14 січня 2026 року
м. Київ
справа № 127/6019/24
провадження № 61-10392св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Кривцов Дмитро Валерійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Стьоба Юрій Миколайович, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року у складі судді Медяної Ю. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2025 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду зпозовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, у якомупросила визнати недійсним договір міни від 26 червня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В., зареєстрований в реєстрі за № 229.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_4 рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2023 року була позбавлена батьківських прав відносно сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із чим вона ( ОСОБА_1 ) на підставі рішення виконавчого комітету Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 12 березня 2023 року № 110 призначена опікуном вказаної малолітньої особи, яка є дитиною, позбавленою батьківського піклування.
Вказувала, що у власності ОСОБА_4 перебувало нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 . Ця квартира на праві користування належить дитині ОСОБА_2 , оскільки він там зареєстрований з 25 грудня 2012 року та проживав у ній.
Однак, 26 червня 2023 року ОСОБА_4 здійснено обмін вказаної квартири на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В., реєстровий номер 229. Право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_3 .
Зазначала, що відчуження спірної квартири відбулося без дозволу органу опіки і піклування, а тому є протиправним та таким, що порушує майнові права та інтереси малолітньої особи.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2024 року залучено до участі в справі приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Кривцова Д. В. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
ІНФОРМАЦІЯ_2 співвідповідачка ОСОБА_4 померла.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 травня 2025 року в якості правонаступника ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , залучено до участі у справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Кривцов Д. В., про визнання договору міни недійсним задоволено.
Визнано недійсним договір міни від 26 червня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В., зареєстрований в реєстрі за № 229.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 - адвокат Стьоба Ю. М. оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від02 червня 2025 року прийнятовідмову ОСОБА_1 , як законної представниці малолітнього ОСОБА_2 , від позову до ОСОБА_4 про визнання договору міни недійсним. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року в частині позовних вимог до ОСОБА_4 про визнання договору міни недійсним визнано нечинним. Провадження у цивільній справі у цій частині закрито.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Стьоби Ю. М. залишено без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , як законної представниці малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання договору міни недійсним залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
07 серпня 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат
Стьоба Ю. М., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2025 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 14 жовтня 2025 року представник позивача - адвокат Шарапанівська І. В. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
25 вересня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 - частка, та ОСОБА_4 - частка, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло від 31 серпня 2000 року.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а спадщину після її смерті у вигляді частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , прийняла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 17 березня 2023 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 народила ОСОБА_2 , відомості про батька якого записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданим 23 лютого 2023 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2023 року у справі № 127/24173/22 ОСОБА_4 була позбавлена батьківських прав щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина передана на опікування органу опіки та піклування Вінницької міської ради.
Вказане рішення суду набуло законної сили 10 лютого 2023 року.
Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 454 від 02 березня 2023 року малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Виконавчий комітет Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області рішенням № 110 від 12 березня 2023 року призначив ОСОБА_1 опікуном над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно акту про факт передачі дитини під опіку від 13 квітня 2023 року адміністрація закладу Комунальний заклад «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» в особі директора Кузя О. І. передала дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуну ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25 грудня 2012 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру Вінницької територіальної громади від 06 лютого 2024 року № 2024/001249186.
За договором міни, посвідченим 26 червня 2023 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В., зареєстрованим в реєстрі за № 229, ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_4 , в обмін на частку у праві власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , з відповідною часткою у праві власності на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий № 0524587000:02:002:0260, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований житловий будинок.
Відповідно до пункту 1.4.1. договору міни квартира належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 31 серпня 2000 року згідно з рішенням від 31 серпня 2000 року № 1171, зареєстрованого Державним комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 26 вересня 2000 року та записано в реєстрову книгу № 20 за реєстровим № 5906, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В. 17 березня 2023 року, зареєстрованого в реєстрі за № 27. Право власності на частку у праві власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 березня 2023 року, реєстровий номер об'єкта нерухомого майна 2706795305020, номер відомостей про речове право 49596598.
У пункті 1.5. договору міни сторони стверджують, що на момент укладення цього договору належна їм нерухомість, що відчужується за цим договором, не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не передана в іпотеку, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, як місцезнаходження юридичної особи (юридична адреса) вона не використовується. Треті особи не мають прав на відчужувану за цим договором нерухомість, на момент підписання цього договору відсутні будь-які права третіх осіб, у тому числі відсутні права власності або користування нею малолітніми, неповнолітніми дітьми, недієздатними чи обмежено дієздатними особами, права інших осіб, які мають право на проживання в квартирі та житловому будинку, земельні сервітути, як постійні, так і строкові відсутні.
Згідно пункту 5.2. договору міни вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонам нотаріусом роз'яснено.
В своїй заяві, поданій 26 червня 2023 року приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Кривцову Д. В., ОСОБА_4 стверджує, що на момент укладення договору міни квартири АДРЕСА_4 , малолітніх та неповнолітніх дітей, а також недієздатних та обмежено дієздатних осіб, які б мали право користування або право власності на зазначену вище квартиру, немає. Фактично у квартирі ніхто не проживає.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 364594122 від 06 лютого 2024 року квартира АДРЕСА_1 з 26 червня 2023 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 .
З повідомлення Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 16 лютого 2024 року № 31/00/005/10440 вбачається, що орган опіки та піклування Вінницької міської ради дозволу (погодження) на укладення договору міни квартири за адресою: АДРЕСА_3 , право на користування якою має малолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надавав.
Згідно інформаційної довідки з реєстру Вінницької міської територіальної громади про зняття з реєстрації місця проживання від 11 березня 2024 року № 12903 за відомостями Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради ОСОБА_4 знята 10 липня 2023 року з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , у зв'язку із вибуттям до нового місця проживання до с. Черемошне Вінницького району Вінницької області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , повторно виданим 11 грудня 2024 року.
Відповідно до заповіту від 28 липня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовою Д. В., ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: частку у праві власності на житловий будинок з прибудовою та господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , з відповідною часткою у праві власності на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий № 0524587000:02:002:0260, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташований житловий будинок, заповіла ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми прав
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди).
Частиною першою статті 715 ЦК України встановлено, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Підставою недійсності правочину відповідно до частини першої статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , як законнийпредставник малолітнього ОСОБА_2 , зазначала про те, що відчуження квартири є протиправним, оскільки відбулося без дозволу органу опіки і піклування.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Відповідно до частини другої частини другою статті 177 СК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
Згідно з частиною четвертою, п'ятою статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить відповідну перевірку заяви та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
Отже, вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону.
Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц, який підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21).
Встановивши, щовнаслідок укладення 26 червня 2023 року оспорюваного договору міни відбулося відчуження квартири, право на користування якою мала малолітня дитина, яка також має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам цієї дитини, звужує обсяг існуючих її майнових прав, обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
При таких обставинах суди попередніх інстанцій, приймаючи до уваги, що відчуження спірної квартири, право користування якою має малолітня дитина, мало місце без отримання дозволу органу опіки та піклування, правильно задовольнили позов та визнали недійсним договір міни від 26 червня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В., зареєстрований в реєстрі за № 229.
Посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 не був власником спірної квартири, отже відчуження її не вимагало отримання дозволу органу опіки та піклування, не може бути прийнято до уваги, оскільки суперечить приписам частини другої статті 177 СК України.
Доводи, які містяться у касаційній скарзі, щодо необхідності закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки правонаступництво у справі неможливе, а малолітній ОСОБА_2 не може бути одночасно позивачем і відповідачем, також не приймаються судом касаційної інстанції з огляду на те, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від02 червня 2025 року прийнятовідмову ОСОБА_1 , як законної представниці малолітнього ОСОБА_2 , від позову до ОСОБА_4 про визнання договору міни недійсним, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року в частині позовних вимог до ОСОБА_4 про визнання договору міни недійсним визнано нечинним, провадження у цивільній справі у цій частині закрито.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Стьоба Юрій Миколайович, залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов