Справа № 601/3306/25Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М.
Провадження № 33/817/18/26 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
16 січня 2026 р. м.Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю:
особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Сідорова В.М.,
розглянувши, в режимі відеоконференцзв'язку, матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Сідорова В.М., в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2025 року,
Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, 12.10.2025 о 01 годині 39 хвилин в м. Кременці по вул. Дубенська, 108, водій ОСОБА_1 , керувала автомобілем марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме нечітке мовлення, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ та у найближчому закладі охорони здоров'я КНП «Кременецька опорна лікарня» відмовилися, чим порушила вимоги пункту 2.5 ПДР відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Сідоров В.М. зазначає, що постанова є незаконною, необґрунтованою, винесеною з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм права, а тому постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування своїх доводів апелянт вказує на порушення процесуальних норм під час розгляду справи в суді першої інстанції, що призвело до неповного з'ясування обставин та порушення права на захист (порушення ст.ст.268, 280, 283 КУпАП). Зазначає, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , однак, захисник Сідоров В.М. у судовому засіданні просив відкласти розгляд справи для додаткового ознайомлення з матеріалами та підготовки до захисту.
Зокрема, зазначає, що суд не з'ясував, чи були ОСОБА_1 роз'яснені її права відповідно до ст.268 КУпАП на етапі складання протоколу. Окрім того, звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази такого роз'яснення.
Апелянт вказує, що відмова від огляду на місці зупинки не є порушенням п.2.5 ПДР та ч.1 ст.130 КУпАП, якщо не доведено відмову від освідування в закладі охорони здоров'я відповідно до встановленого порядку.
Окрім того вказує, що згідно з п.8 розділу І “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735, поліцейський зобов'язаний доставити водія до найближчого закладу охорони здоров'я для проведення освідування, однак поліцейські такого обов'язку не виконали та не забезпечили проведення освідування в установленому порядку.
Стверджує про відсутність належних доказів відмови від освідування в закладі охорони здоров'я. Звертає увагу на те, що у матеріалах справи є лише направлення на освідування з позначкою поліції про відмову, але відсутній акт (висновок) від лікаря закладу про те, що ОСОБА_1 прибула та відмовилася від процедури. Без такого акту, підписаного медичним працівником, відмова не може вважатися доведеною об'єктивно, а лише суб'єктивно поліцією, що не відповідає вимогам ст. 251 КУпАП щодо належності та допустимості доказів.
Звертає увагу на те, що ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені в ОСОБА_1 , у протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан сп'яніння та озвучені поліцейським на відео, різняться.
Апелянт наголошує, що суд першої інстанції не перевірив чи були підстави для пропозиції огляду на стан сп'яніння, оскільки причиною зупинки транспортного засобу було інше порушення ПДР, не пов'язане із сп'янінням.
Також вказує, що суд помилково прирівняв відмову від огляду на місці до порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, ігноруючи, що згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд проводиться або поліцією з технічними засобами, або в закладі охорони здоров'я. Якщо відмовлено від огляду на місці, обов'язковим є освідування в медичному закладі. Вважає що поліція не виконала цей обов'язок, не доставивши ОСОБА_1 до лікарні, попри наявність ознак та направлення, що є порушенням процедури. Згідно з Інструкцією, доставка водія до закладку охорони здоров'я є обов'язковою, і без неї не можна вважати відмову повною.
Стверджує, що відеозапис не охоплює всю процедуру фіксації правопорушення і звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП, відеозапис обов'язковий, але в матеріалах не вказано, чи фіксувався процес пропозиції освідування в закладі охорони здоров'я чи лише на місці. Якщо відео неповне, то потрібні два свідки для підтвердження, яких не було вказано в матеріалах. Відсутність свідків робить докази недопустимими.
Апелянт вказує, що сертифікація пристрою "Alkotest 6810" не має значення, оскільки огляд не проводився, але суд посилається на неї, що свідчить про формальний підхід аналізу реальних дій.
Адвокат зазначає, що накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд першої інстанції не дотримався вимог ст.280 КУпАП, не з'ясував обставин, що пом'якшують відповідальність
Просить скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Сідорова В.М., який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2025 року та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд констатує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції проведено у відповідності до розділу IV КУпАП, яким регламентовано порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 480822 від 12 жовтня 2025 року, 12.10.2025 о 01 годині 39 хвилин в м. Кременці по вул. Дубенська, 108, водій ОСОБА_1 , керувала автомобілем марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме нечітке мовлення, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ та у найближчому закладі охорони здоров'я КНП «Кременецька опорна лікарня» відмовилися, чим порушила вимоги пункту 2.5 ПДР.
Зі змістом протоколу ОСОБА_1 була ознайомлена, від підпису відмовилася.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Посилання захисника на те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не було роз'яснено права, передбачені законом, не є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги та закриття провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції залучила адвоката Сідорова В.М., який брав участь у розгляді судом цієї справи, отже ОСОБА_1 реалізувала право користуватися юридичною допомогою адвоката, у тому числі під час апеляційного перегляду справи. Таким чином, зазначене не завадило ОСОБА_1 реалізувати права, надані їй законом, у тому числі право на захист.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції та відеореєстратора із службового автомобіля працівників патрульної поліції.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівників патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, що працівниками поліції було виявлено факт керування ОСОБА_1 12 грудня 2025 року о 01 год. 39 хв. в м. Кременці по вул. Дубенська, 108, транспортним засобом марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , який був зупинений працівниками патрульної поліції під час дії комендантської години.
За змістом Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а також відповідно до Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ №573 від 08.07.2020 на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Контроль за дотриманням особами комендантської години здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.
Під час дії комендантської години Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності.
Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, документи, що підтверджують законність перебування на території України, перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи, за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.
Згідно з Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою КМУ від 29 грудня 2021 №1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби та вимагати пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення.
Наведе вище повністю узгоджується з приписами ст.ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію». Тому, за вказаних обставин, зупинення поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 під час дії комендантської години і перевірка її документів є законними.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 було зупинено під час керування транспортним засобом в період коменданської години, про що остання була проінформована. Під час перевірки документів у працівників поліції виникла обґрунтована підозра, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в акті огляду та у протоколі про адміністративне правопорушення. Також працівниками поліції було виявлено, що ОСОБА_1 керує транспортним засобом без реєстраційних документів на автомобіль, про що було складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.
Тому, стверджувати про незаконність зупинки працівниками поліції транспортного засобу та відсутність підстав для пропозиції огляду, під керуванням ОСОБА_1 , як про це зазначає апелянт в апеляційній скарзі, апеляційний суд підстав не вбачає.
Окрім того, оглянутим апеляційним судом відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівників патрульної поліції, підтверджується, що під час спілкування з водієм, у останньої поліцейськими виявлено ознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою використання спеціального технічного засобу (алкотестеру), так і у закладі охорони здоров'я, однак від виконання обов'язку, передбаченого п.2.5 ПДР, ОСОБА_1 категорично відмовилася, у зв'язку з чим її було повідомлено, що стосовно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об'ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, відеозаписом чітко зафіксовано виявлене працівниками поліції правопорушення, а саме - відмова водія транспортного засобу, у якого наявні ознаки алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого порядку, пройти огляду на стан алкогольного сп'яніння. Наведені апелянтом міркування щодо не охоплення всієї процедури огляду відеофіксацією носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.
Твердження сторони захисту про те, що працівником поліції зазначено різні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: в протоколі про адміністративне правопорушення - нечітке мовлення, запах алкоголю з порожнини рота; в акті огляду - різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хитка хода, поведінка що не відповідає обстановці, нечітке мовлення; озвучені поліцейським на відеозаписі - нечітке мовлення та поведінка, яка невідповідає обстановці, не є підставою для визнання огляду недійсним, оскільки зазначені ознаки є зрозумілими і самі по собі є підставою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння.
Крім того, зазначені обставини не впливають на свідомий факт відмови ОСОБА_1 від огляду як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я, оскільки саме у разі не погодження з результатами огляду або відмови від огляду на місці зупинки особа мала право пройти огляд в закладі охорони здоров'я.
При цьому апеляційний суд враховує, що зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння надають працівникам поліції лише підстави для виникнення сумнівів стосовно стану, в якому перебуває водій. З метою перевірки такої суб'єктивної підозри, працівники поліції вправі вимагати відповідно до п.2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан сп'яніння. Саме результати огляду й мають підтвердити чи спростувати обґрунтованість вказаної суб'єктивної оцінки. Незгода водія з наявністю у нього ознак сп'яніння не надає йому права відмовлятися від запропонованого поліцейським огляду на стан сп'яніння, що й передбачено положенням п.2.5 ПДР України та приписами ч.1 ст.130 КУпАП.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що поліцейські склали направлення на огляд ОСОБА_1 до медичного закладу, однак не доставили останньої до лікарні, апеляційний суд до уваги не бере та наголошує, що працівник поліції повинен доставити водія до медичного закладу для проходження огляду лише у випадку надання згоди особи на проведення огляду в медичному закладі.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не погодилася пройди огляд у медичному закладі, у працівників поліції не виникало обов'язку доставляти останню до медичного закладу.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу адвоката Сідорова В.М. залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя