15 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/11106/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення і вимог,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС У Волинській області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.02.2025 №00/4944/03-20-24-06-14, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2025 №Ф-4233-0320 У, від 13.02.2024 №Ф-1668-0320.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працювала на посаді лікаря-акушер-гінеколога в комунальному підприємстві «ЛУЦЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» (далі - КП «Луцький ЦПМСД») з 04.08.2015 до 28.04.2017. Також працювала на посаді лікаря-акушер-гінеколога у комунальному підприємстві «МЕДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ» (далі - КП «МО Луцької МТГ») з 03.05.2017 до 31.01.2025. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нарахований на заробітну плату ОСОБА_1 роботодавцями та перерахований до відповідного бюджету.
Крім того, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець у період з 12.12.2016 по 18.12.2018 та з 06.04.2024 по даний час. Після реєстрації суб'єктом господарювання вперше, в період з 2016-2018 років, господарської діяльності не здійснювала з підстав повної зайнятості за основним місцем роботи, що і слугувало підставою для припинення суб'єкта господарювання.
Однак за цей період часу відповідачем нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 15819,54 грн, що слідує з вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 №Ф-1668-0320, яка була вручена позивачці нарочно в приміщенні фіскального органу в травні 2024 року. При цьому у вимозі від 13.02.2024 №Ф-1668-0320 адресою ФОП ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 , що не відповідає дійсності.
Позивачка вважає, що нею 07.05.2024 безпідставно сплачено 15819,54 грн, що призвело до нарахування пені з ЄСВ з 10.02.2018 до 07.05.2024.
На підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ГУ ДПС у Волинській області від 10.02.2025 №00/4944/03-20-24-06-14 на загальну суму 38034,74 грн (в тому числі: штрафна санкція в розмірі 3163,92 грн, пеня - 34870, 82 грн) контролюючим органом винесено ще одну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2025 за №Ф-4233-0320 У, яка станом на дату звернення до суду перебуває на виконанні у ВДВС у місті Луцьку, про що свідчить постанова головного державного виконавця від 22.08.2025 про відкриття виконавчого провадження №78919989.
ФОП ОСОБА_1 оскаржувані рішення та вимоги відповідача вважає неправомірними, оскільки згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-7) від 17.09.2025 підтверджується, що за період:
з січня 2016 року по квітень 2017 року включно КП «Луцької ЦПМСД», як страхувальник на суму нарахованої позивачу як застрахованій особі заробітної плати нараховував та сплачував єдиний внесок у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, та вказаний період включено до страхового стажу позивача;
з травня 2017 року по грудень 2018 року включно КП «МО Луцької МТГ», як страхувальник на суму нарахованої позивачу як застрахованій особі заробітної плати нараховував та сплачував єдиний внесок у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, та вказаний період включено до страхового стажу позивача.
Факт працевлаштування позивача з грудня 2016 року по грудень 2018 року, як найманої особи підтверджено довідками, виданими комунальними підприємствами роботодавцями. Отже, платниками ЄСВ за позивачку у зазначений період були роботодавці.
Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску та загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VІ) позивачка була застрахованою особою і єдиний внесок за неї в період, за який винесена перша оскаржувана вимога від 13.02.2024 №Ф-1668-0320 (грудень 2016 року - грудень 2018 року), нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального, що, на її думку, виключає обов'язок сплати у цей період єдиного внеску позивачкою ще і як фізичною особою-підприємцем, яка мала право провадити господарську діяльність, проте її не здійснювала та дохід від неї не отримувала.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 №Ф-1668-0320 повернуто позивачеві (а.с.59).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.58).
В поданому через систему Електронний суд до суду відзиві на адміністративний позов відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що 12.12.2016 ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою підприємцем. В ЄДР запис про припинення підприємницької діяльності 18.12.2018.
Згідно бази даних ІКС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку у ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 - єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які проводять незалежну професійну діяльність, рахується борг з ЄСВ на 18.02.2025. Всього 38034,74 грн (штраф у розмірі 3163,92 та пеня за період з 10.02.2018 до 07.05.2024 у розмірі 34870,82 грн (0,1 % суми недоїмки).
Відповідач зазначає, що підставою виникнення даного боргу слугувало рішення №00/4944/03-20-24-06-14 від 18.02.2025. В ОСОБА_1 станом на 31.12.2023 рахувався борг в сумі 15819,54 грн, який нею сплачено 07.05.2024 (платiжне доручення №@2PL699743 вiд 07.05.2024). Відповідно на дану суму, яка була сплачена з порушенням строків, і було прийняте рішення №00/4944/03-20-24-06-14 від 18.02.2025, яке було підставою для винесення податкової вимоги від 15.04.2025 №Ф-4233-0320 У.
Відповідач вказує, що жодна звітність ФОП ОСОБА_1 за період 2017-2023 до податкових органів не подавалась. Крім того, позивачем не було надано до податкових органів та до суду жодних доказів щодо сплати ЄСВ за будь-який період як нею самою, так і роботодавцем. Відповідач зазначає, що єдиним документом, який може підтвердити сплату ЄСВ, є довідка форми ОК-5, ОК-7, отримана у відповідному відділенні пенсійного фонду та надана в ДПС. Платником належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону №2464-VІ, а саме єдиний внесок за: 2017-2024 роки сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за не сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. На підставі частини 16 статті 25 Закону №2464-VІ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
07.11.2025 від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.75-77).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.12.2016 по 18.12.2018, з 06.03.2024 по дотепер зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що свідчать дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.34-38).
13.02.2024 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1668-0320, якою зобов'язано позивачку сплати недоїмку з ЄСВ в сумі 15819,54 грн (а.с.12).
Вказана недоїмка сплачена 07.05.2024, про що свідчить відповідна платіжна інструкція (а.с.13).
10.02.2025 ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення №00/4944/03-20-24-06-14 про застосування до позивачки штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI застосовано штраф у розмірі 3163,92 грн (20% з 01.01.2015), за період з 10.02.2018 по 07.05.2024 нараховано пеню у розмірі 34870,82 грн, що в сумі до сплати складає 38034,74 грн (а.с.10).
15.04.2025 ГУ ДПС у Волинській області сформовано та надіслано до органу виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4133-0320 У про стягнення з ОСОБА_1 34870,82 грн: штраф - 3163,92 грн та пеня - 34870,82 грн (а.с.11), на підставі якої відкрито виконавче провадження №78919989 з примусового виконання вказаної вимоги, що підтверджується постановою головного державного виконавця Відділу ДВС у місті Луцьку ЗМУ МЮ про арешт коштів боржника (а.с.14).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення).
Пунктами 2 та 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону №1774-VIII, зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону №2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб-підприємців з 01.01.2017 виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються: фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону№2464-VI).
Також суд зазначає, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону №2464-VI).
Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків у розмірах та порядку, встановлених статтею 119 Податкового кодексу України.
Як передбачено пунктом 1.6.3.3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 №470, вимоги та рішення щодо єдиного внеску приймаються податковими органами відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у порядку та терміни, визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449 в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення).
Положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до пункту 1 розділу VII Інструкції року №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції №449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІТС.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Відповідно до пункту 5 розділу VII Інструкції №449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Документи, які є підставою для нарахування пені:
документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати,- звіт платника, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску (з додатним значенням);
вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком;
рішення суду.
Відповідно до пункту 7 розділу VII Інструкції №449, рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа податкового органу.
З аналізу викладеного вбачається, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірах визначених Законом, а на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу. При цьому розрахунок фінансової санкції за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Водночас, визначальним для прийняття контролюючим органом рішення про застосування штрафу та нарахування пені є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи податкового органу.
Також з огляду на наведені норми права необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску.
При цьому дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Таким чином, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, задля досягнення мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Попри те, зареєстрована фізична особа-підприємець, яка господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. У іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок сплати його роботодавцем.
У постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19 Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №140/1777/19, від 03.04.2020 у справі №140/642/19.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із листа ГУ ДПС у Волинській області від 23.09.2025 №59/ЗПІ/03-20-24-06-06 про результати розгляду запиту про отримання інформації, контролюючим органом встановлено, що єдиний внесок за 2017 рік - три квартали 2018 року сплачено позивачем з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку з чим ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пенні за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.02.2025 №00/4944/03-20-24-06-14 (а.с.47-50).
Водночас судом встановлено, що з 04.08.2015 по 28.04.2017 позивачка була працевлаштована у КП «Луцький ЦПМСД», а з 03.05.2017 по 31.01.2025 - у КП «МО Луцької МТГ». З довідки форми ОК-5 (витяг з Реєстру застрахованих осіб) слідує, що страхові внески за ОСОБА_1 в період серпень 2015 року - січень 2025 року сплачував роботодавець (а.с.19-29).
Отже, позивачка у період січень 2017 року - вересень 2018 року, за який були винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 №Ф-1668-0320 на суму 15819,54 грн, була застрахованою особою в системі державного соціального страхування і платником єдиного внеску за неї у зазначений період був роботодавець.
Відтак, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивачка у 2017-2018 роках була застрахованою особою і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключало обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачкою ще і як особою, що має право провадити підприємницьку діяльність.
ГУ ДПС у Волинській області не надано суду доказів здійснення позивачкою підприємницької діяльності та отримання нею іншого доходу, ніж заробітна плата найманого працівника за період січень 2017 року - вересень 2018 року, факт реєстрації підприємницької діяльності не свідчить про здійснення позивачем такої.
Таким чином, оскільки позивачка не мала обов'язку по сплаті єдиного внеску за січень- 2017 - вересень 2018 року, тому, незважаючи на факт такої сплати, оспорюване рішення від 10.02.2025 №00/4944/03-20-24-06-14 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ГУ ДПС у Волинській області винесене без належних підстав, є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, як встановлено судом, у зв'язку із наявною заборгованістю зі сплати єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону №2464-VI ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2025 №Ф-4133-0320 У на загальну суму 38034,74 грн, в тому числі: штраф - 3161,92 грн; пеня - 34870,82 грн (а.с.11).
Таким чином, вказаною вимогою не здійснювалося нарахувань грошового зобов'язання по єдиному внеску, натоміть вона лише містила вимогу до платника сплатити загальну суму боргу (недоїмки), який на момент її винесення уже рахувався в інтегрованій картці платника на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.02.2025 №00/4944/03-20-24-06-14.
З урахуванням зазначеного, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2025 №Ф-4133-0320 У також слід визнати протиправною та скасувати.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішення від 10.02.2025 №00/4944/03-20-24-06-14 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2025 №Ф-4133-0320 У.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 1211,20 грн (а.с.9).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.02.2025 №00/4944/03-20-24-06-14 та вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2025 №Ф-4133-0320 У.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у загальній сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м.Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій