08 січня 2026 року
м. Київ
справа № 947/22065/23
провадження № 61-16000ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника,
У серпні 2024 року до Київського районного суду м. Одеси надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1. про надання дозволу на примусове проникнення до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій опису та арешту майна боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з виконання рішення у справі №947/22065/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 62 649, 89 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2024 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року, відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1. на ухвали Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року, на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки вказані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
12 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, у якій просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2024 року змінити в мотивувальній частині шляхом виключення визнання судом зловживання процесуальними правами приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1.
Заява обґрунтована тим, що ухвали судді Київського районного суду
м. Одеси Калініченко Л. В. від 15 серпня 2024 року та 21 серпня 2024 року про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1. про примусове проникнення до житла за адресою: АДРЕСА_1 , на які посилається у постанові суд апеляційної інстанції, реєстр судових рішень не містить.
Судом апеляційної інстанції не досліджувались подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1. про примусове проникнення до житла за адресою: АДРЕСА_1 , тому висновок про зловживання є передчасним.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року.
Постанову Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року - залишено в силі.
18 грудня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» направила до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року.
У касаційних скаргах заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що висновок про зловживання є передчасним, оскільки у постанові, яку заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами не досліджувались подання приватного виконавця. Крім цього, заявник вказує, що ухвали судді Київського районного суду
м. Одеси Калініченко Л. В. від 15 серпня 2024 року та 21 серпня 2024 року, на які посилається суд апеляційної інстанції у постанові, реєстр судових рішень не містить.
Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта статті 423 ЦПК України).
При цьому, при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (подібний висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17).
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, що існують на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).
Судам необхідно розрізняти також нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена процесуальним кодексом України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Також, не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 травня
2019 року у справі №905/1502/15 та від 24 вересня 2020 року у справі №922/1141/19).
Порушуючи питання про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 зазначає, що ухвал судді Київського районного суду м. Одеси
Калініченко Л. В. від 15 серпня 2024 року та 21 серпня 2024 року про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла за адресою: АДРЕСА_1 , на які посилається у постанові суд апеляційної інстанції, реєстр судових рішень не містить.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що доводи, викладені ОСОБА_1 у заяві про перегляд постанови апеляційного суду у зв'язку із нововиявленими обставинами зводяться до незгоди заявника із правовим обґрунтуванням вказаного судового рішення, та за своєю суттю є доводами касаційної скарги на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 17 грудня 2024 року, у відкритті провадження за якою було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2025 року.
Крім того, як визнано самою ОСОБА_1 у заяві про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, вона дійсно двічі зверталась до суду із тотожними поданням про примусове проникнення до житла боржника за адресою: АДРЕСА_1 , і повторне подання судом першої інстанції було визнано зловживанням процесуальними правами.
Вказаним обставинам була надана правова оцінка судом апеляційної інстанції у постанові Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року, у якій було звернуто увагу ОСОБА_1 на те, що приватний виконавець, жодним чином не змінюючи тексту подання та його обґрунтування, а також змісту доданих доказів, звертається до Київського районного суду м. Одеси із тотожними поданнями та доказами, що судами першої та апеляційної інстанцій розцінено як зловживання процесуальними правами.
Таким чином, фактично, шляхом подачі заяви про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у зв'язку з нововиявленими обставинами ОСОБА_1 намагається здійснити переоцінку доказів, яким вже була надана правова оцінка судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, що є неприпустимим.
З такими висновками погоджується і Верховний Суд.
Колегія суддів вважає, безпідставними посилання заявника в касаційних скаргах на те, що ухвали судді Київського районного суду м. Одеси
від 15 серпня 2024 року та 21 серпня 2024 року, на які посилається суд апеляційної інстанції у постанові, відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки як вбачається з відомостей реєстру вказані ухвали про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1. про примусове проникнення до житла за адресою:
АДРЕСА_1 наявні в загальному доступі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року).
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційні скарги є необґрунтованими, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська