Житомирський апеляційний суд
Справа №274/4970/25 Головуючий у 1-й інст. Мороко С. В.
Номер провадження №33/4805/40/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
14 січня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Ковальчука А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Ковальчука Андрія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 вересня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 08 червня 2025 року о 00 год. 21 хв. в м. Бердичеві по вул. Зоряна, 29, ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, незв'язна мова, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Ковальчук А.О., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки комендантська годинна не є підставою для зупинки відповідно до вказаної норми, а ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння. Зазначає, що на відео о 00:20 працівники поліції вже спілкуються із ОСОБА_1 , а в протоколі зазначено, що о 00:21 ОСОБА_1 керує транспортним засобом, а саме відео має декілька файлів, що є порушенням Інструкції. Крім того, в матеріалах відсутні докази відсторонення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника - адвоката Ковальчука А.О., який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення від 08.06.2025 убачається, що 08 червня 2025 року о 00 год. 21 хв. в м. Бердичеві по вул. Зоряна, 29, ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (відчутний запах алкоголю з порожнини рота, незв'язна мова, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду на стан відмовився на місці зупинки та в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні (а.с. 3).
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що останній від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився (а.с. 3); акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 8); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с. 7); наявним в матеріалах справи відеозаписом з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського (а.с. 25).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки комендантська годинна не є підставою для зупинки відповідно до вказаної норми, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень п. 7 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
З відеозапису вбачається, що поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що зупинили його транспортний засіб, оскільки він рухався в комендантську годину.
Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Так, Указом Президента України №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України та діє на даний час.
У зв'язку з введенням воєнного стану на всій території України запроваджено комендантську годину, яка за даними офіційної інтернет-сторінки військової адміністрації встановлена з 00 год. до 05 год., що є загальновідомим.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що враховуючи вказані положення чинного законодавства України, рух особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на автомобілі в період обмежень, які запроваджені комендантською годиною, тобто в період дії комендантської години, є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції в межах п. 7 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», незалежно від формування патруля спільно з військовослужбовцями Збройних Сил на підставі Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573, який надає патрулям більший об'єм повноважень ніж зупинка ТЗ особисто працівниками поліції.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан сп'яніння та наполягав на проходженні огляду, спростовується належними та допустимими доказами, яким суд дав вірну оцінку, зокрема, відеозаписам обставин події з відео реєстратора нагрудних камер поліцейського. На якому зафіксовано, що працівниками поліції повідомлено ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння та більше десяти разів запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, надана можливість самостійно розпаковати мундштук, підготовано прилад «Драгер» до використання. Після цього працівники поліції знову неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я. В свою чергу, ОСОБА_1 невпинно просив повернути йому посвідчення водія та своєю поведінкою ухилявся від проходження огляду, тобто вчиняв дії спрямовані на уникнення відповідальності, що правильно було розцінено працівниками поліції, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки ТЗ або у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, що і покладено останньому у вину.
Твердження скаржника щодо розбіжності в часі фіксування події, зокрема, на відео о 00:20 працівники поліції вже спілкуються із ОСОБА_1 , а в протоколі зазначено, що о 00:21 ОСОБА_1 керує транспортним засобом не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винність ОСОБА_1 в інкримінованих йому правопорушеннях, оскільки вказані розбіжності в часі є незначними.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів відеозапис має декілька файлів, що є порушенням Інструкції також судом не приймаються до уваги з наступних підстав.
Так, відповідно до положень п. 5 розділу ІІ та п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозаписів, засобів фото і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. При цьому, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Як вбачається з технічного відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, всі значимі обставини для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, починаючи з моменту зупинки його транспортного засобу і закінчуючи складенням щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, були зафіксовані на бодікамеру поліцейського, коли велася безперервна відеозйомка, з якої вбачається наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Відтак доводи захисника про те, що зазначений відеозапис не є безперервним правого значення не має.
Окрім того, є безпідставними доводи захисника щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Дані обставини спростовується відеозаписом події про те, що його було відсторонено від керування транспортним засобом, шляхом відповідного попередження.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу адвоката Ковальчука Андрія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь