15 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/1585/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. О., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
на рішення Господарського суду Харківської області
у складі судді Жельне С.Ч.
від 03.09.2025,
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Россолова В.В., Гетьмана Р.А., Хачатрян В.С.
від 27.10.2025,
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Россолова В.В., Гетьмана Р.А., Хачатрян В.С.
від 27.10.2025 (за результатами перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 18.09.2025)
та на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Россолова В.В., Гетьмана Р.А., Хачатрян В.С.
від 12.11.2025
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
про визнання протиправним та скасування рішення,
за участю представників:
від позивача: Гнідченко Г. Г.,
від відповідача: Бєлоголова О. С.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Зміївська овочева фабрика» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення вимог кодексу ГРМ від 02.01.2025 (протокол № 002916/2 від 02.01.2025) про задоволення Акта про порушення № 002916 від 04.11.2024, який складений стосовно Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика», та про донарахування обсягу природного газу на суму 107834,47 грн.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем вимог Кодексу ГРМ при складанні акта про порушення, який є підставою для застосування норм розділу ХІ Кодексу ГРМ для проведення перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, що на думку позивача, є підставою для визнання протиправним спірного рішення та його скасування.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
01.07.2023 між Приватним акціонерним товариством «Зміївська овочева фабрика» та ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» шляхом підписання заяви-приєднання № 200104ВH-0154-23 від 01.07.2023 був укладений договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП) від 30.09.2015 року № 2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу (надалі Типовий договір).
Згідно з п. 1.1. Типового договору цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Пунктом 2.1. Типового договору закріплено, що за цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до абз. 3-5 п. 5.6. Оператор ГРМ зобов'язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником Споживача. Споживач (крім побутового) зобов'язується довести інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику.
Визначені за умовами цього Договору об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між Споживачем та його постачальником.
За наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Згідно з п. 12.1. Типового договору, цей Договір укладається на невизначений строк. Місцезнаходженням Позивача та розташування газоспоживаючого обладнання (об'єктів) Позивача є: Харківська область, Чугуївський район, смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, буд. 17-А.
Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу Приватному акціонерному товариству «Зміївська овочева фабрика» здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку, а саме: комплексу вимірювального турбінного КВТ-1.01 G1600-200-25-0,7 зав. № 00713, власником якого є Харківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 39-1-5/02080-20241002, чинне до 02.10.2026, виданого ДП «Укрметртестстандарт» 02.10.2024.
02.10.2024 проведена повірка комплексу вимірювального турбінного КВТ-1.01 G1600-200-25-0,7 зав. № 00713, та за результатами повірки та опломбування, яке проводив Метрологічний центр Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» ЗВТ визнано придатним.
Після проведеної повірки 02.10.2024 вимірювальний комплекс КВТ-1.01 G1600-200-25-0,7 зав. № 00713 встановлено та опломбовано представниками Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (Відповідача), що підтверджується Актом № 110 про відновлення постачання газу газоспоживаючому об'єкту, обладнаному ПЛГ від 02.10.2024 року та Актом №528 обстеження комерційного вузла обліку газу від 02.10.2024 року.
В подальшому 04.11.2024 року представниками Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» було здійснено обстеження комерційного вузла обліку газу, про що складено та підписано Акт № 606 обстеження комерційного вузла обліку газу від 04.11.2024 о 13 год. 30 хв.
За результатом вказаного обстеження представником Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» зазначено: «У зв'язку з фіксацією коректором роботи комерційного ВОГ в позаштатному режимі, а саме «отказ датчика расхода» газу було проведено обстеження комерційного ВОГ, складено акт про порушення №002916 від 04.11.2024. ВОГ було демонтовано для направлення на ремонт та позачергову повірку. Замість демонтованого ВОГ встановлено трубний шаблон та металева пломба».
04.11.2024 року було складено Акт № 169 про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) від 04.11.2024 року, згідно яким у зв'язку з ремонтом лічильника газу припинено газопостачання та опломбовано, газопостачання повністю припинено.
04.11.2024 року представниками Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» було складено Акт обстеження комерційного вузла обліку від 04.11.2024 о 13:00 год., а також Акт про порушення №002916 від 04.11.2024 року.
В п. 2. Акту зазначено, що на дату його складання на об'єкті ПРАТ «Зміївська овочева фабрика» за адресою ШРП Харківської філії ТОВ «ГРМУ» с.Слобожанське, Балаклійське шосе, встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем (відмітка про порушення, № пункту Кодексу ГРС та вид порушення):
« 12. Розділ XI Глава 2. П. 3.1. пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно;
13. Розділ XI Глава 2. П. 3.2 фіксація коректором чи обчислювачем об'єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно. Детально вказати вид, обставини і суть порушення: «робота комерційного ВОГ в позаштатному режимі, а саме: відмова датчику (тиску) расхода».
02.01.2025 року Комісією з розгляду актів про порушення вимог кодексу ГРМ було ухвалене рішення, оформлене протоколом № 002916/2 від 02.01.2025 про задоволення Акта про порушення № 002916 від 04.11.2024, який складений стосовно Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика», та про донарахування обсягу природного газу на суму 107834,47 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанов суду апеляційної інстанції
Господарський суд Харківської області рішенням від 03.09.2025 у справі № 922/1585/25, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Комісії з розгляду актів про порушення вимог кодексу ГРМ від 02.01.2025 (протокол № 002916/2 від 02.01.2025) про задоволення Акту про порушення № 002916 від 04.11.2024, який складений стосовно Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика», та про донарахування обсягу природного газу на суму 107834,47 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь позивача витрати по сплаті судового збору 2 422 грн 40 коп.
Судові рішення обґрунтовані тим, що акт про порушення №002916 від 04.11.2024 складено з порушенням вимог Кодексу газорозподільних систем, оскільки він не містить належного та детального опису встановлених порушень, не конкретизує період, кількість та тривалість збоїв у роботі вузла обліку, не містить посилань на відповідні технічні дані чи звіти коректора/обчислювача, у яких такі збої були зафіксоавані, а натомість обмежується загальними формулюваннями без фактичного підтвердження позаштатного режиму роботи. Відсутність таких відомостей свідчить про формальний характер складання акту та унеможливлює встановлення фактичних підстав для донарахування споживачу обсягу природного газу, що прямо суперечить змістовним вимогам Кодексу ГРМ і додатка 21 до нього. Отже, такий акт не може вважатися належним доказом порушення, оскільки складений формально, без дотримання вимог до його змісту та без підтвердження фактичних даних, на підставі яких зроблено висновок про некоректну роботу вузла обліку.
Щодо доводів відповідача про те, що лічильник природного газу КВТ 101 G 1600 заводський номер №00713 не має коректора як окремої складової від'єднуваної частини, яка має власний ідентифікаційний номер, а тому неможливо зазначити його ідентифікаційні дані, як і неможливо надати відомості із звіту коректору (окремо від звіту лічильника), суди попередніх інстанцій зазначили, що пункт 5 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ не містить особливого правового регулювання підстав для проведення донарахування природного газу в залежності від конструкції лічильника. Тобто конструкція лічильника (комерційний ВОГ з використанням лічильника газу в комплекті з вбудованим чи окремим коректором або обчислювачем об'єму газу) не впливає на підстави та порядок перерахунку об'єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до пункту 5 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ.
Ідентифікуючою ознакою коректора, вбудованого в газовий лічильник, є наявність сертифікованого електронного блоку обробки даних, який здійснює перерахунок об'єму газу до стандартних умов (температури і, за потреби, тиску).
Отже, першоджерелом виявлення порушення є не акт про порушення, а відповідний звіт (роздруківка) лічильника, який містить технічні дані про періоди та характер порушень.
Іншою постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.09.2025 у справі №922/1585/25, якою відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика» про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн.
Постанова обґрунтована тим, що закон не вимагає обов'язкового подання ордера у випадку, коли повноваження адвоката підтверджені довіреністю, що узгоджується з положеннями частини 4 статті 60 ГПК України та статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика" витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5000,00 гривень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2025, постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 (про залишення рішення суду першої інстанції без змін) та постановити нове рішення, яким скасувати оскаржувані рішення та закрити провадження у справі або прийняти рішення про скасування оскаржуваних рішень повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перерозподілити судові витрати, в тому числі скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 про стягнення з відповідача 11000,00 витрат на професійну правничу допомогу та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 про стягнення з відповідача 5000,00 витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд.
Незалежно від результатів розгляду касаційної скарги виключити з мотивувальної частини рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 висновки суду про те, що «ідентифікуючою ознакою коректора, вбудованого в газовий лічильник, є наявність сертифікованого електронного блоку обробки даних, який здійснює перерахунок об'єму газу до стандартних умов (температури і, за потреби, тиску)», так як коректор у даному лічильнику відсутній.
Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у частині скасування рішення комісії Оператора ГРМ з розгляду актів про порушення відповідачем визначено пункт 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, який обґрунтовано відсутністю висновку Верховного Суду щодо обов'язкових реквізитів акту про порушення та відомостей, які в ньому містяться.
Зазначив, що відповідно до глави 3 розділу XI Кодексу ГРМ до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, належать: 1) пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно; 2) фіксація коректором чи обчислювачем об'єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно. Додатком 21 до Кодексу ГРМ є акт про порушення, в якому зазначається: найменування оператора ГРМ та його структурного підрозділу; місце складання; дата складання; номер акту; ким та за участю кого складений; назва, опис, місцезнаходження об'єкта та встановлені порушення з детально вказаним видом, обставинами і змістом порушення; показання лічильника (ЗВТ); відмітка про усунення порушення; заходи щодо відновлення роботи ВОГ, усунення під'єднання, відключення, пломбування тощо; заходи з ліквідації виявлених порушень і термін їх виконання; інша необхідна інформація та вимоги; додатки; дата, місце розгляду акту комісією оператора ГРМ, їх контактний телефон; відомості про осіб, які склали акт та ознайомились з ним; зауваження споживача (його представника) до акту; підписи представників оператора ГРМ та споживача або його представника.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо даних, які має містити акт про порушення, та обґрунтували необхідність зазначення в акті про порушення інформації, яка не є обов'язковою в силу вказаних норм.
Також відсутня правова позиція Верховного Суду і щодо необхідності зазначення в акті про порушення відомостей щодо звіту коректора чи обчислювача, з яких ці порушення були виявлені, так як в силу положень п. 3 глави 3 розділу XI Кодексу ГРМ у разі пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача») споживачу обов'язково здійснюється в силу прямої вказівки правової норми перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу. А тому наявність чи відсутність формальних відомостей в акті про порушення, обов'язковість зазначення яких в силу нормативних положень не визначена, не є підставою для відмови у стягненні донарахованих об'ємів природного газу у разі виявлення факту пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»).
Також, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи № 522/12901/17-ц (провадження №14-503цс18), зазначив, що вимоги позивача про скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ є такими, що не підлягають розгляду судами та є неналежним способом захисту прав та інтересів позивача. Захист своїх прав та інтересів ПРАТ «Зміївська овочева фабрика» може реалізувати при розгляді справи №922/1200/25 (вимоги про стягнення зі споживача вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу), а провадження у цій справі підлягає закриттю.
Щодо постанов Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 та від 12.11.2025 (стягнення вартості професійної правничої допомоги 11000,00 грн та 5000,00 грн) підставою для касаційного оскарження скаржник визначив п.1 ч.1 ст.287 ГПК України.
Скаржник вважає, що ці рішення суперечать нормам законодавства та численним висновкам Верховного Суду, прийнятих з цих питань, навів постанову Касаційного господарського суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18 та ухвалу Касаційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 910/17956/17.
Зазначив, що при ухваленні Східним господарським судом Харківської області постанови від 27.10.2025 про стягнення з відповідача 11000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, судом не взято до уваги, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, представником позивача не був наданий документ, що підтверджував здійснення ним обов'язків в межах договору між Адвокатським об'єднанням «ТАУЕР» та адвокатом Гнідченком Г.Г.
При ухваленні додаткової постанови від 12.11.2025 про стягнення з відповідача 5000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд, суд апеляційної інстанції не врахував, що адвокатом Гнідченком Г.Г., не наданий доказ на підтвердження залучення адвоката в рамках договору про надання правничої допомоги №18/03/2025 від 18.03.2025, а сама послуга з підготовки відзиву на апеляційну скаргу не передбачена договором про надання правничої допомоги. Окрім того, відзив на апеляційну скаргу не містить жодних обґрунтованих аргументів, які б не були викладені представником позивача раніше.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу у якому просив залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у вигляді подання відзиву на касаційну скаргу у розмірі 5000 грн.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
З огляду на предмет і підстави позову, спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
У главі 2 розділу XI Кодексу ГРМ визначено види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування.
Відповідно до висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 908/386/19, від 28.05.2020 у справі № 908/902/19, від 06.08.2020 у справі № 922/3905/19, змістовний аналіз цієї глави (глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ) дозволяє сформулювати висновок про те, що ним врегульовано 3 основних групи порушень: 1) порушення споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу (пункт 1 глави 2 розділу XI); 2) порушення, внаслідок яких оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу (пункт 2 глави 2 розділу XI); 3) порушення (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як "не з вини споживача"), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу (пункт 3 глави 2 розділу XI).
Так, пунктом 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ передбачено, що до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як "не з вини споживача"), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, належать: 1) пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно; 2) фіксація коректором чи обчислювачем об'єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 3) виявлення помилок в конфігурації даних обчислювача об'єму газу, що були введені при його первинному програмуванні, чи в протоколі параметризації (діаметр газопроводу звужуючою пристрою, кількість імпульсів, параметрів ФХП тощо), внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 4) перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо.
Згідно з підпунктом 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ у разі виявлення позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових, пошкодження ЗВТ або пошкодження пломб чи захисних елементів власник (користувач), на території або у приміщенні якого встановлений комерційний ВОГ чи його складові, має терміново поінформувати про це оператора ГРМ та за потреби вжити заходів для недопущення аварійної ситуації з урахуванням техніки безпеки.
Позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, зокрема, включає: 1) витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів, датчиків тиску і температури тощо; 2) відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об'єму газу), загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму при фактичній витраті (споживанні) природного газу; 3) наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ; 4) індикація або наявність повідомлень про порушення в роботі ЗВТ, в тому числі про необхідність зміни елементів живлення; 5) забруднення або відкладання осадів, потрапляння сторонніх предметів до внутрішньої порожнини вимірювального трубопроводу або лічильника газу чи на робочі поверхні первинних перетворювачів; 6) інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ, які можуть вплинути на результати вимірювання.
Якщо внаслідок позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об'єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, розрахунок необлікованих (облікованих частково) об'ємів природного газу за період несправності комерційного ВОГ чи його складових здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу XІ Кодексу ГРМ у разі виявлення оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого: при визнанні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.
Для того щоб пошкодження або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі мали наслідком застосування до споживача санкцій передбачених Кодексом ГРС має бути достеменно встановлено (доведено) факт того, що такі порушення призвели до того, що витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно (див. постанови Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 902/1001/22, від 28.02.2023 у справі № 927/153/22, від 06.02.2024 у справі № 927/424/23).
Верховний Суд у постанові від 27.06.2023 у справі № 918/193/22 сформулював висновок, що відповідно до положень пункту 1 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу, зокрема, в акті має бути зазначено не тільки вид порушення, а й детально вказано про вид, обставини і суть порушення.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в Акті про порушення №002916 від 04.11.2024, шляхом проставляння відмітки в графі про вид порушення відповідно до Кодексу ГРМ зазначено про встановлення на об'єкті позивача порушення, передбаченого підпунктом 2 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ «фіксація коректором чи обчислювачем об'єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно» та порушення, передбачене підпунктом 1 пункту 3 глави 1 розділу XI Кодексу ГРМ «пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно», тобто наведено загальну інформацію без зазначення кількості збоїв у роботі комерційного ВОГ, періоду, коли вони відмічались та їх тривалості тощо, та не вказано реквізитів чи будь-яких інших відомостей щодо звіту коректора чи обчислювача, з яких ці порушення були виявлені, що у свою чергу є порушенням наведених у додатку 21 до Кодексу ГРМ вимог.
Відповідно до оскаржуваного рішення Комісії з розгляду актів про порушення вимог кодексу ГРМ від 02.01.2025 (протокол № 002916/2 від 02.01.2025) про задоволення Акта про порушення № 002916 від 04.11.2024, Акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості (для споживачів, що не є побутовими), відповідачем здійснено перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу на підставі п. 5 глави 4 розділу XІ Кодексу ГРМ.
Однак, підставою для донарахування об'єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до цього п. 5 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ (не пов'язане з виявленням Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об'єму газу, або пошкодженням датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об'єму газу) є виявлена Оператором ГРМ несправність датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об'єму газу, що сталася внаслідок їх позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, зокрема, у таких випадках:
1) визнання непридатним до застосування за результатами періодичної, позачергової, експертної повірки або за результатами перевірки технічного стану комерційного ВОГ;
2) робота поза межами вимірювання або в позаштатному режимі, про що є зареєстровані та зафіксовані у звітах обчислювача чи коректора об'єму газу повідомлення про наявні аварійні/діагностичні ситуації (несправність).
При цьому пункт 5 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ не містить особливого правового регулювання підстав для проведення донарахувань природного газу в залежності від конструкції лічильника. Тобто конструкція лічильника (комерційний ВОГ з використанням лічильника газу в комплекті з вбудованим чи окремим коректором або обчислювачем об'єму газу) не впливає на підстави та порядок перерахунку об'єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до пункту 5 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ.
Ідентифікуючою ознакою коректора, вбудованого в газовий лічильник, є наявність сертифікованого електронного блоку обробки даних, який здійснює перерахунок об'єму газу до стандартних умов (температури і, за потреби, тиску).
Отже, першоджерелом виявлення порушення є не акт про порушення, а відповідний звіт (роздруківка) лічильника, який містить технічні дані про періоди та характер порушень.
Проте, в акті про порушення №002916 від 04.11.2024, в якому має бути зазначено про вид, обставини і суть порушення, відсутня детальна інформації та конкретні посилання на реквізити відповідної роздруківки коректора, з якої ці порушення були виявлені. Неможливо достовірно встановити, які саме випадки (порушення) в роботі певного приладу обліку були покладені Оператором ГРМ в основу проведеного донарахування, зокрема їхні точні визначення, характер, кількість, тривалість тощо, а також з'ясувати наявність підстав для такого донарахування і правомірність виконаних позивачем розрахунків.
У акті про порушення відповідач обмежився лише загальними формулюваннями щодо «фіксації збоїв у роботі комерційного вузла обліку» та «позаштатного режиму роботи лічильника», не навівши жодних фактичних даних, які б підтверджували, коли саме, скільки разів і протягом якого часу відбувалися такі збої. Відсутність цих відомостей, а також не зазначення джерела їх фіксації (звітів коректора чи обчислювача), свідчить про порушення форми та змісту акта.
Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з висновками, викладеними у наведених вище постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 927/424/23 та від 27.06.2023 у справі № 918/193/22.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Позивач у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції визначив пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
Однак, у касаційній скарзі відповідач не наводить конкретної норми права, яка застосована судами попередніх інстанцій неправильно та щодо якої відсутній висновок Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги відповідача зводяться до незгоди з наданою оцінкою судами попередніх інстанцій, складеному відповідачем, акту про порушення № 002916 від 04.11.2024, наявність якого є обов'язковою для прийняття комісією оскарженого рішення відповідно до пункту 5 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Безпідставними є і доводи відповідача про те, що наявність чи відсутність формальних відомостей в акті про порушення, обов'язковість зазначення яких в силу нормативних положень не визначена, не є підставою для відмови у стягненні донарахованих об'ємів природного газу у разі виявлення факту пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»).
Розрахунок необлікованих (облікованих частково) об'ємів природного газу за період несправності комерційного ВОГ чи його складових здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРМ виключно у разі якщо буде підтверджено, що саме внаслідок позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових був здійснений необлікований чи облікований частково об'єм розподілення (спожитого, переданого) природного газу.
Доказів того, що зафіксована в акті про порушення «відмова датчику расхода» призвела до необлікованого чи облікованого частково об'єму розподілення (спожитого, переданого) природного газу, відповідачем не надано та судами не встановлено.
Також відповідачем не доведено можливість візуального встановлення зазначеного в акті порушення «відмова датчику расхода». У той же час оскаржене рішення прийнято виключно на підставі акта про порушення, доказів проведення експертизи ЗВТ, яка б підтвердила зафіксоване в акті порушення, особливо враховуючи ті обставини, що встановлений у позивача лічильник успішно пройшов повірку 02.10.2024, за результатами якої визнаний придатним, відповідачем не надано. А також враховуючи ту обставину, що згідно з підписаним між позивачем та відповідачем актом приймання-передачі від 31.10.2024 по об'єкту позивача обсяг споживання природного газу у жовтні 2024 року був відсутній.
Відповідно у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку з питань поставлених відповідачем у касаційній скарзі, оскільки ним не визначено норму щодо якої відсутній висновок Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, доводи відповідача зводяться до необхідності переоцінки фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, а не їх правового регулювання, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції встановлених статтею 300 ГПК України.
З огляду на викладене, наведені відповідачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України свого підтвердження не знайшли.
Щодо вимоги відповідача про виключення з мотивувальної частини рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 висновків суду про те, що «ідентифікуючою ознакою коректора, вбудованого в газовий лічильник, є наявність сертифікованого електронного блоку обробки даних, який здійснює перерахунок об'єму газу до стандартних умов (температури і, за потреби, тиску)», так як коректор у даному лічильнику відсутній.
Відповідач самостійно в акті про порушення № 002916 від 04.11.2024 зафіксував порушення на об'єкті позивача підпункту 2 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, а саме: фіксація коректором чи обчислювачем об'єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно.
Відповідно посилання відповідача на те, що у лічильнику, який встановлений на об'єкті позивача, відсутній коректор, а тому у нього відсутній обов'язок з надання відомостей із звіту коректора, є безпідставними.
Пункт 5 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ, на підставі якого відповідачем проведено перерахунок об'єму спожитого позивачем природного газу, передбачає, що такий перерахунок проводиться зокрема у разі виявлення оператором ГРМ роботи ЗВТ поза межами вимірювання або в позаштатному режимі, про що є зареєстровані та зафіксовані у звітах обчислювача чи коректора об'єму газу повідомлення про наявні аварійні/діагностичні ситуації (несправність).
Тобто, підставою для кваліфікації оператором ГРМ порушення за підпунктом 2 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, є наявність зафіксованих у звітах обчислювача чи коректора об'єму газу повідомлень про наявні аварійні/діагностичні ситуації (несправність), інформації на підтвердження наявності таких повідомлень акт про порушення не містить.
Також у протоколі засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ № 0002916 відповідачем самостійно зазначено, що перевірка вузла обліку газу комерційного ВАОГ та газоспоживаючого обладнання позивача проведена у зв'язку з фіксацією коректором роботи комерційного ВОГ (вимірювальний комплекс КВТ 1.01 G1600 №00713) у позаштатному режимі. Отже наведені відповідачем твердження є суперечливими та виключають одне одного.
Щодо інших доводів касаційної скарги відповідача, то вони зводяться до того, що суди не дослідили усі зібрані у справі докази, однак скаржником пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, як підставу для касаційного оскарження, не визначено, а тому у Верховного Суду відсутні підстави для надання оцінки наведеним доводам.
Також, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи № 522/12901/17-ц (провадження №14-503цс18), відповідач у касаційній скарзі зазначив, що вимоги позивача про скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ є такими, що не підлягають розгляду судами та є неналежним способом захисту прав та інтересів позивача. Захист своїх прав та інтересів ПРАТ «Зміївська овочева фабрика» може реалізувати при розгляді справи №922/1200/25 (вимоги про стягнення зі споживача вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу), а провадження у цій справі підлягає закриттю.
Такі доводи відповідача є помилковими.
Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц (предмет позову - скасування протоколу засідання комісії Центральних районних електричних мереж (далі - РЕМ) ПАТ "ЕК Одесаобленерго" від 29.06.2017 № 67 щодо розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) від 16.05.2017 № 036296 та визнання неправомірними дій комісії "ЕК Одесаобленерго" щодо розгляду зазначеного акта), якою було змінено мотивувальну частину ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2018 про закриття провадження у справі, а також виключено з резолютивної частини вказаної ухвали абзац про роз'яснення позивачу про його право на звернення з позовом до господарського суду, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
1) складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов'язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта;
2) такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Натомість під час розгляду цієї справи № 922/1585/25 місцевий та апеляційний господарські суди розглянули та вирішили віднесений до їх юрисдикції спір про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської міської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення вимог кодексу ГРМ від 02.01.2025 (протокол № 002916/2 від 02.01.2025) про задоволення Акта про порушення № 002916 від 04.11.2024, який складений стосовно Приватного акціонерного товариства «Зміївська овочева фабрика», та про донарахування обсягу природного газу на суму 107834,47 грн, а не про скасування протоколів засідання комісії оператора системи розподілу.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17 (пункт 70), вимога про оскарження рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформленого протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, має розглядатися судом як вимога про визнання повністю або частково недійсним акта постачальника електричної енергії відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України.
Отже, наявність наведених скаржником підстав для закриття провадження у справі не підтвердилася.
Щодо постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 та додаткової постанови від 12.11.2025 (стягнення вартості професійної правничої допомоги 11000,00 грн та 5000,00 грн) підставою для касаційного оскарження скаржник визначив п.1 ч.1 ст.287 ГПК України.
Скаржник вважає, що ці рішення суперечать нормам законодавства та численним висновкам Верховного Суду, прийнятих з цих питань, навів постанову Касаційного господарського суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18 та ухвалу Касаційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 910/17956/17.
Східний апеляційний господарський суд у постанові від 27.10.2025, скасовуючи ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.09.2025 у справі №922/1585/25, та приймаючи нове рішення, яким стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика" (витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн, виходив х того, що:
- суд першої інстанції ухвалив рішення без повного з'ясування всіх обставин справи, зокрема не оцінив належним чином надані позивачем документи договір №18/03/2025 від 18.03.2025, додаткову угоду від 05.05.2025, акт від 03.09.2025, довіреність №65 від 06.05.2025 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- адвокат Гнідченко Г.Г. була залучена АО «ТАУЕР» на підставі договору від 06.05.2025, відповідно до пунктів 1.7 та 2.2 договору, які дозволяють об'єднанню залучати інших адвокатів до виконання доручення клієнта;
- закон не вимагає обов'язкового подання ордера у випадку, коли повноваження адвоката підтверджені довіреністю, що узгоджується з положеннями частини 4 статті 60 ГПК України та статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Зазначив, що суд першої інстанції протягом усього розгляду справи приймав процесуальні документи, підписані адвокатом Гнідченко Г.Г. від імені позивача, у тому числі позовну заяву, відповідь на відзив, клопотання та інші заяви, не ставлячи під сумнів її повноваження як представника. Більше того, суд допустив зазначеного адвоката до участі у судових засіданнях, де він безпосередньо здійснював представництво інтересів ПрАТ «Зміївська овочева фабрика», що зафіксовано у відповідних протоколах судових засідань.
Таким чином, суд першої інстанції фактично визнав повноваження адвоката та участь адвоката Гнідченко Г.Г. як повноважного представника позивача, що саме по собі підтверджує факт надання ним правничої допомоги у межах укладеного договору з Адвокатським об'єднанням «ТАУЕР» і спростовує висновки суду про її недоведеність.
Додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 обгрунтована тим, що апеляційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, тому витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Позивачем було подано заяву про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу з дотриманням вимог процесуального законодавства.
Заявником до матеріалів справи надано копії таких документів: договір про надання правничої допомоги №18/03/2025 від 18.03.2025, додаткова угода б/н від 02.10.2025 до договору про надання правничої допомоги, договір про залучення адвоката б/н від 06.05.2025, акт про надані послуги (правничу допомогу) №4 за договором про надання правничої допомоги №18/03/2025 від 18.03.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №6172 від 23.02.2022, довіреність №65 від 06.05.2025.
Матеріалами справи підтверджено, що 18.03.2025 між Приватним акціонерним товариством «Зміївська овочева фабрика» та Адвокатським об'єднанням «Тауер» укладено Договір №18/03/2025 про надання правничої допомоги.
У зв'язку з необхідністю одноразового залучення адвоката Гнідченка Г. Г. до діяльності Адвокатського об'єднання «Тауер» було укладено Договір про залучення адвоката від 06.05.2025.
Згідно з умовами укладеного Договору в порядку та на умовах, визначних цим Договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», актами Національної асоціації адвокатів України, Статутом Об'єднання, Адвокат залучається до виконання укладеного між Об'єднанням та Приватним акціонерним товариством «Зміївська овочева фабрика» (надалі - Клієнт) Договору про надання правничої допомоги №18/03/2025 від 18.03.2025.
Адвокат залучається Об'єднанням для складання та подання до суду позовної заяви, відповіді на відзив, інших заяв по суті справи, інших заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, апеляційних скарг, касаційних скарг, представництва прав та інтересів Клієнта у Господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді, Верховному Суді у господарській справі за позовом ПрАТ «Зміївська овочева фабрика» до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з розгляду актів про порушення вимог кодексу ГРМ від 02.01.2025 (протокол № 002916/2 від 02.01.2025) про задоволення Акта про порушення №002916 від 04.11.2024, який складений стосовно ПрАТ «Зміївська овочева фабрика», та про донарахування обсягу природного газу на суму 107834,47 грн.
Також, 02.10.2025 між Позивачем та Адвокатським об'єднанням «Тауер» укладено Додаткову угоду до Договору №18/03/2025 про надання правничої допомоги від 18.03.2025 умовами якої передбачено домовленість сторін про те, що Об'єднання надає послуги за Договором у вигляді складання та подання до суду, апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, касаційних скарг, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, представництва прав та інтересів Клієнта у Східному апеляційному господарському суді, Верховному Суді у господарській справі №922/1585/25.
Крім того, відповідно до вищезазначеної Додаткової угоди від 02.10.2025 до Договору №18/03/2025 про надання правничої допомоги від 18.03.2025 року (п. 2) домовились, що за надання Об'єднанням правничої допомоги за Договором встановлюється оплата у вигляді фіксованої ставки адвокатського гонорару в такому розмірі:
- підготовка та подання до Східного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.);
- участь представника Клієнта в одному судовому засіданні у Східному апеляційному господарському суді 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.).
Загальна вартість наданої правничої допомоги визначається сторонами в Акті про надані послуги (правничу допомогу).
Актом про надані послуги (правничу допомогу) №4 від 27.10.2025 підтверджено, що загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 5 000,00 грн.
У зв'язку з чим визнав заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу обгрунтованими.
Висновки суду апеляційної інстанції, викладені у постанові від 27.10.2025 та додатковій постанові від 12.11.2025 відповідають правилам розподілу судових витрат визначених статтями 126, 129 ГПК України. Недотримання судом апеляційної інстанції правил розподілу судових витрат відповідачем не доведено.
У наведеній скаржником постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18 зді йснено посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 29.05.2019, постановлену у справі № 202/5348/18, провадження № 61-10212ск19, згідно з якою повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю.
В ухвалі Касаційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 910/17956/17 на яку посилається скаржник, проблема виникла у зв'язку з тим, що з 01.01.2017 представництво у суді касаційної інстанції у провадженнях, розпочатих після 30.09.2016, має здійснюватися виключно адвокатами. Верховний Суд в цій ухвалі зазначив, що відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
У зв'язку з тим, що на підтвердження повноважень у цій справі адвокатом був наданий лише договір №б/н про надання правових послуг від 20.06.2018, Верховний Суд виснував, що це не узгоджується з приписами частини 4 статті 60 та статті 77 ГПК України щодо допустимих доказів на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів клієнта в суді.
Однак подібних обставин у справі № 922/1585/25 не встановлено. Повноваження адвоката Гнідченка Г. Г. підтверджено довіреністю №65 від 06.05.2025 на представництво інтересів позивача у тому числі в Господарському суді Харківської області та Східному апеляційному господарському суді.
Таким чином наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи про наявність підстав для касаційного оскарження постанови та додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 287 ГПК України, свого підтвердження не знайшли.
За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції.
Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
Судові витрати
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
У поданому позивачем відзиві на касаційну скаргу відповідача заявлено вимогу про відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, понесених позивачем у суді касаційної інстанції.
Верховний Суд вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом Касаційним господарським судом касаційної скарги відповідача, які складають 5 000,00 грн, мають бути вирішенні додатково. Суд вважає, що відповідачеві має бути забезпечено можливість надати письмові заперечення з приводу заявленого позивачем до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції. Такі заперечення мають бути подані відповідачем на протязі 5 днів після ухвалення постанови у цій справі № 922/1585/25. Неподання відповідачем заперечень не перешкоджає розгляду заявленого позивачем клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції.
Керуючись статями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2025, постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025, постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 (за результатами перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 18.09.2025), додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй