16 січня 2026 рокуСправа №160/24241/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094,м.Дніпро вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
22 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №912370134115 від 20.06.2025 щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 14.01.2009 по 11.06.2025 на посаді молодшої медичної сестри, яка безпосередньо зайнята повний робочий день у закладі з надання психіатричної допомоги в Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 13.06.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 14.01.2009 по 11.06.2025 на посаді молодшої медичної сестри, яка безпосередньо зайнята повний робочий день у закладі з надання психіатричної допомоги в Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та у зв'язку з цим здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку № 2, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 13.06.2025 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що остання починаючи з 14.01.2009 і по теперішній час позивач працює у Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» ДОР» на посаді молодшої медичної сестри: санітарки - палатної. Відповідач не зарахував період роботи позивача з 14.01.2009 (наказ про прийняття №2-К від 14.01.2009) за посадою молодшої медичної сестри - санітарки палатної, що передбачено Списком №2 розділ XXIV, робітники, які безпосередньо обслуговують хворих у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних установах, молодший медичний персонал у Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За результатом розгляду заяви Позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №912370134115 від 20.06.2025 про відмову у зарахуванні вказаного періоду у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, а тому її права підлягають захисту в судовому порядку, внаслідок чого просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 26 серпня 2025 року суд відкрив провадження у справі № 160/24241/25 та призначив до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
09.09.2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він не визнає позовні вимоги в повному обсязі з таких підстав. Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Враховуючи вище викладене, зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону № 1788 можливо до 01.01.2004 (день набрання чинності Закону №1058).
За результатами розгляду заяви Головним управлінням не враховано до стажу роботи у подвійному розмірі згідно із довідкою Комунального закладу «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради від 11.06.2025 №634 про роботу з 14.01.2009 по теперішній час на посаді молодшої сестри-санітарки палатної. На думку відповідача 2, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20.06.2025 №912370134115 відмовлено в перерахунку пенсії, тому Головне управління вважає, що прийняте законне та обґрунтоване рішення, а тому, відсутні підстави для задоволення позову.
Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - Відповідач 1) та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно із Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788-ХІІ).
Починаючи з 14.01.2009 і по теперішній час позивач працює у Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» ДОР» на посаді молодшої медичної сестри: санітарки - палатної.
Поруч з цим, відповідач 1 не зарахував період роботи позивача з 14.01.2009 (наказ про прийняття №2-К від 14.01.2009) за посадою молодшої медичної сестри - санітарки палатної, що передбачено Списком №2 розділ XXIV, робітники, які безпосередньо обслуговують хворих у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних установах, молодший медичний персонал у Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позивач звернулася до відповідача 1 із заявою від 13.06.2025 про зарахування вказаного періоду стажу у подвійному розмірі. До заяви були долучені довідка про підтвердження зазначеного стажу та накази про атестацію робочих місць.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області розглянуто заяву позивача та прийнято рішення № 912370134115 від 20.06.2025 про відмову у зарахуванні вказаного періоду у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погоджуючись з відмовою відповідачів у зарахуванні певного періоду роботи у подвійному стажі, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частиною першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно із статєю 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
У даному випадку, довідкою від 11.06.2025 № 634 підтверджується, що позивач з 14.01.2009 (наказ про прийняття №2-К від 14.01.2009) по 11.06.2025 (дата видачі виконувала роботу за посадою молодшої медичної сестри - санітарки палатної, що передбачено Списком № 2 розділ XXIV робітники, які безпосередньо обслуговують хворих у психіатричних (психоневрологічних) лікувальнопрофілактичних установах, молодший медичний персонал у Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людині, або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За приписами статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 №1489-III (в редакції Закону України № 4170-IX від 19.12.2024, яка діяла на момент звернення Позивача із заявою) заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги; психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28.10.2002 №385, зокрема затверджено Перелік закладів охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я містить, зокрема, заклад з надання психіатричної допомоги (п.п. 1.1 п. 1 Переліку закладів охорони здоров'я).
Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги. Згідно з Типовим положенням про психоневрологічний інтернат, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 957, психоневрологічний інтернат є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/ перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаряпсихіатра не протипоказане перебування в інтернаті
Отже, психоневрологічний інтернат належить до закладу охорони здоров'я, в якому надається психіатрична допомога, а отже період роботи позивача у Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.
З урахуванням вищевикладеного, відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота на цій посаді зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 зробив висновок, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
Також, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінлян (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказано, що орган влади, зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документ пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а в конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе рішення особи повинно бути вмотивованим.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами ст. 245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.245 КАС України, є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині позовних вимог підлягають задоволенню, зокрема:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №912370134115 від 20.06.2025 щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 14.01.2009 по 11.06.2025 на посаді молодшої медичної сестри, яка безпосередньо зайнята повний робочий день у закладі з надання психіатричної допомоги в Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 13.06.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 14.01.2009 по 11.06.2025 на посаді молодшої медичної сестри, яка безпосередньо зайнята повний робочий день у закладі з надання психіатричної допомоги в Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та у зв'язку з цим здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку №2, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 13.06.2025 року..
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивач при зверненні до суду сплатив судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується квитанцією від 21.08.2025 року.
Оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 968,96 грн потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
Керуючись ст. 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094,м.Дніпро вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №912370134115 від 20.06.2025 щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 14.01.2009 по 11.06.2025 на посаді молодшої медичної сестри, яка безпосередньо зайнята повний робочий день у закладі з надання психіатричної допомоги в Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 13.06.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 14.01.2009 по 11.06.2025 на посаді молодшої медичної сестри, яка безпосередньо зайнята повний робочий день у закладі з надання психіатричної допомоги в Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та у зв'язку з цим здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку №2, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 13.06.2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, ЄДРПОУ 13322403) судові витрати з оплати судового збору у сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук