заробітку» та «У зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму», за результатами опрацювання перерахунку «Індексація заробітку» показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні 7405,03 грн. збільшено на коефіцієнт 1,0796 та склав 7994,47 грн.
Розмір підвищення склав 3423,21 грн., та враховуючи положення пункту 3 Постанови № 185, застосовано обмеження в індексації - 1923,21 грн. (перевищує 1500 грн) та збережено обмеження в індексації відповідно до Постанови № 168 - 5577,75 грн.
Суд зазначає, що як положеннями статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так і положеннями статті 54 Закону №796-ХІІ Уряду надано право визначати розмір, умови та порядок здійснення індексації пенсій.
Отже, в межах наданих повноважень Кабінет Міністрів України постановами № 168, №185, № 209 визначив верхню межу розміру індексації пенсії - 1500,00 грн, яку не може перевищувати сума індексації у разі здійснення підвищення розміру пенсії на виконання пункту 2 цієї постанови, що означає, якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500,00 грн, доплата до пенсії встановлюється у межах граничної суми - в розмірі 1500 грн.
Судом встановлено, що відповідачем підвищено пенсію позивача на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 постанови №185 в межах граничної суми збільшення, у зв'язку із чим відсутні підстави вважати такі дії відповідача неправомірними, оскільки індексація пенсії позивача з 01 березня 2024 року проведена пенсійним органом із дотриманням вимог чинного законодавства.
Тобто, підвищення розміру пенсії позивача у 2023-2025 роках шляхом її індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, із обмеженням верхньої межі індексації розміром 1500,00 грн, із одночасним збереженням розміру підвищення пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 168, №185, № 209 відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV, оскільки у своїй сукупності не є меншим за мінімальний розмір збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вищенаведені висновки суду щодо повноважень Кабінету Міністрів України визначати верхню межу індексації пенсійних виплат узгоджуються з висновком Верховного Суду, що викладений у постановах від 07.06.2024 у справі №420/25804/23та від 20.06.2024 у справі №420/23990/23, який враховується Судом відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при розгляді цієї справи.
Крім того, суд зазначає про відсутність підстав для ототожнення передбаченої граничної величини розміру індексації пенсії з механізмом обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим частиною 2 Закону №3668-VI та першим реченням частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, приписи яких визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024.
Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ №64/2022) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому воєнний стан неодноразово був продовжений та діє на теперішній час.
За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.03.2024 року у справі №440/3321/23 «…воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов'язане з небезпекою для життя і здоров'я…».
Підпунктом 2 пункту 4 Указу №64/2022 постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Вказане положення Указу №69/2022 кореспондується з абзацами другим та третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, якими установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення, зокрема щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
В Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 Конституційного Суду України зазначено про наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
В Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зробив правовий висновок, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2024 року у справі №420/23990/23 «…Вказане вище у сукупності свідчить про те, що реалізація КМУ покладених на нього повноважень в частині обмеження верхньої межі індексації спрямовано на утримання зростання нерівності між розмірами пенсійних виплат різних категорій пенсіонерів з метою збалансування наявного фінансового ресурсу держави та досягнення справедливого балансу між захистом інтересів якомога більшої кількості громадян, особливо тих, чиї пенсії є дуже низькими. Вказана стратегія Уряду передусім сприяє забезпеченню соціальної справедливості та економічної стабільності в умовах воєнного стану, коли держава в першу чергу зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, саме для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії рф…».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 року у справі №420/25804/23.
За таких обставин, суд вважає, що індексація пенсії позивача проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення відповідно постанов КМУ № 118, №185, № 209 не може перевищувати 1500 гривень.
Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі №440/3462/24, в якій також щодо доводів позивача стосовно невідповідності норм постанови № 185 нормам Конституції України та Законам № 2262-ХІІ, №2017-III зазначено, що встановлення граничної суми індексації (верхньої межі) не є тотожним встановленню максимального розміру пенсії. При цьому колегія суддів звернула увагу на те, що позивачем оскаржується застосування відповідачем максимального розміру індексації пенсії позивача, установленого пунктом 3 постанови №185, а не загальної суми нарахованої йому пенсії максимальним розміром.
Враховуючи вказане, суд вважає необґрунтованими твердження позивача стосовно неправомірного здійснення відповідачем обмежень виплати індексації пенсії за 2022-2025 роки максимальним розміром, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Відтак, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
На підставі аналізу наведених вище норм, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати та зобов'язання здійснити з 26 червня 2024 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність з урахуванням довідок про заробітну плату в зоні відчуження від 19.01.1993 року № А-7/п, від 19.03.1993 року № А-68/п, від 24.06.1997 року № 04-9/А-186п та наявних в матеріалах пенсійної справи документів, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільненений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як особа віднесена до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 26 червня 2024 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність з урахуванням довідок про заробітну плату в зоні відчуження від 19.01.1993 року № А-7/п, від 19.03.1993 року № А-68/п, від 24.06.1997 року № 04-9/А-186п та наявних в матеріалах пенсійної справи документів, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 16 січня 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л.Б. Голубова