65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4392/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239)
до відповідача - Фізичної особи-підприємця Ніколова Дмитра Івановича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 61 261,62 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ніколова Дмитра Івановича (далі - відповідач, Підприємець) 61 261,62 грн заборгованості за Договором № 100278-КС-001 про надання кредиту від 22.05.2023, з яких: 24 849,40 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 36 412,22 грн - сума прострочених платежів по процентах.
В обґрунтування позову покликається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 100278-КС-001 про надання кредиту від 22.05.2023.
Ухвалою від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/4392/25, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для подачі заяв по суті справи відповідно до ст. 165-167 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Цією ж ухвалою суд, задовольнивши клопотання позивача, витребував у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я Ніколов Дмитро Іванович (РНОКПП НОМЕР_1 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 22.05.2023 року (дата видачі кредиту) по 17.10.2023 року (дата закінчення терміну кредитування).
12.01.2026 від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надійшли докази, які суд витребував ухвалою від 03.11.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки 20.11.2025 отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі, яку було надіслано на адресу реєстрації Підприємця - АДРЕСА_1.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Проте, правом на подання відзиву у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк (15 днів з моменту вручення ухвали) відповідач не скористався.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.05.2017 № 1593 Товариству видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.
22.05.2023 між Товариством та Підприємцем укладено Договір № 100278-КС-001 про надання кредиту (далі - Договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Як свідчать матеріали справи, 22.05.2023 Товариство направило Підприємцю пропозицію (оферту) укласти Договір.
Того ж дня Підприємець прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору на умовах, визначених офертою.
Через телекомунікаційну систему Товариство направило на номер телефону Підприємця НОМЕР_5, який він указав у своїй анкеті в особистому кабінеті, одноразовий ідентифікатор UA-5176, котрий Підприємцем було введено/відправлено.
Договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5176. номер телефону: НОМЕР_5 22.05.2023 18:42:58".
Відповідно до п. 1 Договору Кредитодавець (Товариство) надає Позичальнику (Підприємцю) грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
У п. 1 Договору сторони узгодили такі основні умови: строк кредиту - 8 тижнів; стандартна процентна ставка в день - 2,0000000, фіксована; знижена процентна ставка за Кредитом в день - 1,19290000, фіксована; комісія за надання кредиту - 2 250,00 грн; загальний розмір наданого кредиту - 15 000,00 грн; термін дії Договору - до 17.07.2023.
Пунктом 2 Договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом) нараховуються за ставкою, вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний у п. 3 Договору і розраховується в порядку, описаному нижче:
- у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору;
- сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. до Договору, та до закінчення терміну дії Договору. У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору.
Графік платежів сторони узгодили у п. 3 Договору.
Згідно п. 5 Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
27.06.2023 між Товариством та Підприємцем в аналогічному порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода № 1).
Додатковою угодою № 1 сторони узгодили наступне:
1. Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 27.06.2023 сума неповернутого Позичальником кредиту (отриманого відповідно до Договору про надання кредиту № 100278-КС-001 від 22.05.2023) становить 9 849,40 грн.
2. Кредитодавець та Позичальник домовились, що після укладення Додаткової угоди:
2.1. Кредит збільшується на 15 000,00 грн та Кредитодавець на умовах, викладених у Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та зобов'язується повернути Кредит, збільшений на 15 000,00 грн, у строки та на умовах, викладених у Договорі.
2.2. Після збільшення суми Кредиту загальна сума отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту складатиме 24 849,40 грн.
3. Продовжити строк кредиту на 92 дні.
4. Продовжити термін дії Договору до 17.10.2023.
5. Після укладення Додаткової угоди та збільшення суми Кредиту:
- загальна сума отриманого Кредиту становить 24 849,40 грн (п. 1 та п. 2.1 Додаткової угоди);
- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 50 691,52 грн.
6. Комісія за надання додаткової суми кредиту: 2 250,00 грн.
Пунктом 7 Додаткової угоди № 1 сторони внесли зміни до графіку платежів (з урахуванням продовження строку кредитування та збільшення розміру кредиту).
Перерахування Підприємцю кредитних коштів у загальному розмірі 30 000,00 грн позивач доводить Підтвердженнями щодо здійснення переказу грошових коштів, які надано Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід».
Згідно вказаних документів Товариство:
- 22.05.2023 здійснило перерахування 15 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 із призначенням платежу: «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. №100278-КС-001 від 22.05.2023 Без ПДВ».
- 27.06.2023 здійснило перерахування 15 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 із призначенням платежу: «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. Дод. угоди від 27.06.2023 до кредитного дог. №100278-КС-001 від 22.05.2023 Без ПДВ».
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) своїм листом від 31.12.2025 № 20.1.0.0.0/7-251230/46932-БТ підтвердив належність картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Також Банк надав до суду банківську виписку по картковому рахунку відповідача № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) за період з 22.05.2023 по 17.10.2023. Згідно цієї банківської виписки на рахунок відповідача 22.05.2023 та 27.06.2023 було зараховано по 15 000,00 грн.
Матеріали справи містять візуальні форми послідовності дій Підприємця щодо укладення Договору та Додаткової угоди № 1.
Крім того, у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за кредитом станом на 22.10.2025, в якому відображено рух коштів за Договором, в тому числі часткове погашення кредитних платежів.
Інших належних та допустимих доказів щодо кредитних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з Підприємця на користь Товариства 61 261,62 грн заборгованості за Договором, з яких: 24 849,40 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 36 412,22 грн - сума прострочених платежів по процентах.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін; у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України). Головне, аби електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Відповідно до приписів частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Так, матеріалами справи підтверджується, що Підприємець через вебсайт кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету увійшов до особистого кабінету та з особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав заявку на отримання кредиту, де відповідно вказав номер свого поточного (карткового) рахунку.
22.05.2023 Товариство направило Підприємцю пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту.
Того ж дня Підприємець прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору на умовах, визначених офертою.
Через телекомунікаційну систему Товариство направило на номер телефону Підприємця (НОМЕР_5), який він указав у своїй анкеті в особистому кабінеті, одноразовий ідентифікатор UA-5176, котрий Підприємцем було введено/відправлено.
Договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5176. номер телефону: НОМЕР_5 22.05.2023 18:42:58".
Вказані обставини підтверджуються наданою позивачем «Візуальною формою послідовності дій клієнта».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт укладення між Товариством та Підприємцем Договору про надання кредиту.
Аналогічно суд вважає встановленим факт укладення між сторонами Додаткової угоди № 1 до Договору.
Щодо доданих позивачем до позовної заяви доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").
Відповідно до статті 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги" (далі - Закон про електронні послуги).
Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством.
Статтями 9-12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (пункт 23 частини 1 статті 1 зазначеного Закону).
Водночас, відповідно до частини 1 статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.
В частині другій та третій статті 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону про електронні послуги. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом; паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Проте, паперова копія електронного доказу, хоч і не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу лише у тому випадку, коли оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу (частина п'ята статті 96 ГПК України).
Відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК, і відповідно до стандарту доказування "баланс ймовірностей", передбаченого статтею 79 ГПК України.
У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (надалі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп'ютерів або СРЄ-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп'ютера або пристрою, схожого на комп'ютер) і містять відповідні метадані.
Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).
Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, від 13.10.2021 по справі № 923/1379/20, від 03.08.2022 по справі № 910/5408/21.
В контексті спірних правовідносин, суд також враховує, що в пункті 66 постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 вказано, що при розгляді справ суди мають дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.
Відповідач жодними належними та допустимими доказами у розумінні приписів ГПК України не довів відсутність цілісності кредитного договору.
Натомість, на підтвердження укладення електронного кредитного договору разом з позовною заявою та в якості додатку до неї позивачем було надано до суду візуальну форму щодо укладення електронного кредитного договору, з чіткою хронологією укладення останнього.
Отже, окрім долученого позивачем до матеріалів справи цілісного кредитного договору, зазначена візуальна форма також є належним та допустимим доказом в розумінні вищезазначених положень чинного законодавства України. При цьому, в преамбулі візуальної форми, наданої позивачем до матеріалів справи, зазначаються, в тому числі і наступні відомості: РНОКПП відповідача, його номер телефону, адреса електронної пошти).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачем було надано до суду належні та допустимі докази в розумінні приписів ГПК України, які підтверджують факт укладення кредитного договору у відповідності до норм чинного законодавства України.
Будь-яких доказів на спростування укладення Договору матеріали справи не містять. Згідно положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним (тобто і укладеним), якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відтак, у даному випадку має місце презумпція правомірності правочину, а отже всі права та обов'язки, набуті сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися та виконуватися.
Суд встановив, що Товариство належним чином виконало взяті на себе зобов'язання з видачі відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 30 000,00 грн.
Факт перерахування позивачем кредитних коштів у визначеному Договором та Додатковою угодою № 1 розмірі відповідачем не спростовано.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідач сплатив кредит лише частково - на загальну суму 28 192,06 грн, з яких: 5 150,60 грн сплачено по тілу кредиту, 18 541,46 грн - по відсоткам, 4 500,00 грн - по комісії.
Доказів погашення відповідачем кредиту у повному обсязі згідно з умовами Договору матеріали справи не містять, наявність спірної заборгованості відповідачем не спростовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому суд враховує, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Отже, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача в їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів", суд приходить до висновку про те, що докази, надані Товариством на підтвердження обставини про те, що у відповідача станом на 22.10.2025 утворилась заборгованість за Договором у заявленому до стягнення розмірі, є такими, що відповідають вищезазначеному стандарту доказування.
Враховуючи викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов Договору, суд вважає позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємця 24 849,40 грн прострочених платежів по тілу кредиту та 36 412,22 грн прострочених платежів по процентах обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, на відповідача підлягають покладенню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ніколова Дмитра Івановича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) 24 849,40 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 36 412,22 грн прострочених платежів по процентах, 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 15 січня 2026 р.
Суддя Р.В. Волков