16 січня 2026 року
м. Київ
справа № 990/SCCV/110/25
провадження № 61-18вп26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Третяк Ірина Павлівна, про визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Синельниківської міської ради,
третя особа - Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування усиновлення,
08 січня 2026 року засобами поштового зв'язку представник
ОСОБА_1 - адвокат Третяк І. П. подала до Верховного Суду клопотання про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Синельниківської міської ради, третя особа - Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування усиновлення.
Вирішуючи питання про визначення підсудності справи Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до статті 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Верховний Суд визначає підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами та про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, якщо обидві сторони проживають за межами України.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
З доданих до клопотання документів вбачається, що ОСОБА_1
є громадянином України, зареєстроване місце проживання в Україні:
АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
З наданої до позовної заяви копії паспорта ОСОБА_2 встановлено, що відповідачка є громадянкою України, зареєстроване місце проживання
в Україні: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання відповідачки за межами України: АДРЕСА_3 .
На підтвердження викладених обставин до позовної заяви зокрема додано копії паспортів громадян України позивача та відповідача зі штампами про реєстрацію їх місця проживання в Україні.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року відмовлено
у задоволенні клопотання про визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували місце проживання відповідачки за межами території України.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Заявником надано копію договору оренди житлового приміщення (квартири)
відповідачем ОСОБА_2 у Республіці Польща, який перекладений із польської мови на українську перекладачем громадської організації товариства «Перабо Туренія» М. Пульковським.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що допустимим й достатнім доказом підтвердження місця проживання сторін на території іншої країни може вважатися актуальна довідка, видана уповноваженими органами
у встановленій формі, яка має пройти легалізацію (проставлення апостиля), якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Таким чином, зазначена копія договору оренди не може вважатися допустимим доказом постійного проживання відповідача ОСОБА_2 за межами України, оскільки вона викладена польською мовою та не має офіційного перекладу.
Отже, представник заявника не надала належних доказів (тимчасова реєстрація, набуття соціального статусу, перебування на консульському обліку у закордонній дипломатичній установі України тощо), які б свідчили про те, що обидві сторони постійно проживають за межами України.
У зв'язку з тим, що подане клопотання не містить доказів на підтвердження того, що обидві сторони проживають за межами України, відсутні підстави для визначення підсудності за правилами статті 29 ЦПК України.
Керуючись статтею 29 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Третяк Ірина Павлівна, про визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Синельниківської міської ради, третя особа - Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування усиновлення відмовити.
Заяву разом з доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян