Ухвала від 16.01.2026 по справі 215/8587/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

16 січня 2026 року Справа №215/8587/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про відвід судді Рянської В.В. у справі №215/8587/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі начальника управління охорони здоров'я Мурашка Костянтина Віталійовича про встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2025 до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі начальника управління охорони здоров'я Мурашка Костянтина Віталійовича про встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, у якій позивач просить:

- встановити наявність компетенції (повноважень) виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі начальника управління охорони здоров'я Мурашка Костянтина Віталійовича при отриманні заяви від 09.02.2025 вх. №С-457-П створювати штучні перешкоди для проведення службової перевірки дій посадових осіб і надання правовової оцінки цим діям, та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю, та зобов'язати не створювати таких перешкод

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.11.2025 передано адміністративну справу №215/8587/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі начальника управління охорони здоров'я Мурашка Костянтина Віталійовича про встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії на розгляд Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.

10.12.2025 зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 передана судді Рянській В.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору; визнано неповажними зазначені у заяві ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду; позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі начальника управління охорони здоров'я Мурашка Костянтина Віталійовича про встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху; встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду: позовної заяви, в якій викласти свої вимоги щодо предмета спору, згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 160, ст. 161 КАС України та їх обґрунтування відповідно до положень закону та із зазначенням і наданням доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав відповідачем, зокрема, доказів звернення до відповідача із заявою від 09.02.2025 вх. № С-457-П, або доказів на підтвердження обставин, у зв'язку з якими позивач не має можливості подати такі докази самостійно; копії виправленої позовної заяви та доданих до неї документів для направлення відповідачу; документа про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн або обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору з доказами на підтвердження зазначених у ньому обставин; доказів дотримання строку для звернення до суду або обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.

07.01.2026 до суду надійшли заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі після усунення недоліків та заява ОСОБА_1 про відвід судді Рянської В.В.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що наявні обставини викликають обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді, у зв'язку з чим відсутні підстави для довіри до складу суду. Заявник вказує, що суддя перевищує владу та службові повноваження, затягує строк розгляду справи, має особистий інтерес для задоволення власних потреб, оскільки суддя використовує хибні мотиви для залишення позову без руху, чим, на думку заявника, порушуються вимоги статей 5 та 248 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, зазначається, що суддею без належного обґрунтування витребовуються незрозумілі та надмірні докази для встановлення повноважень учасників справи, а норми статей 5, 119, 160, 161 та 169 КАС України тлумачаться та застосовуються на власний розсуд, що, на переконання заявника, свідчить про відступ від принципів змагальності сторін, правової визначеності та верховенства права. Заявник також зазначає, що під час розгляду справи суддею не забезпечується належний рівень доброзичливості та уважності, необхідних для повного й об'єктивного з'ясування обставин справи та встановлення наявності компетенції відповідних суб'єктів владних повноважень. На думку заявника, такі дії призводять до штучного створення перешкод у реалізації права на судовий захист соціальних прав, гарантованих статтею 46 Конституції України. З огляду на викладене, заявник вважає, що відсутність довіри до судді є об'єктивно обґрунтованою, а заявлений відвід сприятиме усуненню сумнівів щодо неупередженості суду, забезпеченню дотримання принципу верховенства права та гарантій справедливого судового розгляду. У зв'язку з цим заявник просить вирішити питання про відвід суддів Рянської В.В., Боженко Н.В., Кучугурної Н.В., Савченка А.В., Маковської О.В., Ремез К.І. та Єфанової О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Рянська В.В.) від 15.01.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянської В.В. в адміністративній справі №215/8587/25 визнано необґрунтованою та передано матеріали справи №215/8587/25 для визначення судді в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2026 вищезазначена заява ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянської В.В. в адміністративній справі №215/8587/25 передана для розгляду судді Туровій О.М. відповідно до вимог ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на приписи ч. 8. ст. 40 КАС України, якою встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянської В.В. в адміністративній справі №215/8587/25 розглянуто в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 11 ст. 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Дослідивши подану заяву про відвід судді Рянської В.В. та долучені до неї матеріали, суд доходить висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.

Як слідує з заяви ОСОБА_1 про відвід судді Рянській В.В., вказана заява фактично обґрунтована незгодою позивача з ухвалою суду від 12.12.2025, якою залишено його позовну заяву без руху, що, на думку ОСОБА_1 , створює штучні перешкоди у відкритті провадження у справі, затягує строки її розгляду і свідчить про заінтересованість судді у результаті розгляду цієї справи у вигляді подальшого повернення позовної заяви та про перевищення суддею своїх повноважень через хибні мотиви для залишення позову без руху, що, у свою чергу, викликає у позивача сумніви у неупередженості та об'єктивності судді, у зв'язку із чим він і заявляє відвід, а також просить передати його справу на розгляд колегії суддів.

За змістом приписів Кодексу адміністративного судочинства України процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу). Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Частиною 3 статті 36 КАС України встановлено, що до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

За приписами частин 1-2 статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що КАС України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів про наявність правових підстав для відводу головуючого судді Рянської В.В., суд зазначає, що заявлений відвід, зокрема, обумовлений незгодою позивача з процесуальним рішенням судді щодо розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , а саме: з ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянської В.В. від 12.12.2025, якою залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

Однак, суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Із системного аналізу підстав для відводу судді, які визначені у статті 36 КАС України, слідує, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. При цьому для відведення судді за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді. Водночас, такі обставини мають бути доведеними. Разом з цим, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

При цьому, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersack vs Belgium» (заява №8692/79), «Grieves vs UK» (заява №57067/00)). Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Le Compte, Van Leuven and De Meyere», заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява №33949/02).

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

З огляду на наведене у сукупності, а також враховуючи, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Рянської В.В. мотивована виключно незгодою позивача із процесуальним рішенням судді та не містить інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу, які б могли об'єктивно вказувати на упередженість судді Рянської В.В. при розгляді цієї адміністративної справи, а також зважаючи на відсутність відповідних обґрунтованих доказів на підтвердження вказаного, суд доходить висновку, що наведені позивачем обставини та підстави для відводу судді не можуть бути достатніми для висновку про упередженість судді Рянської В.В. при розгляді цієї адміністративної справи.

При цьому, судом враховується, що позивач, у разі незгоди з процесуальним рішенням судді Рянської В.В., зокрема з ухвалою, що окремому оскарженню не підлягає, якою є ухвала суду від 12.12.2025 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу в апеляційну скаргу на судове рішення, що буде ухвалене за наслідками розгляду справи і буде підлягати апеляційному оскарженню, у разі незгоди з ним.

Таким чином, з наведених позивачем доводів в обґрунтування заявленого відводу судом не встановлено підстав, які б свідчили про упередженість судді Рянської В.В., у зв'язку із чим не встановлено і обставин, які б підтверджували, що заявлений спір буде розглянуто упереджено або необ'єктивно.

Не встановлено судом й інших підстав, передбачених ст. ст. 36-37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи вказаним суддею та викликали необхідність його відводу.

Відтак, підстави, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянської В.В. у справі №215/8587/25 відсутні.

Водночас відвід інших суддів, а саме Боженко Н.В., Кучугурної Н.В., Савченка А.В., Маковської О.В., Ремез К.І. та Єфанової О.В., є необґрунтованим, оскільки в межах розгляду цієї адміністративної справи вони не є головуючими суддями, суддями-доповідачами та не входять до складу колегії суддів, яка здійснює розгляд справи по суті. Зазначені судді не вчиняли жодних процесуальних дій у цій справі та не здійснюють повноважень щодо її розгляду, а відтак відсутні передбачені законом підстави вважати, що їх участь може вплинути на об'єктивність, неупередженість або законність судового розгляду. За таких обставин, заявлений відвід у цій частині не відповідає вимогам процесуального закону та не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36-37, 39, 40, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Рянської В.В. в адміністративній справі №215/8587/25 за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі начальника управління охорони здоров'я Мурашка Костянтина Віталійовича про встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується.

Суддя О.М. Турова

Попередній документ
133352618
Наступний документ
133352620
Інформація про рішення:
№ рішення: 133352619
№ справи: 215/8587/25
Дата рішення: 16.01.2026
Дата публікації: 20.01.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Повернуто (16.03.2026)
Дата надходження: 13.02.2026
Предмет позову: встановлення відсутності компетенції (повноважень), визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії