13 січня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 688/3930/25
Провадження № 22-ц/820/206/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2025 року (суддя Березюк Н.П.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ «БІЗПОЗИКА») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.05.2021 року між з ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 317517-КС-001. Відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 18000 грн., строком на 16 тижнів - до 13 вересня 2021 року на умовах сплати процентів за користування кредитом у 0,71752778 % за кожен день (фіксована ставка), комісія за надання кредиту 2700 грн.
Договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі, перерахувавши кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , проте, відповідач до теперішнього часу лише частково сплатив позивачу заборгованість за договором, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання кредиту № 317517-КС-001 від 24.05.2021 року складає - 31445,08 грн., з яких: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 18000 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 12657,68 грн., суми прострочених платежів за комісією - 787,40 грн.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість за договором про надання кредиту № 317517-КС-001 від 24.05.2021 року в розмірі 31445,08 грн. та сплачений судовий збір.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2025 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗПОЗИКА» заборгованість за договором № 317517-КС-001 про надання кредиту від 24.05.2021 року в розмірі 18000 грн., яка складається з тіла кредиту та судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог- 693,29 грн.
В решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 18000 грн. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникло зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом. Відповідач не виконав зобов'язань по поверненню грошових коштів, чим порушив умови кредитного договору та має заборгованість, яка складається із тіла кредиту.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом та комісії, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є водієм-номер обслуги відділення служби війської частини НОМЕР_2 , також брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України від військової агресії рф проти України, а тому на нього поширюються пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом.
В апеляційній скарзі ТОВ «БІЗПОЗИКА», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків та комісії за надання кредиту в розмірі 13445,08 грн., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь апелянта заборгованість за нарахованими та не сплаченими процентами за користування кредитом в розмірі - 12657,68 грн.та комісію за надання кредиту у розмірі - 787, 40 грн.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у стягненні відсотків за користування кредитом та комісії на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є помилковим. Суд не звернув уваги, що з усіх доданих до матеріалів справи документів вбачається, що ОСОБА_1 мобілізований на військову службу через два роки після закінчення терміну кредитного договору. Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту, то суд першої інстанції взагалі жодним чином не обґрунтував таку відмову, і не посилався взагалі на жодні норми матеріального та процесуального права.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі до апеляційного суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині задоволення позову щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18000 грн. учасниками по справі не оскаржується, тому апеляційним судом в цій частині не переглядається.
Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду в оскаржуваній частині рішення суду не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Судом встановлено, що 24 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗПОЗИКА» укладено Договір про надання кредиту № 317517-КС-001.
Договір про надання кредиту № 317517-КС-001 укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного Договору про надання кредиту № 317517-КС-001 від 24.05.2021р.
Відповідно до п.1 Договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 18 000 грн. строком на 16 тижнів - до 13.09.2021року на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,71752778% в день (фіксована ставка), сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 2700,00 грн. Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених зазначеним Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.
Пунктом 3 Договору встановлено Графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник. Останній платіж в рахунок повернення боргу позичальник мав сплатити 13.09.2021 року.
ТОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов'язання за договором №517317-КС-001 від 24.05.2021 року про надання кредиту, перерахувавши 24.05.2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 18000 грн., що підтверджується квитанцією №410589236 від 24.05.2021 року.
Відповідач у рахунок погашення отриманого кредиту та плати процентів за користування кредитом здійснив 1 платіж по банківських реквізитах позивача на загальну суму 3850 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 08 серпня 2025 року утворилася заборгованість, яка становить 31445,08 грн., з яких заборгованість за кредитом 18000 грн., 12657,68 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом, заборгованість за комісією 787,4 грн.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до статті 12 цього закону перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
За матеріалами справи встановлено, що 24 травня 2021 року між сторонами укладено договір про надання кредиту в сумі 18000 грн. строком на 16 тижнів. За умовами договору плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,71752778 % за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому договорі, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 2786,98%.
Позивач зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, порушуючи встановлений графік обов'язкових платежів.
Банк, заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просив у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Матеріалами цивільної справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом: фіксована процентна ставка у розмірі 0,71752778 % за кожен день користування кредитом та реальна річна ставка у розмірі 2786,98 %.
Зважаючи на зазначене, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає стягненню в розмірі 12657,68 грн.
Нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до умов кредитного договору, за змістом якого плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 0,71752778 % за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного в цьому договорі 16 тижнів, плата за користування кредитом нараховувалась на залишок заборгованості по кредиту, що, з огляду на неналежність виконання ОСОБА_1 зобов'язань, був інакшим (більшим), ніж викладено у графіку платежів.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в стягненні відсотків, нарахованих кредитором в період з 24.05.2021 по 13.09.2021, оскільки відповідач ОСОБА_1 - водій-номер обслуги відділення служби військової частини НОМЕР_2 , також брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а тому на нього поширюються норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період проходження ним військової служби відсотки по спірному кредитному договору не нараховуються.
Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 1275-VII від 20.05.2014 в редакції закону на час призову відповідача на військову службу (04.08.2023) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац тринадцятий частини першої статті 1Закону України «Про оборону України»).
В Україні діє воєнний стан, який був введений в дію відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, та з того часу по даний неодноразово продовжувався Указами Президента України, затвердженим Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Воєнний стан на території України діє і на час розгляду даної цивільної справи.
Як вбачається із контракта про проходження військової служби від 13.06.2023 року, довідки Міністерства оборони України від 26.12.2023 року №28/4147 ОСОБА_1 в період з 16.08.2023 року по 31.08.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України ( а.с.76-77,79).
З огляду на зазначене, за період з 24.05.2021 по 13.09.2021 року, вимога про стягнення відсотків за користування кредитом підлягає задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_1 не перебував на військовій службі, а тому на нього не поширюється дія пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Позовні вимоги в частині стягнення відсотків за вказаний період в розмірі 12657,68 грн. підлягають задоволенню.
Щодо стягнення комісії за кредитним договором, апеляційний суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 вище зазначених Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Таким чином, така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Аналізуючи умови кредитного договору від 24 травня 2021 року та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», апеляційний суд зазначає, про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, що включена до графіку платежів за договором, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором, передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.
Зважаючи на зазначене, рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості за договором про надання кредиту №317517-КС-001 від 24.05.2021 року слід зміними, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за тілом кредиту 18000 грн, відсотки за користування кредитом 12657,68 грн., 787,4 грн. - комісія, а всього31445,08 грн.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат
Оскільки позовна заява та апеляційна скарга задоволені в повному обсязі, судовий збір сплачений позивачем за позов в розмірі 2422,40 грн. та за подання апеляційної скарги 3633,60 грн., а всього 6056,00 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «БІЗПОЗИКА».
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2025 року змінити в частині розміру заборгованості за договором про надання кредиту №317517-КС-001 від 24.05.2021 року та судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №317517-КС-001 від 24.05.2021 року в розмірі 31445,08 грн., з яких 18000 грн. заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом, 12657,68 грн. - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 787,40 заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 6056,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 16 січня 2026 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк