14 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/4558/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. -головуючого, Мамалуя О. О., Мачульського Г. М.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 (колегія суддів: Хачатрян В. С., Мартюхіна Н. О., Россолов В. В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 (суддя Мужичук Ю. Ю.) у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Летути В'ячеслава Васильовича до фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича про стягнення 1 856 457,74 грн,
за участю представника відповідача - адвоката Селезень С. В.
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець Летута В'ячеслав Васильович (далі - ФОП Летута В. В., позивач) звернувся до фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича (далі - ФОП Шендріков О. І., відповідач) про стягнення 1 856 457,74 грн, з яких: 632 128,59 грн - сума основної заборгованості; 653 393,34 грн - пені; 228 030,23 грн - інфляційних втрат; 342 905,58 грн - 20 % річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар згідно видаткових накладних, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 01.01.2022 року між ФОП Шендріковим О. І. (покупець) та ФОП Летутою В. В. (постачальник) укладено договір поставки № 665/С/2022р (далі - договір поставки), за умовами якого сторони погодили, зокрема, наступне:
- постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаними у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити вказаний товар (пункт 1.1. договору поставки);
- передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана постачальником у видатковій накладній, є датою поставки товару постачальником (пункт 2.1. договору поставки);
- право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатковою накладною. Після підписання сторонами видаткової накладної, претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) товару постачальником не розглядаються (пункт 2.4. договору поставки);
- постачання товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця; постачання товару здійснюється силами (засобами) постачальника або, за бажанням покупця, шляхом самовивозу зі складу постачальника (пункт 2.5. договору поставки);
- асортимент, кількість та вартість товару, остаточно узгоджується та відображаються сторонами у видатковій накладній по кожній партії окремо (пункт 5.2. договору поставки);
- загальна сума договору розраховується шляхом додавання загальних сум партій товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії договору, згідно видаткових накладних (пункт 5.3. договору поставки);
- покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 6.1. договору поставки);
- покупець заповнює та надає постачальнику додаток до цього договору з переліком уповноважених осіб які мають право на отримання від постачальника товару з відбитками печаток, штампу, зразками підписів цих осіб, копії сторінок паспорту уповноважених осіб покупця (пункт 7.2.3. договору поставки);
- покупець зобов'язаний підписувати акт звірки взаєморозрахунків, або надати обґрунтовані заперечення проти нього протягом 3-х банківських днів з моменту отримання ним відповідної вимоги постачальника (пункт 7.2.4. договору поставки);
4. На виконання вказаного договору позивач поставив відповідачу товар по видатковим накладним, оригінали яких містяться в матеріалах справи (із зазначенням товару, кількості, ваги, об'єму, ціни), на загальну суму 632 128,59 грн, а саме:
- № Ч-СПП00000550 від 10.01.2022 на суму 498,60 грн;
- № Ч-СПП00000551 від 10.01.2022 на суму 45 912,20 грн;
- № Ч-СПП00000566 від 10.01.2022 на суму 2348,68 грн;
- № Ч-СПП00000581 від 10.01.2022 на суму 2348,68 грн;
- № Ч-СПП00000729 від 10.01.2022 на суму 2072,24 грн;
- №Ч-СПП00000765 від 10.01.2022 на суму 15 162,98 грн;
- № Ч-СПП00000882 від 11.01.2022 на суму 1878,89 грн;
- № Ч-СПП00000905 від 11.01.2022 на суму 7696,87 грн;
- № Ч-СПП00001071 від 11.01.2022 на суму 5554,13 грн;
- № Ч-СПП00001367 від 12.01.2022 на суму 3700,21 грн;
- № Ч-СПП00001493 від 12.01.2022 на суму 3287,98 грн;
- № Ч-СПП00002117 від 17.01.2022 на суму 24 895,23 грн;
- № Ч-СПП00002118 від 17.01.2022 на суму 68 040,84 грн;
- № Ч-СПП00002291 від 17.01.2022 на суму 5370,21 грн;
- № Ч-СПП00002493 від 18.01.2022 на суму 5258,41 грн;
- № Ч-СПП00002503 від 18.01.2022 на суму 18 743,11 грн;
- № Ч-СПП00002578 від 19.01.2022 на суму 7376,73 грн;
- № Ч-СПП00002813 від 19.01.2022 на суму 2458,91 грн;
- № Ч-СПП00002937 від 20.01.2022 на суму 1876,44 грн;
- №Ч-СПП00002967 від 20.01.2022 на суму 3951,81 грн;
- № Ч-СПП00002976 від 20.01.2022 на суму 2189,09 грн;
- № Ч-СПП00003023 від 20.01.2022 на суму 2416,52 грн;
- № Ч-СПП00003421 від 21.01.2022 на суму 4917,82 грн;
- № Ч-СПП00003505 від 24.01.2022 на суму 5737,62 грн;
- № Ч-СПП00003506 від 24.01.2022 на суму 26 890,32 грн;
- № Ч-СПП00003615 від 24.01.2022 на суму 1876,44 грн;
- № Ч-СПП00003815 від 25.01.2022 на суму 6261,10 грн;
- № Ч-СПП00003856 вiд 25.01.2022 на суму 2458,91 грн;
- № Ч-СПП00003968 вiд 25.01.2022 на суму 2227,49 грн;
- № Ч-СПП00004087 вiд 26.01.2022 на суму 2458,91 грн;
- № Ч-СПП00004124 вiд 26.01.2022 на суму 1880,36 грн;
- № Ч-СПП00004237 вiд 26.01.2022 на суму 1909,36 грн;
- № Ч-СПП00004317 вiд 27.01.2022 на суму 11 195,16 грн;
- № Ч-СПП00004338 вiд 27.01.2022 на суму 1301,81 грн;
- № Ч-СПП00004792 вiд 01.02.2022 на суму 1533,60 грн;
- № Ч-СПП00004793 вiд 01.02.2022 на суму 15 383,14 грн;
- № Ч-СПП00004834 вiд 01.02.2022 на суму 2181,40 грн;
- № Ч-СПП00005102 вiд 02.02.2022 на суму 1869,86 грн;
- № Ч-СПП00005613 вiд 03.02.2022 на суму 12 879,79 грн;
- № Ч-СПП00005629 вiд 03.02.2022 на суму 5569,50 грн;
- № Ч-СПП00005957 вiд 04.02.2022 на суму 2391,08 грн;
- № Ч-СПП00005958 вiд 04.02.2022 на суму 1015,20 грн;
- № Ч-СПП00005967 від 04.02.2022 на суму 3700,21 грн;
- № Ч-СПП00006104 від 07.02.2022 на суму 3287,98 грн;
- № Ч-СПП00006105 від 07.02.2022 на суму 6895,46 грн;
- № Ч-СПП00006114 від 07.02.2022 на суму 4116,09 грн;
- № Ч-СПП00006115 від 07.02.2022 на суму 5578,13 грн;
- № Ч-СПП00006157 від 07.02.2022 на суму 505,80 грн;
- № Ч-СПП00006158 від 07.02.2022 на суму 1261,41 грн;
- № Ч-СПП00006363 від 08.02.2022 на суму 1805,14 грн;
- № Ч-СПП00006364 від 08.02.2022 на суму 3111,51 грн;
- № Ч-СПП00006393 від 08.02.2022 на суму 2382,60 грн;
- № Ч-СПП00006430 від 08.02.2022 на суму 3307,65 грн;
- № Ч-СПП00006444 від 08.02.2022 на суму 18 492,61 грн;
- № Ч-СПП00006476 від 08.02.2022 на суму 2382,60 грн;
- № Ч-СПП00006514 від 08.02.2022 на суму 3083,41 грн;
- № Ч-СПП00006579 від 08.02.2022 на суму 1805,14 грн;
- № Ч-СПП00007029 від 10.02.2022 на суму 1834,09 грн;
- № Ч-СПП00007059 від 10.02.2022 на суму 5242,90 грн;
- № Ч-СПП00007064 від 10.02.2022 на суму 1261,41 грн;
- № Ч-СПП00007516 від 14.02.2022 на суму 3248,94 грн;
- № Ч-СПП00007539 від 14.02.2022 на суму 32 040,56 грн;
- № Ч-СПП00007540 від 14.02.2022 на суму 18374,62 грн;
- № Ч-СПП00007866 від 15.02.2022 на суму 12 692,76 грн;
- № Ч-СПП00007867 від 15.02.2022 на суму 1933,16 грн;
- № Ч-СПП00008025 від 16.02.2022 на суму 4605,60 грн;
- № Ч-СПП00008062 від 16.02.2022 на суму 1510,22 грн;
- № Ч-СПП00008142 від 16.02.2022 на суму 1624,50 грн;
- № Ч-СПП00008358 від 17.02.2022 на суму 1279,37 грн;
- № Ч-СПП00008374 від 17.02.2022 на суму 513,00 грн;
- № Ч-СПП00008375 від 17.02.2022 на суму 6283,11 грн;
- № Ч-СПП00008281 від 18.02.2022 на суму 2416,52 грн;
- № Ч-СПП00008541 від 18.02.2022 на суму 4833,03 грн;
- № Ч-СПП00008570 від 18.02.2022 на суму 125 741,43 грн.
5. 01.11.2024 позивач направив на адресу відповідача лист, в якому зазначив про поставку товару згідно видаткових накладних на загальну суму 632 128,59 грн та просив погасити заборгованість перерахувавши вказану суму на рахунок позивача у строк до 10.11.2024, що підтверджується накладною від 01.11.2024 № 1401700018545 з описом поштового відправлення.
6. Проте відповідач у встановлений позивачем строк вимоги, вказані в листі від 01.11.2024, не виконав та суму боргу перед позивачем не погасив, що стало підставою для звернення позивача до суду.
7. Суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про витребування оригіналів договору поставки з додатками, видаткових накладних та про призначення судової почеркознавчої експертизи.
8. Позивач від проведення експертизи не ухилявся, вимоги суду виконав та надав оригінали всіх документів для проведення судової почеркознавчої експертизи.
9. На виконання клопотання експерта від 07.04.2025 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи № 4465 у цій справі, в тому числі надання додатково вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків підпису та почерку Шендрікова О.І. з метою відібрання експериментальних зразків його підпису та почерку, судом визнано явку Шендрікова О. І. у судове засідання, призначене на 02.05.2025, обов'язковою. Проте в судове засідання відповідач не з'явився, зразків почерку для проведення судової почеркознавчої експертизи не надав. Представники відповідача обґрунтували неявку відповідача перебуванням з 2022 року в Німеччині та повідомили суд про те, що коштів на оплату судової експертизи відповідач не має, у зв'язку із чим судову почеркознавчу експертизу за ухвалою суду від 11.03.2025 було залишено без виконання та знято з провадження.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. 22.07.2025 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2025, про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача: суму основної заборгованості у розмірі 632 128,59 грн, пені у розмірі 653 343,77 грн, інфляційних втрат у розмірі 228 030,23 грн та 20% річних у розмірі 342 855,94 грн; в іншій частині у позові відмовлено.
11. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивачем доведено факт укладання договору поставки від 01.01.2022 № 665/С/2022 та отримання відповідачем товару на виконання умов цього договору на загальну суму 632 128,59 грн згідно видаткових накладних, що містяться у матеріалах справи.
12. Судами встановлено, що відповідач умови договору щодо своєчасної сплати за отриманий товар не виконав, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача: пеню у розмірі 653 393,34 грн згідно пунктів 8.3., 8.9 договору; 20 % річних, що нараховані згідно пункту 8.4. договору у розмірі 342 905,58 грн, що нараховані позивачем по кожній видатковій накладній окремо; суму інфляційних втрат у розмірі 228 030,23 грн.
13. Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, встановив, що період нарахування по окремим видатковим накладним є невірним, оскільки позивачем не враховано, що нарахування пені розпочинається з дня наступного за розрахунковим. Суд, здійснивши власний розрахунок, з урахуванням встановлених періодів виникнення прострочення по видатковим накладним, дійшов висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню складає 653 343,77 грн, а в частині стягнення пені у розмірі 49,57 грн - слід відмовити.
14. Суд першої інстанції, з урахуванням встановлених судом періодів виникнення прострочення по видатковим накладним також здійснив власний розрахунок 20 % річних та встановив, що стягненню підлягають 20 % річних у розмірі 342 855,94 грн, а в частині стягнення 2 0% річних у розмірі 49,64 грн у позові слід відмовити.
15. Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Короткий зміст касаційної скарги
16. 31.10.2025 ФОП Шендріков О. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
17. У якості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначив про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2024 у справі № 916/2492/21, від 07.09.2023 у справі № 910/7195/21 та від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 щодо застосування норм статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 в контексті підтвердження факту здійснення господарської операції не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
18. Посилаючись на пункт перший частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення статей 86, 236, 237, 269 ГПК України, що мало наслідком неповне з'ясування обставин цієї справи.
19. Скаржник зазначає про те, між ним та позивачем існують договірні відносини з поставки товарів з 2018 року, які тривають по теперішній час, водночас наполягає на тому, що саме договір поставки від 01.01.2022 № 665/С/2022 не укладав та не підписував а також не підписував видаткових накладних, наданих позивачем; оскільки поставок за цим договором не було, відповідно і оплата відповідачем не здійснювалась.
20. На думку скаржника, видаткові накладні, надані позивачем, містять дефекти, зокрема, підписані в графі "прийняв місць" невизначеною особою, а в графі "договір" вказано - основний договір, без номеру та дати його укладання, а тому не можуть вважатися належними і допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
21. У відзиві позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
22. Позивач подав заяву про розгляд касаційної скарги без участі його представника та зазначив, що підтримує вимоги, викладені у відзиві.
Позиція Верховного Суду
23. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
24. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
25. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
26. Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
27. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).
28. Згідно з частиною першою статті 662, статтею 663, частиною першою статті 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
29. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (частина перша статті 664 ЦК України).
30. Судами обох інстанцій встановлено, що позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення коштів у зв'язку з неналежним виконанням умов укладеного між сторонами договору поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлений/отриманий товар.
31. На підтвердження своїх вимог позивач надав суду копії та оригінали: договору поставки від 01.01.2022 № 665/С/2022 та видаткових накладних.
32. На підтвердження того, що відповідач здійснює торгівлю поставленим позивачем товаром торгової марки PLATINUM через інтернет-магазин, позивачем також надано скрін-шоти з відповідних інтернет сторінок; договір від 01.01.2022 № 666/СО (безоплатного користування майном (позички) з додатком 1, укладеним між ФОП Летутою В. В. і ФОП Шендріковим О. І., для демонстрації товару (мийки кухонні гранітні зі штучного каменю та сантехнічні вироби торгової марки PLATINUM) в місцях торгівлі; лист позивача від 01.11.2024 до відповідача про повернення вказаного майна.
33. Як встановлено судом першої інстанції, відповідач визнає обставини торгівлі товарами позивача, водночас, заперечує придбання товарів за спірними видатковими накладними, заперечує факт укладення договору поставки від 01.01.2022 № 665/С/2022 та відзначає, що позивачем не надано будь-яких доказів щодо реального переміщення товару та здійснення поставки.
34. Отже, спірним у цій справі є питання щодо реальності здійсненої господарської операції з поставки товару за договору поставки, згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних.
35. За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
36. Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (туті і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
37. Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
38. Пунктом 2.5. вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
39. Суди попередніх інстанцій встановили, що видаткові накладні, які містяться у матеріалах справи, відповідно до вимог вищевказаного Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містять такі обов'язкові реквізити як дату її складання; особу, від імені якої складено документ і кому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; підпис в графі "від постачальника" та підпис в графі "прийняв місць". Надані позивачем видаткові накладні на загальну суму 632 128,59 грн підписані сторонами без зауважень.
40. При цьому, аргументи відповідача щодо відсутності підпису уповноваженої особи в графі "отримав(ла) за довіреністю" є необґрунтованими, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, з видаткових накладних вбачається, що постачальник - ФОП Летута В. В., а покупець - Шендріков О. І., водночас матеріали справи не містять доказів, що відповідач мав найманих працівників, або уповноважував іншу особу на отримання товару, а отже відсутні підстави ідентифікувати іншу особу, крім ФОП Шендрікова О. І., як особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та прийнятті товару за наданими видатковими накладними.
41. Крім того, судами встановлено, що згідно з додатком від 01.01.2022 № 1 до договору поставки сторони визначили зразок підпису покупця, без зазначення іншої уповноваженої особи від покупця та адреси місця доставки товару.
42. Суди дійшли висновку, що відсутність адреси доставки не є істотним недоліком у первинних документах, наданих позивачем, оскільки за умовами договору постачання товару здійснюється силами (засобами) постачальника або, за бажанням покупця, шляхом самовивозу зі складу постачальника.
43. В контексті аргументів касаційної скарги, колегія суддів також зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб (позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/9004/13, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 23.09.2021 у справі №910/866/20).
44. Видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 904/887/18).
45. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
46. В свою чергу відповідач, заперечуючи проти належності підпису та повноважень особи, яка його здійснила, не надав належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин. Крім того, матеріали справи не містять інформації, що договір поставки визнався у судовому поряду недійсним або був розірваним, а матеріали справи не містять іншого договору поставки, крім договору поставки від 01.01.2022 № 665/С/2022.
47. Статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується. Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню."
48. Колегія суддів також враховує, що суд першої інстанції надав відповідачу можливість реалізувати його право на подання доказів в доведенні своєї позиції, зокрема, і шляхом задоволення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, від виконання якої в подальшому відповідач ухилився, повідомивши суд про його перебування з 2022 року в Німеччині та відсутність коштів на оплату заявленої ним експертизи, що вказує також про непослідовну поведінку відповідача.
49. Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтованого відхилили доводи позивача про те, що оформлені видаткові накладні містять підроблені підписи, або підписи неповноважних осіб, як такі, що не знайшли свого підтвердження.
50. За наведених обставин суди дійшли висновку, що надані позивачем докази вірогідно свідчать про те, що останнім здійснено постачання відповідачу товарів за договором поставки, згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних.
51. Суди дійшли такого висновку на підставі оцінки доказів у їх сукупності, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції щодо поставки товарів, а саме: видаткових накладних, підписаних сторонами без зауважень; доказів, що право власності на торгову марку PLATINUM належить Летуті В. В.; доказів, які підтверджують, що відповідач здійснює торгівлю поставленим позивачем товаром торгової марки PLATINUM через інтернет-магазин, (скрін-шоти з відповідних інтернет сторінок; договір від 01.01.2022 № 666/СО (безоплатного користування майном (позички) з додатком 1, укладеним між ФОП Летутою В. В. і ФОП Шендріковим О. І., для демонстрації товару (мийки кухонні гранітні зі штучного каменю та сантехнічні вироби торгової марки PLATINUM) в місцях торгівлі; лист позивача від 01.11.2024 до відповідача про повернення вказаного майна; лист позивача від 01.11.2024 направлений на адресу відповідача з вимогою повернути заборгованість за поставлений товар згідно видаткових накладних на загальну суму 632 128,59.
52. Верховний Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження своїх вимог чи заперечень. Якщо позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, то відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
53. Таким чином відсутність у сторін цього судового спору інших доказів, таких як товаро-транспортні накладні, які би підтверджували факт поставки товарів відповідачу, не усуває обов'язок відповідача заперечувати проти доводів позивача про здійснення спірної поставки шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу.
54. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, цього відповідачем у справі зроблено не було.
55. Позиція відповідача зводиться до заперечення факту поставки та невизнання поданих позивачем договору поставки та видаткових накладних - тобто відповідач будує власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), що не відповідає принципу змагальності.
56. Таким чином, встановивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів наявність обставин, які свідчать про здійснення позивачем постачання відповідачу товару за договором поставки від 01.01.2022 № 665/С/2022, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
57. Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
58. З огляду на наявну заборгованість за договором поставки в розмірі 632 128,59 грн, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача: пеню у розмірі 653 393,34 грн згідно пунктів 8.3., 8.9 договору; 20% річних, що нараховані згідно пункту 8.4. договору у розмірі 342 905,58 грн, що нараховані позивачем по кожній видатковій накладній окремо; суму інфляційних втрат у розмірі 228 030,23 грн.
59. Суд першої інстанції, перевіривши розрахунки позивача, зробив власний перерахунок пені та 20% річних, з урахуванням встановлених періодів виникнення прострочення по видатковим накладним, та дійшов висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню складає 653 343,77 грн, а в частині нарахування пені у розмірі 49,57 грн - слід відмовити, 20 % річних підлягає стягненню у розмірі 342 855,94 грн, а в частині нарахування 20% річних у розмірі 49,64 грн у позові слід відмовити. В частині інфляційних нарахувань суд дійшов висновку про стягнення 228 030,23 грн згідно нарахувань позивача.
60. Оскільки скаржник не заперечує правильність вказаних нарахувань пені, інфляційних, 20% річних; не надає власний контррозрахунок, колегія суддів в силу статті 300 ГПК України не дає оцінку в частині стягнення вказаних нарахувань.
61. Так, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, доводам та запереченням, які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
62. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (праваова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
63. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
64. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 05.06.2024 у справі № 916/2492/21, від 07.09.2023 у справі № 910/7195/21 та від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 щодо застосування норм статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 в контексті підтвердження факту здійснення господарської операції.
65. Так, у справі № 916/2492/21, на відміну від справи, що розглядається, судові рішення ухвалено за інших фактичних обставин, зокрема, у цій справі було проведено судову почеркознавчу експертизу, на підставі якої в сукупності з іншими доказами було спростовано дійсність господарської операції.
66. У справі № 910/7195/21 відмовлено у задоволенні первісного позову про зобов'язання замінити товар, оскільки постачальником доведено поставку товару належної якості. Висновки судів у цій справі, про дійсність господарської операції зроблено за інших фактичних обставин, де поставка товару була доведена належними та допустимими доказами та не заперечувалась сторонами договору.
67. У справі № 910/14900/19 Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені, та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог шляхом їх скасування та передачею справи в цих частинах на новий розгляд до суду першої інстанції вказавши у своїй постанові від 10.12.2020, що висновки судів про доведеність факту поставки товару за спірними видатковими накладними, зроблені лише на підставі податкових накладних та декларацій сторін, за відсутності дослідження та встановлення обставин та доказів реального руху товарів за спірними поставками, є передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору цій справі.
68. Натомість у справі, яка переглядається у касаційному порядку, суди обох інстанцій виходили із того, що у цьому випадку поставка товару підтверджується первинними документами - видатковими накладними, що у сукупності з іншими доказами та фактичними обставинами підтверджує здійснення господарський операцій, оскільки відповідач не спростував факту підписання договору та видаткових накладних, а також отримання товару від позивача.
69. Отже, судові рішення у вказаних скаржником справах ухвалені за інших фактичних обставин та не є релевантними до справи, що розглядається.
70. Тому, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
71. Що стосується посилання скаржника як на підставу для подання своєї касаційної скарги на неналежне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, то колегія суддів зазначає наступне.
72. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
73. При цьому відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
74. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
75. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
76. З огляду на викладене Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неналежне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
77. За таких обставин наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного судового рішення з цієї підстави.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
78. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
79. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
80. Зважаючи на те, що доводи скаржника не підтвердилися, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з мотивів викладених в цій постанові.
Судові витрати
81. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі № 922/4558/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя О. О. Мамалуй
Суддя Г. М. Мачульський