15 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8298/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради, Комунального підприємства “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовом до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради (далі -Експертна команда, відповідач 1) про визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради від 07.07.2025 № 197/25/1062/Р та зобов'язання прийняти рішення про надання ОСОБА_1 правового статусу особи з інвалідністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу 06.02.2020 надано статус дитини з інвалідністю. 07.07.2025 ОСОБА_1 за результатами очного огляду експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КП “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради прийнято рішення №197/25/1062/Р, яким їй встановлена ІІІ група інвалідності.
Позивач не погоджується із спірним рішенням та зазначає, що відповідачем при прийнятті даного рішення не були взяті наявні у позивача діагнози, які в силу Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених Постановою КМ України №1388 від 15.11.2024 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» ( далі -Критерії встановлення інвалідності) надають право на отримання І групи інвалідності. З наведених підстав просила позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду 15.01.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач 1 отримав 12.08.2025, що підтверджується відповідною відміткою про вручення рекомендованого листа.
Відповідач 1 правом на подачу відзиву не скористався та витребувані судом докази не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву та третьою особою пояснень у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
01.09.2025 ухвалою суду залучено до участі у справі як другого відповідача Комунальне підприємство “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради (далі - КП “Луцька центральна районна лікарня», відповідач 2).
У відзиві на позовну заяву відповідач 2 позовних вимог не визнав. Вказав на те, що належним відповідачем по даних справах є КП “Луцька центральна районна лікарня», а не експертна команда. Щодо встановлення позивачу групи інвалідності, вказує на те, що відповідне рішення було прийнято у повній відповідності до норм чинного законодавства, наявного на оцінювання направлення. При його прийняті Експертною командою враховані наявні у позивача діагнози. Звертає увагу на те, що позивач та його представник не оспорюють прийняте рішення з процедурних питань, а фактично не згідні із встановленим при оцінці відповідачем діагнозом. Вказує на те, що позивач не скористався правом на оскарження даного рішення до вищого спеціалізованого органу - Центру оцінювання функціонального стану особи, який має повноваження щодо перевірки прийнятого рішення експертними командами, а також повноваження щодо його скасування. Просить в задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив представник позивача ще раз наголосила на протиправності прийнятого відповідачами рішення.
Відповідач 2 у запереченні на відповіді на відзив, вказав на безпідставність доводів позивача та його представника та наголосив, що при прийнятті оскаржуваного рішення ним були враховані всі долучені до електронного направлення документи та їх було достатньо для прийняття відповідного рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 04.06.2025 адміністратором експертної команди КП “Луцька центральна районна лікарня» було отримано електронне направлення на повторний очний огляд позивача та супровідні документи в електронній формі, сформованим лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги КП «Горохівська багатопрофільна лікарня» Горохівської міської ради (а.с. 47-62).
Обстеження експертною командою призначено на 07.07.2025.
За результатами очного огляду експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КП “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради прийнято рішення №197/25/1062/Р, яким позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (підпункт 17.1.6 п.17 Рішення).
Дата встановлення інвалідності 12.05.2025 (п.п.17.1.5 п.17 рішення).
Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17 діагноз, за яким було направлено відповідно до національного класифікатора НК025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я»: Основний діагноз: М41:03. 03 Дитячий ідіопатичний сколіоз, шийно грудний відділ (а.с.86-87).
Також прийнято Рекомендації індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю: номер витягу 197/25/1062/Р (а.с. 88-89).
Вважаючи вказане рішення безпідставним та таким, що прийняте всупереч вимогам нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини на день його прийняття, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України регламентовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до частини 1 статті 2 зазначеного Закону особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №875-ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із статті 6 даного Закону особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров'я, та/або в судовому порядку.
Статтею 7 Закону №875-ХІІ встановлено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2015 №2961-ІV (далі Закон №2961-ІV).
Абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону №2961-ІV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
Нормами статті 7 Закону №2961-IV (тут і надалі, в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, а також особам з інвалідністю, у яких строк повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування особи) (безстроково). Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов'язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
15.11.2024 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова №1338), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.
Зокрема, пунктом 2 Постанови №1388 визначено, що з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;
Пунктом 1 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).
Відповідно до абзацу 2 пункту 17 даного Порядку оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (далі - лікар, який направив):лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою № 1338.
Пунктом 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМУ №1338, передбачено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями.
Згідно пунктів 57-60, Положення передбачено, що рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду.
Скарга на рішення експертної команди щодо результату оцінювання (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником):у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи; в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив.
Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.
Скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди, що оскаржується, скаржнику (його уповноваженому представнику).
Відповідно до п.68 даного Положення експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.
За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання.
Відповідно до пункту 8 Критеріїв встановлення інвалідності встановлено, що підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов'язкових умов: стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування; обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності; необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.
Як встановлено п. 9-10 критеріїв для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан.
Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III).
Згідно пунктів 11-13 критеріїв третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Перша група інвалідності встановлюється, якщо особам має значний ступінь (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, повністю залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).
До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.
Як встановлено судом, за результатами огляду позивачки, Експертною командою оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності.
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з незгодою позивача про те, яку саме групу їй встановила експертна команда зважаючи на її діагнози та висновки лікарів, не направлення її на додаткове медичне обстеження у разі недостатності наданих медичних документів, та не перевірці при проведенні оцінювання наявності у позивача помірного ступеня (І ступінь) обмеження життєдіяльності.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу про те, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Отже, визначення конкретного ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а та від 12.10.2021 у справі №280/4820/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень експертних команд, суд може перевірити законність рішення Експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення.
Згідно з матеріалами справи позивачка фактично не обґрунтовує та не зазначає процедурних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення та за результатами розгляду скарги.
Як вбачається із долучених до справи документів: направлення, супровідних медичних документів, позивача було направлено на огляд за основним діагнозом М41.03. -Дитячий ідіопатичний сколіоз, шийно- грудний відділ, профіль справи -Ортопедія і травматологія.
Із змісту рішення №197/25/1062/Р від 07.07.2025 експертною командою було враховано діагноз позивача, заключення та медичні висновки, які надавались під час його проведення та встановлено ІІІ групу інвалідності на підставі пунктів 10-13 Критеріїв встановлення інвалідності.
В контексті спірних правовідносин та зазначених норм законодавства суд констатує, що саме на експертні команди покладається обов'язок щодо визначення групи інвалідності особи, та відповідність поставлених діагнозів.
Що стосується посилань позивача на те, що всупереч п.32 Порядку, експертна команда не направила ОСОБА_1 на повторне обстеження, то суд вказує на те, шо це є правом, а не обов'язком експертної команди і воно застосовується лише у випадку, коли наявної інформації є недостатньо.
Однак, виходячи із змісту направлення на проведення огляду та долучених до них медичних документів не вбачається, що за обставин цієї справи це необхідно було зробити.
При цьому суд зауважує, що в даному випадку відповідачем процедура медичного огляду та прийнятого за його наслідками рішення не є порушеною.
Також при вирішенні даного спору суд вказує на те, що Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено право особи оскаржити рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи до Центру оцінювання функціонального стану особи, який є вищим спеціалізованим органом і який в межах розгляду скарги та наданих йому повноважень правом перевірки правильності встановлення експертною групою особі групи інвалідності - Критеріям встановлення інвалідності. Саме в межах розгляду скарги Центром оцінювання функціонального стану особи здійснюється перевірка діагнозів, медичних показань та документації.
У даному випадку позивач таким правом не скористалась.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначене, станом на момент ухвалення рішення позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності оскаржуваного рішення відповідача від 07.07.2025 №197/25/1062/Р, яким позивачу встановлена ІІІ група інвалідності.
Відтак на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради, Комунального підприємства “Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк