15 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9414/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач 1) про визнання протиправним та скасування рішення (наказу) в частині призову на військову службу по мобілізації; зобов'язання виключити зі списків осіб, призваних за мобілізацією.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2011 року у справі №1-502/2011 був визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 307 Кримінального кодексу України, та засуджений до відбуття 5 років позбавлення волі, а тому він на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) з 01 жовтня 2019 року він був виключений з військового обліку. Як стверджує позивач, 16 серпня 2025 року він у примусовому порядку був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , а 17 серпня 2025 року йому було запропоновано пройти медичний огляд військово-лікарською комісією та повідомлено про взяття на військовий облік й надалі мобілізовано.
Позивач із діями відповідача 1 в частині взяття його на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації не погоджується та вважає їх протиправними, оскільки процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного/резервіста.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1, отримавши ухвалу про відкриття провадження (а.с.25), відзив на позов не подав. Натомість у поясненнях ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що ОСОБА_1 під час заходів оповіщення був доставлений представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) та скерований для проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 мобілізаційний пункт), за результатами проходження якого був визнаний придатним до військової служби. 17 серпня 2025 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року до участі у справі як відповідача залучено ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідач 2) (а.с.36-37).
У відзиві на позовну заяву відповідач 2 позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.42-47). В обґрунтування цієї позиції вказав, що згідно з пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції до 17 травня 2024 року) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягали громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Натомість Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закон №3633-ІХ) внесені зміни до Закону №2232-ХІІ; викладена в новій редакції частина шоста статті 37 не містить такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Окрім того, з 18 травня 2024 року згідно з пунктом 4 розділу Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідач 2 вказав, що з огляду на наведені положення чинного законодавства ОСОБА_1 09 липня 2025 року було взято на військовий облік військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 автоматично Єдиним електронним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
На переконання відповідача 2, аргументи ОСОБА_1 про протиправність дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_8 під час здійснення процедури його призову на військову службу під час мобілізації є необґрунтованими. Позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби під час мобілізації (постанова, оформлена довідкою від 17 серпня 2025 року), дії військово-лікарської комісії щодо медичного огляду та винесений за результатом огляду висновок не оскаржував.
Також відповідач 2 зауважив, що наказ в частині призову по мобілізації є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію після його реалізації; в цьому випадку після направлення позивача для проходження військової служби до військової частини виникли нові правовідносини з приводу проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов, оскільки це не відновить початковий стан і не призведе до результату, який позивач бажає.
Інші заяви по суту справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивача ОСОБА_1 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 29 січня 2009 року, що підтверджено даними облікової картки картотеки № НОМЕР_1 (а.с.52).
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2011 у справі №1-502/2011 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частинами першою, другою статті 307 Кримінального кодексу України та на підставі частини першої статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено покарання до відбуття 5 років позбавлення волі (а.с.15-21). Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2011 у справі №1-502/2011 набрав законної сили 23 грудня 2011 року.
Як слідує з тимчасово посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 (а.с.12-13), 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 виключений з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Згідно з відомостями облікової картки з картотеки № НОМЕР_1 (а.с.52) 09 липня 2025 року ОСОБА_1 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а з 17 серпня 2025 року - у ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_1 ).
17 серпня 2025 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 (мобілізаційний пункт) (а.с.29) та постановою військово-лікарської комісії, оформленою довідкою від 17 серпня 2025 року №2025-0817-1135-1478-3, він визнаний придатним до військової служби (а.с.28).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 17 серпня 2025 року №662-м (а.с.34) ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_3 (а.с.34).
Цей наказ і є предметом оскарження.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 12 березня 1992 року №2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
За змістом частин другої, третьої статті 1 цього Закону військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частиною дев'ятою статті 1 Закону №2232-XII визначено такі категорії громадяни України щодо військового обов'язку: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Стаття 34 Закону №2232-XII визначає, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан надалі неодноразово продовжувався та діє донині.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).
Статтею 23 Закону №3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За обставин цієї справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 17 серпня 2025 року №662-м (а.с.34) ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_3 (а.с.34). Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного наказу від 17 серпня 2025 року №662-м, позивач покликається на ту обставину, що його 01 жовтня 2019 року виключено з військового обліку як особу, яку раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає, що підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені у статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції, чинній до 17 травня 2024 року, було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Судовим розглядом встановлено, що 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 виключено з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ (тобто в редакції, чинній до 17 травня 2024 року), що підтверджено тимчасовим посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 (а.с.12-13) та не заперечується сторонами.
Між тим 18 травня 2024 року набрав чинності Закон №3633-IX, яким статтю 37 Закону №2232-ХІІ викладено у новій редакції.
Так пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції Закону №3633-IX) передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції Закону №3633-IX) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Законом №3633-ІХ було також статтю 39 Закону №2232-ХІІ доповнено частиною четвертою такого змісту: “4. На військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин».
Крім того, 18 травня 2024 року набрав чинності Порядок №560.
Згідно з пунктом 4 Порядку №560 (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою від 27 травня 2025 року) на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин;
підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України. Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання;
підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, з 18 травня 2024 року редакція частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає виключення з військового обліку громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
З огляду на наведені вище положення Закону №2232-ХІІ (в редакції Закону №3633-IX) та Порядку №560, необхідно дійти висновку про те, що з 18 травня 2024 року громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18 травня 2024 року), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку. Крім того, після запровадження вказаних законодавчих змін, особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України вказав, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Суд акцентує, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
Так у зв'язку із внесенням змін до статей 37, 39 Закону №2232-XII було виключено з переліку громадян, які підлягають виключенню з військового обліку, осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок і які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Дія вказаного Закону у новій редакції починається з моменту набрання цим актом чинності та він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, у тому числі й тих, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. У цьому випадку не йдеться про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Наведені законодавчі зміни не мають ретроактивного характеру, а є нормами прямої дії, що застосовуються до правовідносин, які виникають після набрання ними чинності. Їх метою не є погіршення становища конкретної особи, а забезпечення публічного інтересу - національної безпеки.
З урахуванням викладеного, оскільки станом на момент прийнятті начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 оскаржуваного наказу від 17 серпня 2025 року №662-м редакція статті 37 Закону №2232-XII не передбачала такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а позивач не є особою у розумінні частини шостої статті 37 Закону №2232-XII, суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_8 мав право призвати та направити позивача для проходження військової служби під час мобілізації.
Суд також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що на момент прийняття оскаржуваного наказу від 17 серпня 2025 року №662-м позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому із заявами про надання йому у встановленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач не звертався. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
За наведеного правового регулювання та обставин справи суд дійшов висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо взяття позивача на військовий облік (поновлення на обліку) та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 в частині призову на військову службу ОСОБА_1 , визнаного придатним до військової служби за висновком військово-лікарської комісії (постанова якої не оскаржена та не скасована), та направлення для проходження військової служби під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_3 вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Позовна вимога про зобов'язання виключити позивача зі списків особового складу є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про призов, у задоволенні якої судом відмовлено. Тому похідна вимога зобов'язального характеру також не підлягає задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_6 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк