16 січня 2026 року
м. Київ
справа № 351/704/25
провадження № 61-309ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Крата В. І., Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року, позовні вимоги задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 березня 1994 року виконавичм комітетом Стецівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, актовий запис № 5 - розірвано.
05 січня 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про розірвання шлюбу.
Тому ця справа є малозначною в силу вимог закону.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно підпункту в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, - справамає виняткове значення для заявника, посилаючись на те, що ухваленими судовими рішеннями фактично порушені суб'єктивні права заявника, а встановлені судами обставини можуть набути преюдиціального значення для інших правовідносин за його участю. Відмова у касаційному перегляді за таких умов позбавляє заявника ефективного судового захисту та суперечить принципам пропорційності й доступу до правосуддя. Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені з істотним порушенням норм процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, а також із відступом від правових висновків Верховного Суду, що відповідає виняткам, передбаченим пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у зв'язку з чим дана справа підлягає касаційному перегляду.
Проте особа, яка подала касаційну скаргу, належним чином не обґрунтовує, в чому саме проявляється виняткове значення для відповідача цієї справи, а посилання на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженимисудовими рішеннями, і, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для заявника.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року у справі № 351/704/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
В. І. Крат
П. І. Пархоменко