14 січня 2026 року
м. Київ
справа № 307/2818/21
провадження № 61-9510св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка є ОСОБА_4,
відповідачі: Державне підприємство «Сетам», Південно-Західнеміжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області, ОСОБА_3 ,
треті особи: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Крец Марина Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2025 року у складі колегії суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д., Мацунича М.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_4 азвернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області, ОСОБА_3 , треті особи: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»), приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю., про визнання незаконним звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним акту про повернення електронних торгів та визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк»(далі - ВАТ АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_5 (сином позивачки) було укладено кредитний договір № 209/08, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 81 900 доларів США для особистих споживчих потреб, зі сплатою за користування кредитом 14,4 % річних, зі строком повернення до 17 вересня 2028 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за цим кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 18 вересня 2008 року № 209/08-01, за умовами якого в іпотеку банку передано належний позивачці житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 185,77 кв.м, житловою площею - 75,33 кв. м, і який складається з: літера А - житловий будинок, літера Б - сарай, літера В - гараж, літера Г - майстерня, літера Д - літня кухня, № 1-5 огорожа, 6 - дворове покриття.
Зазначений житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, яка була надана позивачці для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішення Тячівської міської ради від 27 листопада 1997 року № 210 і на момент підписання договору іпотеки перебувала у процесі приватизації. У подальшому право власності ОСОБА_4 и на вказану земельну ділянку було посвідчено Державним актом на право власності від 03 жовтня 2008 року.
18 вересня 2008 року банком також були укладені договори поруки № № 209/08-02, 209/08-03 з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно.
ОСОБА_5 до грудня 2013 року у повному обсязі виконував свої зобов'язання за кредитним договором № 209/08, проте потім втратив фінансову можливість сплачувати кредит.
У листопаді 2014 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 и про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 307/4051/14).
Рішенням Тячівського районного суду від 20 січня 2015 року у справі № 307/4051/14 позов задоволено та, зокрема, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 209/08-01 від 18 вересня 2008 року, а саме на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 185,77 кв. м, житловою - 75,33 кв. м, який в цілому складається з: літера А - житловий будинок, літера Б - сарай, літера В - гараж, літера Г - майстерня, літера Д - літня кухня, № 1-5 - огорожа, 6 - дворове покриття, що розташований на земельній ділянці, наданій ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішення Тячівської міської ради № 210 від 27 листопада 1997 року та який в цілому належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Тячівської міської ради 27 серпня 2008 року та Свідоцтва про право на спадщину № 1-349 від 04 лютого 1998 року, виданого Тячівським державним нотаріусом Педан М. В.
Реалізацію предмета іпотеки (житлового будинку) визначено провести шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження.
Позивачка вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_5 помер.
З того часу жодної інформації про стан погашення заборгованості за кредитним договором, а також жодної вимоги про сплату чи повідомлення про проведені заходи стосовно виконання рішення суду ні від банку, ні від органу державної виконавчої служби, ні від організатора торгів позивачка не отримувала.
Однак, 12 травня 2021 року до спірного будинку, де вона зареєстрована і постійно проживає, прибула група людей разом із державними виконавцями та проінформували про те, що є новий власник будинку і державні виконавці прибули для передачі будинку цьому новому власнику (вказане підтверджується копією Акту державного виконавця від 12 травня 2021 року).
Саме з цієї дати ОСОБА_4 фактично дізналась про порушення свого права внаслідок продажу іпотечного майна.
Як з'ясувалося, реалізація предмету іпотеки відбулась 24 лютого 2021 року за ціною 761 638,50 грн, а переможцем електронних торгів стала ОСОБА_3 , за якою зареєстроване право власності на будинковолодіння на підставі свідоцтва, виданого 22 березня 2021 року приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 2287.
Зазначала, що переданий в іпотеку будинок є єдиним місцем її проживання, має загальну площу 185,77 кв. м, житлова площа - 75,33 кв. м, а тому згідно із Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» звернення стягнення на вказане майно було неможливим.
Крім цього, організатором прилюдних торгів порушено вимоги частин третьої-п'ятої статті 43 Закону України «Про іпотеку» щодо публікації за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів та письмового сповіщення державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.
