16 січня 2026 рокуСправа №160/32089/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
07 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 21.05.2025 № 2611 «Про результати проведення службового розслідування» в частині притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, позбавлення премії за травень 2025 року, додаткової грошової винагороди за квітень-травень 2025 року;
- зобов'язати службових осіб Військової частини НОМЕР_1 видати наказ, провести нарахування та виплатити додаткову грошову винагороду за квітень 2025 року, за травень 2025 року, премію за травень 2025 року старшому солдату ОСОБА_1 , у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач проходить службу у в/ч НОМЕР_1 . 19.04.2025 позивачу було доведено бойовий наказ командира взводу № 62 про вихід на спостережні пости. Позивач відмовився від виконання наказу, посилаючись на висновок ВЛК № 1836 від 03.07.2024 про обмежену придатність (придатність до служби в частинах забезпечення тощо). На підставі спірного наказу командира в/ч від 21.05.2025 № 2611 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за непокору.
Позивачем зауважено, що він має обмеження за станом здоров'я (висновок ВЛК № 1836 від 03.07.2024) і тому не придатний виконувати бойові завдання, що свідчить, на думку позивача, про відсутність вини. Однак це не було взято до уваги відповідачем під час проведення службового розслідування.
Окремо у позовній заяві, позивачем зазначено, що після ознайомлення з Актом службового розслідування від 14.05.2025 та наказом від 21.05.2025 № 2611, 26.07.2025 він звернувся з рапортом про скасування результатів службового розслідування. Проте, станом на дату подачі позову позивач не отримав жодної відповіді щодо розгляду рапорту позивача про скасування результатів службового розслідування, тому, звернувся з позовом до суду для захисту його прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що позивач вирішив, що він за станом здоров'я не придатний виконувати бойові завдання. Звернув увагу на той факт, що дане бойове завдання визначало не участь в бойових діях, таких як штурм чи оборона позицій на лінії зіткнення з супротивником, а визначало перебування у визначеній точці, на спостережному пості та необхідність спостерігати за об'єктами (фактично виконання функції охорони).
Відповідач зазначив, що медичний огляд старшого солдата ОСОБА_1 під час оголошення вищевказаного бойового наказу не проводився, оскільки останній не звертався зі скаргами на стан здоров'я.
Окрім цього, відповідач наголосив на недоведеності подання позивачем рапорту про оскарження наказу про результатів службового розслідування. При цьому, зазначив, що в Журналі реєстрації вхідних документів (рапортів) військової частини за період з 26.07.2025 по 28.07.2025 (включно) відсутні записи про реєстрацію вищевказаного рапорту ОСОБА_1 .
Також, зауважив, що позивач не набув права на виплату додаткової винагороди в розумінні Наказу № 260 або постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що ним фізично не може бути надане підтвердження факту надходження рапорту відповідачу. При цьому, сам по собі факт подачі рапорту не є заходом досудового врегулювання спору. Звернуто увагу, що рапорт не був зареєстрований та розглянутий відповідачем.
Щодо тверджень відповідача, що бойовий наказ командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2025 №62, відповідно до бойового розпорядження з інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2025 №72/335, а сама: «Прибути на спостережні пости для ведення спостереження за об'єктами підготовленими до руйнування за визначеними координатами», то, на думку позивача, це визначало не участь у бойових діях, а виконання фактично функції охорони об'єкту, при цьому, що даний об'єкт перебував на лінії бойового зіткнення. Тому, позивач вважає, що в разі виконання даного наказу він мав бути в повній готовності до участі в бойових діях. Отже, даний наказ не міг бути виконаний позивачем, оскільки, на думку позивача, він не є придатним до військової служби.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.01.2023 № 18, рядовий ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2023 № 189, рядовий ОСОБА_1 призначений на посаду старшого вогнеметника 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.08.2024 №112-РС, рядовому ОСОБА_1 присвоєно чергове військове звання «Старший солдат».
На підставі Наказу командира військової частини від 19.04.2025 № 1947 «Про призначення службового розслідування», начальником групи з'ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_2 молодшим лейтенантом ОСОБА_2 проведено службове розслідування за фактом непокори старшого 2 вогнеметного відділення взводу радіоційного, хiмiчного, бiологiчного захисту вiйськової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_1 .
За результатами службового розслідування складено Акт службового розслідування від 21.05.2025 вх. № 1259, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 .
Службовим розслідуванням від 21.05.2025 встановлено наступне.
Відповідно до рапорту командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_4 №5670 від 19.04.2025, встановлено, що 19.04.2025 року, о 00:57, в районі населеного пункту Просяна Синельниківського району Дніпропетровської області, старшому вогнеметнику 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 було доведено бойовий наказ командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 №62 від 19.04.2025, відповідно до бойового розпорядження з інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 №72/335 від 18.04.2025, а саме, прибути на спостережні пости для ведення спостереження за об'єктами, підготовленими до руйнування за визначеними координатами. Старший солдат ОСОБА_1 відмовився виконувати даний бойовий наказ, аргументуючи свою відмову незадовільним станом здоров'я і тим, що він має відповідний висновок військово-лікарської комісії. Зброю було вилучено. Вказаний військовослужбовець був відправлений до району зосередження підрозділу в район населеного пункту АДРЕСА_1 .
До матеріалів справи, в якості доказів були долучені: копія бойового розпорядження з інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2025; копія бойового наказу командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_3 від 19.04.2025 № 62; копія бойового наказу командира інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2025 №117; диск з відеозаписом доведення бойового розпорядження.
Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування.
Так, в Акті службового розслідування зазначено, що відповідно до бойового наказу командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2025 №62 сержанта ОСОБА_4 , відповідно до бойового розпорядження з інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2025 №72/335, групі військовослужбовців, в складі якої знаходився старший вогнеметник 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 , було поставлено бойове завдання, а саме: «Прибути на спостережні пости для ведення спостереження за об'єктами підготовленими до руйнування за визначеними координатами».
Відповідно до пояснень старшого вогнеметника 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 , встановлено, що 19.04.2025 він дійсно відмовився від виконання бойового наказу командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2025 №62, відповідно до бойового розпорядження з інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2025 №72/335, через незадовільний стан здоров'я.
Відповідно до пояснень начальника евакуаційного відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_5 , встановлено, що 19.04.2025 о 00:57, в районі населеного пункту Просяна Синельниківського району Дніпропетровської області, старшому вогнеметнику 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 було оголошено бойовий наказ командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2025 №62, відповідно до бойового розпорядження з інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2025 №72/335, а саме: «Прибути на спостережні пости для ведення спостереження за об'єктами підготовленими до руйнування за визначеними координатами». Старший солдат ОСОБА_1 відмовився виконувати даний бойовий наказ.
Відповідно до рішення військово-лікарської комісії № 1836 від 03.07.2024, старший солдат ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, В8НЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оператвного заабезпечення, охорони.
Також, як вбачається з Акту службового розслідування, медичний огляд старшого солдата ОСОБА_1 під час оголошення вищезазначеного бойового наказу не проводився, оскільки останній не звертався зі скаргами на стан здоров'я.
Відповідно до пояснень командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_4 , встановлено, що 19.04.2025 о 00:57, в районі населеного пункту Просяна Синельниківського району Дніпропетровської області, старшому вогнеметнику 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 було оголошено бойовий наказ командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2025 №62, відповідно до бойового розпорядження з інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2025 №72/335, а саме: «Прибути на спостережні пости для ведення спостереження за об'єктами підготовленими до руйнування за визначеними координатами». Старший солдат ОСОБА_1 відмовився виконувати даний бойовий наказ, аргументуючи свою відмову незадовільним станом здоров'я.
Відповідно до пояснень сержанта з матеріального забезпечення інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_6 , встановлено, що 19.04.2025 о 00:57, в районі населеного пункту Просяна Синельниківського району Дніпропетровської області, старшому вогнеметнику 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 було оголошено бойовий наказ командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2025 №62, відповідно до бойового розпорядження з інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2025 №72/335, а саме: «Прибути на спостережні пости для ведення спостереження за об'єктами підготовленими до руйнування за визначеними координатами». Старший солдат ОСОБА_1 відмовився виконувати даний бойовий наказ, аргументуючи свою відмову незадовільним станом здоров'я.
Як зазначено в Акті службового розслідування, непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ командира старшим солдатом ОСОБА_1 потягла за собою підрив диципліни підрозділу, зниження рівня бойової готовності групи та невиконання завдань за призначенням.
Також, як вбачається з Акту службового розслідування, відповідно до службової характеристики, за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого вогнеметника 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 зарекомендував себе посередньо.
Враховуючи наведене вище, було запропоновано за порушення вимог, передбачених абзацами 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10 статті 11, статті 16, абзацу 2 статті 30, абзаців 1, 2 статті 37, статті 127, абзаців 2, 3, 4, 5, 8, 9, 15 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, абзацу 2 статті 4, статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшого вогнеметника 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - «ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ».
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2025 №2611 «Про результати службового розслідування», проведеного для з'ясування причин та умов не виконання позивачем бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 №62 від 19.04.2025 року встановлено, що:
- старший вогнеметник 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 , відмовився від виконання бойового наказу командира взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2025 №62, відповідно до бойового розпорядження з інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2025 №72/335, що призвело до підриву дисципліни підрозділу, зниження рівня бойової готовності підрозділу та невиконання завдань за призначенням;
- вчинення викладеного вище правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування;
- порушення військової дисципліни було скоєно під час виконання службових обов'язків, пов'язано з проходженням військової служби;
- виходячи з матеріалів службового розслідування, вина старшого солдата ОСОБА_1 виражається у формі прямого умислу;
- своїми діями старший вогнеметник 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів: Конституції України: абзаци 1, 2 статті 17, статті 65; Дисциплінарного статуту Збройних Сил України: статті 1, абзацу 1 статті 4, статті 6; Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України: абзаців 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10 статті II, статті 16, абзацу 2 статті 30, абзаців 1, 2 статті 37, статті 127, абзаців 2, 3, 4, 5, 8, 9, 15 статті 128;
- в діях старшого солдата ОСОБА_1 є ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України;
- обставини, які обтяжують відповідальність старшого солдата ОСОБА_1 є те, що вказане правопорушення полягає у відмові від виконання законних вимог командира (начальника), що вчинено в умовах воєнного стану;
- обставин, які пом'якшують відповідальність старшого солдата ОСОБА_1 , в ході проведення службового розслідування не встановлено;
- до наказу про виплату додаткової винагороди за квітень 2025 року старший солдат ОСОБА_1 не включався;
- за порушення вимог, передбачених абзацами 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10 статті 11, статті 16, абзацу 2 статті 30, абзаців 1, 2 статті 37, статті 127, абзаців 2, 3, 4, 5, 8, 9, 15 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, абзацу 2 статті 4, статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшого вогнеметника 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 наказано притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - «ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ»;
- відповідно до п. 5 розділу ХVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, наказано позбавити премії за травень 2025 року в повному обсязі старшого солдата ОСОБА_1 .
Крім того, судом встановлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії №1836 від 03.07.2024, щодо ОСОБА_1 було проведено медичний огляд ВЛК при в/ч НОМЕР_4 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки мінно-вибухової травми (17.10.2023), акубаротранми у вигляді хронічної двобічної сснсоневральної приглухуватості зі середньою втратою слуху: справа - 35дБ, зліва - 31,25дБ.; закритої черепно-мозкової травми (17.10.2023), струсу головного мозку у вигляді розсіяної органічної симптоматики, цефалгічного синдрому з незначним порушенням функції. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми відсутня. Згідно з наказом МОЗ України від 04.07.2007 № 370, травма кваліфікується як легка.
На підставі статті 61б, 75в, 40в шафи ІІ Розкладу хвороб, позивач придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Не погоджуючись із спірним Наказом, останній звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. Тотожнє положення викладено і в п.1. ч.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правовою основою зазначеного обов'язку є Конституція України, Закони України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про оборону України», «Про збройні сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п.21 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно з Указом Президента України в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває дотепер.
Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону №2232-XII).
Частиною 1 ст.2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999 затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з ст. 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини) (ч.2 вступу Статуту внутрішньої служби).
Згідно з ст. 6 Статуту внутрішньої служби внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
За змістом статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Як передбачено у ст. 12 Статуту внутрішньої служби, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з ст. 28 Статуту внутрішньої служби, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За змістом ст. 30 Статуту внутрішньої служби, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відповідно до ст.37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Згідно з ст. 49 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. Солдат підпорядковується командирові відділення.
Статті 127-130 Статуту внутрішньої служби встановлюють, що солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
Солдат зобов'язаний сере іншого підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; знати тактику дій відділення в різних видах бою та вміло діяти в бою; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням.
Внутрішній порядок - це суворе додержання визначених військовими статутами правил розміщення, повсякденної діяльності, побуту військовослужбовців у військовій частині (підрозділі) й несення служби добовим нарядом.
Внутрішній порядок досягається: глибоким розумінням, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов'язків, визначених законами України та статутами Збройних Сил України; чіткою організацією бойової підготовки; зразковим бойовим чергуванням та несенням служби добовим нарядом; неухильним виконанням розпорядку дня; додержанням правил експлуатації озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, створенням у місцях розташування військовослужбовців умов для їх повсякденної діяльності, життя й побуту, що відповідають вимогам статутів Збройних Сил України; цілеспрямованою виховною роботою, поєднанням високої вимогливості командирів (начальників) з постійною турботою про підлеглих у додержанні їх прав, задоволенні потреб і зміцненні здоров'я; додержанням вимог пожежної безпеки, а також проведенням заходів щодо охорони довкілля в районі діяльності військової частини.
Згідно зі статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Отже, аналізуючи наведені норми, суд приходить до переконання, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими ст.48 Дисциплінарного статуту. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку, виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов'язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).
Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку, службове розслідування може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; - втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; - вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; - надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Розділу III Порядку, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктом 3 розділу IV Порядку, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (пункт 2 розділу VI Порядку).
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Як встановлено судом, відповідно до оскаржуваного наказу, встановлено факт невиконання бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 №62 від 19.04.2025 року без поважних на це причин старшим вогнеметником 2 вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що відповідальність за невиконання бойового наказу командира військової частини передбачена ст. 402-403 Кримінального кодексу України.
Вказаний факт також підтверджує сам позивач та в обґрунтування невиконання бойового наказу вказує причину - не придатний виконувати бойові завдання через незадовільний стан здоров'я, з посиланням на висновок ВЛК №1836 від 03.07.2024.
Відповідно до п. 1.2. Розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п. 1.1. Розділу ІІ Положення № 402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду.
Відповідно до п. 1.2. Розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Як вбачається із Висновку ВЛК №1836 від 03.07.2024, позивач був визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
При цьому, слід зазначити, що бойовий наказ передбачав саме перебування на спостережному пості (функція спостереження/охорони), що, на переконання суду, не суперечило встановленим ВЛК обмеженням.
Як вже було зазначено, сам позивач не заперечує факт невиконання ним бойового наказу у зв'язку з незадовільним станом здоров'я. Разом з цим, як вбачається з матерілів справи, позивач не звертався зі скаргами на стан здоров'я під час отримання відповідного наказу, що також підтверджується поясненнями капітана медслужби ОСОБА_5 .
Отже, суд вважає, що сам факт незадовільного стану здоров'я позивача не можє бути підставою для не виконання бойового наказу. При цьому, самостійне визначення військовослужбовцем ступеня своєї здатності виконати наказ є порушенням принципу єдиноначальності.
Таким чином, докази, що є у справі, не підтверджують того, що в день доведення наказу від 19.04.2025 №62 у позивача були поважні причини для невиконання такого.
Згідно зі ст.254 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Відповідно п. 2.1.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 рапорт (заява), письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до пункту 115 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права, як зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт.
З аналізу вказаних норм права, суд висновує, що наслідком написання рапорту військовослужбовця є наказ по стройовій частині чи відмова у задоволенні рапорту.
Проте, позивачем до матеріалів справи не долучено доказів звернення з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 щодо неможливості проходження служби в даній військовій частині за станом здоров'я, або ж щодо погіршення стану здоров'я, з метою направлення до медичного пункту частини.
Суд наголошує, що приписами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, визначено можливість реагування керівним складом на військовослужбовця за фактичне невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
В разі виникнення таких обставин командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Інститут дисциплінарної відповідальності є самостійним інститутом права, що підтверджується наявністю окремих ознак правового інституту: - однорідність фактичного змісту; - юридична єдність (комплексність) норм; - законодавча відособленість.
Дисциплінарна відповідальність, як самостійний вид юридичної відповідальності, є елементом у структурі правової системи країни та важливим чинником забезпечення дисципліни та правопорядку.
Дисциплінарний проступок, в контексті дисциплінарної відповідальності, можливо охарактеризувати як протиправну дію чи бездіяльність службовця, що порушує встановлений порядок виконання своїх обов'язків, встановлені вимоги до військової дисципліни або громадського порядку.
В свою чергу, дисциплінарне стягнення є мірою відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яке лежить у колі дискреційних повноважень суб'єкта, відповідального та зацікавленого у дотриманні службовцем відповідних вимог дисципліни. Дисциплінарне стягнення виступає результатом карного процесу уповноваженої на це особи, що несе в собі наслідки особистого немайнового та майнового характеру.
Такі стягнення виражаються у вигляді негативної оцінки до певної події та засудженні поведінки службовця, вину та причетність якого буде належним чином встановлено.
У зв'язку з чим, заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов'язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов'язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що службовим розслідуванням підтверджено факт непокори ОСОБА_1 , накладене на позивача стягнення у вигляді «попередження про неповну службову відповідність» відповідає тяжкості вчиненого в умовах воєнного стану правопорушення. Позбавлення додаткової винагороди та премії є правомірним наслідком накладення дисциплінарного стягнення згідно з Наказом МОУ № 260.
З огляду на наведене, наказ від 21.05.2025 № 2611 «Про результати проведення службового розслідування» в частині притягнення старшого солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, позбавлення премії за травень 2025 року, додаткової грошової винагороди за квітень-травень 2025 року, прийнято відповідачем правомірно, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висноваку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст.139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник