16 січня 2026 року Справа 160/771/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-554-46 від 11.03.2025 року,-
13.01.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-554-46 від 11.03.2025 року.
Разом із позовною заявою подано заяву про відстрочення сплати та зменшення судового збору, в якій просить суд:
- зменшити розмір судового збору за подання адміністративного позову Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-554-46 від 11.03.2025 року;
- відстрочити сплату судового збору за подання адміністративного позову Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-554-46 від 11.03.2025 року.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3328,00 грн.
За змістом приписів підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З позовних матеріалів слідує, що позивачем заявлені позовні вимоги майнового характеру про скасування вимоги про сплату боргу у розмірі 243 396 611,30 грн., відтак судовий збір за подання цього позову становить 33 280,00 грн.
Разом з тим, доказів сплати судового збору позивач до позовної заяви не долучено.
До адміністративного позову позивачем додано заяву про відстрочення та зменшення судового збору у порядку ст.8 Закону України "Про судовий збір".
В обґрунтування заяви зазначено, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", що спричинене скороченням виробництва ракетно-космічної продукції, яка для підприємства є профілюючою, позивач не має змоги сплатити зазначені суми судового збору, що підтверджується стрімким падінням фінансових результатів підприємства. Дуже значним розміром заборгованості із виплати заробітної плати працівникам, яка відповідно до останньої фінансової звітності станом на 01.01.2025 становить 421 163 000,00 грн. Зовнішній борг підприємства становить 8 123 387 000, 00 грн., що підтверджується даними балансу (звіт про фінансовий стан) на 01.01.2025.
Розглянувши вказану заяву та надані документи на підтвердження обставин, зазначених у ній, суд не знаходить підстав для її задоволення та відстрочення сплати судового збору або його зменшення, виходячи з наступного.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Слід зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Суд звертає увагу, що позивач не віднесений до жодної з пільгових категорій та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Крім того, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Отже, частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України "Про судовий збір" конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
З урахуванням наведених норм права, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування судом майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання згідно зі статтею 133 КАС України, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При цьому, у розумінні приписів статті 8 Закону №3674-VI відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Крім того, вказана норма не передбачає одночасно відстрочення та зменшення розміру судового збору, про що просить позивач. При цьому, позивач не зазначає, на яку саме суму він просить зменшити судовий збір.
Надані позивачем баланс (звіт про фінансовий стан) та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) не є достатніми доказами того, що останній матеріально неспроможний сплатити судовий збір за подачу цієї позовної заяви. Будь-яких інших доказів, які б у сукупності підтверджували майновий стан позивача (зокрема, наявність рухомого та нерухомого майна, відомості про банківські рахунки тощо) суду не надано. Крім того, позивачем не надано жодних доказів, які б підтвердили здатність підприємства сплатити судовий збір у майбутньому.
Суд повторно зазначає, у розумінні приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Своєю чергою, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 (справа "Креуз проти Польщі") "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 580/381/21.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення, про відстрочення сплати судового збору чи розстрочення сплати судового збору в силу положень частини першої статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Однак, позивачем не доведено суду відсутність можливості сплатити судовий збір за подання до суду цього позову, у зв'язку з чим заява позивача про відстрочення та зменшення судового збору задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, позивачеві слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду цього позову у розмірі 33 280,00 грн., сплаченого в установленому порядку, або надати належні докази на підтвердження обставин неможливості сплати судового збору за подачу позову до суду.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. Зміст цієї норми свідчить, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
У цій справі процедура адміністративного оскарження закінчилася днем отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги (підпункт 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України).
Зазначене рішення позивачем отримано 15.04.2025, що підтверджується даними реєстрації вхідної кореспонденції на рішення ДПС.
При цьому, суд зазначає, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору. Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Така позиція суду відповідає висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24.
З урахуванням зазначеного, строк звернення із цим позовом до суду сплив 15.05.2025 року, однак із позовом позивач звернувся лише 13.01.2026 року, тобто із пропуском строку звернення встановленого, п. 56.19 статті 56 ПК України.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Позивачем, в свою чергу, до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, до якої не надано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також суд зазначає, що частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частинами 1 та 2 статті 160 КАС України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до частини восьмої статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Суд зазначає, що подана позивачем заява містить підпис представника Дружини Т.Г., що діє на підставі довіреності, виданої Державним підприємством Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" 29.12.2025 року.
Як стало відомо головуючому під час розгляду іншої справи за участі позивача, Дружина Т.Г. тривалий час перебуває за межами України. Відтак, у суду є обґрунтовані підстави вважати, що підпис на позовній заяві Державного підприємства Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" не належить представнику, що зазначений у тексті позову, тобто є сумніви щодо підписання позовної заяви особою, яка має права її підписувати.
Крім того, відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що вона не містить у повному обсязі прохальної частини: зокрема, відсутній пункт 3 та не повністю викладений пункт 4.
Таким чином, позивачу слід надати до суду виправлену позовну заяву із зазначенням позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву - залишити без руху.
Надати позивачу термін - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- квитанції про сплату судового збору в сумі 33 280,00 грн. за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: *;101; РНОКПП; Судовий збір, за позовом (ПІБ), Дніпропетровський окружний адміністративний суд;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів;
- пояснень, що спростовували би сумніви щодо підписання позовної заяви саме представником позивача Дружиною Т.Г., що діє на підставі довіреності, виданої Державним підприємством Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" 29.12.2025 року;
- виправленої позовної заяви із зазначенням позовних вимог у повному обсязі.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Кальник