Ухвала від 16.01.2026 по справі 337/3413/17

Дата документу 16.01.2026 Справа № 337/3413/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/3413/17

Провадження №22-ц/807/10/26

Головуючий в 1-й інстанції - Салтан Л.Г.

УХВАЛА

16 січня 2026 р. місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Кухаря С.В.,

суддів: Гончар М.С., Подліянової Г.С.

при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: АКІБ «УкрСиббанк» про розподіл спільно набутого майна подружжя та визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛГРУП», Державного реєстратора Пелих Віталія Віталійовича, Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області третя особа: АКІБ «УкрСиббанк» про розподіл спільно набутого майна подружжя та визнання права власності на майно та за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року зобов'язано ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суму судових витрат, пов'язану з викликом свідків.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 30травня 2023 року подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31 травня 2023 року вказану цивільну справу витребувано з суду першої інстанції.

13 січня 2026 року зазначена справа надійшла до суду апеляційної інстанції.

Між тим, дослідивши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду судом апеляційної інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно норм процесуального закону, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має відбуватись з дотриманням певних умов.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободі протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Згідно пункту «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого 1995 року для забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Відповідно до ст. 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Частиною 1 статті 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України).

Зазначені процесуально - процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.

Особа реалізує своє право на оскарження ухвал суду першої інстанції, які не передбачені у частині першій статті 353 ЦПК України, шляхом включення своїх заперечень на такі ухвали до апеляційної скарги на рішення суду, яким спір вирішений по суті.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11березня 2020 року у справі № 2-5151/09 (провадження № 61-23268св19), в ухвалі від 13 липня 2020р. у справі № 520/9799/19.

Згідно до вимог п.4 ч.5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

За вказаних обставин, враховуючи, що ухвала Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року про зобов'язання ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суму судових витрат, пов'язану з викликом свідків, не оскаржується окремо від рішення суду, апеляційну скаргу слід повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2022 року про зобов'язання ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суму судових витрат, пов'язану з викликом свідків у цій справі, - повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: М.С. Гончар

Г.С. Подліянова