13 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/1374/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - Національного банку України - Гузієнко Я.М. (самопредставництво),
відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Саландер» - не з'явився,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «АКП-Трейдінг» - не з'явився,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «АКП Харків-Інвест» - не з'явився,
4. ОСОБА_1 - не з'явився,
5. Товариства з обмеженою відповідальністю «АП-ІНСАЙТ» - Третьякова Н.Ю. (адвокатка),
6. ОСОБА_2 - не з'явився,
7. Товариства з обмеженою відповідальністю «АКП Харків-Реконструкція» - не з'явився,
8. ОСОБА_3 - не з'явився,
9. ОСОБА_4 - не з'явився,
10. ОСОБА_5 - не з'явився,
11. ОСОБА_6 - не з'явився,
12. ОСОБА_7 - не з'явився,
13. ОСОБА_8 - не з'явився,
14. ОСОБА_9 - не з'явився,
15. ОСОБА_10 - не з'явився,
16. ОСОБА_11 - не з'явився,
17. ОСОБА_12 - не з'явився,
18. ОСОБА_13 - не з'явився,
19. ОСОБА_14 - не з'явився,
20. ОСОБА_15 - не з'явився,
21. ОСОБА_16 - не з'явився,
22. ОСОБА_17 - не з'явився,
23. ОСОБА_18 - не з'явився,
24. ОСОБА_19 - не з'явився,
25. ОСОБА_20 - не з'явився,
26. ОСОБА_21 - не з'явився,
27. ОСОБА_22 - не з'явився,
28. ОСОБА_23 - не з'явився,
29. ОСОБА_24 - не з'явився,
30. ОСОБА_25 - не з'явився,
31. ОСОБА_26 - Здоровець С.В. (адвокат),
32. ОСОБА_27 - Здоровець С.В. (адвокат),
33. ОСОБА_28 - не з'явився,
34. ОСОБА_29 - не з'явився,
35. ОСОБА_30 - Здоровець С.В. (адвокат),
36. ОСОБА_31 - не з'явився,
37. ОСОБА_32 - Здоровець С.В. (адвокат),
38. ОСОБА_33 - не з'явився,
39. ОСОБА_34 - не з'явився,
40. ОСОБА_35 - не з'явився,
41. ОСОБА_36 - не з'явився,
42. ОСОБА_37 - Здоровець С.В. (адвокат),
43. ОСОБА_38 - не з'явився,
44. ОСОБА_39 - Шаповалова І.В. (адвокатка),
45. ОСОБА_40 - не з'явився,
46. ОСОБА_41 - не з'явився,
47. ОСОБА_42 - не з'явився,
48. ОСОБА_43 - не з'явився,
49. ОСОБА_44 - не з'явився,
50. ОСОБА_45 - не з'явився,
51. ОСОБА_46 - не з'явився,
52. ОСОБА_47 - не з'явився,
53. ОСОБА_48 - не з'явився,
54. ОСОБА_49 - Здоровець С.В. (адвокат),
55. ОСОБА_50 - не з'явився,
56. ОСОБА_51 - не з'явився,
57. ОСОБА_52 - Здоровець С.В. (адвокат),
58. ОСОБА_53 - не з'явився,
59. ОСОБА_54 - не з'явився,
60. ОСОБА_55 - не з'явився,
61. ОСОБА_56 - особисто у режимі відеоконференції,
62. ОСОБА_57 - не з'явився,
63. ОСОБА_58 - не з'явився,
64. ОСОБА_59 - не з'явився,
65. ОСОБА_60 - Здоровець С.В. (адвокат),
66. ОСОБА_61 - не з'явився,
67. ОСОБА_62 - Здоровець С.В. (адвокат),
68. ОСОБА_63 - не з'явився,
69. ОСОБА_64 - не з'явився,
70. ОСОБА_65 - не з'явився,
71. ОСОБА_66 - Здоровець С.В. (адвокат),
72. ОСОБА_67 - не з'явився,
73. ОСОБА_68 - не з'явився,
74. ОСОБА_69 - не з'явився,
75. ОСОБА_70 - не з'явився,
76. ОСОБА_71 - не з'явився,
77. ОСОБА_72 - не з'явився,
78. ОСОБА_73 - Здоровець С.В. (адвокат),
79. ОСОБА_74 - не з'явився,
80. ОСОБА_75 - не з'явився,
81. ОСОБА_76 - Здоровець С.В. (адвокат),
82. ОСОБА_77 - не з'явився,
83. ОСОБА_78 - не з'явився,
84. ОСОБА_79 - Здоровець С.В. (адвокат),
85. ОСОБА_80 - не з'явився,
86. ОСОБА_81 - Здоровець С.В. (адвокат),
87. ОСОБА_82 - не з'явився,
88. ОСОБА_83 - не з'явився,
89. ОСОБА_84 - не з'явився,
90. ОСОБА_85 - не з'явився,
91. ОСОБА_86 - не з'явився,
92. ОСОБА_87 - не з'явився,
93. ОСОБА_88 - не з'явився,
94. ОСОБА_89 - Здоровець С.В. (адвокат),
95. ОСОБА_90 - Здоровець С.В. (адвокат),
96. ОСОБА_91 - не з'явився,
97. ОСОБА_92 - не з'явився,
98. ОСОБА_93 - Здоровець С.В. (адвокат),
99. ОСОБА_94 - не з'явився,
100. ОСОБА_95 - не з'явився,
101. ОСОБА_96 - не з'явився,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб директора-розпорядника Рекрут Світлани Валеріївни - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірро-Трейдінг» - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю «АКП Харків-Реконструкція» - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-Харків» - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю «КДС-ГРУП» - не з'явився,
ОСОБА_97 - не з'явився,
ОСОБА_98 - не з'явився,
ОСОБА_99 - не з'явився,
ОСОБА_100 - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ассісто» - не з'явився,
ОСОБА_101 - не з'явився,
Науково-технічного приватного підприємства «Дінас» - не з'явився,
ОСОБА_102 - не з'явився,
ОСОБА_103 - не з'явився,
у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою Національного банку України
на рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2025 (головуюча - суддя Аріт К.В.),
додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2025 (головуюча - суддя Аріт К.В.),
постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 (головуючий - суддя Слободін М.М., судді: Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.) та
додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2025 (головуючий - суддя Слободін М.М., судді: Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.)
у справі за позовом Національного банку України (далі - НБУ)
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Саландер»; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «АКП-Трейдінг»; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «АКП Харків-Інвест»; 4. ОСОБА_1 ; 5. Товариства з обмеженою відповідальністю «АП-ІНСАЙТ»; 6. ОСОБА_2 ; 7. Товариства з обмеженою відповідальністю «АКП Харків-Реконструкція»; 8. ОСОБА_3 ; 9. ОСОБА_4 ; 10. ОСОБА_5 ; 11. ОСОБА_6 ; 12. ОСОБА_7 ; 13. ОСОБА_8 ; 14. ОСОБА_9 ; 15. ОСОБА_10 ; 16. ОСОБА_11 ; 17. ОСОБА_12 ; 18. ОСОБА_13 ; 19. ОСОБА_14 ; 20. ОСОБА_15 ; 21. ОСОБА_16 ; 22. ОСОБА_17 ; 23. ОСОБА_18 ; 24. ОСОБА_19 ; 25. ОСОБА_20 ; 26. ОСОБА_21 ; 27. ОСОБА_22 ; 28. ОСОБА_23 ; 29. ОСОБА_24 ; 30. ОСОБА_25 ; 31. ОСОБА_26 ; 32. ОСОБА_27 ; 33. ОСОБА_28 ; 34. ОСОБА_29 ; 35. ОСОБА_30 ; 36. ОСОБА_31 ; 37. ОСОБА_32 ; 38. ОСОБА_33 ; 39. ОСОБА_34 ; 40. ОСОБА_35 ; 41. ОСОБА_36 ; 42. ОСОБА_37 ; 43. ОСОБА_38 ; 44. ОСОБА_39 ; 45. ОСОБА_40 ; 46. ОСОБА_41 ; 47. ОСОБА_42 ; 48. ОСОБА_43 ; 49. ОСОБА_44 ; 50. ОСОБА_45 ; 51. ОСОБА_46 ; 52. ОСОБА_47 ; 53. ОСОБА_48 ; 54. ОСОБА_49 ; 55. ОСОБА_50 ; 56. ОСОБА_51 ; 57. ОСОБА_52 ; 58. ОСОБА_53 ; 59. ОСОБА_54 ; 60. ОСОБА_55 ; 61. ОСОБА_56 ; 62. ОСОБА_57 ; 63. ОСОБА_58 ; 64. ОСОБА_59 ; 65. ОСОБА_60 ; 66. ОСОБА_61 ; 67. ОСОБА_62 ; 68. ОСОБА_63 ; 69. ОСОБА_64 ; 70. ОСОБА_65 ; 71. ОСОБА_66 ; 72. ОСОБА_67 ; 73. ОСОБА_68 ; 74. ОСОБА_69 ; 75. ОСОБА_70 ; 76. ОСОБА_71 ; 77. ОСОБА_72 ; 78. ОСОБА_73 ; 79. ОСОБА_74 ; 80. ОСОБА_75 ; 81. ОСОБА_76 ; 82. ОСОБА_77 ; 83. ОСОБА_78 ; 84. ОСОБА_79 ; 85. ОСОБА_80 ; 86. ОСОБА_81 ; 87. ОСОБА_82 ; 88. ОСОБА_83 ; 89. ОСОБА_84 ; 90. ОСОБА_85 ; 91. ОСОБА_86 ; 92. ОСОБА_87 ; 93. ОСОБА_88 ; 94. ОСОБА_89 ; 95. ОСОБА_90 ; 96. ОСОБА_91 ; 97. ОСОБА_92 ; 98. ОСОБА_93 ; 99. ОСОБА_94 ; 100. ОСОБА_95 ; 101. ОСОБА_96 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб директора-розпорядника Рекрут Світлани Валеріївни; Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірро-Трейдінг»; Товариство з обмеженою відповідальністю «АКП Харків-Реконструкція»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант-Харків»; Товариство з обмеженою відповідальністю «КДС-ГРУП»; ОСОБА_104 ; ОСОБА_105 ; ОСОБА_106 ; ОСОБА_107 ; Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ассісто»; ОСОБА_108 ; Науково-технічне приватне підприємство «Дінас»; ОСОБА_109 ; ОСОБА_110 ,
про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. НБУ звернувся до суду з позовом до відповідачів (з урахуванням заяви про зміну предмета позову та залучення до справи співвідповідачів) про визнання права іпотеки на нерухоме майно. У рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 13.10.2014 № 43, який укладений між НБУ та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.10.2014, який укладений між НБУ та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», із встановленням способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
1.2. Позов обґрунтований тим, що Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» не виконало взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 13.10.2014 № 43, внаслідок чого у позичальника станом на 13.04.2020 утворилася заборгованість за кредитом перед позивачем у розмірі 1 221 190 646,21 грн, з них: 1 196 981 406,20 грн - кредит; 24 041 095,89 грн - відсотки за користування кредитом; 168 144,12 грн - пеня за прострочення сплати процентів. Водночас виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечено договором іпотеки від 13.10.2014, укладеним між НБУ та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», предметом якого є, зокрема, нерухоме майно - нежитлова будівля літ. « 2Б-6», загальною площею 6180,9 кв.м, яка заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 545 000 000,00 грн. Спірні об'єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення та квартири), які наразі належать відповідачам, виникли в результаті багаторазового поділу та реконструкції предмета іпотеки, вони не є новоствореними об'єктами, оскільки створені з прив'язкою до вже існуючої нерухомості (предмета іпотеки), з використанням її функціональних елементів або є виділеними в самостійні об'єкти від предмета іпотеки.
Також позивач вважає, що іпотека поширюється на всі ці об'єкти нерухомого майна, а особи, до яких перейшло право власності на предмет іпотеки, набули статус іпотекодавця, мають всі його права і несуть всі його обов'язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.
2.2. Господарський суд Харківської області рішенням від 21.04.2025 у позові відмовив повністю, з посиланням, зокрема, на те, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які засвідчували б обставини переходу права власності на спірний об'єкт нерухомого майна від Науково-технічного приватного підприємства «Дінас» до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», а також дії, які вчинялися забудовником з метою оформлення відповідних дозвільних документів на будівництво і введення об'єкта будівництва в експлуатацію; на момент укладення іпотечного договору такого об'єкта як нежитлова будівля літ «2Б-6», загальною площею 6180,9 кв.м у АДРЕСА_1 , в юридичному розумінні не існувало; станом на час придбання відповідачами права власності на об'єкти спірного нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про обтяження щодо такого майна, що є ознакою добросовісності відповідачів, які могли покладатися на такі відомості; за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
2.3. Додатковим рішенням від 06.05.2025 Господарський суд Харківської області: задовольнив частково заяву представника відповідача-44 про стягнення судових витрат, а саме стягнув з НБУ на користь фізичної особи ОСОБА_39 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції; задовольнив заяву представника відповідачів-28, 32, 35, 42, 45, 54, 65, 67, 71, 78, 86 та третьої особи ОСОБА_103 про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнув з НБУ на користь фізичної особи ОСОБА_23 21 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, з НБУ на користь фізичних осіб ОСОБА_73 , ОСОБА_30 , ОСОБА_81 , ОСОБА_37 , ОСОБА_111 , ОСОБА_40 , ОСОБА_49 , ОСОБА_103 , ОСОБА_60 , ОСОБА_62 стягнув по 10 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, з НБУ на користь фізичної особи ОСОБА_27 стягнув 5 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції; задовольнив частково заяву відповідача-61 про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнув з НБУ на користь фізичної особи ОСОБА_112 8 333,28 грн понесених судових витрат в суді першої інстанції; задовольнив частково заяву представника відповідача-100 про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнув з НБУ на користь фізичної особи ОСОБА_95 86 620,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 2 460,00 грн поштових витрат; задовольнив заяву представника відповідача-5 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме стягнув з НБУ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АП-ІНСАЙТ» 32 000,00 грн витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.
2.4. Східний апеляційний господарський суд постановою від 28.10.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2025 залишив без змін.
2.5. Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 21.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АП-ІНСАЙТ» про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнив частково: стягнув з НБУ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АП-ІНСАЙТ» 11 000,00 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції. У решті вимог заяви названого товариства відмовив; у задоволенні заяви фізичної особи ОСОБА_95 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовив; заяву фізичної особи ОСОБА_39 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнив частково, а саме стягнув з НБУ на користь фізичної особи ОСОБА_39 20 000,00 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції. У решті вимог заяви фізичної особи ОСОБА_39 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовив; заяву фізичних осіб ОСОБА_79 , ОСОБА_27 , ОСОБА_30 , ОСОБА_49 , ОСОБА_52 , ОСОБА_60 , ОСОБА_62 , ОСОБА_111 , ОСОБА_73 , ОСОБА_90 , ОСОБА_81 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнив частково, а саме стягнув з НБУ на користь названих фізичних осіб по 3 000,00 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції. У решті вимог заяви вказаних фізичних осіб відмовив.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. НБУ звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просить рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2025, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2025, постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2025 скасувати, ухвалити нове рішення по суті спору про задоволення позовних вимог та нове рішення про відмову у задоволенні заяв відповідачів у справі про стягнення з НБУ судових витрат.
4. Узагальнені доводи касаційних скарг
4.1. У поданій касаційній скарзі на рішення, додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду НБУ з посиланням, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що:
- суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення статей 5, 17, 23 Закону України «Про іпотеку» та не врахував правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 19.04.2023 у справі № 726/2166/19, від 30.03.2023 у справі № 643/13364/21, від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 04.10.2021 у справі № 686/28888/19, від 13.10.2022 у справі № 490/4128/20, від 28.09.2022 у справі № 570/4882/19, від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17, від 31.05.2022 у справі № 922/1374/20, від 11.01.2023 у справі № 462/6329/19, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 09.07.2021 у справі № 520/10188/17-ц, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 06.08.2025 у справі № 442/6328/23, від 17.06.2025 у справі № 910/13153/23;
- суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат помилково не застосував положення статті 221 ГПК України та не врахував правових висновків Верховного Суду щодо застосування вказаної правової норми, які викладені у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Також скаржник посилається на статті 124, 129 ГПК України в аспекті неврахування судами висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 910/2990/24, від 18.03.2025 у справі № 910/3675/24, від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, від 10.01.2024 справі № 285/5547/21, від 25.09.2024 у справі № 910/1007/22, від 12.12.2024 у справі № 911/826/23, від 28.01.2025 у справі № 910/5810/24, від 16.04.2025 у справі № 910/14752/23, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
Крім того, скаржник, з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України та статті 86, 236 ГПК України, зазначає про порушення судами норм процесуального права, а саме, не дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Скаржник також посилається на пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України.
4.2. У поданій касаційній скарзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції НБУ з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що апеляційним судом при ухваленні додаткового рішення та вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не застосовано:
- статтю 221 ГПК України та не враховано правових висновків Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права, які викладені у постановах Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, від 25.09.2024 у справі № 910/1007/22, від 12.12.2024 у справі № 911/826/23, від 28.01.2025 у справі № 910/5810/24, від 16.04.2025 у справі № 910/14752/23;
- статтю 124 ГПК України та не враховано правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 щодо застосування вказаної норми права.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзивах на касаційні скарги на рішення, додаткове рішення місцевого господарського суду, постанову апеляційного господарського суду та додаткову постанову адвокат - представник відповідачів ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_37 , ОСОБА_49 , ОСОБА_52 , ОСОБА_60 , ОСОБА_62 , ОСОБА_111 , ОСОБА_73 , ОСОБА_76 , ОСОБА_79 , ОСОБА_81 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_93 заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін. У відзиві названі відповідачі просять Суд здійснити розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), зазначаючи, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені і які відповідачі очікують понести у зв'язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції складається із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 165 000 грн; докази будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України.
5.2. У відзивах на касаційні скарги на рішення, додаткове рішення місцевого господарського суду, постанову апеляційного господарського суду та додаткову постанову відповідач ОСОБА_113 заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи, зокрема, про те, що справу розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить Суд касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін. У відзиві відповідач ОСОБА_113 просить Суд судові витрати відповідача на правову допомогу при розгляді справи № 922/1374/20 в суді касаційної інстанції у розмірі 137 000,00 грн покласти на скаржника.
5.3. Від відповідача ОСОБА_95 надійшов відзив на касаційну скаргу на рішення, додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, в якому відповідач, з посиланням на законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, зазначає про відсутність підстав для скасування або зміни судових рішень попередніх інстанцій. Відповідач ОСОБА_114 також просить Суд застосувати у справі наслідки спливу позовної давності та в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
5.4. У відзиві на касаційну скаргу на рішення, додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду відповідач ОСОБА_115 проти доводів касаційної скарги заперечує, просить Суд застосувати наслідки спливу позовної давності у цій справі у випадку, якщо суд касаційної інстанції дійде висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
5.5. Відповідач ОСОБА_116 у відзиві на касаційну скаргу на рішення, додаткове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, заперечуючи проти доводів касаційної скарги зазначила, зокрема, про законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій. Також відповідач ОСОБА_116 просить Суд застосувати наслідки спливу позовної давності у цій справі у випадку, якщо суд касаційної інстанції дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
5.6. Товариство з обмеженою відповідальністю «АП-ІНСАЙТ» у відзиві на касаційну скаргу просить Суд закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, а у випадку відмови в закритті касаційного провадження та вирішення справи по суті, - застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Також у відзиві назване товариство повідомило Суд про те, що при поданні відзиву на касаційну скаргу та розгляді касаційної скарги товариство користується професійною правничою допомогою в орієнтовному розмірі 50 000,00 грн, докази понесення витрат на яку будуть надані у визначені законом строки та у встановленому порядку.
5.7. З огляду на те, що відповідачі ОСОБА_113 , ОСОБА_115 , ОСОБА_114 , ОСОБА_116 , Товариство з обмеженою відповідальністю «АП-ІНСАЙТ» не надали доказів надсилання копій відзивів з доданими до них документами всім учасникам справи, Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 13.01.2026, залучив вказані відзиви до матеріалів справи з огляду на статтю 42 ГПК України і оцінюватиме їх як письмові пояснення у межах статті 300 ГПК України, не виходячи за межі доводів та підстав касаційних скарг.
5.8. Від представника відповідача ОСОБА_95 12.01.2026 надійшло письмове викладення виступу представника названого відповідача у судових дебатах, яке Суд долучив до матеріалів справи.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Верховний Суд ухвалою від 15.12.2025 відкрив касаційне провадження у справі № 922/1374/20 за касаційною скаргою НБУ на рішення, додаткове рішення місцевого господарського суду, постанову суду апеляційної інстанції на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункту 8 частини першої, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
6.2. Також Верховний Суд ухвалою від 15.12.2025 відкрив касаційне провадження у справі № 922/1374/20 за касаційною скаргою НБУ на додаткову постанову суду апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7. Підстави передачі справи до Великої Палати Верховного Суду
7.1. Проаналізувавши та дослідивши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі вказаної справи з касаційними скаргами НБУ на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України, у зв'язку з необхідністю:
(1) конкретизувати (уточнити) висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений у пункті 38 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, за змістом якого добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень;
(2) відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у пункті 7.22. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, за змістом якого за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.
7.2. У справі № 922/1374/20, судові рішення в якій переглядаються, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили, зокрема, з того, що станом на час придбання відповідачами права власності на об'єкти спірного нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про обтяження щодо такого майна, що є ознакою добросовісності відповідачів, які могли покладатися на такі відомості; за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
7.2.1. Водночас судами з'ясовано, що право власності на предмет іпотеки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності 24.07.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Луценко П.Г., номер запису про право власності 6969675, реєстраційний номер об'єкту 451609763101 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 11.09.2014 № 26699227, виданий державним реєстратором реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Луценко П.Г.).
7.2.2. Предмет іпотеки - нежитлова будівля літ. « 2Б-6», загальною площею 6 180,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ще у 2016 році був подрібнений на чотири частини, кожна з яких зазнала багаторазового поділу, реконструкції, зміни площі, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито нові розділи, тому позивачем заявлено вимоги про визнання за НБУ права іпотеки на об'єкти нерухомого майна, які, як стверджує позивач, утворилися в результаті поділу предмета іпотеки, а також вимоги про звернення стягнення на зазначені об'єкти нерухомого майна в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 13.10.2014 № 43 із встановленням способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», за ціною, встановленою на рівні, не нижчому на звичайні ціни на цей вид майна під час проведення виконавчих дій.
7.2.3. Так, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06.06.2016 у справі № 643/6032/16-ц предмет іпотеки був поділений на окремі об'єкти нерухомості та визнано право власності на нього за іншими особами, а саме, за ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 .
7.2.4. Крім того, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.09.2016 у справі № 643/8914/16-ц задоволено позов ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_119 , ОСОБА_123 до Науково-технічного приватного підприємства «Дінас» та Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про витребування предмета іпотеки з чужого незаконного володіння.
7.2.5. На підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.09.2016 у справі № 643/8914/16-ц державним реєстратором Калініною Л.М. 19.10.2016 скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на предмет іпотеки.
7.2.6. У подальшому, 03.07.2017 рішенням Апеляційного суду Харківської області у справі № 643/8914/16-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 16.01.2019, рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.09.2016 скасовано, в позові відмовлено повністю.
7.2.7. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14.12.2017 у справі № 643/6032/16-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 17.05.2018, рішення Московського районного суду м. Харкова від 06.06.2016 скасовано, у позові відмовлено повністю.
7.2.8. Станом на час чинності рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.09.2016 у справі № 643/8914/16-ц та рішення Московського районного суду м. Харкова від 06.06.2016 у справі № 643/6032/16 здійснено реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нерухомого майна, що виникло в результаті реконструкції предмета іпотеки.
7.2.9. За доводами позивача, скасування права власності Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на предмет іпотеки, а також реєстрація частин предмета іпотеки за ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_124 є незаконними. На думку позивача, внаслідок скасування судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, оскільки відпала підстава виключення цього запису. А, отже, іпотека НБУ є дійсною, проте предмет іпотеки поділено на окремі об'єкти нерухомості (що є складовими частинами предмета іпотеки), право власності на які зареєстровано за різними особами.
7.3. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
7.4. За змістом статті 575 Цивільного кодексу України іпотека - це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
7.5. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 3 Закону).
7.5.1. Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх. Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням). Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі, й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
7.6. За змістом статті 5 Закону України «Про іпотеку» у разі, якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об'єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору. Отже, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв'язку перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію (зазначене узгоджується, зокрема, з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17).
7.7. Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до іншої (третьої) особи, серед яких, зокрема, визначено:
- у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі, в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою;
- особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
7.8. Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; примусове відчуження земельної ділянки, іншого нерухомого майна відповідно до статті 14-1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
7.9. Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення, не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі (такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17).
7.10. Тобто специфікою іпотечних правовідносин є те, що законодавець у Законі України «Про іпотеку» чітко визначив правові наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до іншої (третьої) особи, зокрема, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, а також підстави для припинення права іпотеки, серед яких відсутня така підстава припинення, як набуття права на майно іншою (третьою) особою, щодо якого на час набуття майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня інформація про обтяження його іпотекою.
7.11. Отже, на думку колегії суддів, висновок, викладений у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, підлягає конкретизації з урахуванням специфіки іпотечних правовідносин шляхом уточнення, а саме: добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Водночас специфікою іпотечних правовідносин є те, що законодавець у Законі України «Про іпотеку» чітко визначив правові наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до іншої (третьої) особи, зокрема, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, а також підстави для припинення права іпотеки, серед яких відсутня така підстава припинення, як набуття права на майно іншою (третьою) особою, щодо якого на час набуття майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня інформація про обтяження його іпотекою.
7.12. З огляду на викладене вище, існують також підстави для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у пункті 7.22. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, за змістом якого Суд, з посиланням на пункт 38 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (який має загальний характер без урахування специфіки саме іпотечних правовідносин), виснував, що за таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. Колегія суддів вважає, що зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду в іпотечних правовідносинах не узгоджується з імперативними приписами статей 17, 23 Закону України «Про іпотеку» та у ньому не враховано, що пункт 38 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, який був покладений в основу висновку у справі № 922/2416/17 про припинення права іпотеки за умови відсутності в Державному реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень та добросовісності набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі відомостей про обтяження, - не стосувався безпосередньо іпотечних правовідносин, відповідно, не враховував специфіку їх правового регулювання.
7.12.1. Колегія суддів також вважає, що інститут добросовісного набувача на відносини іпотеки не має розповсюджуватися, адже ні норми чинного цивільного законодавства України, ані правова цивілістична доктрина не передбачають припинення чи не припинення іпотеки в залежності від добросовісності набувача іпотечного майна, що очевидно не відповідає нормам частини першої статті 17 та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку», які не тільки не визначають такої умови для припинення іпотеки, а й навпаки - прямо встановлюють, що при переході права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача такого майна, навіть тоді, коли він не знав про обтяження майна іпотекою (тобто незалежно від добросовісності набувача).
У цивільному праві України інститут добросовісного набувача використовується для вирішення спорів про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння та набуття права власності на майно, яке відчужене особою, яка не мала на це права (статті 330, 388 ЦК України). Отже, поширення цього інституту добросовісного набувача на відносини іпотеки не передбачено.
7.13. В аспекті подібності правовідносин, з огляду на критерії подібності, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, Суд зазначає про їх схожість з огляду на специфіку нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (Закон України «Про іпотеку»), тобто за змістовим критерієм (зі справою № 922/2416/17), а також враховуючи загальний характер висновку Великої Палати Верховного Суду щодо правових наслідків наявності / відсутності відомостей про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і добросовісності набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі відомостей про обтяження (зі справою № 922/3537/17).
7.14. Колегія суддів виходить з того, що за сталим правовим підходом стосовно відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах слід навести аргументи щодо зміни у законодавчому, суспільному аспекті тощо.
7.15. Колегія суддів, усвідомлюючи важливість єдності практики, беручи до уваги принцип верховенства права, статтю 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зазначає, що інститут добросовісного набувача в аспекті іпотечних правовідносин щодо недобудов, які могли на час виникнення спірних правовідносин бути предметом іпотеки, а у подальшому «трансформувалися в інших об'єкт», щодо якого відповідно не вносилися дані до Державного реєстру (у той час як новоствореним нерухомим майном не може бути об'єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об'єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами), з огляду на відсутність правового висновку з урахуванням характеру правовідносин і на «всеосяжний висновок» без урахування специфіки правовідносин та його (висновку) загальність, - потребує конкретизації саме з огляду на характер спірних правовідносин, що свідчить, за наведених аргументів, про наявність певної неузгодженості, незбалансованості та є причиною для відступу (у тому числі, шляхом конкретизації), що узгоджується з пунктом 70 рішення Європейського суду з прав людини «Чепмен проти Сполученого Королівства».
7.16. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права, у тому числі відповідно до європейських стандартів, та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 вказаного Закону).
7.17. Водночас за змістом частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
7.18. Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду яка, у визначених законом випадках, здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права (стаття 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
7.19. Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
7.20. Ураховуючи наведене вище, справа № 922/1374/20 разом із касаційними скаргами НБУ на рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2025, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2025, постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2025 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 233 - 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду
Справу № 922/1374/20 разом із касаційними скаргами Національного банку України на рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2025, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2025, постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2025 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов