15 січня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/2829/19
Провадження № 22-з/4815/7/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: - Гордійчук С.О., Хилевича С.В.
учасники справи:
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Савонік Любов'ю Онуфріївною про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу відмовлено.
У провадженні Рівненського апеляційного суду перебувала цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2025 року - без змін.
04 грудня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Савонік Любов Онуфріївна подала до Рівненського апеляційного суду заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Заяву обґрунтовувала тим, що у зв'язку з розглядом даної справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 змушений фактично понести судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 7 000 гривень, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 04 серпня 2019 року № 056, додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги від 01 грудня 2025 року, актом виконаних робіт (наданих послуг) від 01 грудня 2025 року.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, з огляду на наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною першою статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25) вказала:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови КГС ВС від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15ц);
- потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Першої судової палати КЦС ВС від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18).
Судом встановлено, що ні ОСОБА_2 , ні його представники, які брали участь у судовому засіданні апеляційного суду - адвокати Савонік Л.О. та Павлюк І.А. не подавали заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, про те, що докази щодо розміру правничої допомоги буде подано після ухвалення рішення апеляційного суду.
Оскільки сторона відповідача, до закінчення судових дебатів, не зробила заяву про подання нею доказів витрат на правову допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду - у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 141, п. 3 ч. 1 ст. 270, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
у х в а л и в::
У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Савонік Любові Онуфріївни про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Хилевич С.В.
Гордійчук С.О.