14 січня 2026 року
м. Київ
справа № 138/816/24
провадження № 61-8561св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Хмельницького міської ради, орган опіки та піклування Могилів-Подільської міської ради, ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керницька Ілона Романівна, на заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, в складі судді Київської Т. Б., від 28 лютого 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С., Шеремети Т. М., від 03 червня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батьками є ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , які з 24 листопада 2007 року по 18 липня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
3. Із 2020 року він проживає з батьком і перебуває на його утриманні.
4. Вказує, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 лютого 2023 року припинено стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на неповнолітнього ОСОБА_1 , які стягувались на підставі рішення цього суду від 28 серпня
2014 року.
5. Зазначає, що з 2020 року відповідачка не виконує своїх батьківських обов'язків, нехтує ними, не цікавиться його життям, не вчиняє жодних дій для відновлення спілкування з ним. Він не отримує материнської турботи та не бажає її отримувати у подальшому, оскільки поведінка матері, з якою він не проживає з 2020 року, негативно впливає на його життя.
6. Посилаючись на викладене, позивач просив суд позбавити
ОСОБА_4 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст оскаржених судових рішень
7. Заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суд від 03 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
8. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим, оскільки не містить посилань на будь-які докази, які покладені в його основу, а фактично складений лише на підставі пояснень, наданих позивачем без їх перевірки.
9. З наданих позивачем доказів суди не встановили системності ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, а сам по собі факт того, що батько опікується дитиною, забезпечує її матеріально, приймає участь у її вихованні не є підставою для позбавлення матері батьківських прав.
10. Суд першої інстанції, зважаючи на діагноз хвороби ОСОБА_2 , вважав, що відсутні підстави стверджувати про її умисну поведінку.
11. Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції та зазначив, що з отриманої інформації вбачається, що ОСОБА_2 має психічний розлад - шизофренія, який має безперервний характер, відзначається зовнішніми проявами, які упродовж тривалого періоду залишаються стійкими і вираженими.Відповідачка перебуває на амбулаторному обліку у лікаря-психіатра в КНП «Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування». Наявні у відповідачки хвороби впливають на можливість належного виконання нею батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керницька І. Р., просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. У липні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Керницька І. Р., подав касаційну скаргу на заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 лютого 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у липні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року
у справі № 679/1413/14-ц, від 18 лютого 2021 рокуу справі № 645/920/19, від 31 березня 2021 рокуу справі № 562/1686/18, від 21 липня 2021 рокуу справі № 202/7712/18, від 29 липня 2021 рокуу справі № 686/16892/20, від 29 вересня 2021 рокуу справі № 459/3411/18, від 07 лютого 2022 рокуу справі
№ 759/3554/20, від 03 серпня 2022 рокуу справі № 306/7/20, від 07 грудня
2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 рокуу справі
№ 461/7447/17, від 06 вересня 2023 рокуу справі № 545/560/21, від 12 лютого 2024 рокуу справі № 202/1931/22, від 25 вересня 2024 рокуу справі
№ 759/11903/23, від 19 лютого 2025 рокуу справі № 147/277/24, від 05 березня 2025 рокуу справі № 556/3325/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 164, 171 СК України і статті 12 Конвенції про права дитини (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Вказує, що наявні передбачені пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстави для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачка вчиняла фізичне та психологічне насильство щодо дитини, що стало причиною припинення спілкування та спільного проживання.
20. Свідома відсутність матері з 2020 року не тільки у житті дитини, а й
будь-якої ініціативи чи зацікавленості з її боку до відновлення стосунків свідчить про втрату емоційного, психологічного та соціального зв'язку з дитиною.
21. Вважає, що суд першої інстанції не врахував показання свідка
ОСОБА_5 , який є дідом позивача, і надав вичерпні свідчення щодо фактів систематичного насильства з боку матері, її байдужого ставлення до дитини, відсутності належного забезпечення харчуванням, психологічного тиску.
22. Зазначає, що висновок органу опіки та піклування не є формальним, а ґрунтується на конкретних обставинах, з урахуванням думки дитини.
23. Стверджує, що суди попередніх інстанцій повинні були оцінити стан здоров'я відповідачки на момент ухвалення судових рішень, а не посилатись на задавнені факти, які не мають значення для вирішення справи.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , батьками якого є
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ..
25. ОСОБА_1 з 15 грудня 2017 року зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 .
26. Заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 лютого 2023 року припинено стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються за рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2014 року, розмір яких змінювався рішеннями Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26 грудня 2014 року та від 10 липня 2019 року. Рішення набрало законної сили 21 березня 2023 року.
Цим рішенням встановлено, що згідно з довідкою від 10 листопада 2020 року № 01-24/44 Хмельницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24, матір учня ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до школи не приходить, навчанням сина не цікавиться з 2020 року.
Згідно з листом вказаної школи, ОСОБА_1 прибув у 7-А клас 24 серпня
2020 року на підставі заяви батька.
27. Згідно довідки Хмельницького політехнічного фахового коледжу національного університету «Львівська політехніка» позивач є студентом першого курсу. Період навчання з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року.
28. Згідно з інформацією Хмельницького обласного центру фізичного виховання учнівської молоді від 10 листопада 2022 року № 291,
ОСОБА_1 займається в абонементній групі з плавання, витрати сплачує батько.
29. Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2024 року витребувано в органу опіки та піклування Хмельницької міської ради, а також в органу опіки та піклування Могилів-Подільської міської ради висновок щодо розв'язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_1 .
30. Відповідно до листа заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Могилів-Подільської міської ради від 08 квітня 2024 року
№ 02-22/728 у зв'язку із відсутністю умов для об'єктивного складання висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , а саме з'ясування думки матері та обстеження житлово-побутових умов, виконання вимог ухвали суду
від 20 березня 2024 року є неможливим.
31. Згідно з інформацією служби у справах дітей Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 15 квітня 2024 року служба не має можливості надати акт обстеження умов проживання ОСОБА_2 та з'ясувати її думку щодо заявленого позову, оскільки за місцем проживання її не було.
32. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради на виконання надав висновок від 24 травня 2024 року № 1284/01-31 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина.
Зі змісту вказаного висновку вбачається, що його надано на підставі обстеження умов проживання ОСОБА_1 з батьком ОСОБА_3 , пояснень ОСОБА_1 , повідомлення Хмельницької СЗОШ № 24
від 10 листопада 2022 року № 01-24/44, інформації Хмельницького обласного центру фізичного виховання учнівської молоді від 10 листопада 2022 року
№ 291 та звернення ОСОБА_3 до Могилів-Подільського районного відділу поліції.
33. На запит суду КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» листом від 30 серпня 2024 року повідомило, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в психіатричному відділенні № 11 з 26 грудня 2018 року по 04 січня 2019 року з діагнозом: «параноїдна шизофренія, безперервний перебіг». Даних щодо подальших звернень в закладі немає.
34. На запит суду КНП «Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування» листом від 27 вересня 2024 року повідомило, що
ОСОБА_2 перебуває на амбулаторному обліку у лікаря-психіатра.
35. Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 , пояснив, що є дідом позивача. Охарактеризував відповідачку з негативного боку. У вересні 2020 року онук зателефонував йому і повідомив, що матір його побила. Також про побиття дитини повідомляла і вчителька зі школи де навчався ОСОБА_6 . З цього приводу звертались до служби у справах дітей та поліції, однак результатів це не дало. Інформацією про стан здоров'я відповідачки він не володіє. До суду з цим позовом звернулись лише у 2024 році через війну, оскільки батька можуть мобілізувати і тоді дитина залишиться сама. Стягнення аліментів з відповідачки не вимагали, бо в неї відсутні кошти.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
37. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
38. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
39. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
40. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
41. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
42. Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
43. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
44. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
45. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
46. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев'ята-десята статті 7 СК України).
47. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
48. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
49. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
50. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
51. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків неодноразово було викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23,
від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22 тощо.
52. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
53. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява
№ 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
54. У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
55. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та характеристик учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого
2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі
№ 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
56. У розглядуваній справі позивачем є ОСОБА_1 , який був неповнолітнім на час подання позову (16 років), і просив суд позбавити свою матір батьківських прав з підстав її ухилення від виконання обов'язків щодо його виховання.
57. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно вказали на недоведеність обставин, передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, як підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
58. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та підлягає оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (див. постанови Верховного Суду
від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20,від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).
59. Дослідивши наявні у справі докази, суди обґрунтовано врахували, що висновок органу опіки та піклування від 24 травня 2024 року № 1284/01-31 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її неповнолітнього сина не містить посилань на докази, на підставі яких вирішувалось це питання і фактично складений на підставі пояснень, наданих позивачем, без їх належної перевірки.
60. З інших наданих позивачем доказів суди не встановили системності ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, а сам по собі факт участі батька у вихованні дитини не є підставою для позбавлення матері батьківських прав.
61. При цьому до березня 2023 року було чинним рішення
Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 серпня 2014 року, яким із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 .
62. Крім того, відмовляючи в задоволенні позову, суди правильно врахували наявність у відповідачки ОСОБА_2 стійкого психічного розладу (шизофренія), який має безперервний характер і відзначається вираженими зовнішніми проявами. Цей психічний розлад безумовно впливає на здатність відповідачки належним чином виконувати свої батьківські обов'язки.
Відомостей про те, що психічний розлад відповідачки, обумовлений її власними діями, пов'язаними зокрема зі зловживанням алкоголем чи вживанням наркотичних та/або психотропних речовин, матеріали справи не містять.
63. Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших незалежних від неї причин.
64. Доводи касаційної скарги про те, що суди не оцінили стан здоров'я відповідачки на момент ухвалення оскаржених судових рішень не є підставою для їх скасування, з огляду на діагноз наявного у ОСОБА_2 психічного розладу (параноїдна шизофренія, безперервний перебіг).
Крім того, згідно із дослідженою судами інформацією Комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Могилів-Подільської міської ради (а.с. 48-49, т.1) у квітні 2024 року сусіди відповідачки повідомляли працівникам служби у справах дітей, що за тиждень до цього бачили ОСОБА_2 у неадекватному стані.
65. Отже наявні матеріали справи не вказують на те, що стан психічного здоров'я позивачки покращився.
66. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, правовою підставою позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав визначив ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), а тому доводи касаційної скарги про вчинення відповідачкою дій із фізичного та психологічного насильства (пункт 3 частини першої статті 164 СК України) виходять за межі підстав розглядуваного позову.
67. Відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
68. З урахуванням встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 679/1413/14-ц, від 18 лютого 2021 рокуу справі № 645/920/19, від 31 березня 2021 рокуу справі № 562/1686/18, від 21 липня 2021 рокуу справі № 202/7712/18, від 29 липня 2021 рокуу справі № 686/16892/20, від 29 вересня 2021 рокуу справі № 459/3411/18, від 07 лютого 2022 рокуу справі № 759/3554/20, від 03 серпня 2022 рокуу справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 рокуу справі
№ 461/7447/17, від 06 вересня 2023 рокуу справі № 545/560/21, від 12 лютого 2024 рокуу справі № 202/1931/22, від 25 вересня 2024 рокуу справі
№ 759/11903/23, від 19 лютого 2025 рокуу справі № 147/277/24, від 05 березня 2025 рокуу справі № 556/3325/23, на які позивач посилався в касаційній скарзі.
69. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
70. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
71. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, значною мірою зводяться до незгоди зі встановленими судами обставинами та необхідністю переоцінки доказів Верховним Судом, в той час як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
72. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, які б давали підстави для їх скасування.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Керницька Ілона Романівна, залишити без задоволення.
2. Заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 лютого 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від03 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович