Житомирський апеляційний суд
Справа №291/817/25 Головуючий у 1-й інст. Федорчук І. В.
Номер провадження №33/4805/41/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
14 січня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 09 липня 2025 року о 22:21 год у с-щі Ружин по вул. Соборній, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом LIONCEL, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (відсутня реакція зіниць очей, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження освідування в установленому законом порядку на встановлення стану наркотичного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився. Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення пункту 2.5 ПДР, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, хотів пройти огляд в КНП «Ружинська центральна лікарня».
ОСОБА_1 була надана можливість апеляційним судом надати свої покази у справі, проте він цим не скористався. Будучи належним чином повідомленим про місце і час судового засідання у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності .
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка бере участь в апеляційному провадженні справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у медичному закладі.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 386657 від 09.07.2025 убачається, що 09 липня 2025 року о 22:21 год у с-щі Ружин по вул.Соборній, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом LIONCEL, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (відсутня реакція зіниць очей, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження освідування в установленому законом порядку на встановлення стану наркотичного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п. 12 розділу ІІ Інструкції).
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №386657 від 09.07.2025, в якому зазначено, що останній від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку у медичному закладі відмовився (а.с. 1); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння (а.с. 3); рапорті поліцейського СРПП ВПД №2 Бердичівського РВП ГУНП у Житомирській області старшого сержанта поліції Д.Дегтярчука від 09.07.2025 (а.с. 7); наявному в матеріалі справи відеозаписом обставин події з службового автомобіля та нагрудних камер поліцейських (а.с. 8).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду в цілому дав належну оцінку всім доказам у справі та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, хотів пройти огляд в КНП «Ружинська центральна лікарня»,спростовується належними та допустимими доказами, яким суд дав вірну оцінку, зокрема, відеозаписам обставин події з відео реєстратора нагрудних камер поліцейського. На якому зафіксовано, що працівник поліції пропонує водію пройти освідування на стан наркотичного сп'яніння в найближчому медичному закладі, на що ОСОБА_1 відповів «пожалуйста, куди будемо їхати», працівник поліції відповідає: «в Адрушівку». Поліціянтпропонує ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі КНП «Андрушівська ЦРЛ», на що водій вказує: «Це далеко, я не поїду, зараз я подзвоню, в ОСОБА_2 їхати в мене не має часу. Нікуди я не поїду … ОСОБА_3 на місці, але не в ОСОБА_2 ». Поліціант повторно пропонує ОСОБА_1 пройти огляд та зазначає, що лікарня працює цілодобово, а в Ружинській лікарні відсутній лікар нарколог для проведення огляду, то пропоную проїхати до Андрушівської лікарні, на що ОСОБА_1 відповідає «на якій підставі». Поліцейський роз'яснює водію, щоб він відповідав на запитання конкретно або він буде розцінювати його дії як відмову від огляду. Повторно пропонує пройти огляд водію. Водій зазначає: «це не відмова, буду тільки в Ружині, хочу по місцю проживання». Поліціянт повідомляє, що огляд проводиться тільки в медичному закладі, тоді ОСОБА_1 зазначає: «відмовляюсь, тільки по місцю проживання». Поліціант роз'яснив керманичу порядок проходження огляду, що це займе приблизно 1,5-2 години. ОСОБА_1 на це зазначає: «мене чекають діти. Я буду набирати адвоката… скільки у мене часу». Поліціянт повідомляє ОСОБА_1 , що його дії він розцінює як відмову від огляду у медичному закладі та буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З відеозапису події вбачається, що поліцейські не вчиняли протиправних дій відносно ОСОБА_1 , поводили себе відповідно до ситуації, стримано і відповідально, неодноразово роз'яснювали порядок проходження огляду, права ОСОБА_1 та наслідки щодо відмови від огляду. Слід зауважити, що ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції уповноваженої особи пройти медичне освідування відповідав, що не відмовляється пройти такий огляд, однак бажає адвоката, хоча присутність останнього під час проходження огляду не є обов'язковою.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, що і покладено останньому у вину.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді першої інстанції, яким надана вірна оцінка, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Апеляційний суд також наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь