14 січня 2026 року
м. Київ
справа № 752/14890/21
провадження № 61-16890св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал»,
треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство Комерційний банк «Аркада»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року у складі судді Хоменко В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 рокуу складі колегії суддів:
Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Гарант Капітал»), треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Аркада» (далі - АТ «Аркада»), ОСОБА_2 , про захист прав споживача шляхом розірвання договору та стягнення грошових коштів.
Позов мотивований тим, що 29 січня 2019 року між ОСОБА_1 як довірителем і АТ «Аркада» як управителем укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ) № 88157, за яким він повністю виконав свої зобов'язання та вніс у повному обсязі кошти, про що свідчить свідоцтво про участь у ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» від
05 лютого 2019 року № 301365.
Позивач указував, що запланованою датою введення в експлуатацію об'єкта інвестування визначено серпень 2020 року, однак у запланований строк об'єкт будівництва в експлуатацію не введено і йому не передано, що свідчить про порушення строків спорудження об'єкта будівництва, а також допущення управителем збільшення строків будівництва більш ніж на дев'яносто днів. Сума коштів, яка підлягає поверненню довірителю у випадках, передбачених частинами четвертою - шостою статті 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях
з нерухомістю», повертається довірителю протягом п'яти днів після здійснення управителем наступної повної реалізації відповідного об'єкта інвестування або після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, а положення частини четвертої статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми
і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначають право довірителя вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва і розірвання внаслідок цього договору на вимогу довірителя.
Також позивач зазначав, що відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» він має право на стягнення пені за період з 01 вересня 2020 року до дня подання позову (10 червня 2021 року)
у розмірі 11 092 067,80 грн.
ОСОБА_1 просив розірвати договір про участь у ФФБ від 29 січня
2019 року № 88157 і додаткову угоду № 1 до договору про участь у ФФБ № 88157 від 29 січня 2019 року, що укладені між ним і АТ «Аркада», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гарант Капітал»; стягнути з ТОВ «ФК «Гарант Капітал» на свою користь 1 311 119,13 грн коштів, сплачених за договором про участь у ФФБ від 29 січня 2019 року № 88157, та пеню за прострочення надання послуги
в розмірі 11 092 067,80 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року позов задоволено частково.
Розірвано договір про участь у ФФБ від 29 січня 2019 року № 88157 і додаткову угоду № 1 до договору про участь у ФФБ № 88157 від 29 січня 2019 року, укладені між ОСОБА_1 і АТ «Аркада», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гарант Капітал».
Стягнено з ТОВ «ФК «Гарант Капітал» на користь ОСОБА_1
1 311 119,13 грн, сплачених за договором про участь у ФФБ від 29 січня
2019 року № 88157.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Встановивши, що позивач належним чином виконав узяті на себе зобов'язання за спірним договором про участь у ФФБ, а управитель допустив порушення умов договору щодо передання позивачу у власність об'єкта інвестування, суд зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову в частині розірвання договору та стягнення коштів, сплачених ОСОБА_1 на його виконання.
Оскільки позивач не довів обставин неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, покладених на нього умовами договору про участь у ФФБ,
а також того, що порушення попередньо визначених у договорі строків будівництва об'єкта виникло внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, суд не встановив підстав для задоволення позову в частині стягнення пені.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Гарант Капітал» залишено без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року
в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
Стягнено з ТОВ «ФК «Гарант Капітал» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі
5 078,75 грн.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року
в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору та стягнення коштів залишено без змін.
Частково задовольняючи позов у частині стягнення пені, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач несе відповідальність лише в межах суми отриманої винагороди за управління коштами. Суму пені необхідно обраховувати від розміру винагороди (25 393,75 грн), яку отримав відповідач як управитель грошовими коштами. Таким чином, розмір пені за пред'явлений позивачем період з 01 вересня 2020 року до 10 червня 2021 року становить
214 831,27 грн (25 393,75 х 3 % х 282).
Разом з тим колегія суддів вирішила, що розмір пені 214 831,27 грн, який заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача, підлягає зменшенню відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, оскільки заявлений розмір пені більш як у 8 разів перевищує вартість винагороди управителя за договором, є непропорційним і таким, що спрямований на безпідставне збагачення, що, у свою чергу, впливає на інші негативні обтяжливі наслідки (зокрема невиконання інших зобов'язань) для відповідача, які можуть настати, враховуючи кількість інвесторів у будівництво, з якими ТОВ «ФК «Гарант Капітал» має подібні правовідносини.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
18 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Гарант Капітал» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року й ухвалити нове судове рішення, яким
у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що, задовольнивши позовні вимоги
в частині розірвання договору про участь у ФФБ та стягнення з відповідача коштів, унесених позивачем за договором про участь у ФФБ, при розірванні договору в судовому порядку суди не врахували порядку повернення коштів, встановленого Законом України «Про фінансово-кредитні механізми
і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»
і договором про участь у ФФБ. Вказує, що при вирішенні питання про стягнення пені суд неправильно застосував норми матеріального права. У матеріалах справи немає доказів про істотне порушення відповідачем умов договору. Суди не врахували обставин, які вплинули на несвоєчасність спорудження об'єкта будівництва.
Аргументи інших учасників справи
04 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам статті 263 ЦПК України. Суди повною мірою дослідили наявні докази та обґрунтували рішення з посиланням на норми законодавства та актуальну судову практику Верховного Суду, надали вичерпні відповіді на всі заперечення відповідача у справі. Весь текст касаційної скарги повторює текст апеляційної скарги.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.
03 березня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
06 липня 2015 року рішенням правління AT «Аркада» (протокол № 42) затверджено правила ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво».
29 січня 2019 року між ОСОБА_1 як довірителем і AT «Аркада» як управителем ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» укладено договір про участь у ФФБ № 88157.
Цим договором довіритель ОСОБА_1 на підставі повного визнання ним правил ФФБ «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» надав свою згоду на участь у фонді. Згідно з договором довіритель приймає на себе зобов'язання виконувати правила фонду та передати управителю в обсягах та на умовах цього договору кошти в управління з метою отримання у власність об'єкта інвестування, визначеного у пункті 6 цього договору.
Відповідно до пункту 6 договору про участь у ФФБ за довірителем закріплюється об'єкт інвестування з такими характеристиками: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , складова частина об'єкта будівництва - житлового будинку № 28 .
Згідно з додатковою угодою № 1 від 05 лютого 2019 року для виконання зобов'язань за договором про участь у ФФБ № 88157 довіритель використав кошти, отримані в кредит в AT «Аркада» як управителя ФФБ «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво», про що між АТ «Аркада» і довірителем укладено договір про іпотечний кредит від 05 лютого 2019 року № 88157
і іпотечний договір від 05 лютого 2019 року № 88157, за яким з метою забезпечення повернення кредиту довіритель передав АТ «Аркада» в іпотеку набуті за договором про уступку майнових прав від 05 лютого 2019 року
№ 88157 майнові права на об'єкт інвестування, визначений у свідоцтві про участь у ФФБ до договору.
У пункті 1.1 додаткової угоди визначено, що до моменту повного виконання своїх зобов'язань за договором про іпотечний кредит довіритель не має права змінити об'єкт інвестування, уступити право вимоги за договором третім особам, отримати кошти з фонду.
ОСОБА_1 повністю оплатив вартість об'єкта інвестування у сумі
1 311 119,13 грн, про що на підставі пунктів 4, 18 договору про участь у ФФБ йому видано свідоцтво про участь у ФФБ № 301365 від 05 лютого 2019 року.
Відповідно до пункту 18 договору про участь у ФФБ після 100 % інвестування довірителем закріпленого за ним об'єкта інвестування управитель передає довірителеві майнові права на цей об'єкт інвестування за договором про уступку майнових прав.
Відповідно до пункту 10.3 договору від 29 січня 2019 року № 88157 оформлення операції відмови довірителя від участі у фонді здійснюється відповідно до пункту 31 цього договору.
У пункті 31 договору передбачено, що управитель відкріплює від довірителя закріплений за ним об'єкт інвестування у разі відмови довірителя від участі
у фонді. Сума коштів, що підлягає виплаті довірителю, визначається відповідно до умов пункту 33 цього договору. Довіритель може отримати з фонду кошти на умовах пункту 37 цього договору.
25 серпня 2020 року згідно з рішенням Правління Національного банку України № 541-рш/БТ AT «Аркада» віднесено до категорії неплатоспроможних.
24 вересня 2020 року Правління Національного банку України прийняло рішення № 601-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію
АТ «Аркада».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 січня 2021 року у справі
№ 910/14860/20 замінено управителя ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» з АТ «Аркада» на нового управителя - ТОВ «ФК «Гарант Капітал».
20 серпня 2021 року ОСОБА_1 звертався із заявою про відмову від участі
у ФФБ та відкріплення об'єкта інвестування.
Згідно з пунктом 5 договору запланована дата введення забудовником об'єкта будівництва в експлуатацію - серпень 2020 року.
Згідно із свідоцтвом про участь у ФФБ № 301365 від 05 лютого 2019 року запланованою датою введення в експлуатацію є серпень 2020 року, датою передання під заселення - листопад 2020 року.
У матеріалах справи немає доказів уведення в експлуатацію об'єкта фінансування.
У пункті 7 договору визначено, що довіритель має право відмовитися від участі у фонді шляхом розірвання цього договору та отримати з фонду кошти.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Звертаючись до суду з позовом до ТОВ «ФК «Гарант Капітал» як управителя про розірвання договору про участь у ФФБ і додаткової угоди до нього,
ОСОБА_1 як на підставу заявлених вимог посилався на порушення строків уведення об'єкта інвестування в експлуатацію.
Надаючи оцінку заявленим вимогам в межах вимог і доводів позовної заяви, Верховний Суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У частині першій статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном
в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі
в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами.
Закон України від 19 червня 2003 року № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях
з нерухомістю» (далі - Закон № 978-IV) встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб
в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами (стаття 1).
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 2 Закону № 978-IV
у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом.
Фінансова установа, яка відповідає вимогам цього Закону, може за власною ініціативою створити ФФБ. ФФБ не є юридичною особою. ФФБ може бути двох видів - ФФБ виду А та ФФБ виду Б. Для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об'єкта будівництва, споживчі властивості об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об'єкта будівництва та зобов'язаний своєчасно ввести його в експлуатацію відповідно до проектної документації
і виконати усі необхідні роботи для дотримання технічних характеристик об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, незалежно від обсягу фінансування (частини перша - третя статті 11 Закону № 978-IV у вказаній редакції).
Правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об'єктів інвестування, порядок та умови закріплення об'єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання прийнятих на себе зобов'язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об'єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ (частина друга статті 12 Закону
№ 978-IV у зазначеній редакції).
Система функціонування ФФБ передбачає, зокрема, можливість дострокового припинення управління майном за ініціативою довірителя, відкріплення від нього об'єкта інвестування, повернення довірителю коштів у розмірі та
у порядку, визначених Правилами ФФБ, внаслідок зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво; здійснення управителем ФФБ контролю за цільовим використанням забудовником спрямованих на будівництво коштів; повернення забудовником коштів до ФФБ на вимогу управителя у випадках зменшення обсягу підтвердженого замовлення внаслідок відмови довірителя від участі у ФФБ, а також в інших випадках, визначених договором; здійснення управителем ФФБ контролю за виконанням забудовником своїх зобов'язань за договором (абзаци шостий, одинадцятий -тринадцятий частини першої статті 13 Закону № 978-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе відповідальність за дотримання обмежень довірчої власності управителя, визначених Правилами ФФБ і визнаних довірителями ФФБ; несе зобов'язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ (абзаци перший - третій частини другої статті 13 Закону № 978-IV у вказаній редакції).
Згідно з підпунктом 8 пункту 14 договору про участь у ФФБ від 29 січня
2019 року № 88157 управитель не несе відповідальності активами фонду за виплату коштів довірителю в разі його відмови від участі у фонді, якщо управитель дотримався встановлених Правилами фонду процедур щодо забезпечення можливості отримання довірителем коштів з фонду на вимогу довірителя.
Разом з цим, результат аналізу договору про участь у ФФБ від 29 січня
2019 року № 88157 свідчить проте, що сторони у ньому не передбачили відповідальності управителя і наслідки за неналежне виконання забудовником обов'язків щодо своєчасної здачі об'єкта інвестування в експлуатацію.
Відповідно до пункту 4.1 Правил ФФБ виду «А» «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» банк укладає із забудовником договір, який регулює взаємовідносини банку і забудовника щодо організації спорудження об'єкта будівництва з використанням коштів ФФБ, за яким забудовник зобов'язується організувати спорудження об'єкта будівництва, ввести його в експлуатацію
в установленому законодавством порядку та передати об'єкти інвестування довірителям ФФБ у строки та на умовах, визначених Законом № 978-IV, цими правилами та договором про участь у ФФБ, а банк зобов'язується здійснювати фінансування будівництва об'єкта будівництва на умовах укладеного із забудовником договору.
Результат аналізу вказаних правил дає підстави зробити висновок про те, що саме на забудовника покладено обов'язок ввести об'єкт інвестування
в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 978-IV управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником виконання умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести, зокрема до збільшення строків будівництва більше ніж на 90 днів.
Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ
з підстав, визначених цією частиною.
При цьому управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе зобов'язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ; за письмовою заявою довірителя виступає в інтересах довірителів позивачем у разі невиконання забудовником своїх зобов'язань щодо строків спорудження
і якості об'єктів будівництва та передачі довірителям у власність об'єктів інвестування.
Вирішуючи спір, апеляційний суд на вказане уваги не звернув, не встановив, хто саме несе відповідальність за несвоєчасне уведення об'єкта інвестування
в експлуатацію, у зв'язку з чим не проаналізував і не надав оцінки умовам спірного договору про участь у ФФБ від 29 січня 2019 року, Правилам ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» та договору, укладеного між управителем і забудовником.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам в цілому, а тому постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою.
Суд касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального
і процесуального права
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Київського апеляційного суду від
19 листопада 2024 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов