Справа № 331/6663/25
Провадження № 1-кс/331/58/2026
12 січня 2026 року слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному 14.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082020001005 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Архангельськ Російської Федерації, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
12 січня 2026 року слідчий СВ ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя в рамках кримінального провадження №12025082020001005 від 14.11.2025 із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В обґрунтування клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначено, що 14 листопада 2025 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого мешкання, а саме у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , в ході раптово виниклого конфлікту, діючи на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи прямий злочинний умисел направлений на умисне вбивство малознайомого ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у вигляді смерті ОСОБА_7 , тримаючи у руці предмет зовні схожий на пістолет, шляхом натискання на спусковий гачок здійснив постріл в область грудної клітини потерпілого, чим заподіяв ОСОБА_7 , тілесні ушкодження у виді одиночного вогнепального кульового сліпого проникаючого поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів, що в подальшому спричинило настання смерті ОСОБА_7 на місці події.
Таким чином, за твердженням слідчого, під час досудового розслідування встановлена достатня кількість доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 115 КК України, яке кваліфікується як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, за твердженням слідчого, доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленнями оператору «102» № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; лікарським свідоцтвом про смерть Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради №6429 від 15 листопада 2025 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_7 , настала через одиночне вогнепальне кульове сліпе проникаюче поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів; протоколом огляду місця події з 20 год. 20 хв. 14.11.2025 до 00 год. 38 хв. 15.11.2025, а саме: квартири АДРЕСА_3 , в ході огляду виявлено труп ОСОБА_7 з ознаками насильницької смерті, а саме: вогнепальним пораненням грудної клітини зліва. Крім того, виявлено та вилучено предмет, схожий на пістолет, з маркуванням, яке читається як «KRAL 2008 MAGNUM 44869»; предмет, схожий на гільзу; предмет, схожий на гільзу з магазину з маркуванням RWS 9 mm P.A.K; три предмети, схожі на набої з магазину (маркування - COM 9 mm P.A.K.; O.F.L. 9 mm P.A.K.; RWS 9 mm P.A.K.); предмет, схожий на магазин до пістолету, тощо; протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, в ході якого проведено обшук затриманої особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході особистого обшуку виявлено та вилучено трикотажну кофту синьо-чорного кольору у полоску з довгим рукавом, штани трикотажні сірого кольору з написом «Miral», трикотажні штани чорного кольору з білими полосками по боках, дві пари шкарпеток та кеди синього кольору; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; протоколом слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_4 ; протоколом слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_8 ; висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 №6429 від 15 листопада 2025 року;іншими матеріалами кримінального провадження.
14.11.2025 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
15.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 16.11.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12.01.2026 включно, без визначення розміру застави.
10.01.2026 постановою виконуючого обов'язків керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя строк досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082020001005 від 14.11.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, продовжено до 3-х місяців, тобто до 14.02.2026.
Підставою для продовження застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою орган досудового розслідування вважає наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що при непродовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний ОСОБА_4 може здійснити наступні дії, а саме:
- переховування від органів досудового розслідування та/або суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Крім того, з метою створення перешкод досудовому слідству, він може виїхати за межі території України або на тимчасово окуповані території України, у зв'язку з чим у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та, як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 тривалий час мешкав у Республіці Польща, звідки він приїхав у день скоєння злочину;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може самостійно або через інших осіб перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення. У випадку незастосування до підозрюваного запобіжного заходу існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскількипідозрюваний ОСОБА_4 , в період воєнного стану вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я, а саме умисне вбивство, що свідчить про його соціальну небезпеку.
Тому, за твердженням слідчого, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та відсутність відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою та інших даних, які б переважали ризики, передбачені ст.177 КПК України, дають підстави вважати, що лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також забезпечити належну поведінку підозрюваного та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене та відповідно до наявних даних, слідчий просить клопотання задовольнити та продовжити підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.02.2026.
У ході судового засідання прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання, просила його задовольнити із зазначених у ньому підстав. При цьому, вона зазначила, що ризики, які існували при обранні підозрюваному запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати, а можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_10 іншого запобіжного заходу вона не вбачає.
У ході судового засідання підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти клопотання про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підозра за ст.115 КК України необґрунтована, усі слова прокурора не відповідають дійсності, до того ж, у прокурора до нього упереджене ставлення.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати домашній арешт за місцем проживання, оскільки ризики для його продовження відсутні. Зокрема, він вказав, що на момент затримання підозрюваний перебував за місцем проживання, ризик того, що він втече є припущенням, який нічим не підтверджений. Також він зазначив, що за 2 місяці розслідування не проведено жодних слідчих дій, крім судового засідання в Запорізькому апеляційному суді, з іншими учасниками не проводилося слідчих дій, у матеріалах кримінального провадження лише постанови про призначення експертиз, усі речові докази отримані, отримані свідчення свідків і підозрюваного, слідчі експерименти проводилися ще 17 та 18 листопада 2025 року. За цей час свідки не заявляли про тиск, збір доказів не проводився, сторона обвинувачення не спромоглася навіть уточнити час вчинення вбивства, який ідентичний часу затримання підозрюваного, у в'язку з чим порушено його право на захист.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025082020001005 від 14.11.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні 15 листопада 2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України
Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 16.11.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12.01.2026 включно, без визначення розміру застави.
10 січня 2026 року підозрюваному ОСОБА_4 та його захиснику - адвокату ОСОБА_5 було вручено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з додатками.
Слідчим суддею враховано, що відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.
Згідно із ч.3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Зі змісту ст. 197 КПК України вбачається, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ч.2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Враховуючи вимоги ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що ризики, передбачені п.1, 3 і п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не відпали, не змінилися та продовжують існувати.
Так, злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , згідно зі ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, за яке передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років. Тому слідчий суддя погоджується з доводами прокурора, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування і суду.
Крім того, слідчий суддя враховує відомості про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який є пенсіонером, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей, тобто не має стійких соціальних зв'язків, до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою проживав у Республіці Польща.
Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
За вказаних обставин слідчий суддя вважає, що більш м'які запобіжні заходи в достатній мірі не забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання встановленим ризикам, тому підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м'який слідчий суддя не вбачає.
Вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 також не є перешкодою для його тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що характер та ступінь тяжкості діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , та сукупність інших обставин, зазначених слідчим у клопотанні про продовження строку тримання його під вартою та прокурором у судовому засіданні, однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного ОСОБА_4 , на даному етапі досудового розслідування даного кримінального провадження не встановлено та учасниками судового засідання не доведено.
При цьому, слідчий суддя не бере до уваги позицію підозрюваного та його захисника щодо необхідності зміни обраного підозрюваному запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід - домашній арешт, зважаючи на те, що ними, зі свого боку, не було надано належних доказів щодо зменшення ризиків, заявлених прокурором під час вирішення питання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, а також відповідних обставин під час розгляду клопотання слідчим суддею не було встановлено.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 лютого 2026 року.
Слідчим суддею також враховано, що відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив смерть людини, то відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 лютого 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та оголошені у судовому засіданні 12 січня 2026 року.
Повний текст ухвали складено і оголошено 16 січня 2026 року о 15 год. 30 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_11