15 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 906/466/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025
у складі колегії суддів: Миханюк М.В., - головуючий, Саврій В.А., Коломис В.В.
та на рішення господарського суду Житомирської області від 06.10.2025
суддя: Прядко О.В.
у справі № 906/466/25
за позовом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРДВЕР"
про стягнення 425 984,38 грн,
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 та на рішення господарського суду Житомирської області від 06.10.2025 у справі № 906/466/25.
При перевірці матеріалів касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б)особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у цій справі подано у 2025 році.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Предметом позову у цій справі є стягнення 425 984,38 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звертаючись до суду касаційної інстанції скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для нього, оскільки висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову створює небезпечний прецедент, який підриває засади державного контролю у сфері лісових ресурсів. Скаржник зазначає, що він є стратегічним державним підприємством та захищає державні інтереси. Рішення у цій справі впливає на стабільність усього ринку деревини в Україні, оскільки виникає підрив довіри до державних систем моніторингу деревини (ДП «ЛІАЦ» та ЕОД), а висновок апеляційного суду про «афілійованість» ДП «Ліси України» та ДП «ЛІАЦ», на думку скаржника, фактично нівелює доказову силу державної системи електронного обліку деревини. Це питання має фундаментальне значення, оскільки система ЕОД є єдиним інструментом простежуваності походження деревини, що вимагається міжнародними зобов'язаннями України (зокрема Регламентом ЄС № 995/2010). Знецінення даних цієї системи як доказу в суді, на думку скаржника, робить державу беззахисною перед недобросовісними контрагентами. Для ДП «Ліси України» ця справа є справою принципу щодо застосування доктрини Venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки).
Разом з тим скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не були враховані висновки Верховного Суду, викладені в постанові ОП КЦС від 10.04.2019 у справі №390/34/17, що мало наслідком ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення у справі. Таким чином, на думку скаржника, виняткове значення має підтвердження судом найвищої інстанції того, що приватний суб'єкт (ТОВ «ТЕРДВЕР») не може отримувати вигоду від державного ресурсу діючи недобросовісно та вчиняючи дії всупереч своїй попередній поведінці. Враховуючи, що предметом спору є кошти, отримані від реалізації державного ресурсу стратегічного значення, а правове питання стосується взаємодії державних систем обліку та експортного контролю, дана справа, на думку скаржника, має виняткове значення для ДП «Ліси України» та становить суспільний інтерес для держави в цілому.
Щодо посилання скаржника на "виняткове значення" справи для нього, оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини статті 287 ГПК України.
За оцінкою Суду касаційна скарга не містить аргументів, а також підтверджуючих документів, які б свідчили про виняткове значення справи для скаржника.
Щодо посилань державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на значний суспільний інтерес цієї справи, то Верховний Суд звертає увагу, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки зміст касаційної скарги зводяться лише до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним їх власним тлумаченням, до переоцінки доказів, які були здійснені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Разом з тим незгода скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", цю категорію справ.
Наявність вичерпного переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Верховний Суд зазначає, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятками із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 та на рішення господарського суду Житомирської області від 06.10.2025 у справі №906/466/25, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 233, 234, 235, пунктом 2 частини третьої статті 287, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 та на рішення господарського суду Житомирської області від 06.10.2025 у справі №906/466/25.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець