Справа № 308/15754/25
(заочне)
15 січня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Шепетко І.О.,
за участю секретаря судового засідання - Фітаса А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №3832359 від 23.08.2021 у розмірі 30 752,00 грн., та понесені ним по справі судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.08.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3832359, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кошти в розмірі 4000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.
Зазначили, що позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, проте відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує.
15.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 15/12-2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників, в тому числі за кредитним договором № 3832359.
10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір факторингу № 10-01/2023, у відповідності до умов якого, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передає (відступає) ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» приймає належні ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників, в тому числі за кредитним договором № 3832359.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3832359 від 23.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 30752,00 грн, з яких:
1) Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 3600,00 грн.
2) Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 25992,00 грн.;
3) Заборгованість за комісіями - 1 160,00 грн.
Всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги на відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ні на рахунки попередніх кредиторів.
29.10.2025 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
У судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини не явки до суду не повідомив, відзив на позов не надсилав.
Оскільки належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи відповідач не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав та сторона позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що 23.08.2021 року між позикодавцем ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №3832359. Відповідно до договору відповідачу був наданий кредит в розмірі 4000,00 грн.
Згідно пункту 6.1 договору, цей договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Підписання даного договору відбувається шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (СМС) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього договору.
Згідно із пунктом 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з ч. 4, 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію "у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 вказаного Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію підписаної представником ТОВ «Мілоан» Вініченко О.В., клієнт ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан», як позичальник за укладеними договором №3832359, оскільки акцептував підписавши 23.08.2021 року аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора №W40127 направленого на номер телефону позичальника НОМЕР_1 відповідний договір.
Також на підтвердження перерахування коштів відповідачці надано квитанцію платіжної системи «LiqPay» від 23.08.2021, відповідно до якої ТОВ «Мілоан» перерахувало суму у розмірі 4 000,00 грн. на картковий рахунок отримувача MASTERCARD 516875*44, згідно договору №3832359, ID платежу 1742749324.
Тобто факт укладення кредитного договору між кредитодавцем ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Умовами кредитного договору №3832359 від 23.08.2021 передбачено, що строк кредиту, згідно п. 1.3 становить 15 днів (строк кредитування).
Відповідно до п.п. 1.5.2 проценти за користування кредитом 1800,00 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 1.5.1 Договору передбачена комісія за надання кредиту: 1160.00 грн., яка нараховується за ставкою 29.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п.1.6 стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Договором передбачена можливість продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових або стандартних умовах. Для пролонгації на пільгових умовах, відповідно до п. 2.3.1.1., позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови що кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів, що розміщені на веб-сайті Товариства і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строків кредитування позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, в тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Пролонгація на стандартних умовах, згідно п. 2.3.1.2. полягає у збільшенні строку кредиту на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загальний строк якої не може перевищувати 60 днів. Нарахування процентів на стандартних умовах складає 5% в день від суми боргу.
Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким до сплати 07.09.2021 визначено 6960,00 грн, з яких 4 000,00 грн. сума кредиту, 1800,00,00 грн. проценти за користування кредитом, 1160,00 комісія за надання кредиту.
З відомості про щоденні нарахування та погашення, видані ТОВ «Мілоан» вбачається, що загальна заборгованість відповідача первинному кредитору за період з 23.08.2021 по 21.11.2021 становила 17 972,00 грн., з яких 3 600,00 - заборгованість за тілом кредиту, 13 212,00 грн. - заборгованість по процентам, 1160,00 - заборгованість за комісією.
15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №15/12-2021, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3832359 у загальному розмірі 17 972,00 грн., що складається з 3 600,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 13 212,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1160,00 заборгованість за комісією за надання кредиту
У свою чергу, ТОВ "Вердикт Капітал" відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за Договір про надання споживчого кредиту №3832359 від 23.08.2021, що укладений між ТОВ "Мілоан" та позичальником, яким є ОСОБА_1 у загальному розмірі 30 752,00 грн. Дана сума заявлена позивачем до стягнення.
За положеннями п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, суд констатує, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №3832359 від 23.08.2021.
Так, статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)
Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає до стягнення сума заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 3600,00 грн.
Також відповідно до умов договору з відповідача підлягає до стягнення також і заборгованість за комісією у розмірі 1160,00 грн.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено:
«право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Відповідно до закріпленої в ст. 13 ЦПК України диспозитивності, як основної засади цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, судовий розгляд обмежується вказаними в позові вимогами та наданими доказами.
При цьому, обґрунтовуючи вимоги, позивач посилався на ту обставину, що розмір заборгованості за відсотками становить 25 992,00 грн.
Умови укладеного кредитного договору з ТОВ «Мілоан» передбачали можливість їх пролонгації в разі продовження користування позичальником кредитними коштами; згідно зі стандартними умовами загальний строк пролонгації не може перевищувати 60 днів (пункт 2.3.1.2 договору).
При цьому у випадку пролонгації на стандартних (базових), а не пільгових умовах (як передбачено пунктом 2.3.1.1), вчинення будь-яких додаткових дій (у тому числі сплату комісії) з боку позичальника, окрім як продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, не передбачено.
Так, у випадку пролонгації договору на стандартних (базових) умовах передбачено нарахування процентів за користування кредитом за стандартною базовою ставкою, яка згідно з пунктом 1.6 договору становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Разом із тим, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості у сумі 12780,00 грн, нарахованої ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором №3832359 від 23.08.2021, нарахованих поза межами дії зазначеного договору.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому слід стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість в загальному розмірі 17 972,00 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги були заявлені в розмірі 30752,00 грн., задоволено вимоги в розмірі 17 972,00 грн., що складає 58,44 %, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 1415,65 грн.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач користувався правовою допомогою, в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн позивачем до суду надано наступні докази: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024-від 01.07.2024, тарифи на послуги, заявку на надання юридичної допомоги №735, витяг з Акту про надання юридичної допомоги.
Цими документами представник позивача доводить, що вартість роботи з надання професійної правничої допомоги у цій справі становить 13 000,00 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідач не заявляв до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
За таких обставин, суд вважає подані позивачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу переконливими і достатніми для вирішення питання про їх відшкодування.
З врахуванням рішення суду про часткове задоволення позову, положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату правової допомоги в розмірі 7 597,20 грн, що становить 58,44% від реально понесених позивачем таких витрат.
Керуючись ст. ст. 141,263,264,265,268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст.1050,1054 ЦК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість в загальній сумі 17 972,00 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві гривні 00 копійок) грн., що складається із заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 3 600,00 (три тисячі шістсот гривень 00 копійок) грн., суми заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 13 212,00 (тринадцять тисяч двісті дванадцять гривень 00 копійок) грн., 1160,00 (одна тисяча сто шістдесят гривень 00 копійок) грн. - заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»судовий збір в розмірі 1415,65 (одна тисяча чотириста п'ятнадцять гривень 65 копійок) грн. та витрат на оплату правової допомоги в розмірі 7 597,20 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто сім гривень 20 копійок) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду - 15.01.2026 року.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя І.О. Шепетко