16 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/8677/25
Касаційний господарський суд у складі судді Верховного Суду Мамалуя О. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Енергетична компанія України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025
у складі колегії суддів: Барсук М.А. - головуючий, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.,
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2025
у складі колегії суддів: Барсук М.А. - головуючий, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
та на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2025
суддя: Кирилюк Т.Ю.
у справі № 910/8677/25
за позовом акціонерного товариства "Енергетична компанія України"
до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 22 114 954,59 грн,
Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2025 та на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2025
у справі № 910/8677/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 складено 09.12.2025.
Касаційну скаргу акціонерне товариство "Енергетична компанія України" подало до Верховного Суду 30.12.2025 через систему "Електронний суд".
Верховний Суд звертає увагу, що останнім днем строку на касаційне оскарження судового рішення, повний текст якого було складено 09.12.2025, є 29.12.2025. Отже, касаційну скаргу акціонерне товариство "Енергетична компанія України" подало з пропуском двадцятиденного строку.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у справі № 910/8677/25, було складено 10.12.2025, а відповідно до довідки про створення документу з системи "Електронний суд" повний текст рішення надійшов 10.12.2025. Ця дата і є датою отримання/вручення повного тексту рішення, на думку скаржника. З 11.12.2025, за твердженням скаржника, для сторін починається перебіг строку для оскарження рішення. Останній день на подання касаційної скарги - 30.12.2025.
Верховний Суд звертає увагу, що згідно з частиною другою статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання та обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку, надавши суду відповідні докази.
Згідно з абзацом першим частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
З огляду на те, що скаржник не подав (не заявив) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та не навів підстав для поновлення цього строку, касаційна скарга відповідно до статті 174, частини третьої статті 292 ГПК України залишається без руху.
Крім того згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 4 Закону встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позов у цій справі подано у 2025 році.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
У касаційній скарзі акціонерне товариство "Енергетична компанія України" просить, зокрема, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 та рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/8677/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 15734,22 грн та інфляційних втрат в розмірі 106 270,56 грн.
Отже, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 4844,80 грн (3 028,00 грн) х 200 %) х 0,8), що є не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору додана платіжна інструкція від 29.12.2024 № 6300 про сплату судового збору у сумі 2928,12 грн. Разом з тим зазначена платіжна інструкція не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством порядку, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При зверненні до суду, скаржник долучив до скарги копію платіжної інструкції від 29.12.2024 № 6300 про сплату судового збору у сумі 2928,12 грн, з якої вбачається, що в графі "призначення платежу" зазначено: 101 32984271; Судовий збір, за позовом АТ "ЕКУ" на ріш. Господ. Суду м. Києва від 23.09.2025, пост.Півн.апеляц.господ.суд від 04.12.2025 у спра.
Згідно з приписами частин першої та другої статті 9 Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.
Згідно з пунктом 37 розділу ІІ Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити обов'язкові реквізити, зокрема "призначення платежу".
Платник заповнює реквізит "призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (пункт 41 розділу ІІ Інструкції).
Слід зауважити, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/) в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі. Разом з тим, у графі "Призначення платежу" обов'язково необхідно вказати, зокрема, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Отже, зазначена вище платіжна інструкція не може бути прийнята як належний доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, оскільки у платіжному документі в графі "призначення платежу" не зазначено номера справи у якій оскаржуються судові рішення.
Таким чином, додана скаржником до касаційної скарги платіжна інструкція від 29.12.2024 № 6300 про сплату судового збору у сумі 2928,12 грн не є належним доказом сплати судового збору у встановленому законом порядку.
Водночас Суд зазначає, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, встановлена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок).
Цей Порядок розроблено зокрема на виконання статті 7 Закону та визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету (пункт 2 розділ І Порядку).
Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку.
Згідно з приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Зі змісту частини другої статті 174 ГПК України вбачається, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- надати суду заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження з належним обґрунтуванням наявності обставин та поважності причин пропуску строку;
- надати документ, що підтверджує сплату судового збору у даній справі у встановленому порядку і розмірі 4844,80 грн.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Енергетична компанія України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2025 та на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/8677/25 залишити без руху.
2. Надати акціонерному товариству "Енергетична компанія України" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити акціонерному товариству "Енергетична компанія України", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено або повернуто касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду О. О. Мамалуй