15 січня 2026 року Справа №160/27947/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву Військової частини НОМЕР_1 про повернення судового збору у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення 4518,57 грн., -
26.09.2025р. через систему "Електронний суд" Військова частина НОМЕР_1 звернулася з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просить:
- стягнути з відповідача на користь держави в особі НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) у розмірі заподіяної державі матеріальної шкоди на загальну суму 4518 грн. 57 коп.;
- стягнути з відповідача на користь держави в особі НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) судові витрати - судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2025р. наведений адміністративний позов було повернуто позивачеві на підставі ч.2 ст.123, п.1, п.9 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
07.01.2026р. через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла до суду заяву про повернення судового збору, в якій останній, зокрема, просить повернути військовій частині НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 3 028 грн. сплачений помилково за платіжна інструкція № 9960 від 09 вересня 2025 року на зазначені у заяві банківські реквізити.
Розглянувши вказану заяву представника позивача, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення та повернення позивачеві судового збору, сплаченого на підставі платіжної інструкції №9960 від 09.09.2025р., виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Також і п.2 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги.
Так, як вбачається зі змісту платіжної інструкції №9960 від 09.09.2025р., долученого позивачем до позову на підтвердження сплати судового збору, позивачем було сплачено судовий збір за даною платіжною інструкцією у розмірі 3028 грн., однак, вказане платіжне доручення не є належним доказом сплати позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.9 Закону "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно листа Державної судової адміністрації України №6-17517-18 від 14.09.2018р. "Про забезпечення заходів контролю за надходженням та поверненням судового збору", саме на суд покладено обов'язок при розгляді, зокрема, позовних заяв перевіряти надходження судового збору до спеціального фонду відповідно до документів, що підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Так, зі змісту платіжної інструкції №9960 від 09.09.2025р., вбачається, що судовий збір за нею сплачено на реквізити Київського окружного адміністративного суду.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, у суду відсутні підстави для повернення позивачеві такого судового збору у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір», у зв'язку з чим у заяві позивача слід відмовити.
Керуючись ст. 7 Закону України “Про судовий збір», ст.ст. 132, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про повернення судового збору у справі №160/27947/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Конєва