Справа № 552/9108/24 Номер провадження 33/814/130/26Головуючий у 1-й інстанції Любчик В. М. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.
16 січня 2026 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.
при секретарі - Гонта М.В.
за участю:
особи, відносно якої складено протокол- ОСОБА_1
захисника - адвоката Кіндяка О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кіндяка О.І., подану в інтересах особи, відносно якої складено протокол- ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м.Полтави від 07 березня 2025 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - штрафу у розмірі п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три місяці.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді, 15 грудня 2024 року, о 23 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Богдан 231010 н/з НОМЕР_2 в м. Полтава по вул. Героїв ОУН 26, на якому були відсутні передбачені конструкцією задні бризковики, чим порушив вимоги п. 31.4.7 «е» Правил дорожнього руху. При цьому ОСОБА_1 19.04.2024 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, тобто повторно протягом року вчинив порушення, передбачене частинами першою-третьою ст. 121 КУпАП, за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, адвокат Кіндяк О.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати.
Стверджує, що судом не було враховано характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.4 ст.121 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, хоча міг обмежитися штрафом або адміністративним арештом.
Акцентує увагу суду, що позбавлення права керувати строком на 3 місяці є неспівмірним видом покарання за відсутність задніх бризговиків, тим паче в умовах воєнного стану.
Разом з цим просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м.Полтави від 07.03.2025, мотивуючи подане клопотання тим, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання по причині неналежного вручення йому судової повістки, тому не знав і не міг знати про дату та час судового засідання.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне.
Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Водночас, відповідно до ст.7 КпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Приписами ч.2 ст.294 КпАП України встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Враховуючи підстави, на які посилається адвокат Кіндяк О.І., в поданому клопотанні про поновлення строку, суд вважає за необхідне поновити пропущений строк з метою забезпечення доступу до правосуддя.
Переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню із закриттям провадження у справі з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Однак ці вимоги судом першої інстанції були виконані не в повному обсязі.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції на порушення вимог ст. ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Згідно ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Диспозицією ч. 4 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою-третьою цієї статті, зокрема керування водієм транспортним засобом, що має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.
Згідно п. 31.4.7 е Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, брудозахисні фартухи і бризговики.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.121 КУпАП, виражається у формі керування транспортним засобом, що має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється (формальний склад).
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №197406 від 16.12.2024 року слідує, що ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом з технічною несправністю, а саме відсутні передбачені конструкцією задні бризговики.
Водночас з наявного в матеріалах справи відеозапису неможливо встановити наявність вказаного порушення, оскільки відеозапис здійснено лише верхньої частини траснпортного засобу.
При цьому ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу працівникам поліції зазначалось про наявність бризговиків, а також в судовому засіданні Полтавського апеляційного суду останнім було повідомлено, що бризговики були наявні, однак один з них відкрутився.
За таких обставин апеляційний суд приходить висновку, що притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП, суд першої інстанції не врахував вищезазначене, не виконав вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280 КУпАП, належним чином не дослідив матеріали справи та дійшов до помилкового висновку про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Згідно роз'яснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідно до вимог ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП України особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
На порушення названих норм законодавства, місцевий суд не надав належної оцінки зібраним доказам по справі, внаслідок чого ухвалив рішення про накладення стягнення, яке не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону і підлягає безумовному скасуванню із закриттям провадження у справі. Оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 121 КУпАП, а тому на думку апеляційного суду справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що обов'язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Такий висновок неоднаразово висловлений Європейським судом з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд зауважує, що в справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.
Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Клопотання адвоката Кіндяка О.І. про поновлення строку - задовольнити.
Апеляційну скаргу адвоката Кіндяка О.І., подану в інтересах особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Київського районного суду м.Полтави від 07 березня 2025 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду О.І. Захожай