про відмову у забезпеченні позову
16 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/543/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Димарчук Т.М., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 16.01.2026 звернувся у Волинський окружний адміністративний суд позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним дій щодо проведення 05.01.2026 медичного огляду військово-лікарською комісією та взяття на військовий облік ОСОБА_1 ; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості/інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі рішення призовної комісії Маневицького району, оформленого протоколом №2 від 05.04.2011 про визнання непридатним до військової служби.
Одночасно з позовною заявою представник позивача Хомич Р.В. подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування необхідності застосування таких заходів вказано, що їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або свобод ОСОБА_1 , оскільки, станом на момент звернення з позовом, існують підстави стверджувати, що відповідачем здійснюються заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації (вручено повістку на 28.01.2026), відтак статус позивача може змінитись з «військовозобов'язаного» на «військовослужбовця».
Окрім того, представник позивача вважає, що дії відповідача щодо проведення 05.01.2026 медичного огляду військово-лікарською комісією та взяття на військовий облік ОСОБА_1 є безумовно протиправними, у зв'язку із чим позивачем поданий позов до суду.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
За усталеною позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 11.01.2022 у справі №640/18852/21, від 28.07.2022 у справі №640/31850/20 та ін., заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, забезпечувати ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
У постанові від 17.04.2025 у справі №340/5170/24 Верховний Суд вказав, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Тож вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, необхідно враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
З тексту позовної заяви убачається, що ОСОБА_1 оскаржує дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення медичного огляду військово-лікарською комісією та взяття на військовий облік позивача в той час, як ОСОБА_1 з 05.04.2011 виключений з військового обліку.
Заява про забезпечення позову фактично обґрунтована підставою, визначеною пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України (тобто, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду), при цьому заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача (через призов на військову службу) та може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення прав після винесення судового рішення.
Натомість такі доводи сформульовані як можливість/ймовірність вчинення мобілізаційних дій відповідачем та ґрунтуються на припущеннях, при тому що питання призову позивача на військову службу наразі не вирішується (докази цього матеріали позову не містять).
Окрім того, в заяві про забезпечення позову зазначено, що станом на момент подання позовної заяви позивачу вручена повістка на 28.01.2026 для уточнення даних.
Варто зауважити, що повістка не є актом індивідуальної дії - рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, а є лише а лише засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування. Наведене відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 у справі №300/1263/22.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Стосовно посилань заявника на протиправність дій відповідача щодо проведення медичного огляду військово-лікарською комісією позивача та взяття останнього на військовий облік, суд зауважує, що очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень це прийняття таких рішень, що не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері, проте таких доводів у заяві про забезпечення позову не окреслено.
Незгода заявника із рішеннями/діями уповноваженого суб'єкта владних повноважень та звернення до суду із позовом про визнання протиправними рішень не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Суд наголошує, що наведені факти потребують з'ясування та доведення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі за позовом про визнання протиправним та скасування рішення та жодним чином не дають підстави для висновку про очевидну протиправність рішення.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст позовних вимог та заяви позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256, 293-295 КАС України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т.М. Димарчук