Згідно з проведеною на замовлення ОСОБА_4 оцінкою вартість спірного житлового будинку станом на 25 червня 2021 року складає 1 601 207,36 грн, що більше ніж вдвічі перевищує ту суму, за яку реалізовано майно на електронних торгах 24 лютого 2021 року.
При цьому вартість земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, площею 0,0557 га, кадастровий номер 2124410100:08:001:0068, станом на 25 червня 2021 року складає 400 483,00 грн.
Отже, загальна вартість будинковолодіння разом із земельною ділянкою становить 2 001 690,36 грн.
Натомість реалізація на електронних торгах відбулася за майже втричі меншою вартістю в сумі 723 556,57 грн.
Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила суд:
визнати незаконним звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 185,77 кв. м, житловою площею 75,33 кв. м, і який складається з: літера А - житловий будинок, літера Б - сарай, літера В - гараж, літера Г - майстерня, літера Д - літня кухня, № 1-5 - огорожа, 6 - дворове покриття, яке здійснено під час дії мораторію на стягнення майна;
визнати недійсними результати електронних торгів з реалізації житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 252,02 кв. м, житловою площею 75,33 кв. м, оформлені протоколом проведення електронних торгів ДП «Сетам» від 24 лютого 2021 року № 527288;
визнати недійсним акт державного виконавця від 04 березня 2021 року ВП № НОМЕР_2 про реалізацію предмета іпотеки;
визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна, житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 252,02 кв. м, житловою площею 75,33 кв. м, видане 22 березня 2021 року приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 2287.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з технічним паспортом на житловий будинок загальна площа об'єкта нерухомого майна становить 252,02 кв.м (185,77 кв.м - площа будинку та 66,25 кв. м - літня кухня), що перевищує визначений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» розмір 250 кв. м та свідчить про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивачка була обізнана, що предметом кредитного договору, укладеного між банком та позичальником ОСОБА_4 , є значна сума - 81 900,00 доларів США, вона погодилася стати майновим поручителем і передала банку в іпотеку свій будинок.
Також вона була обізнана з рішенням суду від 20 січня 2015 року у справі № 307/4051/14 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості в сумі 66 418,00 доларів США та звернення стягнення на її будинок з метою погашення заборгованості, однак жодних дій щодо погашення заборгованості не вживала ні за життя позичальника ОСОБА_4 , ні після його смерті.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 в особі представника Олійника В. Б. звернулась до суду з апеляційною скаргою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 11 березня 2025 року залучено до участі усправі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як правонаступника позивачки ОСОБА_4 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олійник В. Б., задоволено частково.
Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2023 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано недійсними електронні торги, проведені 24 лютого 2021 року ДП «Сетам», з реалізації житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом яких право власності на майно боржника ОСОБА_4 , на яке звернуто стягнення, перейшло до переможця електронних торгів ОСОБА_3 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема з того, що на спірний житловий будинок, загальною площею 185,77 кв.м, який використовується позивачкою як місце постійного проживання та є предметом іпотеки на забезпечення вимог за споживчим кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, не могло бути звернуто стягнення у зв'язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який був чинним на момент проведення електронних торгів(24 лютого 2021 року).
При цьому суд врахував, що інше нерухоме житлове майно за позивачкою на праві власності не зареєстровано.
Водночас апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції помилково визначив загальну площу переданого в іпотеку спірного будинку у розмірі 252,02 кв. м, вказавши, що його загальна площа становить саме 185,77 кв.м, оскільки літня кухня, площа якої складає 66,25 кв.м, є господарською (присадибною) будівлею та належить до об'єктів нежитлової нерухомості, а тому її площа не підлягала додаванню при здійсненні примусового продажу до загальної площі житлового будинку. Крім того, згідно з відомостями, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у судовому рішенні у справі № 307/4051/14-ц та виконавчому листі № 2/307/219/15 від 20 квітня 2015 року, загальна площа цього будинку становить саме 185,77 кв. м.
При цьому, на думку апеляційного суду, задоволення такого позову (про визнання недійсними електронних торгів як різновиду договору купівлі-продажу) призведе до ефективного поновлення порушеного права позивачки, як боржника, яка була власником відчужуваного майна.
Разом із цим, апеляційний суд вважав, що у задоволенні інших позовних вимог слід відмовити, оскільки такі вимоги є неналежним і неефективним способом захисту.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2025 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від
03 липня 2025 року, сформованою в системі «Електронний суд».
В касаційній скарзі заявник просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволеної позовної вимоги та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постанова в оскаржуваній частині ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали цивільної справи та зупинено дію оскаржуваного судового рішення.
25 листопада 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 18 вересня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_5 (сином позивачки) було укладено кредитний договір № 209/08, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 81 900 доларів США для особистих споживчих потреб, зі сплатою за користування кредитом 14,4 % річних, зі строком повернення до 17 вересня 2028 року.
Для забезпечення виконання зобов'язання за цим кредитним договором між банком та позивачкою ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 18 вересня 2008 року № 209/08-01, за умовами якого в іпотеку банку передано належний їй житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 185,77 кв. м, житловою площею - 75,33 кв. м, і який складається з: літера А - житловий будинок, літера Б - сарай, літера В - гараж, літера Г - майстерня, літера Д - літня кухня, № 1-5 огорожа, 6 - дворове покриття.
Зазначений житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, яка була надана позивачці для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішення Тячівської міської ради від 27 листопада 1997 року № 210, і на момент підписання договору іпотеки перебувала у процесі приватизації.
Право власності ОСОБА_4 на таку земельну ділянку площею 0,0557 га з кадастровим номером 2124410100:08:001:0068, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку від 03 жовтня 2008 року.
18 вересня 2008 року банком також були укладені договори поруки № № 209/08-02, 209/08-03 з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно.
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, наданою відділом державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області від 27 липня 2021 року, позивачка ОСОБА_4 зареєстрована у будинку за адресою: АДРЕСА_1 з 09 квітня 1976 року по теперішній час.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, у листопаді 2014 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 307/4051/14).
Рішенням Тячівського районного суду від 20 січня 2015 року у справі № 307/4051/14 позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість в сумі 66 418,89 доларів США та 19 480,94 грн, з яких: 56 934,00 доларів США - строковий кредит, 3 015,69 доларів США - прострочений кредит, 735,38 доларів США - поточні проценти, 5 733,82 доларів США - прострочені проценти, 7 320,12 грн - пеня за порушення строків повернення кредиту, 12 160,82 грн - пеня за порушення сплати процентів.
Стягнуто з ОСОБА_7 пеню за невиконання договору поруки № 209/08-02 від 18 вересня 2008 року у сумі 5 244,38 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 пеню за невиконання договору поруки № 209/08-03 від 18 вересня 2008 року у сумі 5 244,38 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 штраф за невиконання договору іпотеки № 209/08-01 від 18 вересня 2008 року у сумі 31 040,00 грн.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 209/08-01 від 18 вересня 2008 року, а саме на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 185,77 кв. м, житловою - 75,33 кв. м, який в цілому складається з: літера А - житловий будинок, літера Б - сарай, літера В - гараж, літера Г - майстерня, літера Д - літня кухня, № 1-5 - огорожа, 6 - дворове покриття, що розташований на земельній ділянці, наданій ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішення Тячівської міської ради № 210 від 27 листопада 1997 року та який в цілому належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Тячівської міської ради 27 серпня 2008 року та Свідоцтва про право на спадщину № 1-349 від 04 лютого 1998 року, виданого Тячівським державним нотаріусом Педан М. В.
Реалізацію предмета іпотеки (житлового будинку) визначено провести шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця відділу ДВС Тячівського РУЮ від 05 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 стосовно боржника ОСОБА_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2/307/219/15, виданого 20 квітня 2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 209/08-01 від 18 вересня 2008 року, а саме на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 185,77 кв. м, який в цілому складається з: літера А - житловий будинок, літера Б - сарай, літера В - гараж, літера Г - майстерня, літера Д - літня кухня, № 1-5 -огорожа, 6 - дворове покриття.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер.
25 серпня 2020 року прийнято старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Гаринець О. І. виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо боржника ОСОБА_4
15 жовтня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 призначено суб'єкта оціночної діяльності ПП «Алекс-Хуст».
У матеріалах справи наявна копія висновку про вартість майна від 19 жовтня 2020 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ПП «Алекс -Хуст».
Відповідно до технічного паспорту на будинок у АДРЕСА_1 , виготовленого 21 жовтня 2020 року, загальна площа цього будинку становить 185,77 кв. м.
28 жовтня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області до ДП «Сетам» подано заявку про реалізацію предмета іпотеки, в якій вказано, що загальна площа житлового будинку (літ. «А») становить 185,77 кв. м, зазначено перелік площ господарських будівель і споруд, та водночас вказано, що розмір загальної площі будинку з літньою кухнею складає 252,02 кв. м.
24 лютого 2021 року сформовано протокол проведення електронних торгів № 527288, в якому вказано найменування майна - житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 252,02 кв. м, житловою площею 75,33 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Переможцем торгів стала ОСОБА_3 , стартова ціна 761 638,50 грн, ціна продажу 761 638,50 грн.
04 березня 2021 року складено акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки - житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею 252,02 кв. м, житловою площею 75,33 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
22 березня 2021 року головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2/307/219/15, виданого 20 квітня 2015 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 209/08-01 від 18 вересня 2008 року, а саме на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 185,77 кв. м, який в цілому складається з: літера А - житловий будинок, літера Б - сарай, літера В - гараж, літера Г - майстерня, літера Д - літня кухня, № 1-5 - огорожа, 6 - дворове покриття.
22 березня 2021 року приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Крец М. Ю. видано свідоцтво про придбання майна з електронних торгів - житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею 252,02 кв. м (в тому числі літ. Д літня кухня) житловою площею 75,33 кв. м, та надвірні споруди до нього: Б - сарай, В - гараж, Г - майстерня, Е - вбиральня, № 1-5 - огорожа, 6 - бетонне покриття, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог в касаційному порядку не оскаржена, тому у вказаній частині, в силу приписів статті 400 ЦПК України, не є предметом касаційного розгляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Разом із цим, 07 червня 2014 року набрав чинності Закону України № 1304-VII від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Отже, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19.
Зазначений Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 21 квітня 2021 року.
У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що спірне нерухоме майно використовується позивачкою як місце постійного проживання, а інше нерухоме житлове майно за нею на праві власності не зареєстровано.
Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , має загальнуплощу 185,77 кв. м, що підтверджується, зокрема:умовами договору іпотеки від 18 вересня 2008 року; відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 липня 2021 року; витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 вересня 2008 року; свідоцтвом про право приватної власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Тячівської міської ради 27 серпня 2008 року; свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04 лютого 1998 року; рішенням Тячівського районного суду від 20 січня 2015 року у справі № 307/4051/14-ц (провадження № 2/307/219/15); виконавчим листом № 2/307/219/15, виданим 20 квітня 2015 року; технічним паспортом, виготовленим 21 жовтня 2020 року.
При цьому апеляційний суд правильно зауважив, що літня кухня, площею 66,25 кв. м, є господарською будівлею та належить до об'єктів нежитлової нерухомості, а тому її площа не підлягала додаванню продавцями, котрі здійснювали примусовий продаж такого майна (державна виконавча служба та організатор електронних торгів ДП «Сетам»), до загальної площі житлового будинку, оскільки це суперечить положенням пп. «е» пп. 14.1.129 прим. 1 пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та пункту В5 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення».
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що на спірний житловий будинок, загальною площею 185,77 кв.м, який використовується як місце постійного проживання позивачкою та є предметом іпотеки на забезпечення вимог за споживчим кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, 24 лютого 2021 року не могло бути звернуто стягнення, у зв'язку із дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який був чинним на момент проведення електронних торгів, та у зв'язку із відсутністю згоди іпотекодавця на відчуження предмета іпотеки.
Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством.
Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 вказано, що, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, тобто є правочином.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів.
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів. Покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів.
Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.
При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується звисновком апеляційного суду про наявність підстав для визнання електронних торгів з продажу спірного будинку недійсними, оскільки зазначене нерухоме майно підпадало під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який був чинним на момент проведення прилюдних торгівта не дозволяв органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.
При цьому слід приймати до уваги відсутність згоди іпотекодержателя на відчуження вказаного житлового будинку.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2025 року було зупинено дію постанови Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2025 року до закінчення касаційного провадження, дія цього рішення, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України, підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2025 року в частині
визнання електронних торгів недійсними залишити без змін.
Поновити дію постанови Закарпатського апеляційного суду від 03 липня
2025 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов