16 січня 2026 року Справа 280/11247/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Конституційного Суду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Конституційного Суду України в якій позивачі просять:
визнати дії Конституційного Суду України протиправними та зобов'язати Секретаріат Конституційного Суду України повідомити про отримання (на електронну адресу Lyvytska13@gmailcom з номером вхідної кореспонденції), відправленої заяви (листа), яку відповідно до Указу Президента України № 109/2008 та відповіді «Секретаріату Конституційного Суду України» (лист від 16 липня 2025 року №004-018-18/1998), просить надіслати разом з додатками народному депутату України, 5-му Президенту України ОСОБА_3 та депутатам фракції «Європейська солідарність», що не суперечить Конвенції про захист прав дитини, для його включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів й опублікування на веб-порталі Верховної Ради України у встановленому порядку та відповідає обов'язковому до виконання Указу Президента України №109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» з метою забезпечення реалізації та гарантування закріплених Конституцією України права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, права громадян на участь в управлінні державними справами, а також підвищення ефективності роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування зі зверненнями громадян, ураховуючи необхідність об'єктивного, всебічного і вчасного розгляду звернень громадян відповідно до вимог законодавства України, відповідно до частини другої статті 102 Конституції України та статті 28 Закону України «Про звернення громадян».
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2025 року вказану справу передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Згідно ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що його подано з порушенням вимог ст. 160, 161 КАС України, з наступних підстав.
Частиною третьою статті 161 КАС визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір судового збору обчислюється відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 1 січня 2026 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 3328,00 гривні.
Таким чином, позивачу необхідно надати документ про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн.
Так, позивач, з посиланням на підпункт г) пункт 2 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», просить звільнити від сплати судового збору.
При цьому, позивач просить звільнити від сплати судового збору, оскільки діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб, проте це пункт ґ) пункт 2 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір».
З цього приводу слід зазначити, що згідно пункт ґ), г) пункт 2 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Слід зазначити, що саме на позивача покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Так, позивач не надав доказів, які підтверджують статус малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї.
Крім того, що стосується особи, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб, то слід зазначити, що зазначену норму слід враховувати в системному зв'язку зі статтею 53 КАС, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, відповідно до частини першої зазначеної статті у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Водночас, згідно з нормами частини першої статті 56 КАС України, права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
В даному випадку, ОСОБА_1 , звертаючись з позовом в інтересах малолітньої дитини, діє як її законний представник в розумінні частини другої статті 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини першої статті 53 КАС України.
Таким чином, позивачу необхідно надати докази, які підтверджують статус малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї, або надати документ про сплату судового збору.
Згідно з ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, в позовній заяві зазначено про звернення від 17.08.2025, про лист від 16.07.2025 №004-018-18/1998, проте вказані документи до позовної заяви не надано.
Відповідно до ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно п.9 ч.1 ст.4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно ч.1 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Відсутність конкретизації предмета позовних вимог свідчить, що предмет спору у повному обсязі не визначений, натомість зміст та кількість позовних вимог сприяють ефективному розгляду справи, та, серед іншого, впливають на вирішення питання підвідомчості спору конкретному суду та правильному вирішенню питання щодо судового збору; з'ясування чи подано позов у строк, встановлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку поважними) тощо, а отже і з'ясуванню перешкод для відкриття провадження у справі.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/16958/17.
При цьому позивач не зазначає, чим саме відповідач порушив права, свободи чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в права та які підлягають оскарженню, отже таке формулювання способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів не відповідає вимогам частини першої статті 5 та пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Всупереч вказаного нормативного положення в позовній заяві відсутнє обґрунтування порушення правовою поведінкою саме відповідача прав, свобод, інтересів позивача.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі №320/950/19, від 14.03.2018 у справі №815/219/17, від 22.11.2018 у справі №766/12374/17.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №161/16515/16-а.
Конституційне право на доступ до правосуддя не є безмежним. Метою суду (правосуддя) є захист порушених прав та свобод, належних людині, яка звертається за захистом (її суб'єктивних прав). Разом з цим обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №305/2127/16-а.
Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести (а суд встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі №821/375/17.
Законодавство України не передбачає можливості подання позову в «інтересах правопорядку», який відомий у теорії права як actio popularis.
Для звернення до суду особа (позивач) повинна мати матеріально-правову заінтересованість у вирішенні спору. Матеріально-правовий інтерес у порушенні справи - це зв'язок позивача із зазначеним у позовній заяві предметом судового захисту, питання про наявність або відсутність якого вирішується суддею під час попереднього дослідження матеріальної правоздатності позивача, заявленої до суду вимоги та її підстави. Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести (а суд - встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
Юридична зацікавленість (інтерес) у зверненні до суду повинна мати об'єктивну основу. Для відкриття провадження у справі недостатньо лише суб'єктивного твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №1340/4243/18.
Відповідно, в цій справі позивач має обґрунтувати, що існує прояв конкретної правової поведінки відповідача, який має юридичне значення для прав, свобод та законних інтересів позивача, однак в позовній заяві відповідне обґрунтування та докази відсутні, згідно статті 160 КАС України.
Згідно частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Конституційного Суду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу термін для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали та усунути недоліки позовної заяви, а саме:
надати суду докази сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн., сплаченого за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101; код ЄДРПОУ (отримувача): 37988155; Рахунок: UA368999980313141206084004632 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101; Банк: Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; призначення платежу "судовий збір за позовом _______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача)";
або докази, які підтверджують статус малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
надати позовну заяву, яка містить максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги з урахуванням висновків, які викладені в ухвалі;
надати обґрунтування порушення правовою поведінкою саме відповідача прав, свобод, інтересів позивача.
Недоліки, що стосуються оформлення позовної заяви мають бути усунуті шляхом подання позовної заяви для суду та копії для відповідача.
У випадку направлення документів на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху поштою, направити відповідне повідомлення на електронну пошту суду з відповідними підтверджуючими документами.
Попередити позивача про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суддя О.В. Єфанова