15 січня 2026 рокуСправа №160/31919/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
05 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №793 «Про заохочення, накладення та оголошення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у червні 2025 року» в частині накладення дисциплінарного стягнення «догана» на ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він в період з березня 2022 року по серпень 2025 року проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №793 «Про заохочення, накладення та оголошення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у червні 2025 року» за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до пункту "б" статті 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення "догана".
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №793 «Про заохочення, накладення та оголошення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у червні 2025 року» в частині накладення дисциплінарного стягнення «догана» на ОСОБА_1 , оскільки у наказі відсутня кваліфікація правопорушення та зокрема, порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи №160/31919/25 від 05 листопада 2025 року для розгляду судової справи визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
05.11.2025 року на адресу військової частини НОМЕР_1 направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
06.11.2025 року військової частини НОМЕР_1 отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
08.12.2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№65634/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника відділення персоналу штабу (станом на момент виникнення спірних правовідносин) та був виключений із списків військової частини за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.07.2025 № 221 у зв'язку із переміщенням для продовження військової служби в іншій частині на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 17.07.2025 №300.
Згідно абзацу 4 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 27.09.2023 року №343.
18.06.2025 року за неналежне виконання посадових обов'язків та доручень командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , останнім ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.
Оголошення було проведено особисто, під час чого позивачеві було доведено, в чому полягає порушення ним дисципліни.
За підсумками дисциплінарних стягнень накладених протягом поточного місяця, наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про заохочення, накладення та оголошення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у червні 2025 року» від 26.06.2025 №793 ОСОБА_1 , як й інших військовослужбовців, яким було оголошено дисциплінарні стягнення, було включено до наказу для застосування наслідків притягнення - зменшення суми премії у відповідності до вимог пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260.
Проєкти наказів командира військової частини НОМЕР_1 до 21.07.2025 (з 21.07.2025 відбулось переформатування військової частини НОМЕР_1 ) погоджувались та реєструвались у стройовій частині відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 (копія наказу від 26.06.2025 № 793).
Стройова частина відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 знаходилась у безпосередньому підпорядкуванні позивача, про всі зареєстровані накази у стройовій частині відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , а також про накладання стягнень та заохочень доповідалось начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , тобто позивачеві для внесення відповідних відомостей до військово-облікових документів та особових справ військовослужбовців.
Статтею 88 Дисциплінарного статуту встановлено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Однак, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 до моменту переведення його до іншого місця служби (станом на вересень 2025 року) відповідних скарг до управління військової частини НОМЕР_1 або вищого командування не направляв.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
08.12.2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника військової частини НОМЕР_1 надійшла заява вх.№65636/25, в якій представник відповідача просить долучити до матеріалів справи витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.07.2025 року №211 про виключення ОСОБА_1 зі списків військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з його переміщенням до нового місця служби.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 у період з березня 2022 року (наказ №25 від 09.03.2022 року) по серпень 2025 року (наказ №246 від 25.08.2025 року) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 27.09.2023 року №343.
18.06.2025 року за неналежне виконання посадових обов'язків та доручень командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , останнім ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.
Оголошення було проведено особисто, під час чого позивачеві було доведено, в чому полягає порушення ним дисципліни.
За підсумками дисциплінарних стягнень накладених протягом поточного місяця, наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про заохочення, накладення та оголошення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у червні 2025 року» від 26.06.2025 №793 ОСОБА_1 було оголошено дисциплінарні стягнення та включено до наказу для застосування наслідків притягнення - зменшення суми премії у відповідності до вимог пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №211 від 22.07.2025 року: Майора ОСОБА_1 , начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 17 липня 2025 року №300 на посаду Начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 2905003, шпк "майор", вважати таким, що 21.07.2025 справи і посаду здав та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за штатом №57/136-01. Зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за штатом №58/325-01 та на всі види забезпечення.
Виплатити надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі 25%, щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 390% посадового окладу з 01 по 21 липня 2025 року.
Вважати таким, що 22.07.2025 справи і посаду начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, встановити посадовий оклад у розмірі 5070 грн. на місяць, 24 тарифний розряд.
Виплачувати надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі 25%, щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 390% посадового окладу.
Підстава: витяг з наказу Командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 17.07.2025 №300, рапорт ОСОБА_3 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №246 від 25.08.2025 року: майора ОСОБА_4 , начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.08.2025 №1270 на посаду Офіцера відділу супроводження кар'єри офіцерів кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 2905003, шпк "майор", вважати таким, що 25.08.2025 справи і посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби до військової частини кадровий центр Сухопутних військ Збройних Сил України.
3 25.08.2025 виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 26.08.2025.
Станом на 25.08.2025 року вислуга років у Збройних Силах України становить: загальна - 05 років 11 місяців 19 днів, в т.ч. календарна - 05 років 11 місяців 19 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів.
Виплатити надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі 30%, щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 390% посадового окладу з 01 по 25 серпня 2025 року.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась.
Щорічна основна відпустка за 2023 рік надавалась терміном на 30 діб.
Щорічна основна відпустка за 2024 рік надавалась терміном на 30 діб.
Щорічна основна відпустка за 2025 рік надавалась терміном на 15 діб.
Грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік отримав.
Додаткова відпустка учаснику бойових дій згідно пункту 12 частини статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІI (зі змінами) за 2023-2025 роки не надавалась, грошова компенсація за зазначений період не виплачувалась.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 за 2025 рік, не отримував.
Військові перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім'ї та перевезення домашніх речей не видавались.
Постійним або службовим житлом не забезпечувався. На квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 не перебував.
Підстава: витяг з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.08.2025 року №1270, рапорт ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №793 «Про заохочення, накладення та оголошення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у червні 2025 року» в частині накладення дисциплінарного стягнення «догана» на ОСОБА_1 , оскільки у наказі відсутня кваліфікація правопорушення та зокрема, порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини 1 статі 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу).
Згідно абзацу 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
У силу вимог статті 16 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно статті 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
У силу вимог частин 1, 2 статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
За приписами статті 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
У відповідності до статті 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 86 Дисциплінарного статуту передбачено, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судом встановлено, що 18.06.2025 року за неналежне виконання посадових обов'язків та доручень командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , останнім ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.
Оголошення було проведено особисто, під час чого позивачеві було доведено, в чому полягає порушення ним дисципліни.
За підсумками дисциплінарних стягнень накладених протягом поточного місяця, наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про заохочення, накладення та оголошення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у червні 2025 року» від 26.06.2025 №793 ОСОБА_1 було оголошено дисциплінарні стягнення та включено до наказу для застосування наслідків притягнення - зменшення суми премії у відповідності до вимог пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260.
Разом з тим, будь-які пояснення, докази щодо підстав застосування дисциплінарного стягнення до позивача до суду не надано.
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами обставини вчиненого позивачем правопорушення, його наслідки, ступінь вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.
Сам по собі витяг з наказу не може вважатися належним і допустимим доказом факту вчинення дисциплінарного проступку, оскільки є лише формою реалізації управлінського рішення, а не первинним доказом обставин, які передували його ухваленню.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №793 «Про заохочення, накладення та оголошення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у червні 2025 року», яким за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до пункту "б" статті 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення "догана".
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №793 «Про заохочення, накладення та оголошення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у червні 2025 року» в частині накладення дисциплінарного стягнення "догана" на ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник