14 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/1239/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Сумської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025
у складі колегії суддів: Майданевич А.Г. - головуючий, Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
та на рішення господарського суду Київської області від 24.06.2025
суддя: Петренко Н.Д.
у справі № 911/1239/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Сумської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України"
до фермерського господарства "Едельвейс 2007"
про стягнення 248 667,78 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Сумської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025.
25.12.2025 до Верховного Суду надійшло клопотання фермерського господарства "Едельвейс 2007" про відмову у відкритті касаційного провадження у цій справі, що за своїм змістом є запереченням проти відкриття касаційного провадження. У вказаному клопотанні відповідач просить відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки твердження касатора про те, що касаційна скарга подається на підставі підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є формальними, декларативними та такими, що не підтверджені жодним належним обґрунтуванням, передбаченим вимогами процесуального закону та фактично касаційна скарга зводиться до незгоди касатора з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм процесуального права у конкретному індивідуальному спорі, що саме по собі не утворює виключної підстави для касаційного перегляду.
При перевірці матеріалів касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у цій справі подано у 2025 році.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Предметом позову у цій справі є стягнення 248 667,78 грн, отже, відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 12 ГПК України справа № 911/1239/25 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звертаючись до суду касаційної інстанції, скаржник зазначає, що Північнім апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови від 04.12.2025 не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах, що стосуються подібних правовідносин, здійснено неправильне застосування до спірних відносин норм Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, а також допущено порушення норм процесуального права при вирішенні справи, а тому, ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, сама справа становить значний суспільний інтерес та винесення законного і обґрунтованого рішення у даній справі має принципове і виняткове значення для позивача як оператора газорозподільної системи.
Водночас, з огляду на зміст касаційної скарги, наведені скаржником доводи в контексті прийнятих у цій справі судових рішень не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зміст касаційної скарги зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм. Однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
Разом з тим посилання скаржника на те, що справа № 911/1239/25 має для нього виняткове значення та становить суспільний інтерес належним чином не обґрунтоване, оскільки є лише власним припущенням скаржника, не підтверджене жодними доказами та зводиться лише до незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.
Верховний Суд звертає увагу, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Наявність вичерпного переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Верховний Суд зазначає, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятками із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Сумської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у справі № 911/1239/25, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Крім того, 30.12.2025 на адресу Верховного Суду надійшла заява скаржника про самостійне усунення недоліків у справі, разом з доказами сплати судового збору, проте вказана заява залишається Судом без розгляду, оскільки товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Сумської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" відмовлено у відкритті касаційного провадження на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у цій справі.
Керуючись статтями 233, 234, 235, пунктом 2 частини третьої статті 287, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Сумської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 у справі № 911/1239/25.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець