12 січня 2026 року
місто Київ
справа № 751/5833/22
провадження № 61-16337ск25
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права особистої власності, стягнення грошової компенсації за частку у спільній сумісній власності, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та
23 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вимоги щодо форми, змісту касаційної скарги та додатків до неї передбачено в статті 392 ЦПК України.
У пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що в касаційній скарзі зазначається рішення (ухвала), що оскаржується.
У прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року.
З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що в справі № 751/5833/22 Чернігівським апеляційним судом постанова 09 грудня 2025 року не ухвалювалася.
Отже, заявникунеобхідно уточнити дату ухваленняоскаржуваної постанови Чернігівського апеляційного суду, яку він оскаржує в межах цивільної справи № 751/5833/22.
У пункті 3 частини четвертої статті 392 ЦПК Українипередбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(далі - Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить
200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом касаційної скарги встановлено, що заявником оскаржується судові рішення, якими задоволено майнові вимоги за зустрічним та первісним позовами, а також відмовлено в задоволенні майнових вимог за первісним та зустрічним позовами: (1) визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
2) визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 ;3) визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на: транспортний засіб «Renault Premium 450 DXI 10837», 2007 року випуску, напівпричеп «GROENEWEGEN XL 962», 1996 року випуску,напівпричеп «Trailor SYY 3CP», 1999 року випуску; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частину транспортного засобу та двох напівпричепів в розмірі 281 166,14 грн. В іншій частині позову відмовлено).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Тому, керуючись вимогами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону, розмір судового збору під час звернення із касаційною скаргою має обчислюватися з урахуванням вартості майна.
Особа, яка подала касаційну скаргу, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження сукупної вартості майна, яке підлягає поділу, також не повідомила, яка ціна позову, а із наданих до касаційної скарги матеріалів не можливо встановити сукупну вартість спірного рухомого та нерухомого майна, тому заявнику необхідно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного рухомого та нерухомого майна або повідомити ціну позову, і, відповідно, самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору.
Особа, яка подала касаційну скаргу, має сплатити за подання касаційної скарги за вимоги майнового характеру судовий збір за наступною формулою (А ? 1 % ? 200 %), де А - це сукупна вартість рухомого і нерухомого майна.
Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів
бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Такі підстави перелічені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у
пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права касаційна скарга має містити формулювання правового висновку суду апеляційної інстанції щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, які цією нормою права врегульовано, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. Суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується висновками, викладеними в ухвалах Верховного Суду від 06 листопада 2023 року в справі № 607/16725/22, від 30 листопада 2023 року в справі № 530/1297/21, від 26 грудня 2023 року в справі № 758/113/23).
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного суду
від 22 лютого 2022 року в справі 920/577/20 суд виснував, що під час касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
Процесуальні положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України є уніфікованими.
Єдність однакового застосування уніфікованих норм права забезпечує правову визначеність та сталість судової практики.
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Касаційна скарга заявника не відповідає таким вимогам.
Підставами касаційного оскарження заявник вказує, зокрема, пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України ОСОБА_1 зазначає, що суди не застосували правовий висновок Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2641цс15.
Проте, суд касаційної інстанції звертає увагу заявника на те, що посилання у касаційній скарзі виключно на постанову Верховного Суду України, у якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах (а не Верховного Суду), не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи законодавчі обмеження щодо формування єдиної правозастосовчої практики, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України, не входять до елементів, з яких формується база правозастосовчої практики та мають рекомендаційний характер, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії касаційної скарги з доданими до неї додатками відповідно до кількості учасників справи.
Заявнику необхідно: 1) уточнити дату ухваленняоскаржуваної постанови Чернігівського апеляційного суду в межах цивільної справи № 751/5833/22; 2) уточнити вартість спірного рухомого та нерухомого майна; 3) на підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують його сплату у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 4) уточнити підстави касаційного оскарження; 5) подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України; 6) надати копії виправленої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.
Суд роз'яснює, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Ситнік