14 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/11051/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025
у складі колегії суддів: Гаврилюк О.М. - головуючий, Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
та на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2025
суддя: Шкурдова Л.М.
у справі № 910/11051/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Машинері Плант"
про стягнення 316 833,26 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 та на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі № 910/11051/24.
При перевірці матеріалів касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у цій справі подано у 2024 році.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Предметом позову у цій справі є стягнення 316 833,26 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звертаючись до суду касаційної інстанції скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки поточний фінансовий стан скаржника свідчить про складну фінансову ситуацію, яка додатково ускладнюється військовим станом, який негативно впливає на стан розрахунків споживачів за отриману теплову електроенергію. Також додатковим доказом тяжкої фінансової ситуації, за твердженням скаржника, є відкриття господарським судом міста Києва провадження у справі №910/10713/25 щодо первентивної реструктуризації. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" зазначає, що ціна позову у цій справі становить значну суму і понесення додаткових витрат на повторну закупівлю потрібних засувок негативно вплине на стан виконання завдань скаржником, віднесеним до об'єктів критичної інфраструктури.
Разом з тим, товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" стверджує, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних, оскільки не надав належної оцінки обсягу та характеру доказів у справі. На думку скаржника, про складність справи свідчить відзив відповідача, який складається з 19 сторінок, 84 сторінок додатків та містить численні посилання на ТУ, ДСТУ, технічні паспорти та технічні документи. Також, за твердженням скаржника, доказом складності є те, що дослідивши матеріали справи суд в ухвалі від 02.12.2024 по цій справі дійшов висновку про необхідність призначити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Посилання скаржника на те, що справа № 910/11051/24 має для нього виняткове значення належним чином не обґрунтоване, оскільки є лише власним припущенням скаржника, не підтверджене жодними доказами та зводиться лише до незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вказана норма розділяє малозначні справи за різними критеріями: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто які визнаються малозначними за законом з урахуванням ціни позову; та 2) справи незначної складності, які визнаються малозначними за висновком суду та на розсуд суду з урахуванням та оцінкою конкретних обставин справи та подальшою необхідністю вибору виду провадження для розгляду справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Норми частини третьої цієї статті визначають, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що визначена позивачем у позовній заяві ціна позову (316 833,26 грн) не перевищувала п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд першої інстанції вважав за можливе розглядати цей спір у порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на зазначене, доводи скаржника про помилковість віднесення судом першої інстанції цієї справи до малозначних є необґрунтованими та не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій.
Верховний Суд зазначає, що незгода з ухваленими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
Інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких Суд міг би визнати, що оскаржувані судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню, скаржник не наводить.
Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Верховний Суд зазначає, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятками із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 та на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі № 910/11051/24, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 233, 234, 235, пунктом 2 частини третьої статті 287, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 та на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у справі № 910/11051/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець