15 січня 2026 року Справа №160/31702/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у порядку письмового провадження питання про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання судового рішення в адміністративній справі №160/31702/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала зазначена справа.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі №160/31702/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 03.02.1997 року по 31.12.1997 року у ДВАТ "Шахтопрохідне управління № 10" ДП ВАТ "ДХК "Трест Горлівськвуглебуд" та у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи ОСОБА_1 з 03.02.1997 року по 31.12.1997 року у ДВАТ "Шахтопрохідне управління № 10" ДП ВАТ "ДХК "Трест Горлівськвуглебуд" та здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком пільгових умовах відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", з дати її призначення - 07.07.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі №160/31702/24 набрало законної сили 17.07.2025 року.
Ухвалою від 29.09.2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/31702/24 задоволено та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, протягом 90 днів з моменту отримання копії ухвали, подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року в адміністративній справі № 160/31702/24.
05.01.2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі №160/31702/24.
Звіт обґрунтований тим, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 по адміністративній справі № 160/31702/24 обліковується в "Реєстрі судових рішень" підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) під номерами 821-2384, 2568633.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 по адміністративній справі № 160/31702/24 Головним управлінням здійснено дії згідно із зобов'язальною частиною рішення суду. Нараховано за період з 07.07.2024 по 16.07.2025 доплату у розмірі 117446,69 грн (виплати за Постановою № 1165, розпочнуться після надходження відповідного фінансування у 2026 році). За період з 17.07.2025 по 30.11.2025 нараховано доплату у розмірі 62690,52 грн (виплати за Постановою № 821), з них виплачено 30678,82, залишок невиплачених коштів на 03.01.2026 становить 32011,70 грн.
Вказав, що невиконання судового рішення пенсійним органом в частині невиплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Зазначив, що рішенням Комітету Верховної Ради України з питань правової політики від 14.04.2025 № 04-26/04-2025/85431 (рішення додається) надано таке роз'яснення у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 21.11.2024 № 4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень":
"1. Комітет вважає, що положення частин третьої та п'ятої статті 3823 КАС України слід розуміти у системному взаємозв'язку наступним чином.
Якщо на момент розгляду судом звіту суб'єкта владних повноважень у такому звіті містяться обставини, передбачені частиною п'ятою статті 3823 КАС України, то у разі відмови суду у прийнятті звіту відповідний штраф може не накладатися або встановлюватися у зменшеному розмірі в межах, визначених частиною третьою цієї статті. При цьому, прийняття відповідного рішення не ставиться в залежність від наявності або відсутності клопотання суб'єкта владних повноважень у формі окремого процесуального документу.
Якщо на момент розгляду судом звіту суб'єкта владних повноважень у такому звіті не міститься обставин, передбачених частиною п'ятою статті 3823 КАС України, то у разі відмови суду у прийнятті звіту до керівника такого суб'єкта владних повноважень застосовується відповідний штраф. При цьому, в подальшому питання про зменшення такого штрафу або про звільнення від його сплати розглядається у разі надходження відповідного клопотання від суб'єкта владних повноважень.
Таке клопотання разом із доказами, що підтверджують обставини, передбачені частиною п'ятою статті 3823 КАС України, може бути подане суб'єктом владних повноважень як окремий документ, так і разом із повторним (новим) звітом;
2. Комітет звертає увагу, що положення статті 3823 КАС України самі по собі не зобов'язують безумовно відмовляти суб'єкту владних повноважень у прийнятті звіту якщо судове рішення не було виконано останнім у повному обсязі.
Суд може прийняти звіт суб'єкта владних повноважень навіть за умови, що таке рішення не було виконано в повному обсязі (частина одинадцята статті 3823 КАС України).
Критерії для прийняття або відмови у прийнятті звіту суб'єкта владних повноважень підлягають дослідженню та встановленню у кожному окремому випадку;
3. Комітет вважає, що якщо на момент розгляду звіту суб'єкта владних повноважень судове рішення не було виконано останнім в повному обсязі, але водночас судом встановлено обґрунтованість наведених керівником обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, та достатність для своєчасного та повного виконання судового рішення заходів, які вживаються керівником для виконання судового рішення, то за результатами розгляду звіту мають застосовуватися наслідки, передбачені частиною одинадцятою статті 3823 КАС України".
Отже, суд може прийняти звіт суб'єкта владних повноважень навіть за умови, що таке рішення не було виконано в повному обсязі.
Критерії для прийняття або відмови у прийнятті звіту суб'єкта владних повноважень підлягають дослідженню та встановленню у кожному окремому випадку.
Таким чином, Головним управлінням вжито всі можливі заходи, в межах повноважень, щодо виконання в повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 по адміністративній справі № 160/31702/24.
На підставі викладеного, просить прийняти звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі № 160/31702/24, звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від сплати штрафу, а у разі відмови в затвердженні звіту продовжити строк для подання звіту.
06.01.2026 року до суду від позивача надійшли заперечення на звіт відповідача про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі № 160/31702/24, в яких зазначено, що станом на 05 січня 2026 року рішення суду у справі № 160/31702/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області досі не виконано належним чином. 05 листопада 2025 року розмір пенсії позивача було перераховано з урахуванням спірного стажу та відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці". Відповідно до рішення пенсійного органу № 047250010834 від 05.11.2025 з 17.07.2025 позивачу призначено пенсію за віком в розмірі 18 218,54 грн. Однак повний розмір пенсії позивач отримав лише у листопаді 2025 року.
У грудні 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу не було виплачено ані заборгованість з пенсії, ані пенсію в поточному, призначеному розмірі. Замість призначеного розміру пенсії 18 218,54 грн позивач отримав лише 16 010,55 грн, що підтверджується скріншотом з вебпорталу Пенсійного фонду України, де зазначено, що виплачена у грудні пенсія є меншою за призначену. Те, що пенсія призначена позивачу в розмірі 18 218,54 грн, підтверджується і довідкою про доходи пенсіонера, яка сформована позивачем 31.12.2025.
Ознайомившись з Протоколом про перерахунок пенсії від 05.01.2026, яку надіслав пенсійний орган на виконання рішення суду, позивач встановив, що розмір становить 1780,93 грн. Повторно сформувавши довідку про доходи пенсіонера від 05.01.2026, позивач виявив, що пенсійний фонд протиправно вилучив дані про призначення пенсії у розмірі 18 218,54 грн. Жодного повідомлення про зменшення розміру своєї пенсії позивач не отримував.
Позивач вважає такі дії пенсійного органу відкритим свавіллям, що виходить за межі правового поля, оскільки позивач не отримував жодного офіційного рішення чи повідомлення про зменшення пенсії.
Стосовно виплати заборгованості пенсії, вказав, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі № 160/31702/24 відповідачем було виплачено лише 30 678,82 грн. Ця сума є лише незначною часткою від загального розміру нарахованої заборгованості та не забезпечує реального виконання судового рішення.
Вказав, що незважаючи на набрання судовим рішенням законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області фактично ухиляється від його повного та належного виконання.
На підставі викладеного, просить суд відмовити у прийнятті звіту, витребувати відомості про керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (в тому числі його РНОКПП), та накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штраф за невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 по справі № 160/31702/24 у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розглянувши питання про виконання судового рішення, суд приходить до висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі № 160/31702/24 не виконано в повному обсязі, доказів її виконання суду не надано.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Також Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві "Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення ,,Ліпісвіцька проти України №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії від 07.05.2002", "Ромашов проти України від 27.07.2004", "Шаренок проти України від 22.02.2004" зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України (Sokur v. Ukraine)", №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine)", №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист (абзац восьмий підпункту 6.3 пункту 6).
Таким чином, розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Дослідивши зміст поданого відповідачем звіту, заперечення позивача, суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не доведено повного та фактичного виконання рішення суду у даній справі, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у даній справі.
За вказаних, обставин, суд приходить до висновку про не виконання відповідачем рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі №160/31702/24 у повному обсязі.
Водночас щодо наявності правових підстав для накладення штрафу за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи Верховний Суд не вбачає наявності таких підстав.
Зважаючи на те, що відповідач здійснив конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суд приходить до висновку про не можливість застосування до керівника відповідача штрафу за несвоєчасне виконання судового рішення, оскільки відсутні обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, відсутня недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, яка свідчить про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Таким чином, відповідачем не доведено повного та фактичного виконання постанови у даній справі, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення у даній справі.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. У подальшому, воєнний стан продовжено Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 20.10.2025 № 793/2025 до 03 лютого 2026 року.
Отже, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року та продовженням його до 03.02.2026 року, з урахуванням рекомендацій Ради суддів України стосовно роботи судів в умовах воєнного стану щодо виваженого підходу до питань, пов'язаних з встановленням різного роду строків, суд вважає за необхідне встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі №160/31702/24 - протягом 90 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Керуючись статтями 248, 381-1, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання відповідача про затвердження звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі №160/31702/24 - відмовити.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області новий строк для надання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі №160/31702/24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати звіт до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі №160/31702/24 та докази направлення звіту позивачу у строк, що не 90 днів з дня отримання даної ухвали.
В задоволенні клопотання про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за невиконання судового рішення - відмовити.
Роз'яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що відповідно до ч.3,10 ст.382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати до суду відомості про керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник