14 січня 2026 року
м. Київ
справа № 725/3971/23
провадження № 61-8566св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мар'яна Івана Степановича на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 березня 2025 року у складі судді Піхало Н. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради (далі - Інспекція ДАБК Чернівецької міської ради), про зобов'язання здійснити знесення самочинного будівництва.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка із житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на 2015 рік по сусідству за адресою: АДРЕСА_1 , була розташована земельна ділянка відповідачки площею 0,100 га, на якій замість одного будинку вона здійснила будівництво п'яти однотипних житлових будинків, всупереч будівельного паспорта, виданого їй 17 липня 2014 року Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради. В будівельному паспорті та в повідомленні про початок будівельних робіт від 21 липня 2014 року відповідачка вказала, що вона є власником земельної ділянки на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 17 жовтня 2001 року серії ІІ-ЧВ № 002764.
В листопаді 2015 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом приведення будівництва у відповідність до будівельного паспорта та знесення самочинного будівництва. Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 листопада 2018 року у справі № 725/6305/15-ц, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року, у задоволенні її позову відмовлено у зв'язку тим, що позов є передчасним та усунути відповідні порушення будівельних норм можна шляхом корегування проєкту даху, влаштування відповідних інженерно-технічних заходів.
При цьому рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 березня 2018 року у справі № 725/5051/17, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 серпня 2018 року та постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року, було задоволено позов ОСОБА_1 та зобов'язано ОСОБА_2 привести будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до будівельного паспорта від 17 липня 2014 року № 486/14, виданого Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради щодо дотримання відстані від будинку, який передбачений в будівельному паспорті, до межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, щоб мінімально допустима відстань від об'єкта до межі земельної ділянки становила не менше 1 м від найбільш відступної конструкції стіни. Зобов'язано ОСОБА_2 привести будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідність до будівельного паспорта від 17 липня 2014 року № 486/14, виданого Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради в частині дотримання відстані від капітальної стіни будинку, який передбачений в будівельному паспорті, до межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, щоб мінімально допустима відстань від капітальної стіни будинку до межі земельної ділянки становила не менше 4 м. Зобов'язано ОСОБА_2 привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , які не передбачені будівельним паспортом, що мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо дотримання протипожежного розриву між самочинними будинками і будинком ОСОБА_1 , який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, щоб мінімальна допустима відстань між кожним будинком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становила 8 м. Зобов'язано ОСОБА_2 привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , які не передбачені будівельним паспортом, що мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» таким чином, щоб мінімальна відстань до межі ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , від найбільшої виступної конструкції стіни будинків ОСОБА_2 становила не менше 1 м. Зобов'язано ОСОБА_2 привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , які не передбачені будівельним паспортом, що мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» шляхом влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель ОСОБА_2 на територію суміжної ділянки ОСОБА_1 . Зобов'язано ОСОБА_2 привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , які не передбачені будівельним паспортом, що мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» шляхом розташування і орієнтації таких будинків з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості в сусідньому житловому будинку ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка не виконала зазначене рішення суду, що підтверджується постановами державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, у тому числі, про накладення штрафу за невиконання рішення суду, та актами державного виконавця, винесеними протягом 2019 року.
Також в листі Інспекції ДАБК Чернівецької області від 09 липня 2021 року № 18-01/9-207 вказано, що виїздом за місцем розташування об'єкта будівництва посадовими особами Інспекції встановлено, що будь-які будівельні роботи на об'єкті не проводяться, при цьому, його стан, з часу виявлення факту самочинного будівництва у 2015 році не змінився.
Крім того, листом Інспекції від 07 березня 2018 року повідомлено, що наказом від 02 березня 2018 року № 9/1-18 СП скасовано повідомлення ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Порушення прав ОСОБА_1 підтверджується також висновком судової будівельно-технічної експертизи № 439 від 19 травня 2016 року, на який посилалися суди у справах № 725/5051/17 та № 725/6305/15-ц, і якою встановлено, що будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 проведено з відхиленням від проектних рішень та з порушенням норм ДБН.
У 2019 році відбувся поділ земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 7310136600:33:002:1009 по АДРЕСА_1 , в результаті якого утворилися земельні ділянки: з кадастровим номером 7310136600:33:002:1030 загальною площею 0,0209 га по АДРЕСА_1 ; з кадастровим номером 7310136600:33:002:1031 загальною площею 0,0267 га по АДРЕСА_2 ; з кадастровим номером 7310136600:33:002:1032 загальною площею 0,0222 га по АДРЕСА_2 ; з кадастровим номером 7310136600:33:002:1033 загальною площею 0,0302 га по АДРЕСА_2 .
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинного будівництва, а саме будинків, які розміщені на земельних ділянках з кадастровими номерами: 7310136600:33:002:1033 за адресою: АДРЕСА_2 ; 7310136600:33:002:1032 за адресою: АДРЕСА_2 ; 7310136600:33:002:1031 за адресою: АДРЕСА_2 , які мають відстань менше одного метра від найбільш виступної конструкції стіни, відстань менше чотирьох метрів від капітальної стіни до межі земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:33:002:0086 та відстань менше восьми метрів до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо прив'язки кожного із будинків до конкретної земельної ділянки, й відповідно, встановити, який саме із п'яти будинків збудовано з порушенням будівельних норм та правил, про що було зазначено в рішенні Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 березня 2018 року, а також встановлено відповідним висновком експерта, проведеним в ході розгляду вищевказаної справи, та на якій саме земельній ділянці він розміщений, суд позбавлений можливості.
Також суд вказав, що вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з'ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню. За необхідності з'ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу. Не встановлення вказаних обставин унеможливлює виконання такого рішення.
Проте, зважаючи на характер спірних правовідносин сторін та предмет доказування й, відповідно, існування необхідності з'ясування питань, які виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, в справі можливо було призначити експертизу, однак під час розгляду справи такого клопотання жодна із сторін, у тому числі й позивачка, не заявляли.
Таким чином, позивачкою не надано доказів встановлення ідентифікуючих ознак щодо кожної з трьох земельних ділянок та ідентифікуючих ознак щодо розташованого на них будівництва, розмірів самовільно збудованих об'єктів, їх кількості та прив'язки розміщення кожного з будинків до конкретної земельної ділянки із відповідним кадастровим номером, у тому числі й доказів щодо кожного індивідуально визначеного та самочинно збудованого будинку, зокрема в частині їх невідповідності будівельним нормам та правилам, а відтак, й доказів порушення прав позивачки, а відсутність таких обов'язкових даних унеможливить подальше виконання рішення суду.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 березня 2025 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинного будівництва, а саме будинків, які розміщені на земельних ділянках з кадастровими номерами:7310136600:33:002:1032 за адресою: АДРЕСА_2 ; 7310136600:33:002:1031 за адресою: АДРЕСА_2 . В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в матеріалах справи наявні висновок судової будівельно-технічної експертизи, письмові докази (приписи, протоколи про адміністративне правопорушення) та рішення судів у справах № 725/6305/15-ц та № 725/5051/17, які набрали законної сили та ними встановлено: наявність самочинного будівництва, відсутність дозвільних документів на будівництво саме групи житлових будинків, порушення права суміжного землекористувача ОСОБА_1 .
У 2019 році відбувся поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:33:002:1009, площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , що підтверджується технічною документацією із землеустрою, на чотири окремі земельні ділянки з подальшою їх реєстрацією, які згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно мають такі дані: ділянка кадастровий номер 7310136600:33:002:1033, площа 0,0302 га, по АДРЕСА_2 ; ділянка кадастровий номер 7310136600:33:002:1032, площа 0,0222 га, по АДРЕСА_2 ; ділянка кадастровий номер 7310136600:33:002:1031, площею 0,0267 га, по АДРЕСА_2 та земельна ділянка кадастровий номер 7310136600:33:002:1030, площею 0,0209 га, по АДРЕСА_1 .
Згідно листа Інспекції ДАБК від 09 липня 2021 року, крім іншого, візуальним оглядом також встановлено, що на АДРЕСА_4 будівельні роботи не проводяться, і земельна ділянка з кадастровим номером 7310136600:33:002:1033 загальною площею 0,0302 га вільна від забудови.
Оскільки вказана обставина встановлена уповноваженим органом та матеріали справи не містять інших доказів, які б спростовували наведене, то вимоги позивачки про знесення самочинного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:33:002:1033 загальною площею 0,0302 га, на якій будівництво не виявлене, є недоведеними.
У спорах між сторонами вже було встановлено, що будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 проведене з відхиленням від проектних рішень. Згідно проекту відстань від капітальної стіни будинку до межі з будинковолодінням АДРЕСА_1 має становити 4 м, відступ від червоної лінії забудови має складати 3 м. Фактично відстань від капітальної стіни будинку до межі з будинковолодінням АДРЕСА_1 складає 0,6 м - 0,75 м. Відступ від червоної лінії забудови відсутній. На земельній ділянці по АДРЕСА_1 ведеться будівництво ще чотирьох будинків, які не передбачені проектом. Конструкції покрівель двох будинків в горизонтальній площині розташовані на рівні межі з сусіднім будинковолодінням.
Будівництво, яке здійснюється по АДРЕСА_1 порушує права ОСОБА_1 , як суміжного власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 , наступним чином: розташування будівель будинковолодіння АДРЕСА_3 на відстані 0,6 м - 0,75 м від межі з дахом в бік будинковолодіння АДРЕСА_1 сприяє стіканню атмосферних опадів з покрівлі на територію ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 . В холодні пори року відбувається падіння снігу з даху на територію ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 ; щільність забудови на ділянці АДРЕСА_3 сприяє затіненню ділянки АДРЕСА_1 та з врахуванням стікання дощових опадів на земельну ділянку АДРЕСА_1 сприяє зволоженості земельної ділянки та погіршує умови господарювання на зазначеній земельній ділянці; наявність віконних прорізів в будинках, що виходять у бік суміжної ділянки № НОМЕР_1 порушує приватний характер життєдіяльності мешканців будинковолодіння АДРЕСА_1 . Таким чином, будівництво усіх п'яти житлових будинків по АДРЕСА_1 відноситься до самочинного.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 липня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мар'ян І. С. подав до Верховного Суду через підсистему Електронний суд касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 24 березня 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину із врахуванням мотивів, зазначених у апеляційній та касаційній скаргах.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Мар'яна І. С. подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 725/6305/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, від 26 травня 2022 року у справі № 1-23-32/135-08-4825, від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Першотравневого районного суду міста Чернівці та відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року.
18 вересня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мар'ян І. С. повторно подав до Верховного Суду через підсистему Електронний суд клопотання про зупинення виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року до закінчення її перегляду в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2025 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Мар'яна І. С. задоволено, зупинено виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
21 жовтня 2025 року справа № 725/3971/23 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвокат Мар'яна І. С. мотивована тим, що додані до позовної заяви документи та всі доводи позивачки в цій справі були предметом розгляду у справі № 725/6305/15-ц та Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року зробив відповідний висновок шляхом відмови у задоволенні касаційної скарги позивачки на підставі тих самих доводів та доказів. Оскільки в даному випадку є спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суди попередніх інстанцій мали закрити провадження у справі.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що лише орган державного архітектурно-будівельного контролю може подати до суду позов про знесення самочинно збудованого об'єкта, а не позивачка як у даній справі.
Законність здійсненого будівництва підтверджується наданим до суду першої інстанції та долученим до матеріалів справи будівельним паспортом, однак апеляційний суд не врахував, що будівельний паспорт міг бути виданий заявнику тільки за умови подання ним повного пакету документів та відповідності намірам забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а також будівельним нормам і правилам.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Малеванчук І. В.подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 7310136600:33:002:0086, за адресою: АДРЕСА_1 разом із житловим будинком (т.1 а.с.153-154).
Станом на 2015 рік ОСОБА_2 була власником земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:33:002:1009, площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.25).
У 2019 році відбувся поділ зазначеної земельної ділянки відповідачки на чотири окремі земельні ділянки з подальшою їх реєстрацією, що підтверджується технічною документацією із землеустрою, і згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ці земельні ділянки мають такі дані: кадастровий номер 7310136600:33:002:1033, площею 0,0302 га по АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 7310136600:33:002:1032, площею 0,0222 га по АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 7310136600:33:002:1031, площею 0,0267 га по АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 7310136600:33:002:1030, площею 0,0209 га по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.30-32).
Відповідачка здійснила будівництво на належній їй земельній ділянці, 17 липня 2014 року отримала будівельний паспорт, відповідно до якого гранично допустима висота будівлі - 11 м, відстані від об'єкта, який проектується до меж червоних ліній регулювання забудови повинні становити не менше 3 м, мінімально допустима відстань від об'єкта, який проектується до меж земельної ділянки - не менше 1 м від найбільш виступної конструкції стіни до меж земельної ділянки; мінімально допустимі відстані від об'єкта, який проектується до існуючих будинків і споруд - 8 м (т.1 а.с.6-9).
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 березня 2018 року у справі № 725/5051/17, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 серпня 2018 року та постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року, було задоволено позов ОСОБА_1 та зобов'язано ОСОБА_2 привести будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до будівельного паспорта від 17 липня 2014 року № 486/14, виданого Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради щодо дотримання відстані від будинку, який передбачений в будівельному паспорті, до межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, щоб мінімально допустима відстань від об'єкта до межі земельної ділянки становила не менше 1 м від найбільш відступної конструкції стіни. Зобов'язано ОСОБА_2 привести будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідність до будівельного паспорта від 17 липня 2014 року № 486/14, виданого Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради в частині дотримання відстані від капітальної стіни будинку, який передбачений в будівельному паспорті, до межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, щоб мінімально допустима відстань від капітальної стіни будинку до межі земельної ділянки становила не менше 4 м. Зобов'язано ОСОБА_2 привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , які не передбачені будівельним паспортом, що мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо дотримання протипожежного розриву між самочинними будинками і будинком ОСОБА_1 , який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, щоб мінімальна допустима відстань між кожним будинком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становила 8 м. Зобов'язано ОСОБА_2 привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , які не передбачені будівельним паспортом, що мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» таким чином, щоб мінімальна відстань до межі ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , від найбільшої виступної конструкції стіни будинків ОСОБА_2 становила не менше 1 м. Зобов'язано ОСОБА_2 привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , які не передбачені будівельним паспортом, що мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» шляхом влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель ОСОБА_2 на територію суміжної ділянки ОСОБА_1 . Зобов'язано ОСОБА_2 привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , які не передбачені будівельним паспортом, що мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» шляхом розташування і орієнтації таких будинків з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості в сусідньому житловому будинку ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В цьому судовому рішенні зазначено, що з листа Державної архітектурно-будівельної інспекції від 19 липня 2016 року № 40-211-(90-9)/7026 убачається, що 09 грудня 2015 року посадовими особами управління складено протокол про адміністративне правопорушення та припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, який не був виконаний відповідачкою.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 травня 2016 року № 439 (проведеної у справі № 725/6305/15-ц), обстеженням будинковолодіння АДРЕСА_1 та проектної документації на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , встановлено, що будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 проведене з відхиленням від проектних рішень. Згідно проекту відстань від капітальної стіни будинку до межі з будинковолодінням АДРЕСА_1 має становити 4 м, відступ від червоної лінії забудови має складати 3 м. Фактично відстань від капітальної стіни будинку до межі з будинковолодінням АДРЕСА_1 складає 0,6 м - 0,75 м. Відступ від червоної лінії забудови відсутній. На земельній ділянці по АДРЕСА_1 ведеться будівництво ще чотирьох будинків, які не передбачені проектом. Конструкції покрівель двох будинків в горизонтальній площині розташовані на рівні межі з сусіднім будинковолодінням.
Згідно з пунктом 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
Відповідно до пункту 2.17 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», дахи слід проектувати з організованим водостоком згідно з ДБН В 2.6-14. У разі організації зовнішнього водостоку повинні бути передбачені заходи, які виключають утворення і падіння полою.
При обстеженні виявлено, що відстань від будинку на території ділянки № НОМЕР_2 (з віконними прорізами), що розташований навпроти будинку АДРЕСА_1 (з віконними прорізами) становить 2,5 м. Згідно ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (додаток 3.1 «Протипожежні вимоги») відстані між будинками мають бути: між будинками III ступенів вогнестійкості - 8 м; між будинками І, II та III ступенів вогнестійкості - 8 м; між будинками І, II та І, II ступенів вогнестійкості - 6 м.
Будівництво, яке здійснюється по АДРЕСА_1 порушує права ОСОБА_1 , як суміжного власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 , наступним чином:
- розташування будівель будинковолодіння АДРЕСА_3 на відстані 0,6 м - 0,75 м від межі з дахом в бік будинковолодіння АДРЕСА_1 сприяє стіканню атмосферних опадів з покрівлі на територію ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 . В холодні пори року відбувається падіння снігу з даху на територію ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 ;
- щільність забудови на ділянці АДРЕСА_3 сприяє затіненню ділянки АДРЕСА_1 та з врахуванням стікання дощових опадів на земельну ділянку АДРЕСА_1 сприяє зволоженості земельної ділянки та погіршує умови господарювання на зазначеній земельній ділянці;
- наявність віконних прорізів в будинках, що виходять у бік суміжної ділянки № НОМЕР_1 порушує приватний характер життєдіяльності мешканців будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Таким чином, будівництво усіх п'яти житлових будинків по АДРЕСА_1 відноситься до самочинного (т.1 а.с.44-75).
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 листопада 2018 року у справі № 725/6305/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління ДАБІ у Чернівецькій області, про захист права власності шляхом приведення у відповідність будівництва, знесення самочинного будівництва відмовлено. Зазначене рішення залишене без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року (т.1 а.с.33-43).
На підставі виконавчого листа № 725/5051/17, виданого Першотравневим районним судом міста Чернівці 19 жовтня 2018 року, постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці від 11 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3. В цій постанові вказано, що боржнику ( ОСОБА_2 ) необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (т.1 а.с.77-82).
08 лютого 2019 року державним виконавцем складено акт, в якому зазначено, що за виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що боржником рішення суду не виконано в 10-денний термін, наданий для виконання рішення в добровільному порядку (т.1 а.с.83).
11 лютого 2019 року постановою державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 за невиконання рішення суду накладено штраф на боржника ОСОБА_2 . Зобов'язано останню виконати рішення протягом 10 днів та попереджено про кримінальну відповідальність (т.1 а.с.84-87).
05 березня 2019 року державним виконавцем складено акт, в якому зазначено, що за виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що боржником рішення суду не виконано в 10 денний термін наданий для виконання рішення відповідно до постанови від 11 лютого 2019 року (т.1 а.с.88).
06 березня 2019 року постановою державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 на боржника ОСОБА_2 накладено штраф за невиконання рішення суду (т.1 а.с.89-91).
03 травня 2019 року державним виконавцем складено акт про те, що рішення суду у спосіб і порядок, визначений виконавчим листом, виконати без участі боржника не можливо, оскільки усунення перешкод зазначених у виконавчому документі потягне за собою руйнування всієї конструкції будови (т.1 а.с.92).
03 травня 2019 року державний виконавець Борчук Ю. Ю. направила до Чернівецького ВП ГУНП повідомлення № 11717/4 про вчинення боржником кримінального правопорушення, в якому просила внести до ЄРДР відомості про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України (т.1 а.с.93-96).
06 травня 2019 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та вказано, що рішення суду у спосіб і порядок, визначений виконавчим листом, виконати без участі боржника не можливо, оскільки усунення перешкод, зазначених у виконавчому документі, потягне за собою руйнування всієї конструкції будови (т.1 а.с.97-100).
04 листопада 2021 року державним виконавцем направлено повідомлення ОСОБА_1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (т.1 а.с.101-102).
Листом від 09 липня 2021 року №18-01/9-207 Інспекція ДАБК повідомила, що у 2019 році відбувся поділ земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 7310136600:33:002:1009 по АДРЕСА_1 , в результаті поділу утворились земельні ділянки:
- з кадастровим номером 7310136600:33:002:1030 загальною площею 0,0209 га по АДРЕСА_1 ;
- з кадастровим номером 7310136600:33:002:1031 загальною площею 0,0267 га по АДРЕСА_2 ;
- з кадастровим номером 7310136600:33:002:1032 загальною площею 0,0222 га по АДРЕСА_2 ;
- з кадастровим номером 7310136600:33:002:1033 загальною площею 0,0302 га по АДРЕСА_2 .
На забудову земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:33:002:1033 загальною площею 0,0302 га по АДРЕСА_2 управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької місткої ради 11 жовтня 2019 року видано будівельний паспорт № 2248/19 на будівництво індивідуального житлового будинку.
Відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Будівництво індивідуального житлового будинку» за № ЧВ061193251686, замовник - ОСОБА_2 .
Виїздом на місце розташування вказаного об'єкта будівництва посадовими особами Інспекції встановлено, що будь-які будівельні роботи на об'єкті не проводяться, при цьому його стан з часу виявлення факту самочинного будівництва у 2015 році не змінився, що свідчить про те, що після отримання будівельного паспорта та оформлення права на виконання будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_4 будівельні роботи не проводились та не проводяться.
Візуальним оглядом також встановлено, що на АДРЕСА_4 будівельні роботи не проводяться, і земельна ділянка з кадастровим номером 7310136600:33:002:1033 загальною площею 0,0302 га вільна від забудови.
Крім того вказано, що стосовно житлових будинків, які розміщені на земельних ділянках з кадастровим номером 7310136600:33:002:1031 загальною площею 0,0267 га по АДРЕСА_2 та з кадастровим номером 7310136600:33:002:1032 загальною площею 0,0222 га по АДРЕСА_2 наявне судове рішення, яке набрало законної сили, та факт самочинного будівництва встановлений під час судового розгляду, у Інспекції відсутні підстави для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо забудови земельних ділянок з кадастровими номерами 7310136600:33:002:1030, 7310136600:33:002:1031, 7310136600:33:002:1032, 7310136600:33:002:1033 (т.1 а.с.103-105).
В матеріалах справи також міститься висновок № 439 судової будівельно-технічної експертизи від 19 травня 2016 року (т.1 а.с.143-151).
08 серпня 2017 року Інспекція ДАБК Чернівецької міської ради повторно винесла відповідачці припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також склала протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого частино другою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Інспекції ДАБК Чернівецької міської ради від 22 серпня 2017 року визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т.1 а.с.127-137).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Мар'яна І. С. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частини перша, четверта статті 376 ЦК України).
Верховний Суд у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц (провадження № 61-30914св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц (провадження № 61-13076св19), від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц (провадження № 40353св18), від 04 серпня 2020 року у справі № 638/6655/16-ц (провадження № 61-6540св19) зазначив, що збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
З урахуванням предмета і підстав позову позивачка зобов'язана була довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення її прав як власника таким самочинним будівництвом та обґрунтованості захисту її прав лише у такий спосіб, як знесення (наприклад, неможливість проведення перебудови об'єкта).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18) зазначила, що при вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з'ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров'ю людини, тощо.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.
Встановивши, що факт самочинного будівництва житлових будинків, відсутність дозвільних документів на їх будівництво, а також порушення права позивачки як суміжного землекористувача підтверджується судовими рішеннями у справах № 725/6305/15-ц та №725/5051/17, які набрали законної сили, а також з огляду на відсутністьзабудови земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:33:002:1033 загальною площею 0,0302 га по АДРЕСА_2 , в цій справі апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та зобов'язання ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення самочинного будівництва, а саме будинків, які розміщені на земельних ділянках з кадастровими номерами: 7310136600:33:002:1032 за адресою: АДРЕСА_2 ; 7310136600:33:002:1031 за адресою: АДРЕСА_2 .
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій мали закрити провадження в цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України).
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначено, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 161/8523/18 зазначено, що вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Звертаючись до суду з позовом у справі № 725/5051/17, ОСОБА_1 просила зобов'язати ОСОБА_2 :
- привести у відповідність до будівельного паспорта будівництво житлового будинку відповідачки щодо дотримання відстані від будинку, таким чином щоб мінімально допустима відстань від об'єкта до межі земельної ділянки становила не менше 1 м від більш відступної конструкції стіни;
- привести у відповідність до будівельного паспорта будівництво житлового будинку щодо дотримання відстані від капітальної стіни будинку до земельної ділянки позивачки таким чином, щоб мінімально допустима відстань від капітальної стіни будинку до межі земельної ділянки становила не менше 4 м;
- привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків, які не передбачені будівельним паспортом, та які мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою у відповідність до ДБН 360-92** щодо дотримання протипожежного розриву між самочинними будинками і будинком позивачки;
- привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків, які не передбачені будівельним паспортом, та які мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою відповідно до вимог ДБН 360-92** таким чином, щоб мінімальна відстань до межі земельної ділянки позивачки від найбільше відступної конструкції стіни будинку відповідачки становила не менше 1 м;
- привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків, які не передбачені будівельним паспортом, та які мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою відповідно до вимог ДБН 360-92** шляхом влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель відповідачки на територію суміжної ділянки позивачки;
- привести самочинне будівництво двох індивідуальних житлових будинків, які не передбачені будівельним паспортом, та які мають розташування конструкції покрівель в горизонтальній площині на рівні межі з суміжною земельною ділянкою відповідно до вимог ДБН 360-92** шляхом розташування і орієнтації таких будинків з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості в сусідньому житловому будинку позивачки.
За змістом рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 березня 2018 року у справі № 725/5051/17, залишеного без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 серпня 2018 року та постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року, суд виходив з того, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, а здійснюване ОСОБА_2 будівництво індивідуальних житлових будинків є самочинним, здійснюється з відступом від будівельного паспорта та з порушенням ДБН та прав суміжного власника земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки розташування будівель спірного будівництва спричиняє стікання атмосферних опадів з покрівлі на територію ділянки позивачки, у результаті чого збільшується її зволоженість та погіршуються умови господарювання на ній, наявність віконних прорізів в будинках, що виходять в бік ділянки позивачки, порушують її право на приватне життя. Ураховуючи, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам та порушує права інших осіб, а також з істотним порушенням будівельник норм і правил, можливе лише за умови, що неможлива перебудова спірної нерухомості, або якщо особа, яка здійснила будівництво відмовляється від такої перебудови, суд першої інстанцій вважав, що наявні підстави для задоволення позову.
З рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 листопада 2018 року у справі № 725/6305/15-ц, залишеного без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 просила суд захистити її право власності зобов'язавши ОСОБА_3 привести у відповідність до ДБН здійснене будівництво та знести його за рахунок відповідачки.
Відмовляючи в задоволенні позову у справі № 725/6305/15-ц, суд першої інстанції виходив із того, що знесення самочинного будівництва та будівництва, здійсненого з істотним відхиленням від проекту, є крайньою мірою і допустиме за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 березня 2018 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 про приведення спірного будівництва у відповідність до будівельного паспорта та у відповідність до ДБН 360-92**. Отже, приведення перебудови до норм ДБН є можливим. Крім цього, позивачка не надала доказів, що відповідачка відмовляється від здійснення такої перебудови.
У справі, яка переглядається, обґрунтовуючи позовні вимоги про зобов'язання здійснити знесення самочинного будівництва, ОСОБА_1 послалася на те, що відповідачка ОСОБА_3 не виконала вищевказане рішення суду. Враховуючи, що в подальшому, у 2019 році відбувся поділ земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 7310136600:33:002:1009 по АДРЕСА_1 , то ОСОБА_1 просила зобов'язати ОСОБА_2 здійснити знесення самочинного будівництва, а саме будинків, які розміщені на цих земельних ділянках, утворених в результаті поділу.
За таких обставин у судів не було підстав для відмови у відкритті або закриття провадження у цій справі, оскільки підстави позовів в частині вимоги про зобов'язання здійснити знесення самочинного будівництване є тотожними з відповідними вимогами у справах № 725/5051/17, № 725/6305/15-ц.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені апеляційним судом обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 725/6305/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, від 26 травня 2022 року у справі № 1-23-32/135-08-4825, від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року було зупинено ухвалою Верховного Суду ускладі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2025 року, то у зв'язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити її виконання.
Щодо клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Мар'яна І. С. про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
12 листопада 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мар'ян І. С. подав до Верховного Суду через підсистему Електронний суд клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, в якому також просив відкласти розгляд цього клопотання на іншу дату.
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі
Таким чином, питання виклику учасників справи у судове засідання суд вирішує з урахуванням конкретних обставин справи та встановленої необхідності надання пояснень учасниками справи.
Положення частин п'ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
При обговоренні доповіді судді-доповідача про проведені підготовчі дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність необхідності виклику в судове засідання учасників справи для надання ними пояснень та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
Оскільки розгляд справи Верховним Судом здійснюється у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, а характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, то необхідність виклику учасників справи для надання пояснень у суді касаційної інстанції відсутня. Тому підстав для задоволення клопотання немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволені клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Мар'яна Івана Степановича про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовити.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мар'яна Івана Степановича залишити без задоволення.
Постанову Чернівецькогоапеляційного суду від 19 червня 2025 рокузалишити без змін.
Поновити виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 19 червня 2025 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович