про відмову у забезпеченні позову
15 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16040/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу в частині, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу начальника Військової частини № НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 15 грудня 2025 року №1491-ОС в частині продовження контракту понад встановлені строки старшому сержанту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнання протиправною відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; зобов'язання прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
13 січня 2026 року представник позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом: заборони начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) вчиняти певні дії, а саме: примусове переведення/відрядження ОСОБА_1 до інших військових частин або підрозділів до винесення рішення по справі.
Заява обґрунтована тим, що наразі судом вирішується питання щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника Військової частини № НОМЕР_1 від 15 грудня 2025 року №1491-ОС в частині продовження контракту понад встановлені строки старшому сержанту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнання протиправною відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». На переконання представника позивача, якщо відповідач примусово переведе/відкомандирує до іншого підрозділу позивача, таке рішення в майбутньому обґрунтовано ускладнить виконання судового рішення, та позивачу необхідно буде докласти значні зусилля для відновлення своїх прав (зокрема через необхідність повторних звернень до суду).
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.
Заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною першою статті 151 КАС України установлено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта ( пункт 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2); забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (пункт 4).
За приписами частини другої статті 154 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.
При цьому сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними, як і те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Суд з огляду на докази, надані позивачем, для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При вирішенні питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову враховується й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Подання адміністративного позову предметом, якого є визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, не є підставою для висновку про очевидні ознаки протиправності таких дій відповідача, забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та винесення судом рішення у справі. Протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідачів може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті. Без такого дослідження доказів твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Оцінка правомірності дій Військової частини НОМЕР_1 щодо продовження ОСОБА_1 контракту понад встановлені строки та відмови у звільненні з військової служби, підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
У заяві про забезпечення позову представник позивача просив заборонити Військовій частині НОМЕР_1 (її уповноваженим особам), вчиняти певні дії щодо переміщення чи відрядження ОСОБА_1 для проходження військової служби до інших військових частин або підрозділів до винесення рішення у цій справі.
Суд враховує, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у Державній прикордонній службі України відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
За приписами пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
На час проходження позивачем військової служби та подання заяви про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, а тому суд позбавлений можливості забороняти відповідачу вчиняти дії, пов'язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, в тому числі забороняти визначати місце несення військової служби.
За таких підстав та, враховуючи подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, які не можуть бути застосовані з урахуванням вимог частини третьої статті 151 КАС України, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу в частині, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В. Л. Шепелюк