15 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7203/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо не звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) через такі сімейні обставини - «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарського-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи»; зобов'язання прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII через такі сімейні обставини - «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 з травня 2022 року проходить військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 . 06 червня 2025 року позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини - необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) за формою №080-4/0. За результатом розгляду поданих документів відповідач листом від 16 червня 2025 року №2/218 повідомив про відмову у звільненні з військової служби, вказавши, що для особи з інвалідністю потребу в постійному сторонньому догляді мала б визначати саме медико-соціальна експертна комісія (МСЕК), а не ЛКК, тому висновок ЛКК від 25 квітня 2024 року №90 не є належним документом, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду. Також зазначено, що у доданій до рапорту копії акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 22 травня 2025 року, який складено ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зазначено про відсутність інших осіб першого чи другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати догляд з ОСОБА_2 .
Позивач таку відмову відповідача вважає протиправною, та покликаючись на положення Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (Інструкція №170) вказав, що висновок ЛКК є серед документів, який підтверджує підстави для звільнення зі служби за сімейними обставинами, зокрема факт потреби у постійному сторонньому догляді. ОСОБА_1 зауважив, що діючим законодавством не встановлена форма та порядок видачі документів, які б засвідчували факт відсутності у особи інших членів сім'ї, Військова частина НОМЕР_1 не довела факту наявності інших членів сім'ї ОСОБА_2 , які б могли здійснювати за нею догляд.
На переконання позивача, йому безпідставно відмовлено у звільненні з військової служби, тому він просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.63-68). В обґрунтування цієї позиції вказав, що на підтвердження потреби у постійному догляді ОСОБА_1 до рапорту про звільнення з військової службу (на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ) було додано: копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №587959 від 28 лютого 2024 року про встановлення для ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності, у якій не зазначено про потребу у постійному догляді; копію висновку ЛКК №90 від 25 квітня 2025 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, у якому рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. З огляду на приписи Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення №1317), враховуючи, що матір позивача є особою з інвалідністю, то потребу в постійному сторонньому догляді для неї мала б визначити саме МСЕК, а не ЛКК. Відповідно висновок ЛКК №90 від 25 квітня 2025 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, не є належним документом, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду. Також, висновок виданий зі строком дії до 25 квітня 2026 року, а не на постійній основі, у ньому не зазначено про потребу у постійному догляді.
Також, позивачем до рапорту було додано копію акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 22 травня 2025 року, а не оригінал, як це передбачено додатком 19 до Інструкції №170. Цей документ не підтверджує відсутність у особи з інвалідністю (матері військовослужбовця) інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, оскільки в акті зазначено не про відсутність вказаних осіб, а про наявність члена сім'ї першого ступеня споріднення.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 , що не є спірним.
06 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини - необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду (а.с.86). До рапорту долучив такі документи: копію висновку від 25 квітня 2025 року №90 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, форма первинної облікової документації №080-4/о затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року №407 (а.с.72); копію довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 28 лютого 2024 року серії 12 ААГ №587959 щодо ОСОБА_2 (а.с.73), копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 (а.с.83-84), копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 від 09 квітня 2024 року №2188413826, копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 , нотаріально засвідчену копію акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 22 травня 2025 року (а.с.70-71), копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.88), довідку про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 21 жовтня 2024 року №1205 (а.с.74).
Листом від 16 червня 2025 року №2/218 відповідач повідомив позивача про відмову у задоволенні рапорту та про відмову у звільненні, оскільки не підтверджено існування підстав для звільнення (а.с.76-79).
Зі змісту вказаного листа слідує, що на підтвердження потреби у постійного догляді до рапорту було додано: копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №587959 від 28 лютого 2024 року про встановлення для ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності, у якій не зазначено про потребу у постійному догляді; копію висновку ЛКК №90 від 25 квітня 2025 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, у якому рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Згідно з підпунктом 1 пункту 11 Положення №1317, що діяло до 01 січня 2025 року, саме міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування. Отже, для особи з інвалідністю потребу в постійному сторонньому догляді мала б визначити саме МСЕК, а не ЛКК.
Оскільки ОСОБА_2 є особою з інвалідністю, то із врахуванням висновків Верховного Суду згідно з постановою від 11 квітня 2024 року у справі №420/16689/23 та вимог Положення №1317, саме МСЕК, а не ЛКК, мала б визначити для неї потребу у постійному сторонньому догляді. В той же час, згідно Положення №1317, встановлення II групи інвалідності передбачає збереження здатності до самообслуговування та не спричиняє потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Відповідно висновок ЛКК №90 від 25 квітня 2024 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, не є належним документом, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду. Також, висновок виданий зі строком дії до 25 квітня 2026 року, а не на постійній основі, у ньому не зазначено про потребу у постійному догляді. Зазначений висновок оформлено для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та видається виключно з метою подання його до уповноважених структурних підрозділів з питань соціального захисту населення для призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Окрім того, військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
До рапорту не додано документи, що підтверджує відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення: один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Згідно з додатком 19 до Інструкції №170, зазначені документи подаються при звільненні з військової служби.
У доданій до рапорту копії акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 22 травня 2025 року, який складено ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зазначено про відсутність інших осіб першого чи другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з відмовою відповідача у звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в умовах воєнного стану.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону №2232-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини шостої статті 2 цього Закону №2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ, до якої кореспондує підпункт «г» пункту 2 частини четвертої цієї статті, передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок звільнення з військової служби визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Порядок №1153), відповідно до пункту 233 якого військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац четвертий пункту 241 Положення №1153/2008).
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454; Інструкція №170).
Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно з підпунктом 26 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
З наведеного слідує, що звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає такі етапи: подання військовослужбовцем рапорту про звільнення з наданням підтверджуючих для цього підстав документів безпосередньо своєму командиру; розгляд рапорту про звільнення; прийняття наказу про звільнення зі служби. При цьому здійснюється перевірка документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби військовослужбовця, який висловив бажання звільнитися з військової служби, зокрема, за сімейними обставинами або з інших поважних причин.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що мати позивача ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання, інвалідність встановлена довічно, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 28 лютого 2024 року серії ААГ №587959, пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 . З висновку від 25 квітня 2025 року №90 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, форма первинної облікової документації №080-4/о затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року №407, вбачається, що комісією ЛКК в складі трьох лікарів рекомендовано ОСОБА_2 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, висновок дійсний до 26 квітня 2026 року.
Суть спірних правовідносин полягає у тому, що позивач, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації в особливий період, звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, а саме, за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи. Проте вказаний рапорт відповідач не задовольнив і позивача не звільнив, оскільки висновок ЛКК від 25 квітня 2025 року №90 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, не є належним документом, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду, крім того, не додано документи, що підтверджують відсутність у матері позивача інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення.
Оцінюючи наведені доводи, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду щодо допустимості рішення ЛКК як належного доказу на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду та підстав для його звільнення з військової служби за сімейними обставинами, викладену у постановах від 21 лютого 2024 року у справі №120/1909/23 та від 11 квітня 2024 року у справі №420/16689/23.
Так, серед іншого, Верховний Суд у вказаних рішеннях звернув увагу на таке.
Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18 вересня 2020 року №2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 жовтня 2020 року №705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
У свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року за №1317 (Положення №1317, чинне на момент встановлення матері позивача інвалідності).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення №1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Стосовно повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.
Положенням №1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
З аналізу наведеного вбачається, що медико-соціальна експертна комісія має повноваження визначати потребу особи у сторонньому нагляді, догляді або допомозі в межах процедури проведення медико-соціальної експертизи, тобто під час встановлення (чи перегляду) інвалідності або ступеня обмеження життєдіяльності.
В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), до досягнення дитиною 16-річного віку.
Крім того, повноваження лікарсько-консультативної комісії визначає наказ Міністерства охорони здоров'я України від 31 липня 2013 року «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1).
Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 липня 2013 року за №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Верховний Суд зазначив про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року за №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Відповідно до вказаної Інструкції, висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги. Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974. Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859. У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням №1317, Верховний Суд у перелічених вище справах дійшов висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то Верховний Суд вказав, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Відмовляючи у задоволенні рапорту позивача від 06 червня 2025 року, Військова частина НОМЕР_1 у своєму рішенні від 16 червня 2025 року за №2/218 зазначила, що висновок №90 не є належним документом, що підтверджує необхідність постійного догляду.
З огляду на коментоване вище нормативно-правове регулювання, за наявності прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою, суд відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки, у спірному випадку, висновок ЛКК є належним документом, що підтверджує необхідність стороннього догляду за особою з інвалідністю ІІ групи.
Також у вказаному рішенні 16 червня 2025 року за №2/218 військовою частиною зазначено, що висновок №90 не містить відомостей про потребу хворої особи у постійному догляді, та такий виданий строком дії до 25 квітня 2026 року, а не на постійній основі.
На переконання суду, сам факт видачі лікарсько-консультативною комісією висновку за формою №080-4/о, затвердженою наказом МОЗ України від 09 березня 2021 року за №407, є офіційним підтвердженням наявності у особи порушень функцій організму, внаслідок яких вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує стороннього догляду. Зазначена форма є уніфікованою первинною обліковою медичною документацією, зміст якої вже за своєю правовою природою передбачає встановлення саме такої потреби, а тому не потребує додаткового або дублюючого формулювання щодо наявності постійного догляду.
Вимога відповідача щодо обов'язкового окремого зазначення у висновку формулювання «потребує постійного догляду» фактично зводиться до висування умов, не передбачених ані формою документа, ані нормативно-правовими актами, що регулюють порядок його видачі. Такий підхід суперечить принципу правової визначеності та виходить за межі дискреції суб'єкта владних повноважень.
Крім того, зазначення у висновку №90 строку дії до 25 квітня 2026 року не свідчить про обмеження потреби особи у догляді лише цим періодом, оскільки відповідна дата є строком чинності медичного документа, а не характеристикою тривалості чи тимчасовості самого стану особи. Форма №080-4/о передбачає визначення строку дії висновку як документа, що підлягає періодичному перегляду, і не ототожнює строк його дії з фактом або тривалістю потреби у сторонньому догляді.
Отже, посилання військової частини на відсутність у висновку №90 прямої вказівки на «постійний догляд», а також на строк його дії, є формальними, такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні змісту та правової природи медичного документа, і не спростовують встановленого лікарсько-консультативною комісією факту потреби ОСОБА_2 у сторонньому догляді.
Щодо тверджень відповідача про не підтвердження факту відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, суд враховує таке.
Як зазначалося судом вище, відповідно до підпунктом 26 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я: один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З аналізу вказаної норми вбачається, що конкретного документу, який підтверджує відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості не визначено, однак визначено, що до рапорту обов'язково має бути поданий акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивачем до рапорту було подано акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 22 травня 2025 року, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.52-53).
Зі змісту вказаного акту обстеження встановлено, що на день перевірки сім'я військовослужбовця складається з ОСОБА_2 (матері позивача) та ОСОБА_1 (позивача); мати військовослужбовця особа з інвалідністю І групи, проживає спільно з своїм сином, потребує постійного стороннього догляду та допомоги з боку сина ОСОБА_1 . Тут же зазначено, що інших близьких родичів, що проживають окремо немає; комісія провела перевірку сімейного стану військовослужбовця та встановила наявніть у ОСОБА_2 члена першого ступеня споріднення - сина ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи відповідача про відсутність в акті відомостей щодо інших родичів спростовується самим змістом документа, де прямо зазначено, що сім'я складається лише з двох осіб (позивача та його матері), а інших близьких родичів, що проживають окремо, немає.
Щодо зауважень відповідача про надання копії акта обстеження сімейного стану, суд зазначає, що положення пункту 14.30 Інструкції №170 прямо передбачають можливість подання копій документів, що підтверджують право на звільнення (зокрема визначених у додатку 19), якщо вони засвідчені в установленому порядку.
Також судом враховано, що цим же пунктом Інструкції №170 передбачено, що після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов'язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.
Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця: вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи; відвідує задеклароване / зареєстроване місце проживання / перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд; перевіряє відомості щодо наявності / відсутності інших членів сім'ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою; використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну; за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.
Комісія зобов'язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.
За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п'яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.
Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Тобто, під час надходження рапорту військовослужбовця про звільнення обов'язок перевірки сімейного стану лежить на командиру (начальник) військової частини та відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, комісія якого складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.
Таким чином, рішення за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби мало бути прийнято відповідачем після дотримання порядку з'ясування сімейних обставин військовослужбовця, шляхом направлення у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запиту для перевірки його сімейного стану, доказів чого суду не надано.
Військова частина НОМЕР_1 не надала докази наявності у позивача членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості, не зазначила конкретних осіб на не довела можливість їх участі у здійсненні догляду.
Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
За змістом частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій щодо відмови позивачу у звільненні його з військової служби через сімейні обставини - необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на суть та характер спірних відносин, системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді рапорту позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд визнає протиправними дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, а також зобов'язує відповідача розглянути повторно рапорт позивача про звільнення з військової служби від 05 червня 2025 року та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути повторно рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 05 червня 2025 року та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк