Житомирський апеляційний суд
Справа №294/1271/25 Головуючий у 1-й інст. РУКАС М. С.
Номер провадження №33/4805/71/26
Категорія ч.1 ст.172-6 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
14 січня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Степури М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чуднівського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
Постановою Чуднівського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грнсудового збору.
З постанови судді місцевого суду вбачається, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду адміністратора Центру надання адміністративних послуг Чуднівської міської ради Житомирської області та будучи, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції (надалі - Закон), суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог частини 1 статті 45 Закону, несвоєчасно без поважних причин подала декларацію особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, чим порушила вимоги, передбачені чинним законодавством України.
Отже, ОСОБА_1 вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, зокрема ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що вона не є суб'єктом владних повноважень, не має доступу до матеріальних цінностей. Запізнення подачі декларації сталося не з її вини. При здачі декларації 31.03.2025 вона була впевнена в тому, що подала декларацію, а чому її надіслано в чернетки, а не в реєстр - не відомо.
Одночасно вона просить здійснити розподіл судових витрат.
В суді апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 повністю підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати постанову суду першої інстанції.
Прокурор в засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечила. Просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду першої інстанції без змін. Вважає, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників, які з'явилися у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 245 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, які мають істотне значення для правильного, об'єктивного та справедливого розгляду справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили (ст. 252 КУпАП).
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зазначені вимоги закону судом першої інстанції були дотримані. Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення, та прийняте по справі рішення.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Як зазначено у диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VІІ державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Мотивуючи своє рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суд першої інстанції посилався на положення Закону України «Про запобігання корупції», а також на досліджені у судовому засіданні і наведені в судовому рішенні письмові докази, зокрема на:
- протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №350 від 17.07.2025 (а.с. 6-11);
- розпорядження Чуднівського міського голови за №69-к від 19.04.2021 про призначення ОСОБА_1 на посаду адміністратора Центру надання адміністративних послуг Чуднівської міської ради Житомирської області з 20.04.2021 (а.с. 24);
- копію посадової інструкції адміністратора Центру надання адміністративних послуг Чуднівської міської ради Житомирської області, з якою ОСОБА_1 ознайомлено 09.11.2023 (а.с. 27-28);
- копію попередження про обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби, підписане ОСОБА_1 20.04.2001 (а.с. 25-26);
- роздруківку про послідовність дій користувача ЄДР декларацій (а.с. 17-19);
- роздруківку щорічної декларації за 2024 рік, подану ОСОБА_1 23.04.2025 о 15:29 год. (а.с. 12).
Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 обіймає посаду адміністратора Центру надання адміністративних послуг Чуднівської міської ради Житомирської області та являється суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на яку поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII, несвоєчасно подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону №1700-VІІ зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
За змістом ч. 1 ст. 45 Закону №1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону №1700-VІІ НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону № 1700- VII.
Відповідно до підпункту пп. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 № 449/21 за зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VІІ (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, всякому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Законом України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, відновлено декларування у порядку та строки, що визначені ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до п.п. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 23.07.2021 № 449/21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня.
З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування, була зобов'язаний подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, шляхом заповнення електронної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Реєстру не пізніше 00 годин 00 хвилин 01 квітня.
Відповідно до послідовності дій користувача Реєстру у період з 31.03.2024 (останній день подачі декларації) по 13.04.2025 (день подачі декларації) ОСОБА_1 почала вчиняти дії щодо створення та заповнення декларації за 2024 рік.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно даних публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік - 23.04.2025 об 15:29, а отже несвоєчасно.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, які свідчать про доведеність її вини, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки це об'єктивно підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Слід також зазначити, що адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - є правопорушенням з формальним складом, для констатації наявності якого встановлення суспільно-небезпечних наслідків не вимагається, i суб'єктивна сторона якого може виявлятися як в умисній так i в необережній формі вини, а тому зазначені в апеляційній скарзі обставини не звільняють від обов'язку виконання вимог Закону України стосовно своєчасного подання декларацій, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування.
Такий обов'язок виник у ОСОБА_1 з набранням чинності 12 жовтня 2023 року Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» №3384, яким визначений порядок та строки подачі декларацій з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня.
При цьому, відповідно до статті 68 Конституції України не знання Законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
Щодо доводів про те, що не є суб'єктом владних повноважень, не має доступу до матеріальних цінностей, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП, по своїй суті не може бути визнане малозначним, оскільки передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, який є обов'язковим для всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 1 п.п. «в» ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» Суб'єкти, на яких поширюється дія цього Закону є зокрема державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
Як визначено у преамбулі Закону України «Про запобігання корупції», цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» і «г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, відповідно до розпорядження Чуднівського міського голови за №69-к від 19.04.2021 ОСОБА_1 призначена на посаду адміністратора Центру надання адміністративних послуг Чуднівської міської ради Житомирської області з 20.04.2021, яка належить до посад на виконання функцій місцевого самоврядування.
Отже, відповідно до абзацу п'ятнадцятого статті 1, підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3, статті 45 Закону ОСОБА_1 є суб'єктом декларування, на якого поширюється дія вказаного Закону.
Твердження скаржника на те, що запізнення подачі декларації сталося не з її вини не є слушними, оскільки не можна розцінювати, як поважні причини, які зумовили несвоєчасне подання щорічних декларацій. Окрім того, ОСОБА_1 мала об'єктивно достатньо часу та можливостей для подання декларації у визначений законом строк.
Разом з тим, будь яких доказів щодо технічних збоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню декларації у визначений Законом України «Про запобігання корупції» період, не надано.
Доводи апеляційної скарги стосовно неправомірних дій працівників управління стратегічних досліджень та те, що Чуднівський районний суд Житомирської області знаходиться в стані припинення, судом не приймаються, як не підтверджені доказами.
Щодо розподілу витрат, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Зі змісту постанови судді убачається, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
Резолютивною частиною вказаної вище постанови судді визнано ОСОБА_1 виною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 72-6 КУпАП та стягнуто з неї судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору скаржником не надано, а тому відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судом апеляційної інстанції не вирішується.
Так, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Міжнародні стандарти протидії корупції зобов'язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999, Главі ІІ додаткового протоколу до неї від 15.05.2003, Главі ІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 та є обов'язковими для України.
Таким чином, доводи апелянта у цій частині не ґрунтуються на положеннях національного законодавства і практиці Європейського суду з прав людини.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді першої інстанції та не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-35 КУпАП.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника є безпідставною та задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її скасування та закриття провадження в справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чуднівського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь