15 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 918/542/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025
у складі колегії суддів: Василишин А.Р. - головуючий, Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.
та на рішення господарського суду Рівненської області від 26.08.2025
суддя: Торчинюк В.Г.
у справі № 918/542/25
за позовом акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Димне м'ясо від Тараса",
2. ОСОБА_2 ,
3. ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 999 994,99 грн,
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 та на рішення господарського суду Рівненської області від 26.08.2025 у справі №918/542/25.
При перевірці матеріалів касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у цій справі подано у 2025 році.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості в сумі 999 994,99 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звертаючись до суду касаційної інстанції, скаржник зазначає, що для нього ця справа має виняткове значення з тієї підстави, що порушення закону при розгляді даної справи, були допущені судом першої інстанції та не були усунені судом апеляційної інстанції, тобто одночасно допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення закону, що призвело до істотного порушення законних прав скаржника та його родини.
Разом з тим, скаржник зазначає, що у провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду знаходиться справа № 918/545/25 за позовом акціонерного товариства "Державний ощадний банк України " в особі філії Рівненського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк" (далі - Позивач) до відповідача - 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Димне м'ясо від Тараса" (далі - Відповідач -1) до відповідача - 2 ОСОБА_2 (далі - Відповідач - 2) до відповідача - З ОСОБА_1 (далі - Відповідач - 3) про стягнення заборгованості в сумі 1 268 631,64 грн з яких 999 994,98 грн основний борг, 242 353,39 грн борг за процентами, 26 283,27 грн борг за комісією. Вищезазначена справа фактично слухається з тими ж самими учасниками, за тими ж самими правовідносинами. Тому, у відповідності до норм права передбачених підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник вважає, що він буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням по справі № 918/542/25 при розгляді справи № 918/545/25.
Однак, розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи щодо неможливості спростування обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням при розгляді іншої справи, Суд відхиляє їх як безпідставні, оскільки скаржником не обґрунтовано, які обставини він буде позбавлений можливості спростувати при розгляді іншої справи та як саме вони вплинуть на вирішення спору у ній, також такі доводи пов'язані із встановленням судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи за результатами оцінки досліджених ними доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть підтверджувати наявність виключних обставин для касаційного перегляду цієї справи.
Водночас, посилання скаржника на те, що справа № 918/542/25 має для нього виняткове значення належним чином не обґрунтоване, оскільки є лише власним припущенням скаржника, не підтверджене жодними доказами та зводиться лише до незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.
Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Наявність вичерпного переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Верховний Суд зазначає, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятками із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 та на рішення господарського суду Рівненської області від 26.08.2025 у справі №918/542/25, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 233, 234, 235, пунктом 2 частини третьої статті 287, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 та на рішення господарського суду Рівненської області від 26.08.2025 у справі №918/542/25.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець