15 січня 2026 року
місто Київ
справа № 127/31526/23
провадження № 61-16597ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О.М., Сакари Н.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Яворським Сергієм Станіславовичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2025 року в складі судді Медяної Ю. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року в складі колегії суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М., Панасюка О. С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Вінницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
Короткий зміст доводів та вимог заяви
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
2. Позов мотивував тим, що сторони у справі є співвласниками будинку АДРЕСА_1 , за яким закріплено земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:02:055:0142.
3. Вказував, що неодноразово звертався до відповідачів з метою визначення порядку користування земельною ділянкою, проте вони не виявляли бажання встановити такий порядок, у зв'язку із чим позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
4. Просив суд ухвалити рішення, яким встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,10 га, кадастровий номер 0510100000:02:055:0142, між співвласниками домоволодіння відповідно до їх часток у праві власності на нього згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи.
Короткий зміст судових рішень у справі
5. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2024 року позов задоволено та встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,10 га з кадастровим номером 0510100000:02:055:0142, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками домоволодіння відповідно до варіанту № 4 (додаток № 4) висновку експерта ТОВ «Подільський центр судових експертиз» від 17 травня 2024 року № 748, за яким:
- ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 226 м?, позначеною блакитним кольором;
- ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 227 м?, позначеною зеленим кольором;
- ОСОБА_3 користується земельною ділянкою площею 221 м?, позначеною помаранчевим кольором;
- ОСОБА_4 користується земельною ділянкою площею 212 м?, позначеною рожевим кольором;
- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно користуються земельною ділянкою площею 48 м?, позначеною синім кольором;
- ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно користуються земельною ділянкою площею 10 м?, позначеною сірим кольором;
- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно користуються земельною ділянкою площею 56 м?, позначеною жовтим кольором.
6. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2025 року задоволено заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2024 року та скасовано його, а справу призначено до судового розгляду в загальному порядку.
7. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2025 року позов задоволено частково.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,10 га з кадастровим номером 0510100000:02:055:0142, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками домоволодіння відповідно до варіанту № 1 (додаток № 1) висновку експерта ТОВ «Подільський центр судових експертиз» від 17 травня 2024 року № 748, згідно з яким:
- ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 221 м?, позначеною блакитним кольором;
- ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 263 м?, позначеною зеленим кольором;
- ОСОБА_3 користується земельною ділянкою площею 248 м?, позначеною помаранчевим кольором;
- ОСОБА_4 користується земельною ділянкою площею 155 м?, позначеною рожевим кольором;
- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно користуються земельною ділянкою площею 52 м?, позначеною синім кольором;
- ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно користуються земельною ділянкою площею 6 м?, позначеною сірим кольором;
- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно користуються земельною ділянкою площею 55 м?, позначеною жовтим кольором.
8. Рішення суду мотивовано тим, що саме такий порядок користування земельною ділянкою склався між співвласниками домоволодіння.
9. Постановою Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Яворським С. С., залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2025 року - без змін.
10. Апеляційний суд зазначив, що основним доводом апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо незаконності рішення місцевого суду є те, що суд не врахував ту обставину, що співвласниця домоволодіння та відповідачка у справі ОСОБА_4 на час вирішення спору померла, а її спадкоємець ОСОБА_5 не був залучений до участі в справі як правонаступник.
11. Втім суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1 на час розгляду справи судом першої інстанції було відомо про смерть ОСОБА_4 , оскільки ще 21 листопада 2024 року вона придбала у ОСОБА_5 частину домоволодіння, яку той успадкував після смерті ОСОБА_4 , однак не повідомила про це суд першої інстанції.
12. Апеляційний суд наголосив на необхідності добросовісного здійснення учасниками справи процесуальних прав і обов'язків та зазначив, що учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.
13. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
14. Отже, враховуючи положення статті 44 ЦПК України та контекст конкретних обставин цієї справи, апеляційний суд уважав, що обставини, на які ОСОБА_1 посилалася як на підстави для скасування рішення місцевого суду, свідчать про зловживання нею наданими їй процесуальними правами та є такими, що дають підстави для висновку, що вона недобросовісно користувалася своїми процесуальними правами під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, приховавши той факт, що відповідачка ОСОБА_4 померла, що було суттєвою обставиною, яка мала значення для правильного вирішення спору.
15. Крім того, суд зауважив, що в апеляційній скарзі не міститься обґрунтування того, яким саме чином оскаржуване судове рішення порушує права та інтереси заявниці.
Доводи та вимоги особи, яка подала касаційну скаргу
16. 26 грудня 2025 року ОСОБА_1 через представника із використанням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
17. У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме висновків про те, що:
- чинним законодавством не передбачено вирішення судом спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, у зв'язку із чим суд зобов'язаний закрити провадження у справі (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18, постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц постановах Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц, від 30 червня 2022 року у справі № 686/29393/20 від 30 червня 2023 року у справі № 681/1267/22, від 09 жовтня 2023 року у справі № 688/181/23, від 30 жовтня 2023 року у справі № 755/14779/21, від 12 січня 2024 року у справі № 688/155/23, від 29 січня 2025 року у справі № 757/10137/21-ц та інших);
- неналежний суб'єктний склад учасників справи, а саме незалучення усіх співвідповідачів є підставою для відмови в задоволенні позову (висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 707/2-1006/2011 та постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 766/8113/17, від 29 червня 2022 року у справі № 753/7478/18, від 23 листопада 2022 року у справі № 201/2760/20, від 07 лютого 2024 року у справі № 461/10495/21, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 756/15524/18-ц, від 27 листопада 2024 року у справі № 141/55/17.
18. Посилалася на те, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до відкриття судом провадження у цій справі, у зв'язку із чим провадження в частині вимог, пред'явлених до неї, підлягало закриттю, а в задоволенні іншої частини вимог позову суд мав відмовити з огляду на неналежний суб'єктний склад сторін спору, а саме незалучення усіх співвідповідачів (спадкоємців ОСОБА_4 ).
Щодо процесуальних передумов вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження
19. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя статті 3 ЦПК України).
20. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
21. За приписами частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
22. Оскільки підставою касаційного оскарження у цій справі заявник визначив пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то, проаналізувавши доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для виникнення сумнівів щодо правильності застосування судами норм права, які регулюють спірні правовідносини.
23. Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
24. За матеріалами інвентаризаційної справи № 3628 на домоволодіння АДРЕСА_1 встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів № 8/382 від 12 квітня 1956 року за цим житловим будинком закріплена земельна ділянка площею 1 163 м?.
25. 06 липня 2010 року ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 погодили план користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 .
26. Рішенням Вінницької міської ради № 2053 від 29 листопада 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,1000 га.
27. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0519039152020 від 18 березня 2020 року вказана земельна ділянка має кадастровий номер 0510100000:02:055:0142.
28. На підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 18 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Конюк В. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1050, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_7 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
29. Відповідно до копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 іншими співвласниками вказаного будинку є: ОСОБА_1 , якій належить частка у розмірі 13/50; ОСОБА_6 , якій належить частка у розмірі ; ОСОБА_4 , якій належить частка у розмірі 6/25.
30. 24 липня 2019 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб. Прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_3 .
31. Висновком судового експерта ТОВ «Подільський центр судових експертиз» № 748 від 17 травня 2024 року запропоновано п'ять варіантів порядку користування спірною земельною ділянкою.
32. Апеляційним судом також установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
33. 18 листопада 2024 року ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину, відповідно до якого отримав у власність 6/25 часток будинку АДРЕСА_1 , які до цього перебували у власності ОСОБА_4 .
34. 21 листопада 2024 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу відчужив свою частку на вказаний житловий будинок на користь ОСОБА_1 .
Право, застосоване судом, та оцінка доводів касаційної скарги
35. Згідно зі статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (стаття 356 ЦК України).
36. Згідно з частинами першою, другою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
37. Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
38. Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
39. Установивши, що спірна земельна ділянка перебуває у спільному користуванні сторін у справі як співвласників домоволодіння за цією ж адресою, а згоди щодо користування відокремленими частинами земельної ділянки ними не досягнуто, місцевий суд, використавши один із запропонованих експертом варіантів, визначив порядок користування земельною ділянкою, який найбільш наближено відповідає розміру часток співвласників у домоволодінні та тому порядку користування, який склався фактично.
40. У касаційній скарзі ОСОБА_1 заперечень щодо визначеного судом порядку користування земельною ділянкою не наводить; як і не посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права.
41. Натомість доводи касаційної скарги відповідачки зводяться до порушення, на її думку, судами норм процесуального права, яке полягає в тому, що суди не врахували, що одна зі співвідповідачів - ОСОБА_4 померла ще до відкриття провадження у справі.
42. Таке порушення, на переконання ОСОБА_1 , обов'язково повинно мати такий процесуальний наслідок як скасування оскаржуваних судових рішень, закриття провадження у справі в частині вимог, пред'явлених до ОСОБА_4 , та відмову в задоволенні іншої частини вимог позову з підстав неналежного суб'єктного складу, а саме незалучення усіх співвідповідачів (спадкоємців ОСОБА_4 ).
43. В оцінці таких доводів касаційної скарги ОСОБА_1 . Верховний Суд ураховує, що питання можливості здійснення судом провадження у справі, в якій один із учасників помер ще до пред'явлення позову, досліджувалося об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16.
44. У вказаній постанові зазначено, що якщо позов пред'явлено до померлої особи, то суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. Водночас незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб'єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.
45. Втім, у цій же постанові об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зазначивши, що суди порушили норми процесуального права, вважала, що оскаржувані судові рішення у тій справі, з урахуванням певних виключних обставин та конкретних дій суду, не підлягають скасуванню із закриттям провадження.
46. Такими обставинами касаційний суд визнав необхідність забезпечення позивачеві доступу до суду, оскільки скасування судових рішень за спливом тривалого часу безперечно позначилось би на можливості повторного пред'явлення позову з огляду на сплив позовної давності. Крім того, об'єднана палата врахувала, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, а залучені до участі у справі спадкоємці померлого позичальника не заперечували проти вчинення судом таких процесуальних дій, активно приймали участь у процесі.
47. Тобто об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду хоча й сформулювала загальний висновок щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, якщо позов пред'явлено до особи, правоздатність якої припинилася внаслідок смерті, проте допустила, що з урахуванням конкретних фактичних обставин кожної справи таке порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, як розгляд справи, серед переліку учасників якої значиться померла особа, не завжди матиме наслідком скасування судових рішень і закриття провадження у справі.
48. За обставинами справи, яка переглядається Верховним Судом за касаційною скаргою ОСОБА_1 , суду першої інстанції не було відомо про смерть ОСОБА_4 . Натомість заявниця, яка 21 листопада 2024 року, тобто задовго до ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, придбала у спадкоємця ОСОБА_4 успадковану ним частку в домоволодінні, була обізнана про факт смерті однієї зі співвідповідачів, проте не повідомила про це місцевий суд.
49. Про вказану обставину ОСОБА_1 стала зазначати лише в апеляційній та касаційній скаргах на рішення суду першої інстанції, посилаючись на цю обставину як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.
50. В оцінці таких доводів касаційної скарги Верховний Суд враховує, що у частині другій статті 43 ЦПК України серед переліку обов'язків учасників справи наявні обов'язки сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи (пункт 2) та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4).
51. Натомість обов'язку відслідковувати відомості з реєстру актів цивільного стану у суду першої інстанції немає.
52. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
53. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
54. Тобто цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
55. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
56. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (пункт 5 частини 2 статті 44 ЦПК України).
57. Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
58. Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 537/1468/25.
59. Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20).
60. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (постанова Верховного Суду від 06 травня 2021 року у справі № 910/6116/20).
61. Отже, Верховний Суд у своїй практиці послідовно застосовує принцип добросовісності, головне завдання якого полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду від її недобросовісних дій.
62. Відтак, установивши, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про смерть ОСОБА_4 , проте вона (як і інші учасники справи) не повідомили суд першої інстанції про цю обставину, що свідчить про недобросовісне виконання процесуальних обов'язків, апеляційний суд із урахуванням конкретних фактичних обставин цієї справи дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що хоча місцевий суд і вирішив спір, серед учасників якого значиться померла особа, проте таке порушення у цій справі не може мати наслідком скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
63. Такий висновок Верховний Суд у цій справі підтримує та додатково зауважує, що ОСОБА_1 , приховавши від суду першої інстанції факт смерті іншої відповідачки (у спадкоємця якої вона придбала частку в домоволодінні), не повинна отримати від своєї недобросовісної процесуальної поведінки перевагу, оскільки крім наведеної підстави для скасування рішення суду першої інстанції не заявляє про будь-які інші порушення, допущені судом при застосуванні норм матеріального права та вирішення спору по суті.
64. Наведене не суперечить висновкам, сформульованим об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16, яка підтвердила, що з урахуванням конкретних фактичних обставин кожної окремої справи смерть учасника справи, яка настала до відкриття провадження у ній, не завжди матиме наслідком скасування судового рішення та закриття провадження у справі.
65. Верховний Суд також враховує, що в цій справі після придбання ОСОБА_1 у спадкоємця ОСОБА_4 частки домоволодіння, саме заявниця є правонаступницею ОСОБА_4 у матеріальних правовідносинах користування земельною ділянкою, які складають предмет спору у цій справі.
66. На момент вирішення судами першої й апеляційної інстанції цього спору співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 були позивач ОСОБА_2 , а також відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . Тобто всі дійсні співвласники домоволодіння брали участь у розгляді цієї справи та мали цивільну правоздатність на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень, у зв'язку із чим доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції вирішив спір за неналежного складу співвідповідачів, Верховний Суд відхиляє.
67. До того ж, як слушно зауважив апеляційний суд, ОСОБА_1 у апеляційній скарзі не зазначила, в чому ж саме полягає порушення її прав унаслідок незакриття судом першої інстанції провадження в частині вимог, пред'явлених до ОСОБА_4 .
68. Зазначення в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення про виділення ОСОБА_4 у користування частини земельної ділянки не спростовує той факт, що ОСОБА_1 є її правонаступником у спірних матеріальних правовідносинах і відповідна заміна учасника може здійснюватися й на стадії виконання судового рішення.
69. Інших підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, окрім посилання на смерть ОСОБА_4 до відкриття провадження у цій справі, касаційна скарга не містить.
70. Верховний Суд підкреслює, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
71. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, не підтвердилася.
72. Оскільки правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
73. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Яворським Сергієм Станіславовичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Вінницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Ступак
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара