(ДОДАТКОВА)
15 січня 2026 року
м. Київ
справа № 369/5694/21
провадження № 61-3934св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний кадастровий реєстратор при міськрайонному Управлінні Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Києво-Святошинського району по місту Ірпінь Київської області, Громадська організація «Садове товариство «Масив Оленівка»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний кадастровий реєстратор при міськрайонному Управлінні Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Києво-Святошинського району по місту Ірпінь Київської області, Громадська організація «Садове товариство «Масив Оленівка», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинення певних дій, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які на заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний кадастровий реєстратор при міськрайонному Управлінні Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Києво-Святошинського району по місту Ірпінь Київської області (далі - державний кадастровий реєстратор при МРУ Держгеокадастру Києво-Святошинського району по місту Ірпінь Київської області), Громадська організація «Садове товариство «Масив Оленівка» (далі - ГО «СТ «Масив Оленівка»), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинення певних дій, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 19 липня 2024 року позов ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Київський апеляційний суд постановою від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шепелєв О. А., залишив без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2024 року залишив без змін.
Київський апеляційний суд постановою від 11 лютого 2025 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Верховний Суд постановою від 24 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шепелєв О. А., залишив без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року залишив без змін.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення у справі
13 листопада 2025 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить поновити строк на подання доказів понесення ним витрат на правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмір 20 000,00 грн, понесені у суді касаційної інстанції.
Заяву мотивовано тим, що 11 січня 2021 року ОСОБА_2 уклав із Адвокатським об'єднанням «ЮВІТО» (далі - АО «ЮВІТО») договір про надання правової допомоги № 11/01 та додаткову угоду № 4 від 12 травня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 11/01.
За умовами вказаного договору та додаткової угоди № 4 до нього за надання адвокатом правової допомоги клієнту у Верховному Суді заявник зобов'язується сплатити адвокату вартість послуги у розмірі 20 000,00 грн. На підтвердження наданих (отриманих) послуг 07 листопада 2025 року було складено акт наданих послуг.
Щодо строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_2 зазначає, що з постановою Верхового Суду від 24 жовтня 2025 року, якій надання загального доступу забезпечено 06 листопада 2025 року, ознайомився 06 листопада 2025 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Також зазначає, що у паперовому вигляді постанову Верхового Суду від 24 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку не отримував.
03 грудня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шепелєв О. А., подала до Верховного Суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» заперечення на заяву про постановлення додаткового рішення та розподілу судових витрат, у якій просить в задоволенні заяви відповідача про постановлення додаткового рішення та розподілу судових витрат відмовити, зв'язку з недоведеністю складу та вартості наданих послуг, а також розміру фактично понесених витрат.
Зазначає про невідповідність вартості та обсягу заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, яка є явно завищеною та неспівмірною обсягу роботи.
Розглянувши заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Щодо строку подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
З матеріалів справи убачається, що:
ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу вказав, що попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу, які він очікує понести у суді касаційної інстанції, становить 20 000,00 грн; зазначив, що докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані ним у порядку, передбаченому частиною 8 статті 141 ЦПК України, протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом касаційної інстанції;
копію постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2025 року ОСОБА_2 направлено засобами поштового зв'язку 10 листопада 2025 року (а. с. 160, т. 3);
надання загального доступу постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2025 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено 06 листопада 2025 року;
заяву про ухвалення додаткового рішення направлено до Верховного Суду засобами поштового зв'язку 07 листопада 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, наведене свідчить про наявність підстав для поновлення строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, на подання вказаної заяви (доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу).
Щодо витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Згідно з частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У зазначеній вище додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
У статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції ОСОБА_2 надав: копію додаткової угоди № 4 від 12 травня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 11/01, укладену між ОСОБА_2 та АО «ЮВІТО»; акт наданих послуг від 07 листопада 2025 року № 132; звіт (детальний опис робіт (наданих послуг) до договору про надання юридичних послуг) від 07 листопада 2025 року; платіжну інструкцію від 09 листопада 2025 року, платник - ОСОБА_2 , отримувач - АО «ЮВІТО», сума - 20 000,00 грн.
Відповідно до акта наданих послуг та звіту (детального опису робіт (наданих послуг)) адвокатом надані такі послуги:
ознайомлення з ухвалами Верховного Суду від 11 березня 2025 року, від 01 квітня 2025 року, 15 квітня 2025 року, та касаційною скаргою, формування позиції щодо поданої скарги (5 год);
обговорення та погодження з довірителем суті відзиву на касаційну скаргу та його обґрунтування (2 год);
підготовка відзиву на касаційну скаргу, її направлення учасникам та суду (10 год);
моніторинг реєстру судових рішень (3 год).
Заявник вважає, що понесені ним витрати на професійну правничу допомогу є співмірними кількості опрацьованих адвокатом документів, складністю справи, часом, який був витрачений адвокатом на надання послуг у Верховному Суді (20 год), тому надані ним докази є достатніми для підтвердження наявності підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі (20 000,00 грн).
У змісті додаткової постанови від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) Верховний Суд дійшов висновку, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
При цьому колегія суддів враховує загальні засади цивільного судочинства, визначені пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, зокрема, принципи справедливості, добросовісності та розумності.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шепелєв О. А., подаючи відповідь на відзив на касаційну скаргу та заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, серед іншого, посилалася на те, що визначений розмір відшкодування коштів на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат.
Також вказувала, що наведені відповідачем у відзиві на касаційну скаргу аргументи є ідентичними доводам його відзиву на апеляційну скаргу, тому зазначені у звіті про надання послуг адвоката 20 год часу на підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу є завищеним обсягом витраченого часу, неспівмірним складності справи та не є необхідним.
Дослідивши доводи відзиву на касаційну скаргу щодо стягнення витрат на правничу допомогу, заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, надані на їх підтвердження докази та заперечення ОСОБА_1 , колегія судів зазначає, що заявлені витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.
Заявлені витрати в частині ознайомлення з ухвалою Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху та ухвалою про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , обговорення та погодження суті відзиву на касаційну скаргу, моніторинг реєстру судових рішень, на які адвокатом витрачено 10 год часу, не повною мірою відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки сам собою аналіз зазначених ухвал суду касаційної інстанції, погодження з клієнтом суті відзиву на касаційну скаргу та моніторинг реєстру судових рішень не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням відзиву на касаційну скаргу, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Верховний Суд враховує, що розгляд касаційної скарги здійснювався у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, отже, без участі ОСОБА_2 та його представника під час її розгляду.
Колегія суддів зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Водночас колегія суддів погоджується, що заявник підготував та подав відзив на касаційну скаргу, клопотання про ухвалення додаткового рішення, що відповідають критеріям дійсності та потрібності.
Ураховуючи наведене, дослідивши та оцінивши надані ОСОБА_2 докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, заперечення ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правничу допомогу, Верховний Суд, враховуючи критерії обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності їх розміру, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 5 000,00 грн, оскільки саме такий розмір відшкодування, на переконання колегії суддів, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, а також необхідних процесуальних дій сторони.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шепелєв О. А., на частину дев'яту статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, оскільки позивачка жодним чином не обґрунтувала те, що ОСОБА_2 чи його представник зловживав процесуальними правами під час розгляду справи у суді касаційної інстанції .
Керуючись статтями 127, 137, 141, 246, 260, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_2 строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення (доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу) у справі № 369/5694/21.
Заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 (п'ять тисяч) гривень судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк